ВВЕДЕНИЕ. 1. Поняття відпочинку та його види

План

1. Поняття відпочинку та його види.

2. Трудові, соціальні, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням

3. Відпустки без збереження заробітної плати.

4. Порядок надання відпусток

Основні поняття: час відпочинку, міжзмінний відпочинок, щотижневий відпочинок, робочі та вихідні дні, оплата в подвійному розмірі, відгул, трудова відпустка, соціальна відпустка, щорічна відпустка, додаткова відпустка, графік відпусток, відпустка без збереження заробітної плати.

Список рекомендованих джерел:

1. Конституція України, 1996 р.

2. Кодекс законів про працю України, 1971

3. Господарський кодекс України, 2003 р.

4. ЗУ «Про відпустки», 15.11.1996 р.

5. ЗУ «Про оплату праці», 1995 р.

6. ЗУ «Про охорону праці», 1992 р.

7. ЗУ «Про державну службу» від 16.12.1993 р.

8. Дмитренко Ю.П. Трудове право України: Підручник. – К.:Юрінком Інтер, 2012

9. Чанишева Г.І., Додіна Т.М., Щукіна О.С. та інш. Трудове право України: Практикум. – 2-е видання. – Х.: ТОВ Одисей», 2011.

Запитання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте поняття часу відпочинку в правовому та економічному аспектах та назвіть його види

2. Який порядок надання та використання перерв для відпо­чинку та харчування?

3. В яких випадках закон допускає залучення працівників до роботи у вихідні дні та який порядок компенсації за роботу у ці дні?

4. Який порядок надання та яка тривалість щорічних та додаткових відпусток?

5. Який порядок надання та яка тривалість соціальних відпу­сток?

6. Який порядок та термін надання творчих відпусток?

7. Чи допускає чинне законодавство перенесення щорічних відпусток?

8. Чи зберігається за працівниками право на відпустку при пе­реведенні на інше місце роботи?

9. Чи допускається законодавством заміна відпустки грошовою компенсацією?

10. В яких випадках допускається надання відпусток без збере­ження заробітної плати?

1. Поняття відпочинку та його види

Час відпочинку — це календарний період, протягом якого ро­бітники та службовці звільняються від виконання своїх трудо­вих обов'язків і можуть його використовувати на свій розсуд.

Чинним законодавством про працю передбачені такі види відпочинку:

1) Перерви протягом робочого дня – надаються працівникам для відпочинку і харчування, як правило від 30 до 60 хвилин (ст. 60 КЗпП України).

Основні ознаки:

- надається, як правило, через 4 години після початку роботи.

- встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку

- не включається в робочи час і відповідно не оплачується.

- використовується працівниками на свій розсуд і вони можуть відлучатися з місця роботи

- де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу (перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюється власником за погодженням з виборним органом первиной профспілкової організації).

- можуть надаватися додаткові перерви для годування дитини жінкам, що мають дітей віком до 1,5 року відповідно до ст. 186 КЗпП України: не рідше ніж через 3 години тривалістю не менше 30 хвилин кожна, а при наявності 2-х і більше грудних дітей – не менше 1 години (такі перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком).

2) Щоденний (міжзмінний) відпочинок (відпочинок, що нада­ється після робочої зміни).

Основні ознаки:

- встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (включаючи і час перерви на обід).

- тривалість не повинна бути меншою подвійної тривалості часу роботи, що передував цьому відпочинку.

- перехід із зміни до зміни відбувається, я правило, після вихідного дня відповідно до графіка змінності.

- призна­чення працівника на роботу протягом двох змін підряд заборо­няється (ст. 59 КЗпП).

- для працівників, що працюють при організації роботи вахтовим методом, з урахуванням обідніх перерв може бути зменшена до 12 годин.

3) Щотижневий відпочинок (вихідні дні).

Основні ознаки:

- залежить від тривалості робочого тижня (5-и чи 6-и): не повинна бути меншою ніж 42 години, а кількість повних вихідних днів має становити 1 чи 2 дні (ст. 70 КЗпП України).

- загальний вихідний день – НЕДІЛЯ

- при 5-ти денному робочому тижні робітникам і службовцям надаються 2 вихідні дні на тиждень, як правило поспіль, а при 6-ти денному – 1 вихідний день.

- на безперервно діючих підприємствах вихідні дні надаються відповідно до графіка змінності.

- робота у вихідні дні відповідно до ст. 71 КЗпП забороняється, а залучення окремих робітників і службовців до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства і тільки у виняткових випадках, що визначені законодавством (за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, в якому повинно бути зазначено, які саме працівники залучаються до роботи у вихідний день і який інший день їм надається для відпочинку протягом найближчих тижнів, чи за бажанням працівників їм буде виплачена грошова компенсація.

Такими випадками визнаються: відвернення громадського або стихійного лиха; виробничої аварії і негайного усунення її наслідків; відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна; виконання невікладних, насамперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів; викоання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

4) Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП України) - законодавством встановлено такі святкові та неробочі дні:

· 1 січня — Но­вий рік;

· 8 березня — Міжнародний жіночий день;

· 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

· 9 травня — День Пе­ремоги;

· 28 червня — День Конституції України;

· 24 серпня — День незалежності України.

Робота також не проводиться в дні релігійних свят (неро­бочі дні):

· 7 січня — Різдво Христове;

· один день (неділя) — Пасха (Ве­ликдень);

· один день (неділя) — Трійця.

Основні ознаки:

- вони є загальними для всіх працівників незалежно від їх ставлення до релігії.

- за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3-х днів відпочинку протягом 1 року для світкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

- робота у ці дні допускається лише за умови, що її припинення неможливе через виробничо-технічні умови, або якщо такі роботи зумовлені необхідністю обслуговування населення, або невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні оботи. Робота обчислюється за правилами ст. 107 КЗпПУ – наданням іншого дня відпочинку або оплатою в подвійному розмірі.

Такий відгул надається лише тим працівникам, робота яких у святковий день не включається до місячної норми робочого часу. Якщо ж вона проводилася у межах місячної норми, то відгул за таку роботу не надається.

В разі надання відгулу робота у святковий день оплачується в одинарному розмірі.

5) Щорічні відпустки – на триваліший за кількістю вільних днів поспіль вид відпочинку. Порядок надання цього виду відпочинку передбачено, крім КЗпП, в Законі України від 15.11.1996 року «Про відпустки».

2. Трудові, соціальні, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням

Відпустка — це найтриваліший вид часу відпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звільнен­ня роботодавцем працівника від виконання трудових обов'язків протягом встановленої законом або за угодою сторін кількості календарних днів із збереженням за ним місця роботи на цей пе­ріод.

Основні ознаки:

- право на відпустку мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

- обліковується в календарних днях (незалежно від режимів та графіків роботи).

- іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустку нарівні з громадянами України.

- за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням)датою звільнення тоді є останній день відпустки).

- в разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може бути за його бажанням надана й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору (відпустка продовжується до закінчення відпустки).

- особи, які працюють за договором підряду або за іншими договорами цивільно-правового характеру, за авторським чи ви­давничим договором, не набувають статусу працівника, а тому права на відпустку не мають.

- право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки в натурі визначеної тривалості із збереження на її протязі місяця роботи (посади) і виплатою середньої заробітної плати.

- забороняється звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу під час перебування їх у відпустці, за винятком випадків повної ліквідації підприємства.

- відпустка повинна забезпечити працівникам необхідний відпочинок, тому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, за випадком окремих випадків.

- право на відпустку надається також позаштатним праців­никам, на яких поширено державне соціальне страхування.

- За­коном України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. впер­ше передбачено також право на відпустку тимчасовим і сезон­ним працівникам.

Статею 4 ЗУ «Про відпустки» встановлено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки (їх ще називаються трудовими) – надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору:

§ основна відпустка

§ додаткова відпустка за роботу з шкідливими та важкими умовами праці

§ додаткова відпустка за особливий характер праці

§ інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (наприклад, відпустка для участі в змаганнях та ін.)

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням

3 ) творчі відпустки;

4) соціальні відпустки:

§ відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

§ відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку;

§ додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективними договорами, угодами та тру­довими договорами можуть встановлюватися й інші види від­пусток.

Щорічні відпустки - з алежно від тривалості основної відпустки щорічна відпустка може бути

1) мінімальною - є мінімальною для всіх осіб, які працюють за трудовим договором не менше 24 календарних днів

2) подовженою – право на таку відпустку має значна кількість працюючих, метою якого є гарантування працівникам більш тривалий відпочинок із урахуванням характеру та специфіки їх трудової діяльності, умов праці, стану здоровя, віку та інших обставин.

Обставини від яких залежить надання такої відпустки:

- інвалідам І і II груп — 30 календарних дні, а інвалідам III групи — 26 календарних дні.

- особам віком до 18 років - 31 календарний день (якщо виповнилося 18 р. то відпустка розраховується таким чином: до дня народження – із розрахунку 31 к.д., після 24 – к.д.).

- для державних службовців – 30 календарних днів (це питання регулюється ПКМУ від 27.04.1994 р. № 250, з 01.01.2013 року – ПКМУ від 20.06.2012 № 551. Держслужбовцям, які мають стаж держслужби понад 10 р., а також посадовим особам ОМС, які мають стаж служби в цих органах понад 10 р., надається додаткова оплачувана відпустка - 5 к.д., а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 к.д. за кожний наступний рік. Але максимальна тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

- промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, ме­талургійної, електроенергетичної промисловості, а також пер­соналу, зайнятому на відкритих та закритих гірничих роботах, на роботах на поверхні та в глубині шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-мон­тажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин та ін. – від 24 до 28 календарних днів.

- працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівель­них і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається - 28 ка­лендарних днів.

- воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин - 30 календар­них днів, працівникам невоєнізованих гірничорятувальних час­тин — 24 календарні дні зі збільшенням за кожні два відпрацьо­ваних роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів.

- керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам - до 56 календарних днів.

- сезонним працівникам та тимчасовим працівникам - пропорційно до відпрацьованого ними часу.

- працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негатив­ним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, а також окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним наванта­женням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоро­в'я - щорічна додаткова відпустка до 35 календарних днів

- інші працівники (44, 56, 37, 30, 42, 35 к.д.) - відповідно до ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення», ПКМУ від 17.11.1997 р. № 1290 «Про затвердження Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці», «ЗУ «Про державну службу», ст. 47 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» тощо.

Додаткові відпустки за особливий характер праці::

- окремим категоріям, роба яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоровя – до 35 календарних дні

- працівникам з ненормованим робочим днем – до 7 календарних дні.

Встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надава­тись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток:

1) не може перевищувати 59 календарних днів,

2) для пра­цівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 кален­дарних днів.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на данному підприємстві.

В разі надання працівникові щорічних віпусток до закінчення 6-ти місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-ти місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

§ жінкам –перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або пісня неї, а також жінкам, які мають двох і більше ді тей віком до 15 років або дитину-інваліда

§ інвалідам

§ особам віком до 18 років

§ чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами

§ особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової)служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання

§ сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи

§ працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою

§ працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації

§ працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування

§ батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу

§ в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Відпустка для участі в змаганнях - надається для підготовки та участі у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів України на відповідний рік відповідно до ПКМУ від 01.06.2011 № 565.

Надаються: 1) на підставі заяви працівника та листа-виклику на відповідні спортивні змагання, який готується Державною службою молоді та спорту; 2) максимальна тривалість такої відпустки становить не більше 40 календарних днів на рік (включає в себе час, необхідний для проїзду до місця проведення спортивних змагань та повернення); 3) можуть надаватися частинами, про що зазначається в листі – виклик на відповідні змагання; 4) зберігається місце роботи (посада); 5) оплата здійснюється за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці або коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням

1) Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальньоосвітніх вечірніх (змінних) школаж, класах, групах з очною, заочною формами навчання, при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачування відпустка на період складання випускних екзаменів:

§ в основній школі – тривалістю 10 календарних днів

§ випускних екзаменів у старшій школі – тривалістю 25 календарних дні

§ перевідних екзаменів в основній та старших школах – від 4-6 календарних днів без урахуваннявихідних.

2) Працівникам, які складають екзамени екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.

3) Працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання екзаменів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом року.

4) Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах освіти з вечірньою і заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки на період установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів:

§ для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих закладах освіти 1 та 2 рівня акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів щорічно

§ 3 та 4 рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів щорічно

§ незалжно від рівня акредитації з заочною формою навчання – 30 календарних днів щорічно

5) Для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються:

§ у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання 1 та 2 рівня акредитації – відпустка надається на 2 місяці

§ у вищих закладах освіти 3 та 4 рівнів акредитації – на 4 місяці

6) Працівникам, допущенним до складання вступних екзаменів в аспірантуру з відривом або без відрива від виробництва, для підготовки та складання екзаменів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку – 10 календарних днів на кожний екзамен.

Відпустки надаються відповідно на період установчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів, державних екзаменів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи).

7) Для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук творча відпустка налається тривалістю – до 3-х місяців, а на здобуття наукового ступеня доктора наук – до 6 місяців. Ці відпустки надаються за умови, що працівник успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою.

Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками і оформляються наказаом власника підприємства або уповноваженого ним органу. На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.

Соціальні відпустки.

1) На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:

§ до пологів – 70 календарних днів

§ після пологів – 56 календарних днів (70 – у разі народження 2 і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів

2) Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю: 56 календарних днів (70 – при усиновленні 2 і більше дітей)

3) Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Щорічна додаткова оплачувана відпустка сім’ям з дітьми – тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається:

- жінкам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

- жінкам, які усиновили дитину;

- одинокій матері або батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

- особі, яка взяла дитину під опіку, або одному з прийомних батьків.

При наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Творчі відпустки - надаються працівникам для завершення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника та інших наукових робіт згідно Постанови КМУ від 19 січня 1998 р. №45:

- для завершення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук тривалістю до 3-х місяців

- на здобуття наукового ступеня доктора наук – до 6-и місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність з науковою роботою - надається на підставі заяви працівника та рекомендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки.

- для написання підручника чи наукової праці тривалістю до 3-х місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою - надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

3. Відпустки без збереження заробітної плати

Чинним законодавством передбачено надання відпусток без збереження заробітної плати. В одних випадках ці відпустки повинні надаватись в обов’язковому порядку, в інших – за згодою сторін.

За загальним правилом відпустка без збереження заробітної плати може бути надана працівникові – до 15 календарних днів щорічно.

В обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати надаються:

§ матері або батьку, який виховує дитину без мтері (в тому числі у випадку тривалого перебування матері у лікувальній установ), що мають 2-х і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда - тривалістю до 14 календарних днів щорічно

§ чоловікові, жінка якого перебуває у передпологовій відпустці – тривалістю до 14 календарних днів

§ матері або іншим особам (батькові, бабі, діду чи іншим родичам) у випадку, коли дитина потребує домашнього догляду – тривалістю, що визначається медичним висновком, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-ти річного віку

§ ветеранам війни, особам, які мають особливі застулги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - тривалістю 14 календарних днів

§ ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною – тривалістю 21 календарних днів

§ пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів.

§ інвалідам І та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

§ працівникам у випадку смерті рідних по крові або по шлюбу: подружжя, батьків (відчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця події і назад; іншших рідних – тривалістю до 3-х календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду

§ працівникам по догляду за хворим рідним по крові, який за висновком медичної установи потребує постійного стороннього догляду – тривалістю, що визначається медичним висновком, але не більше 30 календарних днів

§ працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, що визначається медичним висновком

§ працівникам, які допущені до вступних іспитів у вищих установах освіти – тривалістю 30 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця знаходження навчального закладу і назад

§ працівникам, допущеним до здачі вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі і успішно виконують індивідуальний план підготовки – тривалістю, що необхідна для проїзду до місця знаходження вищої установи освіти або установи науки і назад

§ сумісникам - на строк до закінчення відпустки по основному місцю роботи

§ ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно

4. Порядок надання відпусток

Конкретний період надання щорічних відпусток в межах, установлених графіком, погоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за 2 тижні до встановленого графіком терміну.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або подовжена в разі:

§ тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку

§ виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно з законодавством не підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами

§ збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням

Щорічна відпустка з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2-х років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи особливим характером праці.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки докускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством.

У разі звільнення працівника у звязку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку – чинність трудового договору подовжується до закінчення відпустки.

На бажання працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацію. При цьому тривалість щорічної та додаткової відпустки, що надаються працівникові, не повинна бути меншою 24 календарних днів. Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацію не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Тривалість щорічних відпусток залежно від категорії працівників

а) відповідно до Закону України «Про відпустки»
Категорія працівників	Тривалість відпустки	Підстава
Щорічна основна відпустка
Працівники, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами	Не менше як 24 календарних дні (к/дн)	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин	24 к/дн із збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 к/дн, але не більше 28 к/дн	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках:		Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
— глибиною 150 м і нижче	28 к/дн незалежно від стажу роботи
— глибиною до 150 м	24 к/дн із збільшенням на 4 к/дн за стаж роботи 2 роки і більше
Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв	28 к/дн за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Воєнізований особовий склад гірничо-рятувальних частин	30 к/дн	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Особи віком до вісімнадцяти років	31 к/дн	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Невоєнізовані працівники гірничо-рятувальних частин	24 к/дн із збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки на 2 к/дн, але не більше 28 к/дн	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники	До 56 к/дн згідно з Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою КМУ від 14.04.1997 № 346	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Інваліди:		Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
— I і ІІ груп	30 к/дн
— ІІІ групи	26 к/дн
Сезонні працівники	Пропорційно до відпрацьованого часу	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Тимчасові працівники	Пропорційно до відпрацьованого часу	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Щорічні додаткові відпустки
Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів	До 35 к/дн за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором)	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я	До 35 к/дн за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290 (конкретна тривалість відпустки встановлюється кол - чи трудовим договором)	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
Працівники з ненормованим робочим днем	До 7 к/дн згідно зі списками посад, професій та робіт, визначених колдоговором (угодою)	Стаття 6 ЗУ «Про відпустки»
б) відповідно до інших законів України
Категорія працівників	Тривалість відпустки	Підстава
Щорічна основна відпустка
Народні депутати	45 к/дн	Стаття 20 Закону України «Про статус народного депутата України» від17.11.1992 № 2790-III
Державні службовці	30 к/дн	Стаття 35 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII
Прокурори і слідчі прокуратури	30 к/дн	Стаття 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII
Судді	30 роб/дн	Стаття 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII
Журналісти	36 к/дн	Стаття 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 № 540/97-ВР
Працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять.	Не менше: 36 к/дн	Стаття 23 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III
Працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз внаслідок виконання службових обов’язків	45 к/дн	Стаття 23 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III
Медичні працівники, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов’язків	56 к/дн	Стаття 27 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 12.12.1991 № 1972-XII
Працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення:		Стаття 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII
а) у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення	44 к/дн Загальна тривалість відпустки не більше 56 к/дн
б) у зоні гарантованого добровільного відселення	37 к/дн Загальна тривалість відпустки не більше 49 к/дн
в) у зоні посиленого радіологічного контролю	30 к/дн Загальна тривалість відпустки не більше 42 к/дн
Щорічні додаткові відпустки
Державні службовці, які мають стаж роботи понад 10 років	До 15 к/дн	Стаття 35 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII
Атестовані працівники прокуратури, які мають стаж роботи:		Стаття 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII
— понад 10 років	5 к/дн
— понад 15 років	10 к/дн
— понад 20 років	15 к/дн
Судді зі стажем роботи понад 10 років	До 15 к/дн	Стаття 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII

Підстави для видання наказів про відпустки.

Вид відпустки	Підстава
Щорічна основна	Графік відпусток, Обов’язкове письмове повідомлення працівника про дату початку відпустки, заява працівника
Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці	Заява працівника, відповідний додаток до колективного договору
Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням	Заява працівника, довідка-виклик (інший документ) навчального закладу
Відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку	Заява працівника
Додаткова відпустка працівникам, які мають датей	Заява працівника, документ, що підтверджує право працівника на таку відпустку
Відпустка без збереження заробітної плати, що надається в обов’язковому порядку	Заява працівника, документ, що підтверджує право працівника на таку відпустку
Відпустка без збереження заробітної плат и за згодою сторін	Заява працівника (бажано із зазначенням конкретних причин)

Порядок і умови надання відпусток

Надання працюючим громадянам щорічних оплачуваних відпусток є реалізацією їхнього права на відпочинок, закріпленого ст.45 Конституції України.

Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток визначено КЗпП та ЗУ „Про відпустки”.

Право на відпустки, відповідно до ст.2 ЗУ „Про відпустки» мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Стаття 4 ЗУ „Про відпустки” передбачає такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка;

- додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;

- додаткова відпустка за особливий характер праці;

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

3) творча відпустка;

4) соціальні відпустки:

- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження заробітної плати.

Тривалість щорічної основної відпустки.

Згідно зі ст.6 ЗУ „Про відпустки” тривалість щорічної основної відпустки не може бути меншою 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік з дня укладання трудового договору. Однак ст.6 передбачає, коли тривалість такої відпустки збільшується:

- інваліди I – II груп – щорічна основна відпустка 30 календарних днів;

- інваліди III групи – щорічна основна відпустка 26 календарних днів;

- особи віком до 18 років – щорічна основна відпустка 31 календарний день.

Чимало нормативно-правових актів встановлюють окремим категоріям працівників більш тривалу щорічну основну відпустку. Зокрема суддям, прокурорам – 30 календарних днів, народним депутатам – 45 календарних днів, журналістам – 36 календарних днів.

Згідно зі ст. 35 ЗУ „Про державну службу”, державним службовцям надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів та додаткова оплачувана відпустка в залежності від стажу державної служби тривалістю до 15 календарних днів.

Тривалість відпусток, визначених ст. 5 ЗУ «Про відпустки», розраховують у календарних днях. Святкові та неробочі дні не враховують при визначенні тривалості щорічних та додаткових відпусток, додаткових відпусток працівникам, які мають дітей.

Святкові та неробочі дні:

- 1 січня – Новий рік;

- 7 січня – Різдво Христове;

- 8 березня – Міжнародний жіночий день;

- 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

- 9 травня – День Перемоги;

- 28 червня – День Конституції України;

- 24 серпня – День Незалежності України;

- один день (неділя) – Пасха (Великдень)

- один день (неділя) – Трійця

Згідно з ч.3 ст.67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день (ст.73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Оскільки в разі збігу святкового чи неробочого дня з вихідним днем переноситься вихідний день, то вихідний день, відповідно до ЗУ „Про відпустки”, включається в тривалість відпустки як будь-який інший календарний день.

Порядок надання щорічних відпусток

Відпустка повної тривалості може надаватися працівникові у перший рік роботи, щоправда – тільки після шостого місяця безперервної роботи на підприємстві. У разі надання працівникові відпустки до шестимісячного терміну безперервної роботи, її тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві вправі отримати згідно зі ст.10 ЗУ „Про відпустки”:

1) жінки – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

2) жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину інваліда;

3) інваліди;

4) особи віком до 18 років;

5) чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці в зв’язку з вагітністю та пологами;

6) особи, звільнені після проходження строкової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення їх прийняли на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

7) сумісники – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

8) працівники, які успішно вчаться в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

9) працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

10) працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

11) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Також ст.10 ЗУ „Про відпустки” доповнена в 2005 році новою частиною такого змісту: „Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна основна відпустка або її частина (не менш ніж 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини”.

Коли можна використати відпустку

Щорічні основна та додаткова відпустки надаються працівникові таким чином, аби їх було використано до закінчення робочого року. При цьому додаткова відпустка за бажанням працівника, може бути приєднана до основної. Черговість надання відпусток працівникам визначається графіком, який затверджує власник (уповноважений ним орган) за погодженням з профспілковим комітетом чи іншим уповноваженим від трудового колективу.

Графіки доводять до відома всіх працівників. При їх складанні враховують інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період відпустки (у межах графіку) узгоджують працівник і роботодавець. Останній зобов’язаний письмово повідомити працівника про початок відпустки, але не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:

1) особам віком до вісімнадцяти років;

2) інвалідам;

3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

4) жінкам, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину інваліда;

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері), опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Періоди роботи, що дають право на щорічну відпустку

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час:

1) фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) коли особа фактично не працювала, але за нею згідно із законодавством зберігали місце роботи (посаду) та заробітну плату повністю або частково (у т.ч. оплачений вимушений прогул, спричинений незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);

3) коли особа фактично не працювала, але за нею зберігали місце роботи (посаду) та виплачували допомогу по державному соціальному страхуванню, окрім частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) коли особа фактично не працювала, їй не виплачували зарплату, але за нею зберігали місце роботи (посаду). Це періоди, коли працівник був у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 і ст. 26 ЗУ „Про відпустки”. Однак є й виняток (цей період не дає права на щорічну відпустку) – відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) – до досягнення дитиною 16-річного віку. Період відпустки без збереження заробітної плати понад тривалість, встановлену ст. 25 та ст. 26 ЗУ „Про відпустки”, не формує стажу для щорічної оплачуваної відпустки;

5) навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;

6) навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.

Перенесення відпустки за бажанням працівника

Перенесення щорічної відпустки дозволяється або за вимогою працівника, або за домовленістю між працівником і власником.

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового

повідомлення працівника про час надання відпустки (ч.11 ст.10 Закону „Про відпустки”);

2) несвоєчасної виплати роботодавцем відпускних (згідно зі ст.21 ЗУ „Про відпустки” їх виплачують як мінімум за три дні до початку відпустки).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої листком непрацездатності;

2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо за законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням зарплати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Перенесення відпустки на інший період за ініціативою роботодавця

Перенесення відпустки відбувається за виняткових обставин, коли щорічна відпустка в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на діяльності підприємства, однак працівник має використати в поточному році не менше 24 календарних дні.

У разі перенесення щорічної відпустки новий її термін встановлюють за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Змінюється графік відпусток виключно на підставі письмової згоди працівника та за погодженням з профспілкою.

Роботодавцям заборонено не надавати працівникові щорічну відпустку повної тривалості упродовж двох років поспіль. Така заборона вже для першого року діє щодо осіб віком до 18 років та працівників, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Переривання відпустки за ініціативою працівника

Для переривання відпустки потрібна обов’язкова згода власника, а працівникові слід виконати вимоги ст.12 ЗУ „Про відпустки” (основна безперервна частина щорічної відпуски має бути не меншою 14 календарних днів). В іншому випадку роботодавець відмовить. Наперед сплачені відпускні врахують при оплаті праці за наступні відпрацьовані дні.

Порядок відкликання з відпустки

Відкликання з відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою. Невикористану відпустку переносять на інший період – за домовленістю між працівником та роботодавцем.

У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням суми, що пішла на оплату невикористаної частини відпустки.

Відмова працівника йти у відпустку в передбачений графіком відпусток період чи в будь-який інший час

Якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України та ЗУ „Про відпустки” право на відпочинок (щорічну відпустку), роботодавець, оскільки рішення про надання чи ненадання відпустки належить тільки до його компетенції, має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки за формою П-6, затвердженою наказом Мінстату від 09.10.95 №253 „Про затвердження типових форм первинного обліку”.

Згідно зі ст.139 КЗпП працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності.

Водночас згідно зі ст.2 ЗУ „Про відпустки” право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Небажання працівника використати щорічну відпустку повної тривалості і його вимога надати грошову компенсацію враховані у ст.24 Закону про відпустки. У ч. 4 цієї статті зазначено, що за бажанням працівника частину щорічної відпустки цілком правомірно замінити грошовою компенсацією, однак тривалість фактично використаної працівником частини щорічної відпустки не може бути меншою ніж 24 календарних дні.

Наприклад, якщо працівник не хоче йти у щорічну відпустку тривалістю 30 кал. днів, йому один раз протягом 2-х років підряд можна виплатити грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки терміном 6 кал. днів. У таких випадках керівник зобов’язаний видати наказ про надання відпустки зазначеним категоріям працівників згідно з термінами, попередньо узгодженими при складанні графіку відпусток.

Законодавством також не передбачено терміну давності, після якого працівник утрачає право на щорічні відпустки, не містить заборони працівникові використовувати щорічні відпустки, які йому не було своєчасно надано роботодавцем за попередні роки. У разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Поділ щорічної відпустки на частини

Щорічну відпустку на прохання працівника можна ділити на будь-які частини. Але це лише за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Яка буде першою – основна безперервна чи інші – вирішує сам працівник. Невикористану частину відпустки бажано надати працівникові до кінця робочого року, але в будь-якому випадку не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який її надають.

Додаткова оплачувана відпустка

Тривалість додаткової оплачуваної відпустки державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, згідно з постановою КМУ від 27.04.94 №250 „Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток” становить 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року збільшується на 2 календарних дні за кожен наступний рік, але не може перевищувати 15 календарних днів.

Державні службовці зі стажем роботи:

- 10 років – 5 календарних днів;

- 11 років – 7 календарних днів;

- 12 років – 9 календарних днів;

- 13 років – 11 календарних днів;

- 14 років – 13 календарних днів;

- 15 років – 15 календарних днів.

Ця додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною відпусткою відповідно до графіка відпусток або за згодою сторін окремо від неї.

Таким чином, право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку, її тривалість, а також виплата грошової компенсації за невикористану таку відпустку залежить від стажу державної служби, а не від відпрацьованого часу у відповідному робочому році.

Матеріальна допомога при наданні відпустки державному службовцю

Відповідно до ст.35 ЗУ „Про державну службу” державним службовцям під час надання щорічної відпустки виплачується матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Керівникам органів виконавчої влади та інших органів надане право відповідно до пп.3 п.2 постанови КМУ від 09.03.06 №268 у межах встановленого фонду оплати праці надавати працівникам допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Отже, розмір матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки визначає керівник органу виконавчої влади незалежно від відпрацьованого часу в розмірі, не меншому від посадового окладу.

У разі поділу щорічної відпустки на частини зазначена допомога виплачується працівнику один раз при наданні однієї будь-якої із частин щорічної основної відпустки.

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні державному службовцю додаткової відпустки (залежно від стажу державної служби) чинним законодавством не передбачена.

Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням

Статтею 216 КЗпП України та ст.15 ЗУ „Про відпустки” визначено право на відпустку у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі працівників, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання. Тривалість такої відпустки залежить від деяких чинників: форми й курсу навчання, рівня акредитації навчального закладу тощо.

Надаються такі відпустки в календарних днях упродовж навчального, а не календарного року. На відміну від щорічних, відпустки у зв’язку з навчанням не діляться на частини, не переносяться на інший період, не продовжуються на кількість святкових та неробочих днів.

Тривалість навчальних відпусток на період:

1) настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому і другому курсах у вищих навчальних закладах:

- I і II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів,

- III і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів,

- незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання – 30 календарних днів;

2) настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:

- I і II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів;

- III і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів,

- незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання – 40 календарних днів;

3) державних іспитів:

- вузів усіх рівнів акредитації – 30 календарних днів;

4) підготовки та захисту дипломного проекту (роботи):

- I і II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 2 місяці,

- III і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 4 місяці,

- I і II рівнів акредитації з заочною формою навчання – 2 місяці,

- III і IV рівнів акредитації з заочною формою навчання – 4 місяці,

5) Набувачам другої (наступної) освіти – 4 місяці.

Статтею 202 КЗпП на роботодавця покладено обов’язок створювати працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, умови для поєднання роботи з навчанням. Роботодавець зобов’язаний надавати працівникові відпустку у зв’язку з навчанням саме в час, визначений вищим навчальним закладом. Ненадання відпустки в цей час не може бути обґрунтовано виробничою потребою підприємства.

Якщо працівник, який успішно навчається без відриву від виробництва у вищому навчальному закладі, одержить від навчального закладу довідку-виклик на сесію в період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, він має право звернутись до керівництва підприємства з проханням надати йому додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням. Для цього потрібно написати заяву про припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та надання відпустки у зв’язку з навчанням на період сесії на підставі довідки-виклику вищого навчального закладу.

На період сесії чи підготовки та захисту дипломної роботи відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надано іншому працюючому родичу, який фактично доглядатиме за дитиною. Після закінчення додаткової відпустки у зв’язку з навчанням мати дитини знову може оформити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Оплачуються такі відпустки за рахунок коштів підприємства, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої за трудовим договором працюють працівники.

В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, додаткові відпустки у зв’язку з навчанням оплачують з бюджетних асигнувань на їхнє утримання (ст.23 Закону України „Про відпустки”).

Додаткова відпустка у зв’язку з навчанням у вищих навчальних закладах надається працівникові на підставі відповідної заяви та довідки - виклику навчального закладу в терміни, визначені вищим навчальним закладом, і оформляється наказом або іншим розпорядчим документом підприємства.

В довідці-виклику мають бути зазначені:

- номер і дата видачі;

- найменування і рівень акредитації навчального закладу;

- форма навчання (вечірня, заочна);

- курс і спеціальність (факультет, відділення), на якому навчається студент;

- прізвище, ім’я та по батькові студента;

- підстава для виклику (екзаменаційна сесія, складання держіспитів, захист дипломного проекту та ін.);

- період сесії, визначений навчальним планом освіти;

- інформація про успішність навчання.

Не надається оплачувана навчальна відпустка працівникам з низькою навчальною успішністю.

Приймаючи заяву та довідку-виклик, необхідно перевірити, щоб наведені в них періоди сесії збігалися. Підприємство має стежити, щоб тривалість навчальної відпустки, наданої працівнику протягом навчального року, не перевищувала тривалості, встановленої в статтях 13-15 ЗУ „Про відпустки”.

Оскільки тривалість навчальної відпустки встановлюють навчальні заклади згідно з навчальним планом, вона може бути меншою, ніж гарантовано законодавством для відповідного року навчання. Але за невикористані дні навчальної відпустки, на відміну від щорічної, грошової компенсації не виплачують (у т.ч. і при звільненні). Відпускні за період учбової відпустки виплачують в загальному порядку – за 3 дні до початку відпустки.

Творчі відпустки

Творчу відпустку передбачено для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, монографії, довідника тощо, тобто для наукової праці. Але претендувати на них можуть тільки ті працівники п

Дата добавления: 2014-10-15