Засоби застосування навчальних рецептур імітації отруйних речовин

Навчальні рецептури нестійких отруйних речовин

Навчальні рецептури нестійких ОР призначені для імітації застосування противником нестійких ОР з метою зараження повітря. Для цієї мети можуть бути використовані навчальні рецептури УРНОВ-1, УРНОВ-2.

Навчальна рецептура УРНОВ-1. Являє собою суміш 52% порошкоподібного хлорацетофенону (подразлива сльозоточива речовина) і 48% торф'яного борошна (наповнювач). Рецептурою УРНОВ-1 споряджаються імітаційні гранати нестійкі ИГН.

Навчальна рецептура УРНОВ-2. Складається з 30% порошко-подібного хлорацетофенону, 30% хлорованої полівінілхлоридної смоли (пальне, димоутворювач), 40% азотнокислого калію (окислювач). Рецептурою УРНОВ-2 споряджаються навчальні отруйно-димні гранати Уч.ЯДГ.

При підриві ИГН, спалюванні Уч.ЯДГ створюються концентрації хлорацетофенону, які викликають тільки роздратування слизуватих оболонок очей.

Для імітації зараження повітря аерозолями VХ можна також рекомендувати аміачну воду, застосування якої можливо за допомогою імітаційних гранат і фугасів, а також авторозливної станції АРС‑14 (АРС‑15) з використанням гумових рукавів діаметром 10 мм і розпилювачів, розвішених на висоті 3–4 мм над дорогою з навітряної сторони (наприклад, на деревах). Для імітації зараження місцевості з метою підвищення стійкості, особливо влітку, аміачна вода загущується гліцерином або моноетаноламіном (5% розчин).

Допустимо використання двох видів імітаційних засобів одночасно для одержання сумарного ефекту. Наприклад, підрив імітаційних гранат ИГН примусить особовий склад надіти протигази, а підрив імітаційних гранат ИГС з розчинами хлорофосу забезпечить спрацювання технічних засобів хімічної розвідки.

Імітація хімічного нападу противником здійснюється за допомогою імітаційних гранат стійких ИГС (ИГС-П), нестійких ИГН, імітаційних фугасів ИФ (ИФ-П), навчальних отруйно-димових гранат Уч.ЯДГ, навчального комплекту УКОВ-1, аерозольних генераторів АГП, авторозливних станцій АРС-14 (АРС-15), різних розпилювачів і місцеві засоби. Для навчання особового складу веденню хімічної розвідки можуть бути використовані комплекти контрольних трубок.

Рис.10.7. Імітаційна граната ИГН 1 – зовнішній циліндр; 2 – кришка; 3 – дно внутрішнього циліндра; 4 – навчальна рецептура УРНОВ‑1; 5 – кільце; 6 – внутрішній циліндр; 7 – кільцеве дно

Імітаційна граната нестійка ИГН (рис.10.7) споряджається рецептурою УРНОВ-1 і застосовується для позначення застосування противником хімічної зброї – боєприпасів малого і значного калібру з нестійкими ОР (хімічних мін, снарядів і авіаційних бомб).

Вона складається з двох картонних циліндрів – зовнішнього і внутрішнього, з’єднаних між собою кільцевим днищем, що має кільце, і кришкою. В кільцевому зазорі між циліндрами розміщується навчальна рецептура УРНОВ-1. Внутрішній циліндр з днищем служить запальним стаканом і призначений для розміщення вибухового пакету. Споряджена граната парафінується і в такому вигляді поставляється у війська. Маса гранати приблизно 170 г, висота 100 мм, діаметр 72 мм. Маса навчальної рецептури УРНОВ-1 біля 100 г.

Для підриву гранати вибуховий пакет підпалюють за допомогою запальної головки. Як тільки запальна головка спалахне, гранату необхідно негайно кинути в заздалегідь намічене місце. Підрив гранати не повинен проводитись ближче 50 м від особового складу і матеріалів, що легко спалахують.

Імітаційні гранати ИГН завжди повинні підриватись з навітряної сторони від тих об’єктів, на які повинна діяти хвиля зараженого повітря. Одна граната дає хмару зараженого повітря нестійкою навчальною ОР біля 20 м³, яка, розповсюджуючись за вітром, розсіюється. Подразлива дія зараженого повітря (очей і носоглотки) зберігається на відстані 50–100 м від рубежу підриву (по вітру).

Імітаційні гранати стійкі ИГС, ИГС-П споряджаються навчальною рецептурою ИВ‑Б і застосовується для імітації застосування противником хімічних артилерійських снарядів, мін, авіаційних бомб, споряджених стійкими ОР.

Імітаційна граната стійка ИГС (рис.10.8) складається з двох картонних циліндрів – зовнішнього і внутрішнього, з’єднаних між собою днищем, що має кільце. Внутрішній циліндр є запальним стаканом і має дно. На кришці є горловина, через яку ИГС наповнюється навчальною рецептурою ИВ-Б. Горловина закривається гумовою пробкою обмотується ізоляціонною стрічкою.

У війська оболонки ИГС поступають не спорядженими. Маса такої оболонки – 130 г, її висота і діаметр 110 мм, глибина і діаметр запального стакана 80 і 32 мм відповідно, об’єм рецептури, що заливається в ИГС – 0,45-0,5 л.

Рис.10.8. Імітаційна граната ИГС 1 – гумова пробка; 2 – кільце; 3 – кришка; 4 – горловина; 5 – зовнішній циліндр; 6 – дно запального стакана; 7 – внутрішній циліндр; 8 – дно

Рис.10.9. Імітаційна граната ИГС-П 1 – гумова пробка; 2 – горловина; 3 – резервуар запального стакана; 4 – резервуар

Імітаційна граната стійка ИГС-П (рис. 10.9) являє собою поліетиленову оболонку циліндричного виду в кришці якої є горловина з пробкою для заливки навчальної рецептури ИВ-Б і запальний стакан для розміщення вибух-пакету.

Маса ИГС-П – 34 г, діаметр – 110 мм, висота – 85 мм, об’єм рецептури, що заливається, складає 0,45-0,5 л.

При підриві однієї імітаційної гранати ИГС (ИГС-П), що споряджені навчальною рецептурою ИВ-Б, утворюється заражена ділянка місцевості площею біля 25 м².

Підготовка імітаційних гранат ИГС, ИГС-П до підриву виконується безпосередньо перед використанням або заздалегідь, але не більше ніж за 2-3 години до підриву. Вибух-пакети оглядаються і розміщюються до запальних стаканів. Щільне входження вибух-пакетів у простір запальних стаканів гарантує їх закріплення в гранатах. При наявності зазору між вибух-пакетом і стінкою запального стакана слід вставити у зазор тампон з папіру, що закріплює.

Спорядження імітаційних гранат проводиться на відкритій ділянці в протигазі та легкому захисному костюмі (ОЗК). Для спорядження оболонки імітаційні гранати ставлять в один ряд на землі; з горловини виймаються гумові пробки, які кладуться на кришки гранат. В горловину гранати вставляється воронка, через яку заливається рецептура. Для зручності заливки доцільно користуватись спеціальним мірником на 450 см³ або звичайним кухлями ємністю 500 см³. При спорядженні гранат не дозволяється обливання оболонок. Краплини рецептур, які попали на поверхню, видаляються чистим дрантям. Після заливки рецептури, горловини гранат закриваються гумовими пробками і обмотуються ізоляційною стрічкою в три витки. Підрив ИГС (ИГС-П) здійснюється аналогічно підриву ИГН.

Імітаційний хімічний фугас ИФ (рис.10.10) споряджається рецептурою ИВ‑Б і застосовується для позначення полів хімічних фугасів противника і розривів великих авіаційних бомб, споряджених стійкими ОР. Будова ИФ аналогічна ИГС.

У війська оболонки ИФ поставляються не спорядженими. Маса такої оболонки біля 370 г, висота і діаметр 165 мм, глибина і діаметр запального стакану 80 і 32 мм відповідно. Об’єм рецептури, що заливається, складає 2,4-2,5 л. Підрив одного імітаційного фугаса ИФ утворює зараження на площі біля 100 м².

Спорядження імітаційних фугасів ИФ проводиться так само, як і ИГС.

Рис.10.10. Імітаційний фугас ИФ 1 – горловина; 2 – тасьма; 3 – кришка зовнішнього циліндра; 4 – гумова пробка; 5 – зовнішній циліндр; 6 – внутрішній циліндр; 7 – дно; 8 – дно запального циліндра

Рис.10.11. Імітаційний фугас ИФ-П 1 – гумова пробка; 2 – запальний стакан; 3 – резервуар; 4 – горловина

Промисловість також випускає імітаційний хімічний фугас ИФ-П (рис.10.11), будова якого аналогічна ИГС-П. Маса поліетиленового фугаса 58 г, діаметр 118 мм і висота з горловиною запального стакана 110 мм, об’єм рецептури, що заливається, складає 0,9-0,95 л. Підрив одного імітаційного фугаса ИФ-П утворює зараження на площі біля 40 м².

Підготовка споряджених імітаційних фугасів ИФ, ИФ-П до підриву виконується безпосередньо перед їх використанням (у полі). Фугаси виймають з ящтікв (коробок) і устанавлівають на місцевості: ИФ – дном до гори, ИФ-П – запальним стаканом до гори; вибух-пакети перевіряють і вставляють до запальних стаканів. Підготовлені таким чином фугаси переносять до місту підриву.

Імітаційні фугаси ИФ встановлюються в спеціально відриті лунки з послідуючим маскуванням (або без маскування). Глибина лунки повинна бути рівною висоті і діаметру фугасу. Лунка відривається з розширенням до верху таким чином, щоб її стінки мали нахил приблизно в 45º. При установці фугасів на місцевості з засохлою рослинністю необхідно приймати заходи проти виникнення пожежі (видалити рослинність, гілки навколо фугасів).

Підрив може проводитись вибух-пакетами з спалахуванням їх за допомогою електрозапальників або запальної головки. При підриві фугасів за допомогою електрозапальників в кожний вибух-пакет вставляється електрозапальник, до якого приєднуються кінці електромережі. Підрив здійснюється за допомогою електричних батарей БАС‑60 (БАС‑80) або підривної машинки КПМ. Для підриву вибух-пакетів ИФ за допомогою запальної головки останню необхідно підпалити, використовуючи тертку або запальний сірник, і швидко відбігти в навітряну сторону. Безпечна відстань підриву ИФ (ИФ-П) дорівнює 50 м.

Рис. 10.12. Навчальна отруйно-димова граната Уч.ЯДГ: 1 – блакитна смуга; 2 – брикет димової суміші; 3 – паперовий ковпачок; 4 – тертка; 5, 12 – тасьма тертки; 6, 11 – кришка; 7, 10 – картонні діафрагми; 8 – картонний корпус; 9 – запал-сірник

Навчальна отруйно-димова граната Уч.ЯДГ (рис.10.12) споряджається навчальною рецептурою імітації УРНОВ-2 і застосовується для позначення застосування противником хімічної зброї: авіаційних бомб, артилерійських снарядів і мін з нестійкими отруйними речовинами. Граната Уч.ЯДГ складається з картонного корпусу, у середині якого знаходиться два брикети димової суміші. Кожний брикет всередині має циліндричний отвір. Брикети димової суміші з обох сторін закриваються картонними діафрагмами і кришками. Діафрагми мають отвір для виходу диму. В циліндричний отвір брикетів димової суміші встановлений запал-сірник, над головкою, що спалахує, розміщується паперовий ковпачок і тертка. На корпус гранати зі сторони запал-сірника нанесена кільцева блакитна смуга. Маса гранати 250–270 г, маса димової суміші 190–210 г. Час розпалювання гранати 20 сек, час інтенсивного димоутво­рювання 60–80 сек.

Отруйно-димові гранати доставляються в війська спорядженими і приводяться в дію безпосередньо перед застосуванням. Для приведення гранати до дії необхідно за допомогою тасьм зірвати картонні кришки гранати, взяти тертку в руку, взяти з головки запал-сірника, що спалахує, паперовий ковпачок, енергійним тертям тертки по головці запал-сірнику спалахнути її і через 2–3 сек кинути гранату з навітряної сторони від тих об’єктів, на які повинна діяти отруйно-димова хвиля.. При відсутності тертки або у випадку її несправності можна використати тертку сірникової коробки. При помірних метеорологічних умовах отрутно-димова хвиля, яка утворюється при спалахуванні гранати, може розповсюджуватись за вітром на відстань до 550 м від рубежу спалаху.

Дата добавления: 2014-10-31