Технічні засоби забезпечення радіаційної безпеки

Технічні засоби забезпечення радіаційної безпеки включають: засоби контролю дози опромінення особового складу і ступеня зараженості різних поверхонь (шкірних покровів людини, засобів захисту, приміщень, обладнання, озброєння та військової техніки) радіоактивними речовинами, наземного пошуку і радіаційної розвідки; засоби індивідуального захисту; засоби спеціальної і санітарної обробки.

Засоби контролю дози опромінення призначаються для надійного індивідуального контролю опромінення особового складу під час роботи з джерелами випромінювань.

В військах для контролю дози опромінення особового складу можуть застосовуватись комплекти вимірювачів доз ИД‑11, ДК‑0,2, КИД‑6 та інші.

Комплект прямопоказуючих дозиметрів ДК‑0,2 призначений для визначення індивідуальної дози гамма-випромінювання в діапазоні від 0 до 200 мР в інтервалі температур від мінус 20ºС до плюс 35ºС. Шкала дозиметра має 20 поділок з цифрами «0», «100» і «200» мР. Основна похибка в нормальних умовах не перевищує ± 10%. Як зарядний використовують пристрій ЗД‑5 або будь-який інший з плавною зміною напруги від 180 до 250 В.

До комплекту входять 10 дозиметрів. Маса одного дозиметра – 25 г, комплекту – 700 г.

Комплект індивідуального дозиметричного контролю КИД-6 забезпечує вимірювання експозиційної дози гамма-випромінювання від 0,005 до 500 Р з безпосереднім відліком по шкалі вимірювального приладу.

До комплекту входить два типи дозиметрів Д‑2 і Д‑500, зарядно-вимірювальний пульт і комплект ЗІП.

Дозиметром Д‑2 контролюється доза опромінення від 0,005 до 2 Р, дозиметром Д‑500 – від 2 до 500 Р.

Основна похибка вимірювання доз в нормальних умовах не перевищує ± (10–20)%.

До комплекту входять два контрольних дозиметра Д‑2 і один Д‑500.

Для контролю зараженості поверхонь, наземного пошуку і розвідки в інтересах радіаційної безпеки можуть використовуватись прилади КРА‑1, КРК‑1, ДП‑5В, АГС‑71с і СРП‑68‑01.

Радіометр (корабельний) КРА‑1 призначений для контролю степеню забрудненості поверхонь альфа-активними речовинами. Радіометр забезпечує вимірювання ступеню забрудненості від 1 до 10⁵ расп/хв·см².

Час встановлення робочого режиму не перевищує 1 хв.

Час встановлення показання на першому піддіапазоні не більше 200 сек, на інших – не більше 100 сек.

Радіометр (корабельний) комбінований КРК‑1 призначений для вимірювання концентрації альфа- і бета-активних речовин в твердих, рідких і газоподібних речовинах (середовищах).

Радіометр забезпечує вимірювання концентрацій альфа- і бета-активних нуклідів від 4·10^–12 до 1·10^–5 Кі/л. радіометр працює від мережі змінного струму 127 і 220 В.

Прилад АГС‑71с (геологорозвідувальний аеро-гамма-спектрометр) може використовуватись для пошуку радіоактивних залишків конструкцій аварійних джерел іонізуючих випромінювань. Прилад дуже простий в експлуатації. Інформація (висота польоту, потужність дози) при розвідці записується на паперову стрічку. З спектру випромінювань, що реєструються, можна класифікувати знайдені радіоактивні речовини.

Прилад може використовуватись з борту літака або вертольота, джерелом енергій при цьому служить бортова мережа. Споживна потужність – 75 Вт. Загальна маса складає приблизно 150 кг.

Прилад СРП‑68‑01 (сцинтиляційний розвідувальний геологічний прилад) може застосовуватись при пошуку ДІВ.

Прилад забезпечує вимірювання ПЕД гамма-випромінювання від 0 до 3000 мкР/год. Час встановлення робочого режиму не перевищує 1 хв з моменту включення приладу. Маса приладу – 3,5 кг, з укладальним ящиком – не перевищує 9,5 кг.

При небезпеці зараженості шкірних покровів радіоактивними речовинами або їх попаданні до організму особовий склад повинен користуватись засобами індивідуального захисту і дотримуватись правил особистої гігієни.

До засобів індивідуального захисту можна віднести різноманітний спеціальний одяг (халати, комбінезони, натільну білизну, куртки і брюки), засоби захисту рук (гумові, полотняні, захисні рентгенівські рукавиці), засоби захисту ніг (тапці, бахили, чоботи, гумові калоші, носки, панчохи та ін.) і засоби захисту очей (окуляри з оргскла або спеціального свинцевого скла, якими користується особовий склад тільки під час роботи з радіоактивними речовинами). При виконанні робіт з радіоактивними порошками або розчинами крім основних засобів захисту необхідно використовувати і додаткові – нарукавники, фартухи, калоші та інші засоби, які охороняють одночасно від дії кислот, променів та інших реагентів.

Питання про застосування тих чи інших засобів індивідуального захисту вирішуються на місці в кожному конкретному випадку і залежать від типу джерела випромінювання, його потужності, агрегатного стану і визначаються інструкцією, яка діє на кожному робочому місці.

При одяганні та зніманні засобів захисту необхідно додержуватись встановленої послідовності та заходів обережності. Засоби індивідуального захисту зберігаються окремо від повсякденного одягу. Після їх дезактивації проводиться контроль на забрудненість радіоактивними речовинами.

Для дезактивації різноманітного обладнання, озброєння та військової техніки та засобів індивідуального захисту в польових умовах після проведення робіт з відкритими джерелами іонізуючих випромінювань застосовуються засоби спеціальної обробки, які є в підрозділах, – ДК‑4, ИДК‑1, АДДК та інші. Для санітарної обробки особового складу в польових умовах можливо застосування комплекту санітарної обробки КСО. Комплектами КСО обладнуються санітарні автомобілі.

11. Розділ 11
Тактико-спеціальна підготовка особового складу підрозділів військ РХБ захисту

Під час виконання завдань забезпечення РХБ захисту бойових дій військ сержанти і солдати повинні досконало знати і утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю, бойову і спеціальну техніку, майстерно володіти ними і вміло використовувати під час виконання поставлених завдань. Крім того, кожний сержант і солдат повинен бути готовим замінити при необхідності товариша, який вибув зі строю, тому оволодіння суміжною спеціальністю є обов’язковим.

Кожний сержант і солдат зобов’язані: знати бойове завдання взводу, свого відділення (обслуги) і своє завдання; постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру; сміливо і рішуче діяти в наступі, стійко і завзято в обороні знищувати противника усіма способами і заходами; проявляти хоробрість, ініціативу і винахідливість в бою, виявляти допомогу товаришу; вміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту і захисні властивості бойової техніки; вміло швидко устаткувати окопи і укриття, здійснювати маскування, долати загородження, перешкоди і зони забруднення; проводити спеціальну обробку; вміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його літакам, вертольотам та іншим повітряним цілям зі стрілецької зброї, знати їх найбільш уразливі місця; захищати командира в бою, у випадку поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом; без дозволу командира не залишати свого місця в бою; при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю прийняти необхідні заходи само- і взаємодопомоги та продовжувати виконувати поставлені завдання; якщо наказано відбути на медичний пункт, взяти з собою особисту зброю; при неможливості слідкувати на медичний пункт, відповзти зі зброєю в укриття і очікувати санітарів.

Командир відділення (обслуги) зобов’язаний: знати і утримувати в справності та постійній бойовій готовності озброєння, бойову і спеціальну техніку відділення (обслуги); підтримувати постійну бойову готовність і високу злагодженість відділення (обслуги) для виконання поставлених завдань, знати моральні та ділові якості своїх підлеглих; вміло використовувати спеціальну техніку; прилади радіаційної і хімічної розвідки та спеціальної обробки, засоби індивідуального захисту; вміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів; вміло готувати до роботи засоби зв’язку і працювати на них, постійно підтримувати стійкий зв’язок з командиром взводу; вміти орієнтуватись на любій різноманітній, користуватись навігаційною апаратурою і топографічною картою; вміло управляти відділенням (обслугою) і наполегливо добиватись виконання поставленого завдання; знати озброєння бойової машини; вміти заряджати і вести вогонь з кулемета; бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості та розпорядливості, постійно проявляти турботу про своїх підлеглих, про забезпечення їх усім необхідним для успішного ведення бою; своєчасно організовувати технічне обслуговування бойової, спеціальної техніки, спеціального обладнання і озброєння, а у випадку їх пошкодження доповідати командиру взводу і організовувати ремонт; слідкувати за витратою боєприпасів, пального, дегазуючих і дезактивуючих розчинів (їх компонентів), індикаторних засобів і приймати заходи до їх поповнення; недоторканий запас матеріальних засобів витрачати тільки з дозволу командира взводу.

Номер обслуги (екіпажу) спеціальної машини зобов’язаний: знати свою зброю, утримувати її в справному стані та вміти вести з неї влучний вогонь; безперервно спостерігати за полем бою і доповідати командиру відділення про виявлені цілі, за командою командира або самостійно знищувати їх вогнем; знати спеціальне обладнання, прилади і механізми машини, постійно утримувати їх в готовності до роботи; систематично перевіряти стан закріпленого за ним озброєння, приладів і механізмів, проводити їх технічне обслуговування, негайно приймати заходи по усуненню виявлених несправностей та доповідати про це командиру відділення (обслуги); знати озброєння бойової машини, вміти заряджати і весті вогонь з кулемету; вміти працювати з радіостанцією та з переговорним пристроєм; допомагати механіку-водію (водію) машини в проведенні технічного обслуговування і ремонту бойової (спеціальної) машини; при змушеному відриві від свого відділення негайно приєднатися до ближнього відділення і продовжувати виконання завдань в його складі; знати обов’язки командира відділення (обслуги) і при необхідності заміняти його.

Механік-водій бойової машини (водій спеціальної машини) зобов’язаний: знати будову, правила експлуатації і обслуговування бойової (спеціальної) машини, утримувати машину в постійній бойовій готовності і вміло експлуатувати її за будь-якими умовами обстановки, пори року і доби, своєчасно проводити технічне обслуговування і вміти ліквідувати несправності; знати будову, правила експлуатації і обслуговування спеціального обладнання, приладів і механізмів, встановлених на машині; знати озброєння бойової машини, вміти заряджати і вести вогонь з кулемету; витримувати встановлену дистанцію і швидкість руху, місце в похідному і бойовому порядках взводу, вміло долати загородження, перешкоди і водяні перепони; вміло використовувати місцевість і забезпечувати при русі найкращі умови для ведення вогню; слідкувати за витратою пального, своєчасно доповідати командиру відділення (обслуги) про витрату 0,5 і 0,75 заправки; виявивши несправності (ушкодження) машини, негайно доповідати командиру відділення (обслуги); вміло працювати з радіостанцією та переговорним пристроєм.

Командир відділення, одержавши завдання, повинен: зрозуміти завдання взводу, відділення, а також сусідів; визначити час готовності до виконання завдання, порядок і терміни її виконання; усвідомити, де противник і що він робить; вивчити місцевість, її захисні та маскувальні властивості, вплив на дії відділення; визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ.

Командир відділення в бойовому наказі вказує: орієнтири; положення і характер дій противника; завдання взводу; завдання відділення; завдання сусідів; завдання особовому складу; сигнали оповіщення, управління і взаємодії; час готовності до виконання завдання; заступника.

Дата добавления: 2014-10-31