Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Органи зовнішніх зносин держави




Для здійснення зовнішніх зв'язків з іншими держа­вами й іншими суб'єктами міжнародного права держа­ви створюють систему органів зовнішніх зносин.

Під органом зовнішніх зносин держави розуміють посадову особу, організацію, установу, на яку покладене відправлення зовнішніх справ суб'єкта міжнародного права в межах установленої компетенції і яке визнано в цій якості міжнародним правом. Компетенція орга­ну зовнішніх зносин визначається внутрішнім правом суб'єкта міжнародного права (держави). Отже, органи зовнішніх зносин держави — це органи, за допомогою яких здійснюються зв'язки з іншими державами, між­народними організаціями й іншими суб'єктами міжна­родного права.

Слід зазначити те, що будь-яка держава, створюючи свій орган зовнішніх зносин, повинна повідомити ін­шим державам та іншим суб'єктам міжнародного


права про це, зі вказівкою, що саме їй доручена реаліза­ція визначеної сфери зовнішніх зносин держави. Органи зовнішніх зносин поділяться на:

внутрішньодержавні органи, що постійно знахо­
дяться на території даної держави;

закордонні органи зовнішніх зносин, що перебува­
ють за межами даної держави.

У свою чергу, внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин діляться на дві групи органів: 1) загальної ком­петенції і 2) спеціальної компетенції.

До першої групи належать органи, що представля­ють державу у всіх питаннях зовнішніх зносин, так звані органи політичного керівництва (глава держави, пар­ламент, уряд, глава уряду і відомство зовнішніх зносин (частіше усього воно іменується Міністерством закор­донних справ), глава відомства зовнішніх зносин).

До другої групи належать органи, що представляють державу тільки в одній більш-менш великій галузі її зовнішніх зносин. Звичайно прийнято вважати, що до них належать всі міністерства (крім Міністерства за­кордонних справ) і центральні відомства, тому що у від­повідності зі своєю профільною компетенцією вони здій­снюють визначені зовнішні функції, для чого в них ство­рюються відділи (управління) зовнішніх зв'язків.

Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин загаль­ної компетенції визначають основи зовнішньої політи­ки держави, розробляють її тактичні і стратегічні цілі і задачі, формують мережу органів зовнішніх зносин держави за кордоном, здійснюють підготовку кадрово­го складу для цих органів.

Правовий стан органів зовнішніх зносин в середині держави закріплюється в конституції, профільних за­конах, положеннях про міністерства і відомства, розроб-лювальних урядом і підтверджуваних ним же або главою держави. Формування внутрішньої і зовніш­ньої політики об'єктивно пов'язане із формою держа­ви. Воно повинно проходити не тільки з урахуванням внутрішніх чинників, але і з урахуванням об'єктивних процесів міжнародного розвитку.


В Україні був розроблений і прийнятий парламен­том — Верховною Радою України — документ, що ви­значає зовнішньополітичйу стратегію держави на три­валу перспективу. Це Основні напрямки зовнішньої політики України, прийняті в 1993 році. У цьому доку­менті закріплена система пріоритетів зовнішньої полі­тики України. Ці пріоритети виявляються у виді задач із указівкою тимчасової перспективи. Слід зазначити, що основні цілі, поставлені в цьому документі і пов'я­зані з першочерговими задачами входження незалеж­ної України у світове співтовариство і його інституції, налагодженням двостороннього і багатостороннього співробітництва із суміжними і географічно близьки­ми державами, із державами — членами СНД, РЄ, ЄС, НАТО і т.п., реалізовані. Тому в даний час Президен­том України дане завдання Міністерству закордонних справ доробити комплекс пропозицій із внесення в ньо­го відповідних коректив.

У структуру внутрішньодержавних органів зовніш­ніх зносин України входить:

парламент — Верховна Рада України;

глава державиПрезидент України;

— уряд — Кабінет Міністрів України;

— відомство іноземних справ — Міністерство закор­
донних справ України;

— міністерства та відомства України.
Відповідно до положень Конституції України Вер­
ховна Рада України:
визначає основи внутрішньої і зов­
нішньої політики; заслуховує позачергові і щорічні
послання Президента України про внутрішнє і зовніш­
нє становище України; оголошує по представленню Пре­
зидента України стан війни і укладання миру; схвалює
рішення Президента України про використання Зброй­
них Сил України й інших військових формувань у ви­
падку збройної агресії проти України; здійснює конт­
роль за діяльністю Кабінету Міністрів України; під­
тверджує рішення про надання Україною позик і еконо­
мічної допомоги іноземним державам і міжнародним
організаціям, а також про одержання Україною від іно-


земних держав, банків і міжнародних фінансових орга­нізацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; здійснює парламентський контроль у межах Конституції України; дає у встановлений законом тер­мін згоду на обов'язковість міжнародних договорів України і денонсацію міжнародних договорів України. Верховна Рада України здійснює інші повноваження, що відповідно до Конституції України віднесені до її ве­дення (стаття 85 Конституції України).

Президент України: є гарантом державного суве­ренітету, територіальної цілісності України, дотриман­ня Конституції України (стаття 102 Конституції Укра­їни); він забезпечує державну незалежність, національ­ну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу, щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Раді України про внутрішнє і зовнішнє становище України; представляє державу в міжнародних зносинах; здійснює керівництво зовніш­ньополітичною діяльністю держави; веде переговори й укладає міжнародні договори України; приймає рішен­ня про визнання іноземних держав; призначає і звіль­няє глав дипломатичних представництв України в ін­ших державах і при міжнародних організаціях; при­ймає вірчі й відзивні грамоти дипломатичних представ­ників іноземних держав; надає вищі дипломатичні ра -ги; очолює Раду національної безпеки й оборони; вно­сить у Верховну Раду України представлення про ого­лошення стану війни і приймає рішення про викорис­тання Збройних Сил України у випадку збройної агре­сії проти неї; приймає рішення про прийняття в грома­дянство і припинення громадянства України; про на­дання притулку в Україні. Президент України здійс­нює інші повноваження, визначені Конституцією Укра­їни (стаття 106 Конституції України).

Кабінет Міністрів України відповідно до Конститу­ції України: забезпечує державний суверенітет і еконо­мічну самостійність України; здійснює внутрішню і зов­нішню політику держави, виконує Конституцію і закони України, акти Президента України; вживає заходів із


 


забезпечення прав і свобод людини і громадянина; здій­снює заходи із забезпечення обороноздатності і національ­ної безпеки України; організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів виконує інші функції, визначе­ні Конституцією і законами України, актами Президен­та України (стаття 116 Конституції України).

Практичне здійснення зовнішньої політичної діяль­ності держави й організація її дипломатичної діяльно­сті покладена на Міністерство закордонних справ України (МЗС України). МЗС України діє на основі Положення про Міністерство закордонних справ Укра­їни, затвердженого Кабінетом Міністрів України 18 лютого 1993 року. МЗС забезпечує в межах своїх пов­новажень проведення зовнішньої політики України і здійснює координацію діяльності всіх учасників зовні­шньополітичних зв'язків України. У межах своїх пов­новажень МЗС організує виконання актів законодавст­ва України і здійснює контроль за їхньою реалізацією. У своїй діяльності МЗС України керується Конституці­єю України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України.

Головними завданнями МЗС України є:

— участь у реалізації державного суверенітету Укра­
їни в сфері зовнішньої політики, сприяння підвищен­
ню міжнародного авторитету держави;

— забезпечення в межах своїх повноважень прове­
дення єдиного зовнішньополітичного курсу України з
метою всебічного розвитку політичних, економічних, гу­
манітарних, наукових та інших зв'язків із закордонни­
ми державами;

— розроблення й участь у здійсненні концепції роз­
витку зовнішньополітичної діяльності держави;

— захист прав і інтересів України, її фізичних і юри­
дичних осіб за кордоном;

— аналіз зовнішньополітичної діяльності України,
розробка і здійснення комплексу заходів, спрямованих


на підвищення ефективності зовнішньополітичних зв'язків України, у першу чергу, надання організаційно-методичної й інформаційної допомоги учасникам зов­нішньополітичних відносин;

— організація, координація і фінансування роботи
представництв України за кордоном, а також сприяння
діяльності представництв іноземних держав на терито­
рії України та ін.

Відповідно до цих завдань МЗС України:

— розробляє пріоритетні напрямки співробітництва
з іншими державами;

— забезпечує участь України в підготовці міжнарод­
них договорів з іншими державами і міжнародними ор­
ганізаціями;

— подає в Кабінет Міністрів України пропозиції про
підписання, ратифікацію, прийняття, схвалення міжна­
родних договорів або приєднання до них;

— вносить у Кабінет Міністрів України пропозиції
про створення, реорганізацію і ліквідацію за кордоном
посольств, консульських установ, постійних представ­
ництв України при міжнародних організаціях і пред­
ставництв Міністерства закордонних справ в Україні,
направляє на роботу;

— веде облік іноземних представництв, їхнього пер­
соналу на території України, підтримує з ними контак­
ти з метою активізації і розширення міжнародного спів­
робітництва з країнами, які вони представляють;

— забезпечує візову політику України, видачу дип­
ломатичних і службових паспортів;

— забезпечує проведення в системі МЗС України єди­
ної кадрової політики і функціонування структур, по­
в'язаних із підготовкою, перепідготовкою і підвищен­
ням кваліфікації кадрів для представництв України
за кордоном;

— організує здійснення заходів щодо питань евакуа­
ції майна і персоналу дипломатичних представництв
України з держав, що знаходяться з нею у стані війни;

— розробляє і підтверджує кошториси прибутків і
витрат іноземних установ України.


Міністерства і відомства України є органами зов­нішніх зносин держави спеціальної компетенції, вони діють на підставі положень про відповідне міністерст­во або відомство, що розробляються і затверджуються Кабінетом Міністрів України, або їх підтверджує Пре­зидент України. В основі організації системи зовніш­ніх зносин міністерств і відомств України лежить фун­кціональний підхід — об'єктивна необхідність здійс­нення міжнародних контактів з аналогічними мініс­терствами і відомствами закордонних держав, із метою більш ефективного вирішення питань, що входять у профільну компетенцію цих органів, за допомогою об­міну або сприйняття закордонного досвіду або з метою об'єднання зусиль для колективного вирішення вини­каючих проблем. Це насамперед належить до мініс­терств і відомств зовнішньої торгівлі, внутрішніх справ, зв'язку, охорони здоров'я, охорони навколишнього се­редовища і т.д.

До закордонних органів зовнішніх зносин належать:

— постійні органи (дипломатичні представництва:
посольства і місії, консульські представництва, торгові
представництва, постійні представництва держав при
міжнародних організаціях);

— тимчасові органи (спеціальні комісії або місії, що
направляються в інші держави для участі в церемоніаль­
них заходах, ведення переговорів і вирішення інших
питань, делегації, що направляються для участі в між­
народних конференціях).




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-23; Просмотров: 434; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.