КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Переробки органічної маси
ХАРАКТЕРИСТИКА СИРОВИНИ ДЛЯ БІОКОНВЕРСНОЇ
Сировиною для мікробіологічної ферментації можуть бути відходи сільськогосподарського виробництва, харчової і переробної промисловості та комунального господарства, які в своєму складі мають органічну речовину. Досліди і розрахунки показують, що в багатьох країнах світу досить сировини для організації промислового виробництва біопалива та продуктів переробки зокрема біологічно-активних добрив та кормових добавок. В основному це відходи тваринництва, рослинництва, комунального господарства, харчової та переробної галузі. Як показує практика, найбільш придатною сировиною для інтенсивної ферментації органічної маси є гній великої рогатої худоби (ВРХ), свиней, та птиці, озерний сапропель та мул ставків і т. інше. Дані про добовий вихід і вологість екскрементів від однієї тварини приведені таблиці 2.1. Середня вологість екскрементів: у корів молочної породи – 88%, у биків, телят, м’ясних тварин – 86%, зольність сухої речовини – 16%, або середній вміст органічної речовини (ОВ) складає 84%. Тип тварин і спосіб годування (склад корму) визначають наявність в гнойовій масі: включень різних розмірів, відношення твердих і рідких виділень (табл. 2.2, 2.3.). В гною свиней та в посліді птиці менше крупних частинок і більше води, чим в гною ВРХ. В таблиці 2.4 показано відношення твердих і рідких частин гною. Від кормового раціону, якості корму і виду тварин залежить і хімічний склад екскрементів, що відповідно пояснюється виділеннями з екскрементів основної частини поживних елементів, які вживають тварини і птиця з кормами.
Таблиця 2.1.
Добове виділення і вологість екскрементів ВРХ.
Примітка: 1. Густина сухої речовини екскрементів слід приймати 1250 кг/м3, зольність сухої речовини – 16%.
Кількість і вологість підстилкового гною ВРХ визначається розрахунковим шляхом в залежності від умов утримання тварин, а також виду, вологості і кількості підстилки на голову за добу. Таблиця 2.2. Добовий вихід екскрементів свиней та їх вологість
Загальна вологість екскрементів складає 15%- густина – 1400 кг/м3 Таблиця 2.3. Добовий вихід посліду від 1000 голів птиці, кг
Дані про склад основних поживних елементів в екскрементах тварин і птиці приведені в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 Хімічний склад екскрементів, %
При зміні раціону годівлі тварин і птиці змінюється і хімічний склад його посліду. Наприклад, при зменшенні в раціоні кількості концентратів, склад азоту і фосфору в екскрементах дещо знижується, а калію збільшується. При переході від корму свиней картоплею до відгодівлі зерном в екскрементах значно збільшується склад сухої речовини, азоту і фосфору і зменшується склад калію. Безпідстилковий гній характеризується високим вмістом поживних елементів, але гній ВРХ, свиней і пташиний послід відрізняються по складу (табл. 2.5)
Таблиця 2.5 Середній вміст органічної речовини і поживних елементів в без підстилковому гної ВРХ, свиней і пташиному посліді (% на сиру речовину)
Слід мати на увазі, що по мірі розбавлення безпідстилкового гною або посліду водою концентрація органічних речовин і поживних елементів в ньому знижується. Крім основних поживних речовин в гною і посліді є мікроелементи. В 1 т. гною ВРХ вологістю 92% вміст поживних елементів складає: 2,8 г Cu, 22 г Mn, 12 г Zn, 24 г В, а в 1 т свинячого гною вологістю 95% - 2,9 г Cu, 12 г Mn, 32 г Zn. Органічна речовина безпідстилкового гною представлено органічними сполуками калу і сечі тварин. В склад органічної речовини входить целюлоза і геміцелюлоза, лигнін, пентозани і другі речовини, в тому числі в невеликих кількостях розчинні вуглеводи (крохмаль). Основна частина органічної речовини калу представлена речовинами в високим вмістом вуглецю, тому відношення C:N досить широке. В той же час, відношення C:N в сечі ВРХ складає 1,2:1,0, а в сечі свиней 0,8-0,9:1,0. Високий вміст сечовини обумовлює вузьке співвідношення C:N в безпідстилковому гною, яке може коливатися від 5:1 до 10:1. В цьому заключається характерна особливість безпідстилкового гною, як органічного добрива. В зв’язку з відносно низьким вмістом кисню в безпідстилковому гної біохімічні процеси в ньому протікають значно повільніше, чим в підстилковому гної і компостах. В результаті такий гній добре переробляється переважно в анаеробних умовах збродження легко-мінералізованих речовин калу і сечі з утворенням газоподібних продуктів у вигляді сірководню, вуглекислого газу, аміаку, метану, мерконтана. При використанні в процесі анаеробної переробки підстилкового гною слід враховувати, що складові частини свіжого підстилкового гною – в основному тверді і рідкі екскременти тварин і підстилка. Перші складаються із неперетравлених частин корму і продуктів обміну організму, що складає 40-50% органічної речовини і азоту, і 60-70% фосфору і калію від вихідного складу їх в кормі. Дані про хімічний склад найбільш розповсюджених підстилках матеріалів приведені в таблиці 2.6. Таблиця 2.6. Хімічний склад найбільш розповсюджених підстилкових матеріалів, % до натуральної речовини
Різноманітність рослинного і тваринного світу озер, мінеральний склад водозбірної площі визначають ту чи іншу цінність сапропелевої сировини. Основними критеріями агрохімічної оцінки якості органічних добрив є кількість органічної речовини, вологість, зольність, кислотність, вміст загального і амонійного азоту, фосфору, калію, а також кальцію, заліза, сірки. Для приготування добрив найбільш придатні сапропелі із зольністю нижче 50%. Проте застосовують сапропелі із зольністю 50–70%, що теж має позитивне значення в зв'язку з наявністю в них важливих для живлення рослин макро- і мікроелементів. Особливо ефективні карбонатні сапропелі з високим вмістом CaCО, який засвоюється в рухомій формі і тому сапропелі, що включають більше 20% карбонату кальцію на суху речовину вважаються вапняковим матеріалом. Високу агрохімічну цінність, як вказано буде далі, мають і кремнеземисті сапропелі. Одним з важливих елементів мінеральної частини сапропелів є вміст заліза і алюмінію, які при значеннях рН нижче 5,0–4,5 мають високу рухомість. Але, в процесі видобування і провітрювання відбувається окислення закисних форм, ступінь рухомості знижується до 50–80% від вихідної. Згідно з технічними умовами для потреб сільського господарства пропонують використовувати сапропелі з вмістом FeO; до 10% на суху речовину добрива. Обмежуючим фактором може бути сірка, яка має на 80% органічну природу і може окислюватись та підвищувати кислотність сапропелевої маси. Для виготовлення добрив використовують природні сапропелі з вмістом сірки до 3 %. В українських сапропелях вони коливаються в межах 0,3–1,7%. В таблиці 2.7 наводиться основна характеристика озер України з найбільшими запасами сапропелю. Для сапропелевих добрив, які можуть бути використані у чистому вигляді, як компонента для приготування удобрювальних сумішок в закритому ґрунті або сапропелево-гнойових компостів, розроблено для озерних сапропелів відповідні технічні вимоги (табл. 2.8). Сапропелеві добрива повинні відповідати нормам за їх фізичними показниками і ступенем забур'яненості (табл. 2.9). Сапропелі мають значний набір мікроелементів, зокрема мідь, марганець, кобальт, нікель, бор, йод, ванадій, цирконій, цинк, барій, титан, можуть зустрічатися важкі метали – свинець (переважно технічного походження), хром, берилій, кадмій, ряд радіоізотопів – стронцій і торій та рідкісноземельні метали. Кількість катіонів в переважній більшості сапропелів не перевищує граничнодопустимих концентрацій, що дає підставу вважати їх мікроелементами, потрібними для Живлення рослин. В кожному конкретному випадку слід визначити речовиний склад сапропелів, особливо з озер, підданих інтенсивному антропогенному впливові. Адже внесені неконтрольовано важкі метали повільно вилучаться з ґрунту. Так, за даними білоруських авторів (М.З. Лопотко та ін., 1992), для зниження до початкових концентрацій при надлишковому внесені цинку потрібно від 70 до 510 років, кадмію – 13-1100, міді – 310-1000, свинцю – 740-5300 років. У зв'язку з цим при використанні сапропелів з підвищеною концентрацією важких металів слід виходити з тих міркувань, щоб при внесенні максимальної щорічної дози 80 т/га провітреного сапропелю за 100 річний період не було досягнуто граничних концентрацій токсикантів. Таблиця 2.7. Агрохімічна характеристика сапропелів у родовищах України
Примітка: в чисельнику – середні, в знаменнику – максимальні і мінімальні значення Таблиця 2.8. Технічні вимоги до сапропелевої сировини різного походження для використання її на добриво
Таблиця 2.9. Нормативи за фізичними показниками і забур'яненістю
За вмістом важких металів сапропелеві добрива поділяються на 2 класи придатності: 1 клас – без обмежень; 2 клас – доза обмежується до 80 т/га(табл. 2.10).
Таблиця 2.10. Класи придатності сапропелів для виробництва добрив за вмістом рухомих форм важких металів
Дата добавления: 2014-10-23; Просмотров: 671; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |