Здавлювання головного мозку (компрессіо церебрі). 3 страница

П. клапанний - виникає при такому виді каналу рани або пошкодженні легені, коли повітря входить у плевральну порожнину, але вийти з неї не може, тому що канал рани під час видиху прикривається тканинами її країв або тка­ниною легені.

Порожнина очеревини - система щілин, розташована між вісцераль­ним і парієнтальним листками очеревини, в якій міститься серозна рідина (1-2 мл).

П. плевральна - щілиноподібний простір, що знаходиться між вісце­ральним та парієнтальним листками плеври, в якому є 1-2 мл серозної рідини для зменшення тертя між листками під час дихання.

Постнатальний - післяпологовий.

Пролежень - різновид гангрени, при якому змертвіння ділянок тіла (шкіра, м'які тканини) відбувається в результаті їх тривалого стискування. Пролежні з'являються в крижовій ділянці остистих відростків хребта, велико­го вертлюга стегнової кістки у важких хворих при серцево-судинних, інфек­ційних або нервових захворюваннях.

Пульс аритмічний - пульс, що характеризується різними інтервалами між сусідніми пульсовими коливаннями.

П. артеріальний - ритмічне коливання стінок артерій у зв'язку з діяль­ністю серця.

П. ритмічний - пульс, що характеризується однаковими інтервалами між сусідніми пульсовими коливаннями.

Реаніматологія - сучасна наука про оживлення організму, патогенез, профілактику і лікування термінальних станів, під якими розуміють стани, що межують між життям і смертю.

Ремісія - тимчасове послаблення або зниження проявів хвороби.

Рецидив (повернення хвороби) - новий прояв хвороби після удаваного або неповного її припинення.

Риніт гострий - тривалість інтервалів між сусідніми пульсовими коли­ваннями.

Сапрофіти - нехвороботворні мікроорганізми, які при зниженні опірнос­ті організму можуть викликати захворювання.

Сечокам'яна хвороба - характеризується утворенням каменів у нирко­вих мисках, чашечках і сечоводах.

Система імунна - система, що об'єднує органи та тканини, які захища­ють організм від генетично чужорідних клітин чи речовин, що утворюються в організмі або надходять ззовні.

Систола - скорочення передсердь та шлуночків серця, під час якого кров вштовхується в артерії.,

Систолічний (ударний) об'єм - кількість крові, яка викидається шлуноч­ком серця при кожному скороченні. В середньому вона становить 60-70 мл крові.

Сколіоз - стійке бічне викривлення хребтового стовпа.

С. вроджений — бічне викривлення хребтового стовпа, що виникає в ре­зультаті аномалії його розвитку.

Сколіоз набутий - бічне викривлення хребтового стовпа, що виникає в процесі життя, найчастіше на фоні рахіту, уражень суглобів нижніх кінцівок, міопатії, поліомієліту та інших захворювань.

Сколіотична хвороба - комплекс патологічних порушень в організмі, які виникають у результаті сколіотичного викривлення хребтового стовпа.

Смерть - припинення життя, під яким розуміють незворотну зупинку функцій організму, що робить неможливим його існування.

С. біологічна - незворотний етап умирання, який характеризується при­пиненням метаболізму в мозку, а пізніше і в інших органах, у тканинах яких розвиваються незворотні, несумісні із життям зміни.

С. клінічна - зворотний етап умирання, для якого характерна відсутність дихання і скорочення серця. При цьому протягом деякого часу зберігається об­мін речовин у мозку з можливим відновленням його життєдіяльності.

Спина кругла - вада постави, яка характеризується збільшенням грудно­го кіфозу в поєднанні зі збільшенням поперекового лордозу.

С. плоска - вада постави, яка характеризується повним згладжуванням поперекового лордозу, слабко вираженими згинами шийного і грудного відді­лів хребтового стовпа.

С. сутула - вада постави, для якої характерним є збільшення фізіологічно­го кіфозу в грудному відділі хребта; поперековий лордоз і нахил таза незначні.

Тампонада серця - стиснення серця, причиною якого можуть бути кро­вотечі із рани серця в порожнину серцевої сорочки, поранення судини пери­карда чи коронарних судин.

Тахікардія - прискорення скорочень серця до понад 100 } 'арів за хви­лину.

Тиск діастолічний - мінімальний тиск, який виникає під час діастоли лівого шлуночка. У здорових людей середнього віку діастолічний тиск в се­редньому дорівнює 60-80 мм рт. ст.

Т. пульсовий - різниця між систолічним і діастолічним тиском. У серед­ньому він складає 35-50 мм рт. ст.

Т. систолічний - максимальний тиск крові у судинах, який виникає під час систоли, коли кров викидається лівим шлуночком в аорту. В дорослої лю­дини середнього віку він дорівнює 110-125 мм рт. ст.

Трахеїт - запалення слизової оболонки трахеї.

Тромбоз - процес прижиттєвого згортання крові у просвіті судини або в порожнині серця, що перешкоджає її току.

Уремія - стан, що виникає при гострій або хронічній недостатності ви­дільної функції нирок і при якому токсичні продукти метаболізму, що в нормі виводяться із сечею, накопичуються в крові й викликають отруєння організму.

Фарингіт гострий - гостре запалення слизової оболонки глотки, рідко має ізольований характер. Частіше це захворювання зустрічається при гостро­му катарі верхніх дихальних шляхів, а також при деяких інфекційних захво­рюваннях - кору, скарлатині, грипі та ін.

Фурункул - гостре гнійне запалення волосяного фолікула і навколишніх тканин.

Хвилинний об'єм кровообігу (ХОК), або серцевий викид - це величи­на, що характеризує нагнітальну функцію серця та визначається за формулою:

ХОК = СО (систолічний об'єм). ЧСС (частота серцевих скорочень). У стані спокою в дорослої людини хвилинний об'єм кровотоку в середньому складає 5 літрів.

Хвороба - порушення нормальної життєдіяльності організму внаслідок дії на нього пошкоджувальних факторів, у результаті чого знижуються при­стосувальні можливості.

X. висотна - симптомокомплекс, який розвивається при підніманні на висоту 4-5 см, його причиною є різке зниження напруги вуглекислого газу в крові (він інтенсивно виводиться при гіпервентиляції).

X. кесонна — симптомокомплекс, що розвивається при швидкому підйомі водолазів від високого тиску на глибині до нормального на поверхні. Вона зумовлена виходом азоту із тканин і закупоркою дрібних судин бульбашками азоту в крові — газовою емболією, яка порушує циркуляцію крові і може при­звести до смерті.

X. серця ішемічна - захворювання, в основі розвитку якого лежить коро­нарна недостатність - результат порушення рівноваги між потребою міокарда в кисні й можливістю його доставки з кров'ю. Вона включає захворювання із хронічним перебігом: стабільну стенокардію, дифузний атеросклеротичний і постінфарктний кардіосклероз.

Холецистит - запалення стінки жовчного міхура.

Цироз печінки - хронічне захворювання, для якого характерна прогре­суюча печінкова недостатність у зв'язку із рубцевим зморщуванням і пере­будовою органа.

Цистит - запалення слизової оболонки сечового міхура.

Ціаноз — характерне синюшне забарвлення шкіри і слизових оболонок, зумовлене підвищенням кількості відносного гемоглобіну в крові внаслідок порушення кровообігу в легенях.

Шок — типовий патологічний процес, що має фазовий перебіг і виникає внаслідок розладу нейрогуморальної регуляції. Його розвиток зумовлений впливом екстремальних чинників і різким зменшенням кровопостачання тка­нин.

Ш. кардіогенний - гостра недостатність кровообігу, в основі якої ле­жить порушення скоротливої функції лівого серця з недостатнім наповненням кров'ю артеріальної системи.

Ш. травматичний - виникає при дії на організм механічної травми.

ДОДАТОК

Реанімація. Преагональний стан: свідомість потерпілого збережена, але наявна заторможеність; артеріальний тиск знижений до нуля; пульс різко при­скорений і стає ниткоподібним; дихання прискорене; шкірні покриви бліді.

Стадія агонії: артеріальний тиск знижується; дихання стає поверхневим і сповільненим, а потім зовсім зупиняється; температура тіла знижується на 1-2 °С; з'являються корчі, самовільне сечовипускання і дефекація (параліч сфінктерів). Тривалість періоду від декількох хвилин до декількох годин.

Клінічна смерть: тривалість 3-6 хв; дихання відсутнє; серцебиття від­сутнє, пульс на сонній артерії відсутній; зіниці розширені й не реагують на світло; шкірні покриви холодні; рефлекси відсутні; при пораненні - зупиня­ється кровотеча з рани.

Техніка штучної вентиляції легень. Способом «рот в рот». Треба пере­вірити прохідність верхніх дихальних шляхів, при потребі очистити їх від сто­ронніх тіл або усунути западання язика, нижньої' щелепи; покласти потерпі­лого на рівну тверду поверхню, підклавши лід лопатки згорток його одягу або інші предмети, щоб надгортанник відкрив вхід до гортані; ноги потерпілого дещо підняти, щоб поліпшити притік крові до головного мозку; той, хто надає допомогу (якщо він один), стає з лівого боку від потерпілого біля його голови на коліна; підкладає ліву руку під шию, а вказівним і великим пальцями правої руки закриває носові ходи, робить глибокий вдих і, охопивши губи потерпі­лого (попередньо поклавши на ротову порожнину носову хусточку або іншу тканину), робить видих, при цьому грудна клітка піднімається вгору. Таких видихів треба зробити за одну хвилину шістнадцять.

Способом «рот в ніс». Спочатку перевіряють прохідність верхніх дихаль­них шляхів, ліквідують перешкоди. Укладають потерпілоготак, як при способі «рот до рота». Лівою рукою щільно притискають нижню щелепу до верхньої, щоб попередити проходження повітря через ротову порожнину; праву руку кладуть на чоло потерпілого, видих повітря проводять через ніс.

Техніка закритого масажу серця. Положення потерпшого таке ж, як і при штучній вентиляції легень (їх проводять одночасно). Той, хто надає допо­могу, стає на коліна біля потерпілого, кладе одну долоню на нижню третину грудини так, щоб витягнуті кальці не лягли на грудну клітку, другу долоню накладає на першу; за допомогою рук, випрямлених у ліктьових суглобах, ма­сою тіла надавлює на грудину, прогинаючи її на 3^1 см; компресію проводить кожну секунду, за 1 хв - 60 компресі й.

При одночасному проведенні закритого масажу серця і штучної венти­ляції легень двома способами після 5 компресій треба швидко зробити одне вдування повітря (співвідношення компресій і вдувань 5:1). Якщо надає допомогу

одна людина, то спочатку вона повинна зробити 3-5 вдувань, потім 15 компресій, знову 3 вдування і 15 компресій (співвідношення 15:3).

Кровотечі. Причини, що викликають кровотечу: травма; патологічні про­цеси (розрив судин, роз'їдання судинної стінки, діапедез (проникливість су­динної стінки); зміна атмосферного тиску.

Сила кровотечі залежить від виду та діаметра судини; характеру рани; виду ушкодженої тканини; положення кровоточивої частини тіла.

Небезпека кровотечі залежить від кількості втраченої крові, швидкості її витікання; віку і статі потерпілого; зниження зсідання крові (гемофілія); стану серцево-судинної системи; загального стану організму потерпілого.

Види кровотеч. Залежно від поранення судини: артеріальна, венозна, ка­пілярна, паренхіматозна.

Залежно від місця виливання крові: зовнішня, внутрішня (явна і скрита). Залежно від часу виникнення: первинна, вторинна (рання і пізня).

Перша медична допомога при кровотечах (тимчасові способи зупи­нення кровотечі): підняти кінцівку, притиснути головні артеріальні стовбури до кісток, максимально зігнути або розігнути кінцівки в суглобі з попереднім накладанням на кровоточиву рану ватно-марлевого валика; притиснути крово­точиву рану здавлювальною пов'язкою; накласти на кінцівку кровоспинний джгут, джгут-закрутку.

Техніка накладання кровоспинного джгута. Той, хто надає допомогу, стає із зовнішнього боку ушкодженої кінцівки; піднімає ушкоджену кінцівку догори (при відсутності перелому) для венозного відтоку крові; під джгут під­кладає матерчату підкладку або. одяг потерпілого; бере джгут двома руками посередині або однією рукою за кінець джгута, а другою дещо вище і розтягує його в руках; накладає джгут вище рани і якомога ближче до неї; перший оберт джгута накладає туго з натягом, а наступні тури — туго без натягу; кінці джгу­та закріплює за допомогою гачка і ланцюжка або зав'язує вузлом; під джгут вкладає записку, вказавши час накладання джгута; проводить транспортну іммобілізацію кінцівки; утеплює кінцівку в зимовий період року; відправляє потерпілого на носилках у лежачому положенні до лікувального закладу.

Помилки при накладанні джгута: джгут накладено без показань (при відсут­ності артеріальної кровотечі); джгут накладений на голе тіло; слабке затягуван­ня посилює венозну кровотечу, кінцівка синіє, надзвичайно сильне затягування джгута призводить до травматизації нервових стовбурів; не вказано час накла­дання джгута; не проведена іммобілізація кінцівки після накладання джгута.

Ознаки правильного накладання джгута: зупиняється кровотеча в рані; відсутній пульс на кінцівці нижче накладання джгута; шкірні покриви кінців­ки бліді; відсутній біль у кінцівці.

Техніка здавлювання сонної артерії: притискають сонну артерію паль­цем; кладуть дротяну драбинчасту шину (шину Крамера, дерев'яну шину або використовують руку потерпілого) із здорового боку, упираючись у голову і плече для утворення каркасу; на місце рани кладуть ватно-марлевий валик; накладають джгут, здавлюючи ватно-марлевий валик, через каркас шини з протилежного боку від поранення.

Симптоми травматичної асфіксії (синдрому верхньої порожнистої вени). Посиніння шкірних покривів обличчя; шкіра голови, шиї і грудної кліт­ки вище здавлювання має багряно-синій колір із множинними фіолетовими або фіолетово-чорними дрібними крововиливами; крововиливи на слизовій оболонці рота, гортані, носа та на кон'юнктиві; задишка, пульс прискорений, ниткоподібний; артеріальний тиск знижується; втрата слуху, афонія; вени шиї розширені, обличчя роздувається; втрата свідомості. Смерть настає внаслідок паралічу дихання.

Перша медична допомога при травматичній асфіксії: вивільнити по­терпілого від завалів, з-під землі, від здавлювання; відновити прохідність ди­хальних шляхів (видалення сторонніх тіл, слизу, блювотних мас, землі); при відсутності дихання провести штучну вентиляцію легень, використовуючи різні методи; при зупинці серця провести закритий масаж серця; при віднов­ленні дихання і роботи серця транспортувати потерпілого до лікувального за­кладу на носилках, піднявши голову вище.

Перша медична допомога при травматичному шоку: звільнити по­терпілого від здавлювання, завалів, палаючого одягу; провести боротьбу з асфіксією (усунути з дихальних шляхів сторонні тіла - блювотні маси, кров, землю); при відсутності дихання провести штучну вентиляцію легень, вико­ристовуючи різні способи; при зупинці серця провести закритий масаж сер­ця; тимчасово спинити зовнішню кровотечу, використовуючи різні способи; дати знеболювальні препарати; зігрівати потерпілого (накрити теплим одягом, дати теплий чай, каву, алкоголь, якщо немає протипоказань); накласти на рану стерильну пов'язку; провести транспортну іммобілізацію (при переломах, вивихах, розривах зв'язкового апарату, великих пораненнях, пораненнях ма­гістральних судин та нервових стовбурів, відмороженнях, опіках); транспор­тувати до лікувального закладу (при відсутності свідомості - у лежачому по­ложенні на животі, повернувши голову набік).

Перша медична допомога при травматичному токсикозі (тривалому роздавлюванні кінцівки): обережно вивільнити здавлену кінцівку; туго за­бинтувати її, починаючи від місця здавлювання до периферії, або накласти джгут вище здавлювання, якщо здавлення тривало до 15 год і більше; накласти асептичну пов'язку при наявності на кінцівці пухирів або ран; провести тран­спортну іммобілізацію кінцівки; обережно покласти потерпілого на носилки;

кінцівку обкласти холодом (льодом, снігом тощо); дати потерпілому знеболю­вальні препарати.

Класифікація ран:

Від вогнестрільної зброї: кульові, осколкові.

Від холодної зброї: вдарені, колоті, різані, рвані, розтрощені, рубані.

Від укусів тварин.

За характерам ранового каналу: сліпі, наскрізні, дотикові, множинні, комбіновані.

За характерам зовнішнього отвору: з гладкими краями, з рівними края­ми, з розірваними краями.

За локалізацією поранення: черепа, обличчя, щелепи, очей, горла, вуха, носа, шиї, грудей, живота, таза, хребта, верхніх, нижніх кінцівок (правої, лі­вої), суглобів.

За відношенням до кісток скелета: з ушкодженням кісток, без ушко­дження кісток.

За відношенням до порожнин тіла: проникаючі в порожнини (без уш­кодження, з ушкодженням), непроникаючі у порожнини.

За інфікованістю: асептичні, інфіковані (первинно, вторинно).

Небезпека при пораненні: травматичний шок, гостра крововтрата, ранова інфекція.

Хірургічна інфекція:

Вогнищева хірургічна інфекція: фурункули, карбункули, абсцеси, флег­мони; гідраденіт, бешихове запалення, лімфангіт, лімфаденіт, мастит, остео­мієліт, панарицій, парапроктит, тромбофлебіт.

Загальна хірургічна інфекція: сепсис.

Анаеробна інфекція: газова, злоякісного набряку, змішана, флегмонозна, некротична, тканинорозплавлювальна.

Специфічна анаеробна гнійна інфекція: правець.

Симптоми сепсису. Постійні: висока температура (особливо під вечір); прискорення частоти пульсу, зниження артеріального тиску; хворого морозить, проливні поти; наростаюча блідість шкірних покривів; прискорення швидко­сті зсідання еритроцитів (ШОЕ), збільшення кількості лейкоцитів (зрушення лейкоцитарної формули вліво); низька питома вага сечі, наявність білка і форменних елементів (еритроцитів, лейкоцитів); пригнічення центральної нер­вової системи. Непостійні: жовтяниця; нудота; поноси; набряки; тромбофле­біти; септичні кровотечі; пролежні; гнійні метастази.

Умови, що сприяють розвитку газової інфекції. Місцеві фактори: переломи з ушкодженням м'яких тканин; великі ушкодження м'яких тканин (особливо м'язів сідниць, стегна і гомілки); поранення з ушкодженням вели­ких судин та накладання джгута на тривалий час; відмороження після поранення

або навпаки; рани, забруднені землею. Загальні фактори: гостра кро­вовтрата, загальне переохолодження, шок, запізнене надання першої медичної допомоги, погана транспортна іммобілізація, неправильне транспортування.

Симптоми газової гангрени. Місцеві, посилення болю у рані; відчуття тісноти від пов'язки; крепітація при надавлюванні на тканини навколо рани (внаслідок скупчення газів); мармуровий відтінок кольору шкіри; різке зни­ження місцевої температури; рана має сірий колір (вигляд вареного м'яса), рана суха, відсутнє гнійне виділення. Загальні - невідповідність частоти пульсу температурі тіла (температура 37,5-38,5 °С, а пульс 120-140 ударів за 1 хв); жовтушність склер; зменшення виділення кількості сечі (олігурія); у крові високий лейкоцитоз або лейкопенія.

Профілактика газової інфекції: дотримання загальних правил особис­тої гігієни; правильне і своєчасне надання першої медичної допомоги; добра транспортна іммобілізація; найпростіші протишокові заходи; якнайшвидша евакуація до лікувального закладу.

Симптоми правця. Ранні: висока температура тіла (до 42 °С); місцеве посмикування тканин навколо рани; утруднення при відкриванні рота; затруд\нення ковтання. Пізні: посилена пітливість; при постукуванні по жувальних м'язах, вони скорочуються у вигляді корчів, що призводить до закриття рота; скорочуються мімічні м'язи, виникає вимушена усмішка (сардонічна); підви­щене рефлекторне збудження пораненої частини тіла; підвищені корчі скелет­них м'язів усього тіла, хворий вигинається в дугу - опістотонус (доторкається постелі потилицею і п'ятками); з'являються приступи корчів від найменшого шуму, яскравого освітлення та інших зовнішніх подразників; частота пульсу - 120-140 ударів за 1 хв, температура тіла до 41 °С; свідомість ясна (пригні­чення).

Профілактика /іракця: при всіх пораненнях, опіках і відмороженнях II— IV ступенів уведення протиправцевої сироватки і протиправцевий анатоксин (активно-пасивна імунізація); правильне і своєчасне надання першої медич­ної допомоги; добра транспортна іммобілізація; профілактика травматичного шоку; своєчасна доставка потерпілого на носилках до лікувального закладу.

Перша медична допомога при укусах змій: відсмоктати отруту з рани, на рану накласти стерильну пов'язку; провести транспортну іммобілізацію ушкодженої частини тіла; до місця укусу прикласти пухир з льодом, холодною водою; відправити до лікувального закладу (при укусах нижньої кінцівки — на носилках).

Перша медична допомога при опіках: загасити палаючий одяг і запалю­вальні суміші (щільно укутати тканиною, закидати піском, землею, снігом, занурити тіло у воду); дати знеболювальні препарати для профілактики опі­кового шоку; накласти на опікову поверхню первинну асептичну пов"язку або

спеціальну протиопікову; при зупинці дихання провести штучну вентиляцію ле­гень і закритий масаж серця; при глибоких опіках кінцівок провести транспорт­ну іммобілізацію; при змозі дати потерпілому гарячий чай, соляно-лужну суміш (на 1 л води 1 чайна ложка кухонної солі і 1/2 чайної ложечки питної соди); якнайшвидше доставити потерпілого на носилках до лікувального закладу.

Перша медична допомога при відмороженнях: відновити кровообіг на відмороженій ділянці тіла шляхом розтирання сухою долонею або при змозі спиртом до появи нормального кольору шкірних покривів і чутливості; зняти примерзлий одяг і взуття (обережно, щоб не викликати додаткових ушкоджень ділянок тіла); накласти зігрівальну стерильну пов'язку (сухий зігрівальний компрес) або накрити теплим одягом; по змозі дати потерпілому знеболювальні препарати; при відмороженнях кінцівок провести транспортну іммобілізацію.

Перша медична допомога при електротравмі: припинити дію елек­тричного струму на потерпілого (вимкнути струм, відвести проводи); поклас­ти потерпілого на сухе і рівне місце на спину незалежно від того, чи він зна­ходиться у свідомому стані, чи без свідомості: при легкому ураженні, якщо виникла непритомність, короткочасна втрата свідомості, біль у ділянці серця, треба звільнити потерпілого від одягу, що здавлює, збризкати холодною во­дою обличчя і накрити теплим одягом; при відсутності ознак життя провести штучну вентиляцію легень і закритий масаж серця; після відновлення само­стійного дихання і роботи серця на опікову поверхню накласти стерильну пов'язку і на носилках відправити до лікувального закладу.

Симптоми переломів. Явні: ненормальна рухомість на місці перелому (патологічна рухомість); деформація над місцем перелому; вкорочення кінців­ки; наявність рани й уламків кісток у ній; крепітація (шум, тертя уламків кістки одна об одну). Відносні: біль на місці перелому, припухлість, пору­шення функції кінцівки, наявність шоку у важких випадках.

Симптоми струсу головного мозку: втрата свідомості від декількох хви­лин до 1-2 год; втрата пам'яті на події, що були перед травмою (ретроградна амнезія), та на події, що були після травми (антероградна амнезія); запаморо­чення і головний біль; загальна слабкість, нудота, одноразова блювота, шум у вухах; приливи крові до обличчя, порушення сну.

Симптоми удару головного мозку: втрата свідомості на тривалий час (до 3-4 год); порушена мова; однобічне або двобічне розширення зіниць і від­сутність реакції на світло, неправильне положення очних яблук; можуть бути паралічі кінцівок, розлади чутливості, сповільнення та ослаблення частоти пульсу, збудження, багаторазове блювання.

Симптоми здавлювання головного мозку: наростаюча загальмованість при збереженні свідомості та орієнтації; локалізований головний біль; розширення

зіниць на боці крововиливу; при наростанні здавлювання мозку від­сутня реакція на оточення і настає несвідомий стан; пульс сповільнений до 40-50 ударів за хвилину, дихання шумне, нерівномірне, з паузами; симптоми здавлювання мозку в результаті черепномозкового крововиливу виникають не відразу після травми, а через деякий час.

Симптоми перелому основи черепа: крововиливи в ділянці повік у ви­гляді окулярів або метелика (перелом передньої черепної ямки); кровотеча із вух (перелом середньої черепної ямки); кровотеча під шкіру в ділянці со­скоподібного відростка (перелом задньої черепної ямки); симптоми струсу й удару головного мозку.

Перша медична допомога при ушкодженні черепа і головного мозку:

при ударах м'яких тканин голови накласти здавлювальну пов'язку і прикласти холод до місця удару; при пораненні м'яких тканин голови накласти здавлю­вальну стерильну пов'язку і закріпити її пов'язками на голову («чепець», «ша­почка Гіппократа»); при струсі головного мозку, якщо потерпілий знаходиться без свідомості при ударі та здавлюванні головного мозку, його потрібно по­класти на носилки на спину, повернувши голову набік, перевірити прохідність верхніх дихальних шляхів, при потребі очистити їх, голову покласти на при­стосоване заглиблення, зроблене у вигляді валика з одягу (можна використати недостатньо надуте гумове підкладне коло); при ударі головного мозку під час транспортування треба припідняти голову; при відкритих проникаючих пораненнях черепа і головного мозку випадаючу мозкову речовину (мозковий детрит) прикрити стерильною пов'язкою, потім навколо рани покласти ватно-марлеве кільце і зафіксувати пов'язками на голову; до голови прикласти хо­лод; усім потерпілим у несвідомому стані для попередження западання язика вставити між щелепи повітровід або кусочок палички, обмотаний бинтом.

Перша медична допомога при щелепно-лицьових ушкодженнях: на­класти асептичну пов'язку на рану так, щоб вона не викликала задушення; при носовій кровотечі посадити потерпілого, нахилити голову вперед, зда­вити крила носа пальцями, якщо кровотеча не зупиняється, ввести в носові ходи ватний тампон, змочений 3 % розчином перекису водню, а на перенісся і потилицю покласти холодні примочки; при переломі щелеп провести тран­спортну іммобілізацію стандартною транспортною шиною для щелепи або накласти поверх пов'язки пращоподібну пов'язку на підборіддя або пов'язку «вуздечка»; потерпілих з пораненням щелепно-лицьової ділянки транспорту­ють у положенні на животі (підклавши під чоло згорток одягу) або на боці для профілактики механічної асфіксії; перед транспортуванням для профілактики травматичного шоку дають знеболювальні препарати.

Перша медична допомога при пораненні шиї: при пораненні вен шиї накласти здавлювальну пов'язку без здавлювання дихальних шляхів; при пораненні

сонної артерії накласти джгут за способом Мікуліча за допомогою фанерної або дротяної шини (шини Крамера), при відсутності шин можна ви­користати руку потерпілого; при пораненні трахеї і можливості удушення у трахею вставити гумову трубку, через яку потерпілий буде дихати, щоб трубка не випала, її прибинтувати до шиї; при наявності проникаючої рани на пере­дній поверхні шиї, через яку хворий дихає, пов'язку безпосередньо на рану не накладати, а підвісити перед раною марлеву серветку; транспортувати таких потерпілих у положенні на животі, підклавши під чоло і груди згорток з одягу.

Локалізація переломів хребта: переломи тіл хребців (компресійні, по­перекові); переломи дужок, поперекових і остистих відростків; комбіновані переломи.

Симптоми переломів хребта: вимушене положення потерпілого; різкий біль, який посилюється при незначних рухах; набряк і деформація хребта в ділянці перелому; остистий відросток вище перелому виступає назад, нижче нього промацується западина; м'язи спини напружені", при натискуванні на голову чи надпліччя потерпілому виникає біль на місці перелому; при ушко­дженні спинного мозку втрачається чутливість нижче місця ушкодження, ви­никають спинальний шок, парези і паралічі, розлади функції тазових органів." при відкритих ушкодженнях з'являється деформація хребта на місці рани (ви­пуклість, западина, при доторку — шорсткість, деколи кістковий хруст); при проникаючих пораненнях із ранового каналу виділяється спинномозкова рі­дина з домішкою крові.

Перша медична допомога при переломах хребта: при ударах у хребет накласти здавлювальну пов'язку, до місця удару прикласти холод; при пора­неннях накласти асептичну пов'язку, до місця травми прикласти холод; при переломах шийного відділу хребта на шию накласти «комір» із вати і тран­спортувати у положенні на спині, підклавши під лопатки валик; при переломах грудного, поперекового і крижового відділів хребта потерпілого укласти на тверді носилки (зі щитом) у положенні на спині, під плечі й голову підкласти м'які валики; при відсутності твердих носилок транспортувати у положенні на животі, під плечі й голову покласти м'які валики; для профілактики спинального травматичного шоку дати знеболювальні речовини.

Дата добавления: 2014-10-31