Дифтерія

Це гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою-аеробом. Дифтерійна паличка виділяє екзотоксин, який зумовлює ха­рактерні симптоми цього захворювання.

Передається дифтерія від хворої дитини до здорової повітряно-крапельним шляхом під час розмови, чхання, кашлю. Попадаючи на слизові оболонки зіва, носа, ока та на ушкоджену шкіру, дифтерійна паличка спричиняє захворювання.

Хворий на дифтерію небезпечний для колективу дітей як у період клінічного прояву захворювання, так і тривалий час після видужання. У деяких хворих збудник дифтерії після видужання продовжує перебува­ти на зіві місяці й навіть роки. Таких дітей називають бацилоносіями.

Джерелом інфекції, крім хворого і бацилоносія, може бути третя особа, яка контактує із хворим, а також іграшки, книжки та інші пред­мети, якими користувалася хвора дитина. Інколи зараження на дифте­рію відбувається через продукти харчування, які були інфіковані.

Перебіг хвороби. Клінічні прояви дифтерії визначаються лока­лізацією дифтерійного ураження, а також вираженням інтоксикації. Розрізняють дифтерію зіва, гортані, носа, очей, вуха, шкіри, зовніш­ніх статевих органів. На місці «вхідних воріт» інфекції утворюється наліт брудно-білого або попелястого кольору. Ці плівки нальоту тісно пов'язані з підлеглою тканиною. Екзотоксин мікробів, всмоктуючись у кров, спричиняє інтоксикацію організму.

Найчастіше зустрічається дифтерія зіва, коли збудник спричиняє зміни в мигдаликах, язичку і піднебінних дужках.

Розрізняють три форми дифтерії зіва: локалізовану, поширену і токсичну.

Локалізована дифтерія зіва характеризується утворенням нальо­тів у межах мигдаликів та відсутністю вираженої інтоксикації.

При поширеній формі дифтерії зіва нальоти розміщені на мигдали­ках, покривають язичок, м'яке та тверде піднебіння, горло. Температура тіла підвищується до 38-39 °С, з'являється головний біль, нездужання, погіршується сон і апетит.

Токсична форма дифтерії має важкий перебіг. Захворювання по­чинається гостро, температура тіла швидко піднімається до 40 °С, ха­рактерні блювання, біль у горлі, значно погіршується загальний стан, швидко наростає інтоксикація. Місцеві прояви токсичної дифтерії ви­ражаються набряком зіва і мигдаликів, великих нальотів сіро-брудного кольору, неприємним запахом із рота. На шиї з'являється незначний набряк підшкірної клітковини.

Внаслідок дифтерії гортані на слизовій утворюється плівка і ви­ражений набряк, що спричиняє звуження її просвіту, а це викликає затруднення дихання. Виникає дифтерійний круп. Ця форма дифтерії частіше уражує дітей від одного до чотирьох-п'яти років. Ізольоване ураження гортані називається первинним крупом. Якщо спочатку ура­жена слизова зіву, носа, а пізніше процес перейшов на гортань, то це називається вторинний круп.

Дифтерійний круп (справжній) розвивається поступово: спочатку з'являється незначний грубуватий кашель, температура тіла підви­щується до 38°С; загальний стан дитини майже не змінюється. У цей період можна запідозрити гостре респіраторне захворювання.

Проте вже через добу-дві кашель посилюється, стає «гавкаючим», дихання помітно утруднене, особливо при вдиху, голос стає сиплим. Оскільки звужена запальним процесом голосова щілина із труднощами пропускає повітря, то дихання у дитини шумне, яке чути на відстані. Цей період дифтерійного крупу називається стенотичним, він триває до трьох діб. Такий стан вимагає невідкладної медичної допомоги, бо мо­же розвинутися задушення. Особливо важкий перебіг справжнього кру­пу, під час якого фіброзні плівки покривають слизову трахеї та бронхів.

Діти грудного віку найчастіше хворіють на дифтерію носа. При хворобі температура тіла може залишатися нормальною або дещо під­вищеною, явища загальної інтоксикації не розвиваються. В грудних ді­тей унаслідок порушення носового дихання затруднене ссання грудей, що спричиняє недостатнє харчування.

Через попадання збудника дифтерії на слизову оболонку ока роз­вивається дифтерія ока. Внаслідок ураження ока з очної щілини виді­ляється гнійна рідина з домішкою крові.

У дівчаток через занесення інфекції із зіву, носа може появитися дифтерія зовнішніх статевих органів.

Досить небезпечні ускладнення внаслідок дифтерії: інколи розви­вається міокардит - запалення серцевого м'яза, судинна недостатність як наслідок ураження наднирників, периферичні паралічі, неврити, парез (зменшення м'язової сили) або параліч (повна відсутність рухів)

м'якого піднебіння. Небезпечними для життя дитини можуть бути паралічі гортані, дихальних м'язів, діафрагми. Частим ускладненням дифтерійного крупу є запалення легенів.

Лікування і профілактика. Якщо виявлено симптоми дифтерії, дитину потрібно терміново госпіталізувати в інфекційну лікарню, де їй призначають відповідне лікування.

З метою профілактики поширення дифтерії у дитячому колекти­ві призначається карантин. У приміщенні, де перебував хворий, про­водять дезінфекцію. Дифтерійна паличка стійка до впливу зовнішніх факторів, тому для знезараження приміщення і предметів потрібна спе­ціальна їх обробка. Білизну, посуд кип'ятять, м'які іграшки відправ­ляють у дезкамери, а гумові миють у дезінфікуючому розчині, після чого обливають кип'ятком. У групі проводять спостереження за дітьми і дорослими, які перебували в контакті із хворими (протягом 7 днів їм вимірюють температуру, оглядають зів і ніс, досліджують слиз на диф­терійну паличку).

Якщо виявлено бацилоносія, його негайно відправляють додому (якщо він мешкає в окремій квартирі). Якщо бацилоносієм є доросла особа, яка працює в дитячому закладі, її треба усунути від безпосеред­нього спілкування з дітьми і перевести на іншу роботу. Діти допускають­ся в групи лише після того, як у них не виявлено паличок дифтерії.

Якщо у дітей, які перехворіли на дифтерію, виявлено дифтерій­ні палички, їх ізолюють не менше ніж на ЗО днів від дня клінічного видужання. Коли й після цього терміну паличка дифтерії продовжує виділятися, але вона нетоксична, таких дітей допускають у колектив. Якщо паличка виявиться токсичною, діти можуть відвідувати дошкіль­ний заклад не раніше ніж через 60 днів після клінічного видужання. Дворазовий негативний аналіз посіву слизу із зіва дає право допускати дитину в дитячий колектив.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, які роблять усім дітям, починаючи з першого року життя, є надійним засобом профілактики цієї важкої недуги. Завдяки цьому заходу кількість хворих на дифтерію значно зменшилась.

Дата добавления: 2014-10-31