Статистика складу та динаміки витрат підприємства

Статистика витрат підприємства

Тема 8

Лекція 8.1

Питання:

1. Джерела інформації про витрати на продукцію (послуги).

2. Групування собівартості продукції (послуг) за економічними елементами витрат та за статями калькуляції.

3. Статистичне вивчення, виконання плану і динаміки собівартості продукції (послуг).

Мета: ознайомитися з методикою статистичного дослідження складу та динаміки витрат підприємства.

1. Джерела інформації про витрати на продукцію (послуги)

Собівартість продукції – це вартісне вираження спожитих у процесі виробництва засобів (матеріалів, палива, електроенергії, зношення основних фондів) та затрат, пов’язаних з використанням живої праці (заробітна плата працівників, відрахування на соціальне страхування).

Статистика собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Статистика собівартості продукції (послуг) вирішує такі завдання:

- забезпечення правильного розрахунку рівня собівартості продукції;

- характеристика рівня, динаміки і структури витрат на продукцію;

- систематичне спостереження за виконанням плану по собівартості продукції;

- оцінка та аналіз факторів, що формують величину витрат на продукцію;

- виявлення шляхів зниження витрат на продукцію, роботи, послуги.

Для проведення дослідження використовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми й нормативи споживання ресурсів; звітна інформація, зокрема «Звіт про фінансові результати» ф. 2, «Звіт з праці» ф. 1-ПВ і ф. 3-ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм; матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічної документації, паспортні дані).

2. Групування собівартості продукції (послуг) за економічними елементами витрат та за статями калькуляції

При вивченні складу і структури собівартості продукції широко використовується метод статистичних групувань. Залежно від поставленої мети і цілей статистичного аналізу склад і структуру собівартості продукції можна вивчати за наступними ознаками:

◊ ступенем однорідності витрат – прості (одноелементні), вони є однорідними за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними (сировина, матеріали, заробітна плата та ін.) і комплексні, що охоплюють декілька елементів витрат (утримання та експлуатація обладнання, загальногосподарські витрати);

◊ способом віднесення на окремі види продукції – прямі, які безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути віднесені на її одиницю (сировина, основні матеріали), і непрямі витрати, що розподіляються між окремими видами продукції умовно, пропорційно до будь-якого виду прямих витрат (загальноцехові, загальногосподарські, позавиробничі витрати, заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо);

◊ залежно від обсягу виробництва – умовно-постійні витрати, які є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах (заробітна плата, нарахована за тарифними ставками, посадовими окладами, податки, величина амортизаційних відрахувань, орендні платежі, відрахування на соціальне страхування, поштово-телеграфні витрати, витрати на охорону праці) та умовно-змінні витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції (заробітна плата, нарахована за виконану роботу за відрядними розцінками, витрати на сировину та матеріали тощо);

◊ характером участі у виробничому процесі – основні, до яких належать витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, й накладні, пов’язані з управлінням, організацією, технологічною підготовкою й обслуговуванням виробництва;

◊ місцем (центрами) виникнення витрат – вони групуються по окремих структурних підрозділах підприємства;

◊ за економічною ознакою (економічними елементами витрат) – матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів, інші операційні витрати (витрати, що не належать до перелічених вище елементів: витрати на страхування майна, охорону праці, винагороду за винахідництво, оплату робіт з сертифікації продукції, придбання ліцензій, оплату послуг зв’язку, податки та збори тощо);

◊ за виробничим принципом (за статтями калькуляції) – це витрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення. Вони групуються за такими ознаками: сировина й матеріали; паливо для використання з технологічною метою; енергія; покупні ресурси (для підприємств і організацій водопровідного та теплового господарства); роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; зворотні відходи (вираховуються); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням нових потужностей виробництва; витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання, позавиробничі (комерційні) витрати.

Для виявлення причин зміни рівня собівартості вивчають склад і структуру затрат на виробництво. З цією метою визначають питому вагу кожного елементу в загальній сумі затрат на виробництво в %.

Це дозволяє намітити основні напрями статистики витрат, знайти резерви зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріально- трудо-, енерго- та фондомісткості.

При цьому порівнювати затрати в абсолютних величинах не має сенсу, так як вони обчислені на різний обсяг продукції чи робіт.

3. Статистичне вивчення, виконання плану і динаміки собівартості продукції (послуг)

При статистичному аналізі собівартості продукції можна використовувати такі показники: собівартість всієї виробленої продукції (послуг) і собівартість одиниці продукції (послуг). Для цих показників розраховують відповідні статистичні показники динаміки і на їх основі встановлюють закономірності або окремі тенденції в їх зміні.

Важливим узагальнюючим статистичним показником є витрати на одиницю виробленої продукції (послуг). Цей показник розраховують як частку від ділення загальної величини затрат на виробництво продукції на її обсяг.

При випуску кількох видів порівняльної продукції на одному підпри­ємстві застосовуються загальні індекси динаміки, планового завдання, виконання плану.

Динаміки:

Планового завдання:

Виконання плану

де - фактичні витрати порівняльної товарної продукції;

- витрати минулого року на фактичний обсяг порівняльної товарної продукції;

- планові витрати на виробництво порівняльної товарної продукції;

- витрати.минулого року на плановий обсяг порівняльної товарної продукції;

- - планові витрати на фактичний обсяг порівняльної товарної продукції.

Якщо перемножити індекс планового завдання на індекс виконання плану, одержимо індекс динаміки собівартості:

Зміна собівартості порівняльної товарної продукції характеризується не лише відносними, а й абсолютними показниками; економією витрат або їх перевитратами.

Загальна сума економії або додаткових витрат на виробництво кількох видів продукції за рахунок змін у собівартості одиниці продукції:

Планова сума економії (перевитрат) на виробництво кількох видів продукції за рахунок змін у собівартості одиниці продукції визначається за формулою:

Загальна сума економії або додаткових витрат від надпланового зниження (зростання) собівартості одиниці продукції:

Зведений показник дозволяє вимірювати рівень і динаміку собівартості всієї (порівняльної і не порівняльної) продукції підприємства, об'єднань чи галузі промисловості. 1 таким показником став впроваджений 1958 року в практику статистики показник затрат на 1 грн товарної продукції (h), який розраховується як відношення повної собівартості товарної продукції до това­рної продукції в оптових цінах підприємства (без податку на додану вартість).

Його можна виразити у загальному вигляді за допомогою формули:

де h- рівень затрат на 1 грн товарної продукції, коп.; Z- собівартість одиниці продукції; V- кількість одиниць кожного виду продукції; Р - оптова ціна підприємства за одиницю виробу.

Плановий:

Індекс планового завдання:

Індексвиконання плану завдання:

Фактичний:

Базовий:

Індекс динаміки:

Питання для самоконтролю:

1. Завдання статистики собівартості продукції (послуг).

2. Групування собівартості продукції (послуг) за різними ознаками.

3. Як розраховується показник витрат на 1 грн товарної продукції в оптових цінах підприємства?

4. Наведіть класифікацію витрат на виробництво продукції, робіт та послуг за статтями калькуляції.

Лекція 8.2

Дата добавления: 2014-10-23