Контрольної роботи

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ

1. Контрольна робота виконується українською мовою.

2.У контрольної роботі мають бути висвітлені питання, пов’язані з її варіантом з урахуванням проблем застосування законодавства у правозастосовної практиці. Назва роботи має відповідати її змісту.

3.Аркуші мають бути зшитими. Контрольну роботу виконують і оформляють з дотриманням таких технічних вимог:

а) текст роботи має бути надрукований з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297);

б) текстовий редактор – MS Word;

в) шрифт основного тексту – Times New Roman;

г) розмір шрифту (кегель) – 14;

ґ) відстань між рядками – 1,5;

д) поля тексту: зверху – 2 см; знизу – 2 см; ліворуч – 3,5 см; праворуч – 1,5 см;

е) нумерація сторінок – праворуч зверху, без крапки в кінці;

є) кількість сторінок основного тексту (без списку використаних джерел і додатків) – 15 – 20;

ж) структуру контрольної роботи (розділи, підрозділи, параграфи тощо) і сторінку змісту формують за допомогою функції редактора MS WORD;

з) упродовж усієї роботи необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення. Лінії, літери, цифри та інші знаки мають бути однаково забарвлені – чорні;

и) окремі слова, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення;

і) помилки, описки та графічні неточності дозволяється виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинне бути чорного кольору;

ї) першою сторінкою контрольної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок контрольної роботи. Зразок оформлення титульного аркуша наведено в додатку А.

Обов’язковими структурними елементами контрольної роботи є:

а) титульний аркуш;

б) зміст;

в) перелік умовних позначень (за необхідності);

г) вступ;

ґ) основна частина;

д) висновки (заключна частина);

е) додатки (за необхідності);

є) список використаних джерел.

Вступ, кожний розділ, висновки і список використаної літератури починаються з нової сторінки, а наступний підрозділ – одразу після закінчення попереднього. Такі структурні частини письмової роботи, як "зміст", "перелік умовних позначень", "вступ", "висновки", "список використаних джерел", не мають порядкового номера.

Заголовки структурних елементів контрольної роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи, виділяючи жирним шрифтом.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці, виділяючи жирним шрифтом. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенос слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має дорівнювати 1 - 2 інтервалам. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

На останній сторінці контрольної роботи зазначається дата написання і ставиться підпис студента.

4. Сторінки контрольної роботи слід нумерувати цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші, змісті, додатках не проставляють.

Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок контрольної роботи.

5. У кінці контрольної роботи додається список використаної літератури. Ця структурна частина контрольної роботи має назву "Список використаних джерел". Інші назви, такі як "Література", "Бібліографія", не дозволяється використовувати.

При написанні контрольної роботи студент зобов’язаний робити посилання на джерела, матеріали, на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити їх достовірність, правильність цитування документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Посилання на джерела в тексті роботи слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “...у працях [1– 5]...”.

Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Наприклад:

Цитата в тексті: "…радянська судова система тривалий час знаходилася у сфері загального політичного керівництва з боку КПРС і органів державної влади" [16, с. 32].

Відповідний опис у переліку посилань:

16. Грищенко В.В. Проблеми становлення законодавчої влади в Україні: Монографія. – К.: Думка, 2007. – 288 с.

На всі таблиці необхідно посилатися в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...у табл. 1.3".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.2".

Посиланням на авторитетне джерело для підтвердження власних аргументів або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору, слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати береться в лапки та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками;

в) при заміні прямої мови непрямою (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

г) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

ґ) коли студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора контрольної роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.

Матеріал у бібліографічному переліку може бути розташований в одному із таких порядків:

а) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширеніший та універсальний);

б) у хронологічному порядку;

в) за порядком появи посилань у тексті.

Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів. Авторів, які мають однакові прізвища, записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стан­дарту на бібліографічний опис творів друку.

Дата добавления: 2014-10-31