Принципи компенсації моральної шкоди в сфері медичної діяльності

Моральна шкода – це такі наслідки правопорушення немайнового характеру в результаті моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає у:

- фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

- душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

- душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

- приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов’язковому з’ясуванню у процесі про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка того, хто її заподіяв, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою того, хто заподіяв та вика.

Якщо моральної шкоди завдали неправомірні дії кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо неподільну моральну шкоду завдано гуртом, тобто взаємопов’язаними діями або діями зі спільним наміром, винні особи несуть перед потерпілим спільну відповідальність.

Крім того, обов’язок відшкодування моральної шкоди покладається на винних осіб незалежно від того, чи то майнова шкода та чи була вона відшкодована.

Відповідно до ст. 1193 ЦК України, розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого та матеріального становища відповідача (фізичної особи).

Відповідальність особи, яка завдала шкоди без вини, може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Якщо каліцтво, інші проблеми зі здоров’ям або смерть фізичної особи мали місце внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, її відшкодування здійснюється відповідно до правил норм ЦК України (зокрема, ст. 1187). Однак, якщо шкод а заподіяна життю або здоров’ю фізичної особи (власнику джерела підвищеної небезпеки) внаслідок взаємодії, то моральна шкода відшкодовується залежно від ступеня його вини за правилами ст. 1188 ЦК.

Проблема компенсації моральної шкоди при цивільно-правовій відповідальності медичних закладів заслуговує особливої уваги з тієї причини, що у медичному середовищі і серед пацієнтів сформувалося не зовсім правильне уявлення про поняття моральної шкоди. Більшість пацієнтів (у разі виникнення юридичного конфлікту з лікувально-профілактичним закладом) компенсацію моральної шкоди вважають за можливість отримати матеріальну компенсацію на основі самого конфлікту (тобто за наявності факту професійних і/чи морально-деонтологічних недоліків у діяльності медичних працівників).

До принципів компенсації моральної шкоди у сфері медичної діяльності належать:

- наявність вини в діях (бездіяльності) медичного працівника (за винятком заподіяння шкоди життю і здоров’ю джерелом підвищеної небезпеки);

- реальна наявність порушення або посягання на особисті немайнові права (блага) пацієнтів;

- пацієнт має сам пред’являти докази наявності фізичних і (або) моральних страждань;

- пацієнт вільно обирає розмір компенсації моральної шкоди, однак остаточне рішення ухвалює суд;

- моральна шкода компенсується незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Моральна шкода може полягати в переживаннях у зв’язку з втратою родичів, неможливістю продовжувати активне суспільне життя, втратою роботи, розкриттям лікарської таємниці, поширенням неправдивих свідчень, які плямують честь, гідність або репутацію громадянина, а також у зв’язку з часовим обмеженням або позбавленням якихось прав, фізичним болем (пов’язаним з набутою вадою, іншими проблемами здоров’я) або у зв’язку із захворюванням, перенесеним у результаті моральних страждань та ін.

Дата добавления: 2014-10-15