Трубки для радіолокаційних індикаторів

Якщо необхідно, підрозділи можуть ділитися на пункти, кожному з яких присвоюється порядковий номер, що складається з номерів розділу, підрозділу та пункту, які оформляються аналогічно до підрозділів.

Назва розділів, підрозділів, пунктів виділяється від основної текстової частини одною стрічкою основного інтервалу.

Дрібніша структуризація пояснювальної записки (тобто підпункти) не рекомендується. В цьому випадку використовується виділення шрифтом іншого розміру, жирним шрифтом, курсивом, підкресленням, тощо.

4.3. Вимоги до виконання рисунків, таблиць та формул

Всі рисунки та таблиці в тексті пояснювальної записки повинні мати назву та порядкові номери. Формули нумеруються лише у випадку посилання на них у тексті записки. Нумерація рисунків, таблиць та формул здійснюється локально в межах розділу. В цьому випадку номер рисунка (таблиці, формули) складається з номера розділу та порядкового номера рисунка (таблиці, формули), відокремлених крапкою.

Рисунки можуть бути чорно-білими або кольоровими та розміщуються в тексті пояснювальної записки після посилання на них або виконуються на окремих аркушах. Нумерація та назва рисунка здійснюється курсивом, розмір шрифту 12 pt Time New Roman, з міжрядковим інтервалом 1,0 із розташуванням по центру тексту без крапки, наприклад:

Рис. 2.1. Зовнішній вигляд відхиляючої системи електронно-променевої трубки

Окремі частини в межах рисунку позначаються малими літерами без дужок, а їх назви наводяться в назві рисунку та закінчуються крапкою, наприклад:

Рис. 2.1. Зовнішній вигляд відхиляючої системи електронно-променевої трубки: а – стрічкова обмотка; б – кадрова обмотка; в – каркас.

Оформлення координатних осей, сіток та характерних точок, вибір масштабу шкал, позначення величин, нанесення одиниць вимірювання і пояснювальних написів на діаграмах і графіках необхідно проводити відповідно до рекомендацій Р-50-77-88.

Таблиці наводяться в тексті пояснювальної записки після посилання на них або виконуються на на окремих аркушах. Нумерація та назва таблиці здійснюється курсивом, розмір шрифту 12 pt Time New Roman, з міжрядковим інтервалом 1,0. Слово «Таблиця …» і її номер розміщують праворуч над таблицею, а заголовок по центру без крапки в кінці назви, наприклад:

Таблиця 2.1

Основні характеристики електронно-променевих трубок

Якщо таблиця виконується на кількох аркушах, то на наступних аркушах праворуч над таблицею пишуть «Продовження таблиці...» без назви таблиці, наприклад:

Продовження таблиці 2.1

Формули розміщуються по центру тексту з вказівкою порядкового номера формули виділеного двома круглими дужками. Нумеруються лише ті формули на які є посилання в текстовій частині пояснювальної записки. Розшифровування символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули наводиться після коми, безпосередньо під формулою, без абзацу, починаючи зі слова «де» без двокрапки після нього, курсивом і в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, наприклад:

Q = ω L/R, (2.1)

де Q - добротність котушки індуктивності; ω - кругова частота, рад/с; L - індуктивність котушки, Гн; R - опір провідника, Ом.

Довгі та громіздкі формули, що мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування розміщують на окремих рядках.

Розрахункові формули наводяться в загальному вигляді з наступною підстановкою числових значень величин, остаточним результатом обчислень із зазначенням розмірності кінцевої величини і поясненням позначень, що вперше застосовані в тексті пояснювальної записки.

4.4.Вимоги до списку літератури

Список літератури складається у послідовності посилань в тексті ПЗ і повинен відповідати ДСТУ ГОСТ 7.1 - 2006. Назви іншомовних робіт, зокрема і російськомовних, в списку літератури наводяться в оригінальній транскрипції.

Посилання на літературні джерела приводяться в тексті у квадратних дужках. У дужках ставлять порядковий номер джерела, приведеного в описку використаної літератури, номер тому, якщо необхідно, - сторінку, наприклад: [3], [8, т. 2, с. 42], [15, с. 553]. При посиланні на стандарт вказують його номер, наприклад ГОСТ 19.701-90.

Список літератури рекомендується складати в наступному порядку:

1. Основні нормативні документи і матеріали (державні і урядові).

2. Друковані джерела суспільно-політичного, соціального, економічного, природничо-наукового, соціально-культурного характеру.

3. Книги.

4. Статті.

5. Дисертації.

6. Автореферати.

7. Патентні документи.

8. Нормативно-технічні документи.

9. Каталоги промислового устаткування виробів.

10. Депоновані рукописи.

Зразок оформлення джерел у списку літератури відповідно до вимог [3] наведений в додатку 4.

4.5.Вимоги до виконання додатків

В додатки входять текстові конструкторські та технологічні документи (переліки елементів, специфікації, технологічні карти тощо), а також матеріали, що мають у роботі допоміжний характер, і наявність яких в основній частині пояснювальної записки є недоцільною (тексти програм, ілюстрації допоміжного характеру тощо).

Додатки оформляють як продовження пояснювальної записки у послідовності їх згадування в основному тексті. Кожний додаток повинен мати заголовок, над яким в правому верхньому куті пишуть слово «Додаток» і вказують його порядковий номер (якщо кількість додатків більша від одиниці). Для додатків застосовується наскрізна нумерація сторінок в межах пояснювальної записки. Додатки можуть бути структуровані відповідно до наведених вище правил.

5. ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ ТА ПРЕЗЕНТАЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

5.1.Загальні вимоги до виконання графічної частини

Графічна частина курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських кваліфікаційних робіт повинна бути самостійно розроблена студентом і містить:

§ креслення оригінальних (розроблених студентом) пристроїв, вузлів та деталей;

§ креслення пристроїв, вузлів та деталей, для яких студентом розробляється технологія виробництва:

§ креслення розроблених студентом структурних, функціональних та принципових електричних схем;

§ плату друковану;

§ блок-схеми розроблених студентом алгоритмів та програм;

§ таблиці та графіки, що відображають результати експериментальних досліджень.

Графічна частина виконується за допомогою прикладного програмного забезпечення відповідного напрямку та роздруковується на принтері або плотері. В окремому розділі або підрозділі основної частини пояснювальної записки студент повинен вказати, яке програмне забезпечення застосовано, навести його основні технічні характеристики, описати методику проектування та представити керівникові електронний варіант результатів роботи.

Кожне креслення містить основний напис, виконаний за ГОСТом 2.104 - 2006.

Назва виробу записується в називному відмінку однини, з використанням прямого поряд­ку слів, наприклад: «суматор коректувальний», а не «коректувальний суматор».

Конструкторські та технологічні документи, виконані за допомогою обчислювальної техніки, повинні відповідати вимогам ГОСТу 2.004 - 2007.

5.2.Види конструкторських документів

Вид та кількість документів, які необхідно розробити в процесі проектних робіт, визначає керівник роботи. Назви та шифри деяких документів, які розробляються, наведені в табл. 5.1.

5.3.Вимоги до заповнення основних написів

Форми, розміри, зміст та порядок заповнення основних написів і додаткових граф до них повинні відповідати вимогам ГОСТу 2.104 - 2006 (з врахуванням специфіки виконання конструкторських документів у навчальних закладах).

Основний напис для графічних конструкторських документів (креслень) показаний на рис. 5.1.

Таблиця 5.1

Назва та шифри документів

Назва документа	Шифр документа	Основі стандарти, які використовуються в процесі проектування документа
Специфікація		ГОСТ 2.108-68
Схема електрична структурна	Э1	ГОСТ 2.701-84,ГОСТ 2.702- 75. ГОСТ 2.708 -81,
Схема електрична функціональна	Э2	ГОСТ 2.710-81, ГОСТ 2.727-02, ГОСТ 2.728 - 74, ГОСТ 2.729-95, ГОСТ 2.730-95, ГОСТ 2.731 - 97,
Схема електрична принципова	Э3	ГОСТ 2.732-97, ГОСТ 2.733-97, ГОСТ 2.734 -68, ГОСТ 2.735-92, ГОСТ 2.736-92, ГОСТ 2.737 - 92, ГОСТ 2.739-02, ГОСТ 2.741-92, ГОСТ 2.742 - 68, ГОСТ 2.743-91, ГОСТ 2.744-94, ГОСТ 2.745 - 94, ГОСТ 2.746 - 94, ГОСТ 2.747 - 68
Перелік елементів	ПЭЗ	ГОСТ 2.702-75, ГОСТ 2.710-81
Складальне креслення пристрою	СБ	ГОСТ 2.102-02, ГОСТ 2.104-02, ГОСТ 2.109 - 02, ГОСТ 2.201 - 87, ГОСТ 2.301 -68,
Креслення загального вигляду	ВО
Складальні креслення вузлів	СБ	ГОСТ 2.302-68, ГОСТ 2.303-68, ГОСТ 2.304 - 68, ГОСТ 2.305-68, ГОСТ 2.306-68, ГОСТ 2.307 - 90,
Креслення деталей		ГОСТ 2.309-68, ГОСТ 2.310-99, ГОСТ 2.316 - 68, ГОСТ 7713-04
Електромонтажне креслення	МЭ	ГОСТ 2.109 - 02, ГОСТ 2.413 - 02
Карта технологічного процесу, мар­шрутні карти, операційні карти		ГОСТ 3.1102-81,ГОСТ 3.1103-01,ГОСТ 3.1130-93, ГОСТ 3.1105 -01
Блок-схеми алгоритмів та програм		ГОСТ 19.701 - 90

В основних написах графічної частини повинні бути відображені:

1 – назва документа (тема роботи);

2 – позначення документа, де: 2а – скорочена назва документа (КР, БКР, ДКР, МКР – відповідно до назви документа, наведеного у п. 1); 2b – шифр напряму або спеціальності (для курсової та бакалаврської кваліфікаційної роботи 6.050802; спеціалісти 7.05080201 - “Електронні прилади та пристрої”; магістри 8.05080201 - “Електричні системи та мережі”); 2с – номер групи; 2d – рік захисту роботи;

Рис.5.1. Основний напис для креслень та схем

3 – назва роботи, креслення, плаката;

4 – літерне позначення кваліфікаційної роботи: для дипломного проекту або дипломної роботи – Д; для магістерської роботи – М; для всіх інших робіт – Н (навчальна);

5 – маса виробу, наведеного на графічному аркуші;

6 – мірило креслення;

7 – порядковий номер аркуша;

8 – загальна кількість аркушів;

9 – скорочена назва вищого навчального закладу, кафедри, шифр групи;

10, 11, 12, 13 – посади, прізвища та ініціали учасників етапу виконання та захисту кваліфікаційної роботи, їх підписи, дата підписання документа.

5.4. Вимоги до специфікацій

Специфікація є основним конструкторським документом на складальну одиницю, тобто кожне складальне креслення повинне комплектуватися специфікацією. Специфікації виконуються відповідно до ГОСТу 2.106 – 96 на аркушах формату А4. Дозволяється суміщати специфікацію з складальним кресленням, виконаним на форматі А4 (Шифр “СБ” не присвоюється).

Якщо специфікація виконується автоматизованим способом, дозволяється не розділяти бланк на горизонтальні графи.

Специфікація визначає склад складальної одиниці, комплексу або комплекту і вико­ристовується для виготовлення та комплектування конструкторських документів. У специфікацію записують складові частини, що входять до виробу, на який розробляється специфікація

В загальному випадку специфікація складається з окремих розділів, які записуються в такій послідовності: документація, комплекси, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, інші вироби, матеріали, комплекти. Наявність тих чи інших розділів визначається складом виробу, на який розробляєтеся специфікація. Назву кожного розділу вказують як заголовок в графі «Найменування» (при автоматизованих способах виконання специфікації дозво­ляється назви розділів не підкреслювати).

5.5. Вимоги до електричних схем

Згідно з ГОСТом 2.701 - 2008 електричні схеми поділяються на структурні, функціональні та принципові.

Структурна схема

Структурна схема відображає основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв’язки і виконуються відповідно до ГОСТу 2.702-75. Мета структурної схеми полягає в описі (моделюванні) об’єкта проектування. Побудова та аналіз структурної схеми дає змогу абстрагуватися від конкретної фізичної природи елементів та вузлів реальної моделі і за допомогою математичного перетворення структури виявити деякі загальні закономірності, характерні для об’єкта або моделювання процесу.

Зображення структурної схеми здійснюється у вигляді прямокутників, які показують функціональні частини виробу та зв’язки між вихідними і вхідними величинами. На лініях взаємозв’язків між прямокутниками рекомендується стрілками показувати напрямки процесів, що проходять в елементах. Якщо математичні взаємозв’язки між виходом та входом деякої функціональної частини невідомі, у відповідному прямокутнику записується назва, тип або позначення функціональної частини. На схемі допускається виконувати пояснювальні написи, діаграми або таблиці, а також вказувати параметри в характерних точках (значення струмів та напруг, форму імпульсів тощо).

Функціональна схема

Функціональна схема відображає процеси, які протікають у функціональних ланках виробу або у виробі в цілому. Містить технічні характеристики функціональних частин і пояснення, які вказують на послідовність перебігу процесів у часі, значень струмів, напруг, тощо. Функціональні схеми виконуються згідно з вимогами ГОСТу 2.702-75. Для схем цифрової техніки, побудованих на основі двійкових логічних елементів, застосовується ГОСТ 2.708-81, який встановлює правила виконання електричних схем ручним або автоматизованим способами.

Функціональні частини на схемі показуються у вигляді умовних графічних позначень. Окремі функціональні частини, допускається показувати у вигляді прямокутників. Назви, позначення та типи функціональних частин рекомендується записувати всередині прямокутників. На схемі рекомендується вказувати технічні характеристики функціональних частин (поряд з їх графічними позначеннями або на вільному місці схеми).

Якщо необхідне детальніше представлення функціональної структури виробу, на функціональній схемі дозволяється показувати фрагмент принципової електричної схеми і повторювати зображення елементів, наведених на принципових схемах.

Принципова схема

Схема електрична принципова визначають повний склад елементів виробу та зв’язків між ними, дають детальне уявлення про принципи роботи пристрою і виконуються згідно, з вимогами ГОСТу 2.702 – 75.

Якщо у виробі є допоміжні кола, що багаторазово повторюються, наприклад, кола живлення, можна на схемі їх не зображати, а поміщати на полі схеми таблиці з позначенням місць під’єднання або відповідні текстові пояснення. Якщо ряд елементів повинен бути підключеним до кіл однакової полярності і потенціалу, то допускається, не проводячи ліній зв’язку, вказувати підключення цих елементів, ставлячи полярність і, якщо необхідно, значення потенціалу біля зображення виводів цих елементів. Кожен елемент, що входить у виріб і зображений на схемі, повинен мати літерно-цифрове позиційне позначення, яке складається з літерного позначення і порядкового номера, який проставляється після літерного позначення. Порядкові номери елементам потрібно присвоювати, починаючи з одиниці, в межах групи елементів, яким на схемі присвоєне однакове літерне позиційне позначення, наприклад, R1, R2, R3...C1, С2, С3, тощо. Цифри порядкових номерів елементів та їх літерні позиційні позначення слід виконувати одним розміром шрифту. Позиційні позначення проставляють на схемі поряд з умовними графічними позначеннями елементів по можливості з правої сторони або над ними.

Порядкові номери повинні бути присвоєні відповідно до послідовності розташування елементів на схемі, рахуючи, як правило, зверху вниз в напрямку зліва направо. Допускається змінювати послідовність нумерації елементів, наприклад, якщо необхідно підкреслити напрямок обробки інформації.

На схемі повинні бути вказані адреси зовнішніх точок, до яких повинні бути приєднані вхідні і вихідні кола виробу. Характеристики вхідних і вихідних кіл виробу, а також адреси їх зовнішніх підключень записують в таблиці, які поміщені замість умовних графічних позначень вхідних (вихідних) елементів - з’єднувачів, плат, тощо. Послідовність розташування контактів у таблиці визначається зручністю побудови схеми. Кожній таблиці присвоюють позиційне позначення елемента, взамін умовного графічного позначення. Аналогічні таблиці рекомендується розміщувати на лініях, які зображають вхідні і вихідні кола, які не закінчуються на схемі з’єднувачами. В цьому випадку позиційні позначення таблицям не присвоюються.

Приклад схеми електричної принципової наведений в додатку 5.

5.6.Вимоги до виконання переліків елементів

Перелік елементів розміщують на першому листі схеми або виконують у вигляді самос­тійного документа на аркушах формату A4 згідно з ГОСТом 2.701 – 2008. Перелік елементів оформляють у вигляді таблиці, яка заповнюється зверху вниз. Форма переліку елементів на форматі A4 наведена в додатку 5.

При виконанні специфікації автоматизованим способом дозволяється не розділяти бланк на горизонтальні графи.

У графах переліку елементів вказують такі дані:

■ в графі «Позиційне позначення» - позиційні позначення елементів, пристроїв та функціональних груп;

■ в графі «Найменування» - для елемента (пристрою) - найменування відповідно до документа, на основі якого цей елемент (пристрій) виконаний, і позначення цього документа (основний конструкторський документ, державний стандарт, галузевий стандарт, технічні умови); - для функціональної групи - найменування;

■ в графі “Примітки” - рекомендується вказувати технічні дані елемента (пристрою), які не містяться в його найменуванні.

5.7. Вимоги до складальних креслень

Правила виконання складальних креслень встановлюють ГОСТ 2.109-73 та інші стан­дарти, вказані в табл. 5.1. Складальне креслення повинно вміщати:

§ зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розташування і взаємні зв’язки складових частин та забезпечує можливість складання і контролю виробу (кількість проекцій повинна бути мінімальною, але достатньою для того, щоб дати повне уявлення про конструкцію приладу і компоновку основних вузлів і деталей);

§ розміри, граничні відхилення розмірів та інші параметри і вимоги, які повинні бути виконані або проконтрольовані за цим кресленням;

§ інформацію про характер і методи спряження деталей;

§ інформацію про способи виконання нероз’ємних з’єднань;

§ номери позицій складових частин згідно з специфікацією;

§ основні характеристики виробу;

§ габаритні розміри, які визначають граничні внутрішні або зовнішні контури виробу;

§ встановлювальні розміри, за якими виріб вставляється на місце монтажу (в інші вироби);

§ приєднувальні розміри, за якими виріб з’єднується з іншими виробами;

§ необхідні довідкові розміри.

Приклад складального креслення наведений в додатку 5.

5.8. Вимоги до креслень загального вигляду

Креслення загального вигляду необхідно виконувати згідно з ГОСТом 2.109-73 Креслення загального вигляду повинно вміщати зображення виробу з його видами, розрізами, перетинами, а також текстову частину і написи, які необхідні для розуміння конструкції виробу, взаємодії його складових частин і принципу роботи, а також дані про склад виробу. Дані про склад виробу записуються на полі креслення у вигляді таблиці, в якій вказуються порядкові номери складових частин та їх назви.

Дата добавления: 2014-10-23