Суть методу

Івано-Франківський національний технічний

Основи патентознавства та авторського права

Кафедра зносостійкості та відновлення деталей

Основи патентознавства та авторського права

Для студентів напряму підготовки 6.092303 - “Зварювання”

Рекомендовано методичною радою університету

Бурда М. Й. Основи патентознавства та авторського права: Конспект лекцій. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010 – 79 с.

Конспект лекцій містить матеріал тем, які розглядаються при вивченні дисципліни “Основи патентознавства та авторського права” в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Призначений для підготовки бакалаврів за напрямом 6.092303 - “Зварювання” стаціонарної та заочної форм навчання. Охоплює основні розділи, що стосуються патентознавства та методів пошуку нових технічних рішень.

Розроблений відповідно до робочої програми навчальної дисципліни та навчального плану напрямку підготовки “Зварювання”.

Рецензент: д-р техн. наук, професор, зав. кафедри ЗВД Криль Я.А.

Рекомендовано методичною радою університету

ВСТУП………………………………………………………
1 ВИНАХІД ТА ЙОГО МІСЦЕ У СИСТЕМІ ШТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ……….……...…….
1.1. Основні поняття і визначення……………………
1.2 Авторські і суміжні права…………………………
1.3 Поняття про промислову власність………………..
1.4 Поняття про нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності……………………………………………………..
2 ВИНАХІД, ЯК ОБ’ЄКТ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
2.1 Об’єкт винаходу та ознаки, що застособуються для його характеристики………………………………………...
2.2 Пристрій……………………………………………..
2.3 Речовина……………………………………………..
2.4 Спосіб………………………………………………..
2.5 Застосування відомого продукту чи способу за новим призначенням………………………………………..
2.6 Група винаходів……………………………………..
2.7 Склад та зміст документів заявки на видачу патенту на винахід………………………………………….
2.7.1 Заявка………………………………………….
2.7.2 Опис винаходу………………………………..
2.7.3 Формула винаходу……………………………
2.7.4 Складання формули винаходу………………
2.7.5 Креслення і інші матеріали…………………..
2.7.6 Реферат…………………………………………
2.7.7 Термінологія і умовні позначення………….
2.7.8 Текст документів……………………………..
2.7.9 Графічні матеріали……………………………
2.8 Права авторів винаходів на винагороду……………
3 МЕТОДИ ПОШУКУ НОВИХ ТЕХНІЧНИХ РІШЕНЬ….
3.1 Поняття про технічні системи. Закони розвитку технічних систем……………………………………………
3.1.1 Закон збільшення міри ідеальності системи
3.1.2 Закон S-подібного розвитку технічних систем………………………………………………………
3.1.3 Закон динамізації……………………………..
3.1.4 Закон повноти частин системи……………..
3.1.5 Закон наскрізного проходу енергії………….
3.1.6 Закон випереджуаючого розвитку робочого органу……………………………………………………….
3.1.7 Закон переходу з макро- на мікрорівень
3.2 Методи вирішення винахідницьких завдань………
3.2.1 Мозковий штурм………………………………
3.2.2 Зворотний мозковий штурм………………….
3.2.3 Метод фокальних об’єктів …………………..
3.2.4 Аналогії. Синектика…………………………..
3.2.5 Оператор РЧВ………………………………….
3.2.6 Метод маленьких чоловічиків………………
3.2.7 Список контрольних запитань………………
3.2.8 Морфологічний аналіз………………………..
3.2.9 Функціональний аналіз………………………
3.2.10 Метод пошукового конструювання Р.Коллєра…………………………………………………...
3.2.11 АРИЗ -71……………………………………….
3.2.12 Типові принципи і способи усунення технічних суперечностей………………………………..
Перелік використаних та рекомендованих джерел………………………………………………………

У всьому світі дедалі більшого значення набуває інтелектуальна власність, тому що питома вага прав на інтелектуальні продукти (інтелектуальний капітал) у внутрішньому і зовнішньому товарному обігу не припиняє збільшуватись. Практично будь-який товар і будь-яка послуга, так чи інакше, як одну зі своїх складових мають інтелектуальну власність.

Міжнародне право інтелектуальної власності постійно гармонійно розвивається одночасно з розвитком техніки, технології, людських знань і умінь. Сьогодні значення інтелектуальної власності велике, як ніколи. Більше того, є всі підстави сподіватися, що значення інтелектуальної власності буде і долі зростати.

Бурхливий розвиток техніки і технологій, інтенсифікація розробки інженерних об’єктів, необхідність створення в короткий термін принципово нових технічних систем, підвищення вимог до них, а також входження України в систему ринкових відносин вимагають вивчення питань з правової охорони і використання об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі, промислової власності.

(Марк Твен — "Країна без державного патентного відомства і без добрих законів, які захищають винахідників, подібна до рака, котрий може рухатися вбік або назад.")

Останнім часом в Україні спостерігається така ситуація, коли ті чи інші нові технології, в тому числі й зміцнюючі та відновлюючі, які розроблені українськими вченими, визнаються іншими державами, стають їх надбанням, а Україна від цього нічого не отримує. Це пояснюється передусім відсутністю чіткого розуміння того, що використання правових механізмів захисту прав інтелектуальної власності не менш важливе, аніж власне розробка нових технологій, створення якісних товарів, надання потрібних послуг або вічних творів літератури і мистецтва.

Сфера інтелектуальної власності — це цілий комплекс прав і відносин, з котрого неможливо відокремити будь-яку частину без шкоди для всіх інших. Так, наприклад, авторське право пов’язане з правом на товарні знаки, патентне право дуже часто стикається з авторським правом тощо.

Винахідницька і патентно-ліцензійна робота є невід’ємною частиною діяльності наукових та інженерно-технічних робітників в усіх сферах народного господарства, тому що сьогодні суспільство, як ніколи, зазнає потреби в корисних винаходах: природні ресурси вичерпуються, а одна третина швидкозростаючого на Землі населення страждає від голоду.

Сучасні інженер і вчений повинні володіти не тільки глибокими знаннями у сфері науки і техніки, але також основами правової охорони промислової власності, не віддаючи своє науково-технічне досягнення іншим через незнання методів його оформлення, охорони і захисту.

1 ВИНАХІД ТА ЙОГО МІСЦЕ У СИСТЕМІ ШТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Перший у світі патентний закон було прийнято у Венеції у 1474 році. Патентний закон є відображенням відносин, які існували у різні часи між творцем і суспільством. За словами президента А. Лінкольна " патентна система живить творчий геній винахідника пальним зацікавленості".

У Росії патентна система існувала з 1812 року. До 1924 року і з 1931 до 1991 року винахідник мав право на винагороду, але не мав права розпоряджатись винаходом. З 1924 по 1931 роки винахід охоронявся патентом, що давало власнику виключне право на винахід.

Поява терміну "інтелектуальна власність" відноситься до кінця XVIII ст. Він уперше з’явився у Французькому законодавстві.

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в науковій, літературній, художній і промисловій галузях.

14.07.1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ або по-англійськи WIPO), що з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи ООН. Однак фактично зародження цієї організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20.03.1883 р. була заснована Паризька конвенція з охорони промислової власності.

Конвенція, яка засновує ВОІВ, у ст. 2 зазначає, що інтелектуальна власність містить права, які відносяться до: літературних, художніх і наукових творів; виконавської діяльності артистів, радіо і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, які відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Отже, інтелектуальна власність — це результат творчої діяльності, об’єктами якої є не матеріальні носії, а ті ідеї, думки, міркування, образи, символи і т. ін., які реалізуються або втілюються в певних матеріальних носіях ("інтелект" у перекладі з латинської означає пізнання, розуміння, розум).

Згідно з Законом України "Про власність" від 7.02. 1991 p., розділ VI "Право інтелектуальної власності", ст. 41: "Об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці".

Більш повний перелік зазначених об’єктів наведено в ст. 420 Цивільного кодексу України, яка називається "Об’єкти права інтелектуальної власності", але цей перелік не є вичерпним і може доповнюватись новими результатами безмежної інтелектуальної діяльності людини. Наприклад, до інтелектуальної діяльності відносяться результати, які становлять значну комерційну цінність — секрети виробництва ("ноу-хау" від англ. "know how" — "знаю як").

У правовій системі інтелектуальної власності можна виділити три самостійні підсистеми об’єктів:

Авторське право — частина цивільного права, яка визначає правовідносини (права і обов’язки), що виникають у зв’язку зі створенням і використанням (виданням, виконанням, показом і т. ін.) творів літератури, науки і мистецтва (© — знак охорони авторських прав із вказівкою імені (найменування) особи, що має авторське право, і року першої публікації твору).

Отже, авторське право ділиться на такі об’єкти інтелектуальної власності:

1. Твори науки — письмові твори наукового, технічного, прикладного характеру (книги, брошури, статті, комп’ютерні програми); твори в галузі географії, геології, топографії, архітектури; усні твори (виступи, лекції і доповіді); переклади; бази даних.

2. Твори літератури — письмові твори белетристичного характеру; збірки обробленого фольклору; усні твори.

3. Твори мистецтва — музичні твори з текстом і без; драматичні, хореографічні, аудіовізуальні твори, твори образотворчого і прикладного мистецтва, архітектури, фотографії, сценічні обробки, аранжировки, обробка і переклади творів.

Суміжні права — права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, пов’язані з використанням творів літератури і мистецтва, на що авторські права належать іншим особам ((g) — знак наявності суміжних прав із вказівкою імені (найменування) особи, що має суміжні права, і вказівки року першої публікації фонограми).

Таким чином, істотною особливістю більшості суміжних прав є їх похідність і залежність від прав авторів творів. Охорона об’єктів суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом. Суб’єкти суміжних прав мають самостійний характер. Суб’єкти суміжних прав мають, як і автори, виключні права на використання своїх об’єктів у будь-якій формі.

- виконання для фіксації, відтворення і розповсюдження за допомогою технічних засобів;

- записи виконання (фонограми, відеограми) та інші записи за допомогою технічних засобів;

Більш вузьким стосовно "інтелектуальної власності" є поняття "промислова власність" як результат науково-технічної творчості.

Промислова власність — це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як:

- фірмові найменування та географічні зазначення про походження товарів;

- припинення недобросовісної конкуренції, передбачені Паризькою конвенцією з охорони промислової власності.

Промислова власність розуміється в найбільш широкому значенні і поширюється на промисловість, торгівлю, сільське господарство, добувну промисловість, медицину, на всі продукти промислового чи природного походження, наприклад: вино, зерно, тютюновий лист, фрукти, худобу, копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно тощо.

Винахід — це рішення утилітарного завдання (продукт творчої діяльності) в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільнокорисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компетентним державним органом.

Корисна модель — результат творчої діяльності людини в галузі технологи, яка пов’язана з конструктивним виконанням пристрою.

Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Промисловий зразок – форма, рисунок, розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

- новий (невідомий раніше в Україні і за кордоном);

- оригінальний (явно не сприймається при оцінці);

- промислово придатний (може бути відтворений промисловим способом),

- комбіновані (інформативні табло, будівельна плита і т.д.).

- суперечать суспільним інтересам, принципам моралі;

- об’єктам нестійкої форми з рідких, газоподібних і сипучих речовин.

Товарний знак (знак для товарів і послуг, торговельна марка) — це один із засобів ідентифікації товарів або послуг, тобто позначення, здатне відрізняти товари або послуги однієї особи від товарів або послуг іншої особи.

Товарний знак – це позначення, призначені для відрізнення товарів і послуг, які надають одні фізичні чи юридичні особи від однорідних товарів і послуг інших осіб. На товарний знак видається свідоцтво. До товарних знаків відносяться: словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації.

Не допускається реєстрація товарних знаків, що складаються:

- лише з позначень, що є державною символікою;

"Ноу-хау" — це конфіденційна інформація наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного або іншого характеру, що практично застосовується у діяльності, яка ще не стала загальним надбанням.

Фірмове (комерційне) найменування — це позначення, що відноситься до розрізняльних знаків і включає в себе назву, терміни або найменування, що служать для того, щоб розпізнати фірму та її ділову діяльність і відрізнити її від інших виробників.

У той час, як товарні знаки (або торговельні марки) відрізняють товари і послуги одного виробника від іншого, найменування фірми ідентифікує все підприємство безвідносно до товарів або послуг, що реалізовуються нею на ринку, і є символом репутації і реноме відповідної фірми. Таким чином, фірмове найменування є її цінним активом, а також джерелом корисної інформації для споживачів. Тобто, охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, у рівній мірі зацікавлених у тому, щоб були передбачені правові інструменти, що запобігають використанню фірмового найменування способами, що призводять до помилки. Фірмові найменування є об’єктом охорони законодавства більшості країн, однак правові режими, що регулюють їх використання, змінюються в широких межах від країни до країни. Як правило, вони визначаються комбінацією положень цивільного, торгового законодавства, а також законів, що регулюють діяльність компаній, використання товарних знаків і/або законів в області несумлінної конкуренції і/або спеціальних законів з фірмових найменувань. У багатьох країнах передбачена система реєстрації фірмових найменувань, хоча між ними є значні відмінності за територіальним охопленням (місцеве і/або національне), а також з точки зору правових наслідків реєстрації.

Назва місця походження товару (географічне зазначення) — назва географічного місця (країни, регіону, місцевості), що служить для позначення товару, який походить з вказаного географічного місця, і особливі властивості якого пов’язані з природними і людськими чинниками, притаманними даному місцю. В Україні правова охорона надається на підставі реєстрації згідно із Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". "Champagne", "Cognac", "Chianti", "Pilsen", "Havana", "Tequila" — ось деякі добре відомі приклади назв, що асоціюються у всьому світі з виробами певного характеру і якості. Однією загальною відмітною ознакою всіх цих назв є їх функція позначення існуючих місцевостей, міст, районів або країн. Однак коли сьогодні ми чуємо "Champagne", ми швидше думаємо про ігристе вино, ніж про район Франції, "Cognac" ми асоціюємо з алкогольним напоєм, витриманим у дубових бочках, а не з маленьким французьким містом, "Pilsen" нагадує нам про пиво, але не про місто в Чеській Республіці i "Tequila" про спиртний напій, перегнаний з кактуса, а не про місто в штаті Джаліско, Мексіка. Ці приклади показують, що географічні вказівки можуть набувати високої репутації і тому бути цінними комерційними активами. Саме з цієї причини вони часто зазнають незаконного привласнення, контрафакції або фальсифікації, і їх охорона національна, а також міжнародна надзвичайно бажана.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії господарюючих суб’єктів, які суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Відповідно до міжнародних правових норм, зокрема Паризької конвенції з охорони промислової власності, актами недобросовісної конкуренції вважаються всі дії, що можуть будь-яким чином викликати непорозуміння стосовно підприємства, продукції або промислової чи торговельної діяльності конкурента; неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, що дискредитують підприємство, продукцію або промислову чи торговельну діяльність конкурента; інформація, використання якої при здійсненні комерційної діяльності може ввести в оману стосовно характеру, способу виготовлення, якості та кількості товарів.

Відповідно до Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією визнаються такі дії:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, в тому числі фірмових найменувань, знаків для товарів і послуг;

- неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу;

- дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця);

- надання послуг із примусовим асортиментом;

- схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

- досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- схилення до розголошення комерційної таємниці;

- неправомірне використання комерційної таємниці тощо.

1.4 Поняття про нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності

Є окрема група об’єктів, які можна назвати нетрадиційними результатами інтелектуальної власності:

- топографії (компонування) інтегральних мікросхем;

- селекційні досягнення у рослинництві (сорти рослин, породи тварин);

Наукове відкриття — встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом. На географічні, археологічні і палеонтологічні відкриття, також на відкриття корисних копалин і в галузі суспільних наук дипломи не видаються.

Відкриття повинно мати сукупність ознак, які, згідно законодавства, прийняті його критеріями. Характеристика критеріїв відкриття приведена на рисунку 1.1.

- залежності, які не вносять корінні зміни у рівень пізнання;

- пропозиції, які входять у протиріччя з законами природи (ККД > 1);

- технічні рішення у вигляді об'єктів винаходів;

- виявлення і виведення рослин, тварин, мікроорганізмів;

- виявлення нових морфологічних структур у галузі біології, медицини.

Рисунок 1.1 – Характеристика критеріїв відкриття

Топографія інтегральної мікросхеми (ІМС) — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними.

Раціоналізаторська пропозиція — пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва або складу матеріалу.

Новою вважається раціоналізаторська пропозиція, якщо згідно з наявними на даному підприємстві джерелами інформації пропозиція не була відома у мірі, достатній для її практичного використання. Допускається використання раціоналізаторської пропозиції не більше 3-х місяців до її подання.

Корисною вважається раціоналізаторська пропозиція, яка дає змогу підвищити прибуток або одержати іншій позитивний ефект.

Не вважається раціоналізаторською пропозицією така, що:

- знижує надійність та інші показники якості продукції;

- викликає або збільшує рівень забруднення середовища;

- ставить тільки завдання без шляхів його вирішення;

- передбачає заміну конструкції, технології чи матеріалу на інші відомі, якщо їх технічні характеристики та призначення дозволяють здійснити таку заміну без ознак пропозиції;

- відноситься до засобів чи заходів організаційного характеру (покращення стану робочих місць, матеріально-технічного постачання, викладання, проектування, розрахунків);

- відноситься до правил руху, умовних позначень, розкладів, складання графіків, таблиць, діаграм;

- містить математичне розв'язання задач, програму для ЕОМ, якщо вони не приводять до зміни конструктивних ознак.

Авторами раціоналізаторської пропозиції вважаються особи, які створили її у результаті спільної роботи, при цьому вказується конкретна творча участь кожної особи. Не визнаються співавторами особи, які надали авторові (авторам) технічну допомогу - виготовили креслення, зразки, виконали розрахунки, оформили документацію.

Заміна авторів після подання заяви на раціоналізаторську пропозицію не допускається.

Пропозиції можуть бути визнані раціоналізаторськими:

- якщо ці пропозиції покращують технічні характеристики конструкції або технологічних процесів.

1 Заява складається автором за встановленою формою окремо на кожну пропозицію.

- співавтори (П, І, по Б, місце роботи, посада, освіта, рік народження).

- недоліки конструкції, технологічного процесу, матеріалу, які усуваються пропозицією;

- зміст запропонованого рішення у мірі, достатній для його втілення без участі автора;

1 Заява подається тому підприємству, до діяльності якого відноситься пропозиція і реєструється у журналі.

2 Після реєстрації заяви підприємство на прохання автора видає на протязі 5 днів довідку за встановленою формою.

3 Після реєстрації заяви до винесення рішення автор може заповнювати або змінювати опис, креслення без зміни суті пропозиції.

1 Зареєстрована заява розглядається зацікавленими службами і з їх подання протягом одного місяця приймається рішення керівником підприємства.

2 Видається свідоцтво на позитивне рішення або відмова.

3 Якщо автор не згідний з рішенням, він подає заяву керівнику вищестоящої організації у 3-х місячний термін, яку керівник цієї організації повинен розглянути разом з представником товариства раціоналізаторів і винахідників у місячний термін. При незгоді автора, з їх рішенням, спірні питання вирішуються через суд.

4 При позитивному рішенні виконується розрахунок економічного ефекту (автором або службами підприємства) і виплачується винагорода у розмірах, визначених підприємством.

Селекційним досягненням у рослинництві є новий сорт рослин — окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), що незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умов і надання правової охорони за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів.

Селекційним досягненням у тваринництві є створена внаслідок цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, сім’я тощо), яка має нові високі генетичні ознаки, що стійко передаються їх нащадкам.

У системі охорони інтелектуальної власності з’явилися такі поняття, як гудвіл і франчайзинг.

Гудвіл (ділова репутація) — комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємства без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращого управлінського хисту, що мають домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нових технологій.

Гудвіл — це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансового вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Франчайзинг — це особливе право спеціальних переваг, пільга (у широкому розумінні слова). За договором франчайзингу одна сторона (правовласник) зобов’язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплекс виключних прав, які належать правовласнику, в тому числі на фірмове найменування і/або комерційне позначення правовласника, на комерційну інформацію, що охороняється, а також інші передбачені договором об’єкти виключних прав — знак для товарів і послуг тощо.

Заявляються і одержують правову охорону в Україні (з видаванням охоронного документа) у формі патентів — винаходи (корисні моделі) і промислові зразки, у формі свідоцтва — на знаки для товарів і послуг, на твори науки, літератури і мистецтва, у формі посвідчення або свідоцтва — на раціоналізаторські пропозиції.

У колишньому СРСР і державах РЕВ на винаходи видавалися авторські свідоцтва, а в правонаступника СРСР — Росії теж видаються патенти.

Патент — це юридично-технічний документ, що видається компетентним державним органом і яким держава засвідчує виключне право власника на створений ним об’єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорт рослин). Це юридичний документ, оскільки закріплює за власником патенту визначені законом права. Водночас це технічний документ, оскільки він дає технічний опис об’єкта.

- що заявлена пропозиція є охороноспроможним об’єктом;

Патенти, видані на один об’єкт у різних країнах, є незалежними. Патент завжди має територіальний характер, тобто видається і діє відповідно до вимог національного (регіонального) законодавства. Патент надає його власнику виключне право на використання об’єкта на власний розсуд.

1 Що таке інтелектуальна власність? Що є об’єктами права інтелектуальної власності?

2 Дайте визначення поняттю «Авторське право». Що є об’єктом авторського права?

3 Суміжні права. Особливості суміжних прав по відношенню до авторського права.

4 Дайте визначення поняттю «промислова власність». Назвіть основні об’єкти промислової власності.

5 Зробіть порівняльний аналіз об’єктів промислової власності «винахід» та «корисна модель».

6 Що таке промисловий зразок? Яким вимогам повинен відповідати промисловий зразок?

7 Призначення товарного знаку. Види товарних знаків.

8 Поясніть суть об’єкту промислової власності «географічне зазначення». Наведіть приклади таких об’єктів.

9 Що таке наукове відкриття? Що не визнаються науковими відкриттями? Наведіть приклади наукових відкриттів із області трибології.

10 Що таке раціоналізаторська пропозиція? Яким критеріям вона повинна відповідати? Що не вважається раціоналізаторською пропозицією?

11 Що таке патент? Різниця між патентом і авторським свідоцтвом. Що засвідчує патент?

2.1 Об’єкт винаходу та ознаки, що застособуються для його характеристики

Винахід - це нове технічне рішення задачі у будь-якій галузі народного господарства, соціально-культурного будівництва і оборони країни, яке має суттєві відмінності і дає позитивний ефект.

Винаходу надається правова охорона, якщо він є новим, має винахідницький рівень, та є промислово придатним.

Новизна. Винахід визнається новим, якщо він є частиною рівня техніки.

Рівень техніки визначається за всіма джерелами інформації загальнодоступними в Україні або в іноземних державах до дати пріоритету винаходу.

При визначенні рівня техніки використовують відомості, які відповідають умовам загально доступності і наведені у таких джерелах інформації:

- опубліковані описи до охоронних документів, опубліковані заяви на винаходи - від дати публікації;

- вітчизняні видання - від дати підписання до друку;

- депоновані рукописи статей, оглядів, монографій та інших матеріалів - від дати депонування;

- звіти про НДР, пояснювальні записки, до ДКР та інша конструкторська, технологічна і проектна документація, яка знаходиться в органах науково-технічної інформації (НТІ) - від дати надходження до цих органів;

- нормативно-технічна інформація (ГОСТ, ДСТУ, ОСТ) - від дати реєстрації її в уповноважених для цього органах;

- матеріали дисертації авторефератів дисертацій, виданих на правах рукопису - від дати надходження до бібліотеки;

- джерела інформації, які сприймаються візуально (плакати, проспекти, креслення, схеми, фото, моделі, вироби) - від дати огляду, підтвердженої офіційним документом;

- експонати, розташовані на виставці - від дати показу;

- усні доповіді, лекції, виступи - від дати виступу, якщо вони зафіксовані звукозаписом або стенографією;

- повідомлення радіо, телебачення, кіно – від дати повідомлення.

Винахідницький рівень - винахід має, якщо він для спеціаліста явно не випливає з рівня техніки.

Промислова придатність - якщо винахід може бути використаний у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров’я і інших галузях народного господарства.

Заявка повинна стосуватися одного винаходу або групи винаходів, які пов'язані між собою настільки, що вони становлять єдиний винахідницький задум (вимога єдності винаходу).

Пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Держпатенту України заявки, до складу якої входять оформлені відповідно до визначених вимог: заява про видачу патенту, опис та формула винаходу, креслення та інші матеріали, якщо вони необхідні для розуміння суті винаходу і в описі є посилання на них. Якщо на дату надходження відсутні будь-які з перерахованих документів, то пріоритет винаходу встановлюється за датою надходження до Держпатенту України останнього із відсутніх документів.

- застосування відомого раніше за новим призначенням.

- методи організації та управління господарством;

- алгоритми та програми для обчислювальних машин;

- проекти та схеми планування споруд, будинків, територій;

- пропозиції, що стосуються лише зовнішнього вигляду виробів і спрямовані на задоволення естетичних потреб.

Не надається правова охорона винаходам, що суперечать принципам гуманності та моралі.

Пристрій. До пристроїв, як об’єктів винаходу належать конструкції та вироби. Для характеристики пристрою використовуються такі ознаки:

- форма виконання елемента, або пристрою у цілому, зокрема, геометрична форма;

- параметри та інші характеристики елемента та їх взаємозв’язок;

- матеріал з якого виготовлено елемент або пристрій у цілому, середовище, яке виконує функцію елемента.

Спосіб. До способів, як об’єктів винаходу належать процеси виконання дій над матеріальним об’єктом. Для характеристики способу використовуються такі ознаки:

- послідовність виконання таких дій у часі (послідовно, одночасно, у різних сполученнях і т.д.).

- умови використання речовин, пристроїв, штампів.

Речовина. До об’єктів винаходів речовин належать:

- індивідуальні сполуки, до яких умовно віднесено високомолекулярні сполуки та об’єкти генетичної інженерії (плазміди, нуклеїнові кислоти);

Пристрій – найбільш поширений об’єкт винаходу. До пристроїв, як об’єктів винаходів (корисних моделей) належать машини, механізми, прилади тощо.

Об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке повинно мати явно виражені просторові форми, тобто характеризуватись не лише наявність елементів та зв’язків між ними, але й формою виконання цих елементів їх певним взаємним розташуванням.

Пристроєм називають агрегати, машини, механізми, знаряддя праці інструменти та інші продукти уречевленої праці, призначені для виконання виробничих і технологічних процесів, для задоволення будь-яких потреб суспільства.

Розрізняють пристрої двох видів. До першого належать пристосування, інструменти знаряддя праці, готові вироби. Характеризуються такі пристрої тим, що ні вони самі, ні елементи з яких вони складаються, у процесі роботи не зв’язані між собою функціонально, наприклад, слюсарні або столярні інструменти, деталі для їх складання тощо.

До другого виду належать агрегати, механізми, прилади тощо, окремі вузли або деталі яких в процесі використання знаходяться у функціональному взаємозв’язку.

Ознаки, які можуть характеризувати пристрій, як об’єкт винаходу показані на рисунку.

Розглянемо детальніше ознаки, які застосовуються для характеристики пристрою.

Конструктивний(ні) елемент(ти). Пристрій як матеріальний об’єкт характеризується наявністю конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), з’єднаних між собою певним чином для одержання, потрібного технічного результату при його застосуванні.

Прикладом може бути винахід “Пристрій для охолодження металевих виробів......колектор обладнаний поздовжньою перегородкою, що поділяє його на дві порожнини, робочу нижню і верхню, причому верхня порожнина обладнана автономним водовідводом, колектор обладнаний противагою, встановленою по інший бік від осі його повороту, а на стояку встановлена обмежувальна підпірка”.

У даному винаході пристрій має нові, порівняно з прототипом, конструктивні елементи: поздовжню перегородку, дві порожнини в колекторі, автономний водопідвід, противагу, обмежувальну підпірку, - які є відрізняльними ознаками винаходу.

Зв’язки між елементами. Найважливішими ознаками, що характеризують пристрій (конструкцію, виріб), є зв’язки між його конструктивними елементами, завдяки яким забезпечується працездатність пристрою. Наявність зв’язку між елементами як ознака майже завжди присутня у формулі винаходу.

Рисунок 2.1 – Об’єкт винаходу – пристрій

Однак, є об’єкти-пристрої, окремі частини яких не мають конструктивних зв’язків і взаємодіють за допомогою фізичного середовища (наприклад, електромагнітного поля). До таких відносять систему радіопередавач-радіоприймач, системи для геофізичних досліджень тощо, в яких окремі частини розділені у просторі.

Форма виконання зв’язків між елементами як ознака, що характеризує пристрій, може бути конструктивною, функціональною, змішаною.

Механічні пристрої характеризуються в основному конструктивними і (або) функціональними (кінематичними) зв’язками між конструктивними елементами. Наприклад, “...шток, що зв’язаний з кулачком за допомогою двоплечового важеля...”

Взаємне розташування елементів. Ознаки взаємного розташування елементів характеризують об’єкт – пристрій в цілому і обумовлюють його відтворюваність.

У пристрої ці ознаки необхідні для правильного складання об’єкта і його функціонування згідно з призначенням, наприклад, “...лезо встановлено під гострим кутом до рукоятки...”.

Форма виконання елемента (ів) або пристрою в цілому. Форми виконання конструктивних елементів як ознаки пристрою досить різноманітні. Наявність вузлів і деталей у взаємозв’язку і взаємному розташуванні ще не повністю розкриває пристрій. Існують пристрої з однаковими вузлами, однак їх не завжди можна назвати ідентичними, оскільки одні і тій самі можуть мати свої конструктивні особливості. Наприклад, змішувачі можуть мати “... пропелерний змішувальний елемент”.

Параметри та інші характеристики елемента (тів) та їх зв’язок. Дана ознака пристрою широко сформульована і на практиці подання та розгляду заявок на винаходи зустрічається досить часто. Взаємозв’язок параметрів та інших характеристик елемента (тів) виражається як співвідношення розмірів, об’ємів площ тощо. Наприклад, “...канали втулки і секторів зміщені один відносно одного, їх радіус складає 1/10-1/15, а крок між ними 1,5-2 товщини еластичного елемента”.

Взаємозв’язок параметрів пристрою може бути виражений з використанням математичних формул.

Матеріал, з якого виготовлено елемент(ти) або пристрій в цілому. Матеріал як ознака пристрою може бути охарактеризований його властивостями, функцією, структурою, якісним і кількісним складом його компонентів. При цьому ознаки, що характеризують матеріал, з якого виконаний конструктивний елемент пристрою, обов’язково повинні бути взаємозв’язані з ознаками цього елемента.

Середовище, що виконує функцію елемента. Речовина, яка знаходиться в рідкому, сипучому або газоподібному стані в ряді пристроїв може виконувати функцію конструктивного елемента. Описуючи речовину, слід зазначити назву (коли вона відома), зазначення її фізичного стану, властивостей, якісний та кількісний склад, як от: “...пружний елемент містить також рідину, що заповнює порожнину напрямної труби між додатковими стрижнями, а газова подушка утворена зйомною надувною оболонкою, герметично закріпленою на другому додатковому стрижні...”.

У даному випадку для характеристики пристрою поряд з конструктивними елементами використана також і речовина у рідкому і газоподібному стані, що виконує функцію одного з елементів пристрою – пружного елемента.

- індивідуальні хімічні сполуки до яких також умовно віднесені високомолекулярні сполуки; індивідуальні сполуки з невизначеною структурою, у тому числі антибіотики, активні ферменти, моноклональні антитіла, протективні антигени, об’єкти генної інженерії (плазміди, вектори, рекомбінантні молекули нуклеїнових кислот (НК), фрагменти НК);

- композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави тощо);

Індивідуальні хімічні сполуки. Об’єднання різних типів речовин під поняттям “індивідуальна хімічна сполука”, як це зроблено в Правилах, некоректне з наукової точки зору. В даному випадку правильнішим був би простий перелік усіх типів речовин із зазначенням ознак, які використовуються для їх характеристики у формулі винаходу.

Низькомолекулярні сполуки. Ознаками низькомолекулярних сполук є якісний склад (атоми певних елементів), кількісний склад (число атомів кожного елемента), зв’язок між атомами та їх взаємне розміщення в молекулі. Суть хімічної сполуки виражається сукупністю усіх цих ознак, тому для характеристики низькомолекулярної сполуки як об’єкта винаходу, використовується її хімічна структурна формула.

Високомолекулярні сполуки. Для характеристики високомолекулярних сполук використовуються такі ознаки: хімічний склад, структуру однієї ланки макромолекули, структуру макромолекули в цілому (лінійна, розгалужена), періодичність ланок, молекулярну масу, молекулярно-масовий розподіл, геометрію та стереометрію макромолекули, її кінцеві та бокові групи.

До способів як об’єктів винаходів належать процеси виконання дій над матеріальним об’єктом (об’єктами) за допомогою матеріальних об’єктів.

Спосіб як об’єкт винаходу характеризується лише діями над матеріальними об’єктами (сировиною, заготовкою тощо), які виконуються в певному часовому порядку. На відміну від статичної характеристики пристрою (що і як зроблено), характеристиці пристрою притаманна динамічність (що і як роблять). При цьому повинен бути чітко визначений матеріальний об’єкт над яким виконуються дії.

- конструкції і вироби (устаткування, прилади, агрегати, технологічне обладнання та ін.);

- сировина, матеріали, речовини, харчові продукти тощо;

- фізичне середовище (ґрунт, вода, повітря і т. ін);

Існують різні думки стосовно питання, що первинне-спосіб чи пристрій. Передбачається, що спочатку визначають дію за допомогою якої буде вирішуватись задача. Так, наприклад, якщо необхідно перемістити ґрунт (землю), спочатку вирішується, як буде він зачерпуватися (знизу, зверху, зверху самозакривними щелепами (створами) або нагрібанням збоку), тобто визначається дія (основа способу).

Вибравши вид дії (способу), переходять до вирішення питання, за допомогою якого пристрою буде здійснюватись ця дія робота. Створюється пристрій (винахід) для специфічних умов роботи, що працює певним способом. Причому цих пристроїв (винаходів) може бути безліч, але всі вони будуть працювати (діяти) за одним способом. Отже, обсяг охорони об’єкта винаходу – спосіб – ширший, так як під нього підпадають пристрої, що працюють (діють) за цим способом. Тому можна сказати, що спосіб первинний, а пристрій вторинний.

- видобування, заготівля, одержання сировини та матеріалів;

- обробка і переробка сировини та напівфабрикатів у готові продукти і вироби;

- оберігання готових речовин від шкідливих впливів, забезпечення їх схоронності, маркування. Розфасування, укладання, дозування, упакування продуктів та виробів;

- вимірювання, випробовування і контроль готовності надійності, відповідності заданим параметрам штучно створених або існуючих у природі об’єктів чи явищ;

- монтаж, складання і установка виробів, устаткування, споруд;

- налагодження, настроювання, догляд управління і регулювання, попередження аварійних ситуацій, що забезпечують нормальне функціонування приладів, машин, агрегатів, потокових ліній;

- знищення і переробка виробничих або інших відходів, очищення, охорона зовнішнього середовища від забруднення тощо;

- вплив на природні процеси і явища з метою надання їм корисного спрямування тощо;

- профілактика, діагностика і лікування захворювань людей і тварин;

Слід відзначити, що на відміну від деяких країн, Закон України не містить обмежень щодо можливості захисту патентами способів профілактики, діагностики або лікування захворювань людей та тварин.

Для характеристики способу використовують такі ознаки:

- порядок виконання таких дій у часі (послідовно, одночасно, в різних сполученнях тощо);

- умови виконання дій: режим, використання речовин (вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), пристроїв (пристосувань, інструментів, обладнання тощо), штамів мікроорганізмів, культивованих клітин рослин чи тварин.

Ознаки, які використовуються для характеристики способу як об’єкта винаходу, проілюстровані на рисунку 5.2.

Способу, як і пристрою, притаманні лише його ознаки. При характеристиці способу не можна використовувати ознаки інших видів об’єктів винаходів.

Наявність дії або сукупності дій. Це головна ознака способу як об’єкта винаходу. Вказати дії (операцію, прийоми) – це означає визначити основні стадії процесу. Без сукупності прийомів не може бути ознак інших груп (послідовність, режим та ін.).

Технічні засоби, за допомогою яких може бути здійснено винахід, найрізноманітніші і, в свою чергу, є об’єктами винаходу. Однак всі вони будуть належати до цього способу й іншого застосування можуть не мати.

Порядок виконання дій у часі. Цей вид ознак забезпечує відтворюваність (здійсненність) способу відповідно з його призначенням, оскільки зміна послідовності дій (операцій, прийомів) може привести до неможливості здійснити процес. Сама собою послідовність операцій досить рідко є новим елементом, оскільки, якщо є якийсь усталений технологічний процес, то в ньому частіше міняються операції або режим їх проведення і значно рідше міняється їх послідовність. Однак введення до технологічного процесу нової операції завжди супроводжується введенням ознаки послідовності дій.

Умови виконання дій. До них належать: режим, використання речовин (вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), пристроїв (пристосувань, інструментів, устаткування і т. ін). штамів мікроорганізмів, культивованих клітин рослин або тварин.

Режим. Ознаками способу можуть бути режими, за якихздійснюються дії, оскільки у більшості технологічних процесів їх зміна обумовлює технічний результат винаходу. В цих процесах режими – температурні, часові, тиску, тощо – є вирішальним фактором необхідної якісної зміни матеріального об’єкта (сировини, напівфабрикатів та ін.).

2.5 Застосування відомого продукту чи способу за новим призначенням

Застосування пристроїв. Ще однією ознакою способу як об’єкта винаходу є застосування певних пристроїв, без яких неможливе виконання дій, що складають спосіб. Однак зазначення використовуваного пристрою у складі ознак, які характеризують спосіб, правомірно лише тоді, коли досягається технічний результат, очікуваний при використанні винаходу. У випадку заміни іншим пристроєм – результат н може бути досягнутий. Використовуваний пристрій повинен мати такі ознаки, які необхідні й достатні для ідентифікації цього пристрою, як от: “...продувають через перегородку з наскрізними порами”.

Застосування речовин. Умовою виконання дій, що складають спосіб може бути застосування певних речовин. Для речовини, як ознаки способу, повинні зазначатись її властивості, структура, якісний або кількісний склад, завдяки яким досягається технічний результат винаходу.

Винахід “на застосування” визнавався охороноздатним лише в тому випадку, коли він був спрямований на виконання об’єктом нової функції, яка не випливає з очевидністю з його відомих характеристик, і забезпечував позитивний ефект.

Винахід є застосуванням відомого об’єкта за новим призначенням, якщо він відповідає наступним умовам:

- на дату подання заявки об’єкт, застосовуваний за новим призначенням, повинен бути відомим;

- застосування відомого об’єкта за новим призначенням не повинно бути пов’язане з його істотними змінами;

- нове призначення відомого об’єкта повинно бути пов’язане з новими для нього і такими, що не випливають з очевидністю з його відомих властивостей і характеристик, функціями і технічним результатом, що досягається незалежно від галузі техніки;

- відомий об’єкт повинен застосовуватись за новим призначенням як самостійний об’єкт, тобто без утворення сукупності з іншими об’єктами або входження до складу іншого об’єкта.

Для характеристики застосування відомих раніше пристрою, способу, речовини за новим призначенням використовуються такі ознаки:

- короткий опис застосовуваного об’єкту достатній для його ідентифікації;

В умовах розвитку ринкової економіки, коли патентний захист винаходів надає патентовласнику переваги перед конкурентами, набагато вигідніше отримувати один патент на декілька винаходів, взаємозв’язаних загальною ідеєю. Подання заявки на групу винаходів замість подання декількох заявок дозволяє:

- забезпечити ширші можливості захисту пріоритету. При поданні правильно оформленої заявки кожен винахід, включений в групу, має один і той же пріоритет, встановлений за датою надходження заявки до Установи, на відміну від окремих самостійних заявок, де, як правило, дати пріоритету різні. Якщо в процесі експертизи заявки на групу винаходів виявиться порушення вимоги єдності винаходу, заявник може оформити самостійні заявки на окремі винаходи. У цьому випадку пріоритет кожного винаходу буде встановлюватися за датою первинної заявки на групу;

- зменшити витрати часу і грошових коштів на оформлення заявки і одержання патенту. В Україні на сьогодні витрати на сплату зборів за подання заявки, проведення експертизи по суті та одержання патенту на групу винаходів, що включає два об’єкти, скорочується на 21,8 %, три об’єкти – на 29,1% у порівнянні з патентуванням цих об’єктів окремо.

- зекономити грошові кошти, що сплачуються патентовласником, як щорічні збори за підтримання чинності патенту, при реєстрації ліцензійного договору, договору про передачу права власності на винахід. Це пов’язано з тим, що при визначення розміру зборів враховується кількість патентів, а не винаходів.

- головною умовою об’єднання двох чи більше винаходів у групу є виконання в заявці на видачу патенту вимоги єдності винаходу, згідно з якою заявка на винахід повинна стосуватися одного або групи винаходів, пов’язаних єдиним винахідницьким задумом.

Згідно з п. 5 Правил вимога єдності винаходу визначається дотриманою, якщо заявка стосується групи винаходів, пов’язаних єдиним винахідницьким задумом, а саме:

- один з винаходів призначений для одержання (виготовлення) іншого, наприклад, пристрій, речовина та спосіб її одержання, виготовлення;

- один з винаходів призначений для здійснення іншого, - спосіб і пристрій для здійснення способу;

- один з винаході призначений для використання іншого (в іншому), - спосіб і речовина, яка призначена для використання в способі;

- винаходи однакового призначення, що забезпечують одержання одного технічного результату принципово однаковим шляхом.

2.7 Склад та зміст документів заявки на видачу патенту на винахід

- законний спадкоємець автора чи інша фізична або юридична особа, яка одержала таке право на договірній основі;

- роботодавець автора, якщо між ними укладено договір.

- опис винаходу, який розкриває його з повнотою, достатнього для здійснення;

- формула винаходу, яка відображає суть і повністю ґрунтується на описі;

- креслення та інші матеріали, якщо вони необхідні для розуміння суті винаходу;

- документ про сплату мита у встановленому розмірі, або звільнення від сплати мита, або зменшення його розміру (1 примірник).

Заявка подається українською мовою (може і на іншій, але Держпатент має право вимагати переклад її українською мовою, не пізніше 2-х місяців).

Опис винаходу має розкривати суть винаходу з повнотою, достатньою для здійснення, і підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулюю винаходу

- індекс рубрики діючої редакції Міжнародної Класифікації Винаходів (МКВ);

- галузь техніки, до якої належить винахід (область застосування);

- перелік фігур креслень (якщо вони додаються);

- відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу.

Назва винаходу характеризує його призначення, відповідає суті винаходу, певній рубриці МКВ і викладається в однині. Назва може бути доповнена ім’ям автора або спеціальною назвою за заявою автора, яка подається на будь-якій стадій розгляду заявки.

У розділі "галузь техніки, до якої належить винахід" зазначається галузь застосування винаходу. Якщо таких галузей декілька, то зазначаються ті, які мають перевагу.

У розділі "рівень техніки" зазначаються відомості про аналоги та прототип.

Аналог винаходу - це відомий до дати пріоритету засіб того ж призначення, сукупність ознак якого подібна до сукупності суттєвих ознак винаходу.

Прототип - аналог винаходу, який є найбільш близьким до нього за сукупністю ознак.

Суть винаходу виражається у сукупності суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який забезпечує винахід.

Ознаки належать до суттєвих, якщо вони впливають на технічний результат, що досягається, тобто перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із зазначеним результатом.

У розділі "суть винаходу" детально розкривається завдання, на вирішення якого спрямовано винахід, що заявляється.

При формулюванні завдання має бути відображено:

- призначення об’єкта, який слід розробити чи вдосконалити;

- зазначення у загальному вигляді удосконалення, які відносяться до об’єкта;

- зазначення технічного результату, який можна одержати при здійсненні винаходу.

У цьому ж розділі зазначаються всі суттєві ознаки, які характеризують винахід, з виділенням ознак, відмінних від прототипу, з поділом останніх на ознаки, достатні у всіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони і ознаки, які характеризують винахід лише в окремих випадках, у конкретних формах виконання або в особливих умовах його використання.

Належить показати наявність причинно-наслідкового зв'язку між сукупністю ознак винаходу, який заявляється, і технічним результатом, якого можна досягти.

При розкритті суті винаходу рекомендується навести також і інші відомості заявнику, види технічного результату, одержання яких забезпечує даний винахід.

У розділі "Перелік фігур креслень", крім переліку фігур, наводяться короткі відомості про те, що зображено на кожній з них.

У розділі "Відомості які підтверджують можливість здійснення винаходу" показують можливість одержання зазначеного у розділі "Суть винаходу" технічного результату.

Відомості які підтверджують можливість здійснення винаходу, що стосується пристрою вводять опис пристрою у статичному стані, що розкриває його конструкцію. При описуванні конструктивних елементів пристрою дається посилання на фігури креслення. Цифрові позначення конструктивних елементів наводиться у міру згадування у порядку збільшення, починаючи з одиниці.

Після описування пристрою у статичному стані описується дія (робота) або спосіб використання пристрою з посиланням на цифрові позначення елементів конструкцій, які зображені на кресленнях і при необхідності – на інші пояснюючі матеріали.

Опис підписує заявник, або уповноважена на це особа.

Формула винаходу дає характеристику винаходу, яка виражає його сутьі служить для визначення обсягу правової охорони, наданої патентом. Формуламоже бути одно- або багатоланковою, і складатися відповідно з одного абокількох пунктів.

Одноланкова формула винаходу використовується для характеристикиодного винаходу сукупністю суттєвих ознак, які не мають розвитку абоуточнення стосовно окремих випадків його виконання або використання.

Багатоланкова формула застосовується для характеристики одноговинаходу з розвитком або уточненням сукупності суттєвих ознак стосовно окремих випадків виконання і використання винаходу, або для характеристикигрупи винаходів.

Багатоланкова формула, яка характеризує один винахід, має один незалежний пункт і наступний (-ні) – залежний (-ні) пункт (-ти).

У незалежний пункт формули включається сукупність суттєвих ознак, достатніх для одержання того технічного результату, що проявляється у всіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони.

Правила складання незалежного пункту формули:

- формула повинна починатися з назви винаходу, зазначеної у заяві та описі;

- у формулі слід зазначати всі суттєві ознаки об’єкта винаходу, керуючись тим, що саме сукупність суттєвих ознак має бути необхідною і достатньою для одержання технічного результату.

- формула винаходу, як правило, повинна складатись з обмежувальної частини, яка включає ознаки, загальні для об’єкта винаходу, що заявляється, і прототипу (відомі ознаки), відрізняючої частини, яка включає ознаки, що відрізняють об’єкт, який заявляється від прототипу (тобто нові ознаки).

Обмежувальна частина формули відділяється від відрізняючої частини виразом: "... який (яка) відрізняється тим, що..." і далі йдуть ознаки відрізняючої частини.

Формула не поділяється на обмежувальну і відрізняючу частини, якщо вона характеризує:

- стан мікроорганізму, культури, клітини рослини та твердих речовин, стану за новим призначенням;

У залежні пункти формули включаються суттєві ознаки, які характеризують винахід в окремих випадках його використання або виконання.

Підпорядкованість залежних пунктів незалежному може бути безпосередньою і посередньою, тобто через один або декілька пунктів.

Формулу викладають у вигляді логічного визначення винаходу сукупністю усіх його суттєвих ознаках.

Формулу (або кожен пункт багатоланкової формули) викладають у вигляді одного речення.

Ознаки у формулі викладають таким чином, щоб забезпечити можливість їх ідентифікації.

У випадку виявлення декількох можливих форм реалізації ознаки, яка у сукупності з іншими суттєвими