Зональний та регіональний розподіл солоності та щільності води в океані

Походження і розвиток дна Світового океану. Донні відклади

Згідно теорі видатних вченихсвіту,більшість материків, які зараз розділені водами Світового океану, раніше повинні були мати суходільні з’єднання – мости, по яким відбувався безперебійний обмін континентальною флорою та фауною. Земля у рівно вісному стані плаває по більш важкій, в`язкій субстанції, яка забезпечує рівновагу материкової та океанічної земної кори (ізостазія – взаємне урівноваження). Приміром порушення ізостазії є тиск на земну поверхню внаслідок утворення материкового льоду. На зміну ізостатичній гіпотезі та гіпотезі суходільних мостів приходить інша – теорія перманентності (постійності материків й океанів).

Частиною океанів є моря, як окрема частина, яка може мати фізико-географічні,гідрологічні та кліматичні особливості. В залежності від контакту материків і Океану, всі моря можна поділити на 3 групи: середземноморські, внутрішні та окраїнні.

Рельєф донної частини кожного з сучасних океанів має свої закономірності розвитку та геологічну будову, що впливає на розвиток та накопичення донних відкладень, які відрізняються за показниками температури та агрегатним станом. Кореневі породи, які складають дно Світового океану вкриті крихким матеріалом, тільки в окремих випадках зустрічаються оголеними під товщею води (морськими опадами, ґрунтом або мулом). Склад та якість цих природних утворень, а також місця їх накопичення (розповсюдження), визначаються первинними джерелами матеріалу та географічними умовами відкладень. Донні утворення класифікують за певними чинниками утворення та поділяють на: теригенні та біогенні.

Розповсюдження та різноманітність донних відкладень зумовлена такими процесами як вулканічна діяльність, знос річкового матеріалу з материків, переніс материкового мулу льодовиками тощо.

Океанічна вода – це складний сольовий розчин, з концентрацією солі приблизно 3,5 % або 35 ‰. Сольовий склад океанічної води еволюціонував разом з геологічною еволюцією океану та пережив три стадії свого існування. Сучасний склад води Світового океану називають «багатоелементною рудою», внаслідок вмісту практично більшості хімічних елементів таблиці Менделєєва, які представлені в Океані в різних кількостях та сполуках.

Особливе значення в еволюції Океану має вуглець. Приблизно 1 – 0,5 млрд. років тому, хлоридно-сульфітний склад океанічної води змінюється на сульфатно-карбонатний. Мінералізація води називається – солоністю. Середня солоність Світового океану – 34,7‰.

Солоність вод Світового океану різна і залежить від:географічного положення, інтенсивності прогрівання води, наявності течій різних температур, кількості речовин, які зносяться річками з материків (розпріснення). Вона змінюється як зонально в широтному напрямку, так і вертикально.

Мінералізація води – головна умова виникнення життя та розвиток біосфери в океані. Різноманітність або бідність акваторій на поживні речовини залежить від макроциркуляційних рухів води (течій).

Від мінералізації і температури океанічних вод залежить її щільність. У світовому океані процеси тепло- та вологообміну через поверхню формують поле щільності, у кому більш щільні води опускаються в полярних широтах і переміщаються до екватора. Внаслідок неповної симетричності поля щільності відносно екваторіального мінімуму, а також під тиском відхиляючої сили оберту Землі, цей рух значно ускладнюється, маючи характер горизонтальної циркуляції, внаслідок чого води екватора переміщаються у шарах океанічної води з одної півкулі в іншу.

Дата добавления: 2014-10-23