Тема 1. економічний аналіз в системі управління підприємством

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

1.1. Економічний аналіз як галузь економічної науки. Історичний розвиток економічного аналізу.

1.2. Предмет і завдання економічного аналізу

1.3. Основні категорії економічного аналізу

1.4. Види та напрямки економічного аналізу

1.5. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами

1.1. Економічний аналіз як галузь економічної науки. Історичний розвиток економічного аналізу.

Економічний аналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій і тенденцій їх розвитку, а також виявленням причин, що зумовлюють відхилення від запланованих показників.

Метою економічного аналізу є вивчення результатів діяльності всіх підприємств і господарських організацій, визначення впливу факторів на показники їхньої роботи для виявлення недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, підвищення ефективності діяльності.

Економічний аналіз дає змогу правильно оцінити роботу підприємства і його підрозділів, виявити причини негараздів і наявні резерви, уможливлює значне поліпшення рівня всієї економічної роботи, робить її серйозним стимулом науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва.

Курс економічного аналізу займає провідне місце в системі економічної освіти. Це зумовлено значенням економічного аналізу в управлінні різними за формою суб’єктами підприємницької діяльності та характером знань, що становлять його зміст. Саме цим пояснюється те, що дану навчальну дисципліну студенти вивчають на всіх факультетах і всіх спеціальностях економічних вузів. Економіст будь-якого профілю повинен в достатній мірі володіти навичками аналітичної роботи.

Економічний аналіз як окрема дисципліна сформувався на базі курсу бухгалтерського обліку діяльності підприємств: перші праці з економічного аналізу виходили під назвами “Аналіз балансу”, “Аналіз звітності”, “Счётный аналіз” (Н.Р. Вейцман). Основним джерелом інформації для аналізу є досить складна система облікових і звітних показників роботи підприємств.

На відміну від бухгалтерського обліку та статистики, які мають багатовікову історію, економічний аналіз як наука сформувався відносно недавно. У дореволюційній Росії економічний аналіз роботи підприємств самостійно ще не існував: використовувалися тільки окремі його елементи.

Економічний аналіз є конкретною методологічною дисципліною. Ґрунтуючись на матеріалах інших економічних дисциплін і значною мірою узагальнюючи набуті студентами знання, він допоможе майбутнім фахівцям оцінювати окремі господарські ситуації та розв’язувати комплексні економічні проблеми на підприємстві, а також у банківських і фінансових установах.

Економічний аналіз як наука сформувався на початку ХХ ст. Історію розвитку економічного аналізу можна умовно поділити на такі періоди:

1) до революції 1917 року;

2) післяреволюційний період;

3) період переходу до ринкових відносин.

До революції 1917 р. в період розвитку капіталізму в Російській імперії, утворення великих промислових підприємств, широкої системи банків і кредитних установ, кооперативної системи господарювання, завданням економічного аналізу було вивчення діяльності підприємств, виявлення резервів виробництва, обґрунтування управлінських рішень. Аналіз господарської діяльності приватнокапіталістичних підприємств і їх монопольних об’єднань полягав переважно в аналізі балансу, в оцінюванні статей активу і пасиву. Значний розвиток кооперативної форми діяльності зумовлював необхідність аналізу роботи підприємств, заснованих на кооперативній власності. Основна увага в процесі аналізу зверталась на фінансові результати господарської діяльності. Але спеціальної літератури і єдиної схеми організації економічного аналізу не існувало. Були короткі інструкції комерційних банків щодо перевірки кредитоспроможності клієнтів.

У становленні економічного аналізу велика роль належить і українським ученим, особливо М.І. Туган-Барановському.

Після 1917 р. стались різкі зміни в політиці, економіці, управлінських структурах, в організації обліку і контролю. Послідовно, відповідно до різних етапів розвитку соціалістичної економіки, розвивався економічний аналіз, що відповідав потребам командно-адміністративної системи. Так, у 20-х рр. економічний аналіз був спрямований на вивчення і аналіз роботи кооперативних організацій – споживчих і кредитних товариств. У період непу досить активно здійснювались аналітичні розробки діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації. Тогочасний економічний аналіз розглядався як підсумковий розділ бухгалтерського обліку. Необхідність розвитку методів аналізу зумовлювалася потребою в оцінюванні бухгалтерських звітів. Розробку методики аналізу тривалий час здійснювали фахівці в галузі бухгалтерського обліку, першими, а інколи єдиними практичними працівниками, які проводили аналіз діяльності підприємств, були найбільш досвідчені бухгалтери.

Курс на індустріалізацію країни визначив необхідність інтенсифікації економічного аналізу в промисловості. Нагальним завданням стало зниження собівартості промислових виробів, режиму економії та фінансово-кредитної дисципліни. Аналіз у цей період сформувався як самостійна дисципліна в програмі вищих економічних навчальних закладів.

В період Великої Вітчизняної війни економічний аналіз набув особливого значення, оскільки сприяв зростанню випуску високоякісної продукції з найменшими витратами. У роки війни було видано цілу низку праць з обліку й аналізу діяльності підприємств.

В післявоєнний період на перше місце висуваються питання аналізу виробництва і розробляється відповідна послідовність вивчення всієї діяльності підприємства. Як джерела аналізу залучаються дані не тільки балансу, а й бухгалтерської та статистичної звітності, а також дані обліку і планування. Набуває особливого значення аналіз діяльності окремих галузей народного господарства, вивчається робота госпрозрахункових підприємств і їхніх підрозділів, розробляються методики аналізу зведених звітів. Значний внесок у розвиток економічного аналізу того періоду зробили українські науковці І.І. Каракоз, М.Г. Чумаченко, В.І. Самборський, Г.М. Мельничук.

Розпад Радянського Союзу і здобуття Україною незалежності (період переходу до ринкових відносин) змінили не лише економічні умови господарювання, а й принципи і методи ведення бухгалтерського обліку, а отже й методологію проведення економічного налізу. Було зроблено велику роботу з розвитку теорії економічного аналізу й удосконалення його методики. Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм сприяла роботі з упровадження аналізу, дала змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації.

Докорінні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, ставлять нові вимоги також і до організації та проведення економічного аналізу. З поширенням роздержавлення, приватизації і встановлення господарської самостійності всіх організаційних структур значно розширилася сфера застосування економічного аналізу. Зокрема, конкретніше і глибше вивчаються потреби і кон’юнктура ринку, попит і пропозиція, маркетинг; посилюється значення аналізу фінансових позицій, дохідності, кредитоспроможності та конкурентоспроможності підприємств; визначаються пріоритетні напрями експорту й імпорту, інвестиційної політики, ефективність внутрішніх і зовнішніх зв’язків у питаннях виробництва, постачання та збуту.

Перебудова господарського механізму, орієнтація його на ринкові відносини потребують перегляду традиційних прийомів аналітичного дослідження і засвоєння багатьох нових економічних категорій. Важливе значення має комерційний розрахунок, який означає максимальне використання економічних важелів для підвищення ефективності виробництва. Проте його широке впровадження є неможливим без глибокого аналізу діяльності підприємств і їхніх підрозділів. Це пояснюється тим, що економічний аналіз сприяє поширенню передового досвіду, прогресивних форм управління, запровадженню передової техніки й технології, забезпечує можливість розпізнавання закономірностей і прогресивних явищ та надання їм необхідного додаткового імпульсу розвитку.

Ринкові відносини потребують ґрунтовного аналізу ринкових ситуацій з тим, щоб визначити принципи дії ринкових механізмів. Такий аналіз у розвинутих країнах виявив цілу низку об’єктивних закономірностей і дав змогу планувати кількість товару відповідно до вимог споживачів. У результаті відбулась переорієнтація виробництва, почалось становлення так званого ринку покупця – практичне втілення концепції маркетингу.

Аналітичні розрахунки треба будувати з урахуванням фактичного стану суспільства та економіки. Наприклад, зараз для України актуальним є досвід високорозвинутих країн. Однак об’єктивний аналіз повинен брати до уваги й ті матеріальні передумови, що забезпечили успіх цим країнам: специфічна матеріально-технічна база, сформовані основи приватної власності та її правовий захист. У міру становлення ринкових відносин масштаби виробництва, темпи його зростання повинні прискорюватись. Тому треба скоротити час між проведенням аналізу та використанням його висновків.

Поліпшення організації та повніше використання економічного аналізу в управлінні тісно пов’язані з усією системою вдосконалення господарського механізму в нашій країні, спрямованою на підвищення ефективності виробництва і якості праці в усіх ланках національної економіки.

Ринкова економіка характеризується динамічністю розвитку як окремого підприємства, так і його зовнішнього середовища. За цих умов першорядну роль відіграє ситуаційний комерційний аналіз, заснований на комп’ютерній технології обробки оперативних інформаційних масивів. Він уможливлює оперативне керування маркетинговою діяльністю підприємств.

Перед економічним аналізом як наукою за сучасних умов розвитку економіки постало багато проблем. Насамперед належить створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях. Потрібно створити єдину обґрунтовану систему оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів. Існує також необхідність у підвищенні оперативності економічного аналізу, удосконаленні організаційних форм аналітичної роботи і перебудові інформаційних потоків.

Вирішення актуальних проблем аналізу потребує широкого застосування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки й персональних комп’ютерів. Це дасть змогу скоротити протяжність інформаційних потоків, знизити ймовірність помилок під час добору й передавання даних.

1.2. Предмет і завдання економічного аналізу

Кожна наука має свій предмет, який вона вивчає. Предметом економічної науки є, як відомо, виробничі відносини людей. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарська діяльність підприємств та установ, окремих галузей, регіонів та економіки країни у цілому.

Об’єкти економічного аналізу – це окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники, наприклад, виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції і прибуток, ритмічність виробництва тощо.

Розвиток економічного аналізу викликає необхідність періодичного оцінювання стану господарських процесів, загальних результатів і нових напрямів економічної діяльності. При цьому особлива увага приділяється вивченню виробничих недоліків, непродуктивних витрат і збитків. Зважаючи на це, перед економічним аналізом поставлені такі завдання:

1) оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників;

2) виявлення і визначення величини внутрішньогосподарських резервів.

3) сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю, що зумовило появу оперативного аналізу.

4) контроль за роботою підприємств та установ усіх форм власності, який використовується в аудиторський практиці чи податковою адміністрацією.

1.3. Основні категорії економічного аналізу

Обов’язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість його відповідними ресурсами. Скорочення питомих витрат ресурсів на одиницю продукції сприяє зростанню ефективності суспільного виробництва, покращує економічні показники роботи підприємства.

Основними видами ресурсів є природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва використовується така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами також є земля, інформація і час.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії набувають форми факторів (чинників).

Фактор – це рушійна сила будь-якого процесу або явища, яка визначає його характер і результат. Іншими словами, фактор – це причина, яка впливає на певний результат (наслідок).

Фактори класифікують згідно з певними ознаками (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема класифікації факторів економічного аналізу

У процесі виробництва ресурси взаємодіють один з одним і врешті-решт, трансформуються у нові матеріальні блага (продукцію). При цьому частина ресурсів залишається невикористаною або витрачається нераціонально, у зв’язку з чим постає питання про резерви виробництва.

1. Резерв – це запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і неперервність роботи будь-якої системи. У даному випадку резерв характеризує будь-який страховий запас (валютні резерви НБУ, страхові та резервні фонди держави і підприємств, резервні потужності енергосистем).

2. Резерв – це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад зростання обсягу виробництва, покращення якості продукції, підвищення рентабельності тощо. Дане розуміння резерву пов’язане з різними втратами ресурсів (псування, пропажа, брак, уцінка), сплатою штрафів, пені, неустойок та з іншими збитками, а також резерви, зумовлені підвищенням норм затрат ресурсів, перевитратами заробітної плати, несвоєчасним виконанням заходів з упровадження нової техніки і технологій, недозавантаженням вільних виробничих потужностей тощо.

Резерви в економічному аналізі класифікують за ознаками (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Класифікація резервів підвищення ефективності виробництва

Дата добавления: 2014-10-22