Основні теоретичні відомості

Лабораторна робота № 1. Знайомство з персональним комп'ютером. Пристрої введення та виведення інформації

Дніпродзержинськ 2009

Модуль1 Частина 1

До виконання лабораторних робіт

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни:

«Інноваційний менеджмент»

ВАРІАНТ 1

Виконав (ла)

студент (ка) гр. 5зМОпс Іванов І.І.

Перевірив

доцент кафедри менеджменту

та маркетингу, к.е.н., доцент Глинська А. Є.

асистент

Херсон 2013

з дисципліни “Економічна інформатика”

для студентів спеціальностей 6.030508 “Фінанси”, 6.030509 “Облік та аудит”

денної та заочної форм навчання

Затверджено редакційно - видавничою

секцією науково-методичної ради ДДТУ

Протокол №від 2009р.

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни “Економічна інформатика” Модуль 1 Частина 1 для студентів спеціальностей 6.030508 “Фінанси”, 6.030509 “Облік та аудит” денної та заочної форм навчання, Укладачі: Карімов І. К., Нужна С. А. – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2009. – 42 с.

Укладачі:

І. К. Карімов, к.ф.-м.н., доцент, зав.каф.

С. А. Нужна, ст. викладач,

Відповідальний за випуск: к.т.н., доцент, Авраменко В. І.

Рецензент: Кармазіна В. В., к.ф.–м.н.

Затверджено на засіданні кафедри інформаційних технологій та математичних методів в економіці (протокол № від р.)

Методичні вказівки призначені для студентів спеціальностей 6.030508 “Фінанси”, 6.030509 “Облік та аудит” денної та заочної форм навчання. Методичні вказівки містять інструкції до виконання лабораторних робіт першої частини першого модуля, в яких наведено тема, мета, теоретичні відомості та порядок виконання кожної роботи. Методичні вказівки можуть бути також використані при самостійному вивченні студентами тем ”Апаратне та програмне забезпечення персонального комп’ютера”, операційна система Windows та ін.

Мета роботи: ознайомитися з апаратним забезпеченням персонального комп’ютера, дослідити структуру клавіатури, призначення всіх її клавіш. Ознайомитися з принципами введення інформації в комп’ютер за допомогою клавіатури.

Персональний комп’ютер (ПК) — це універсальна технічна система для обробки інформації. Базова конфігурація ПК складається з таких основних пристроїв: системний блок; монітор; клавіатура; маніпулятор «мишка». Його конфігурацію можна змінювати в міру необхідності.

Системний блок є основним вузлом комп’ютера, всередині якого встановлені найважливіші компоненти: процесор, системна плата, оперативна пам’ять, накопичувачі на гнучких та жорстких магнітних дисках, графічна карта або відеоконтролер, CD-ROM, звукова карта і т. ін.

Процесор виконує обчислення і обробку даних, математичних операцій і є найкоштовнішою мікросхемою комп’ютера. У всіх IBM сумісних комп’ютерів використовуються процесори, сумісні з сімейством мікросхем Intel, але виробляються і проектуються вони як самою фірмою Intel, так і компаніями AMD, IBM, Cyrix, Nexgen та іншими.

Однією з узагальнених характеристик процесора є розрядність його шини даних та шини адреси. Шина — це загальний канал зв’язку, що використовується у персональному комп’ю­тері. Шина застосовується для організації взаємодії між двома або більше компонентами системи. Комп’ютер має кілька типів шин, у тому числі: шину процесора; шину адреси; шину пам’яті; шину введення-виведення.

Шина процесора поєднує мікропроцесор (CPU) з декількома безпосередньо пов’язаними з ним мікросхемами. Тактова частота, що використовується для передачі даних по шині процесора, відповідає зовнішній (externally) частоті процесора. В більшості процесорів внутрішня (internally) тактова частота визначається швидкістю роботи внутрішніх блоків і може перевищувати зовнішню. Так, наприклад, Intel Celeron 400 має внутрішню частоту процесора 400 МГц, у той час як його зовнішня частота становить усього 66,6 МГц, а процесори Pentium III 600, Pentium III 750 задають для шини процесора тактову частоту 100 МГц.

У більшості сучасних комп’ютерів співвідношення власної частоти процесора та частоти шини визначаються відповідно: 2 х, 2,5 х, 3 х, 3,5 х, 4 х і т. д.

Шина процесора, підключена до процесора, по кожній з ліній даних може передавати один біт даних протягом одного або двох періодів тактової частоти. Таким чином, в комп’ютерах з процесором 486 за один такт може передатися 32 біти даних, а в комп’ютерах із процесором Pentium, Pentium Pro та Pentium ІІ — 64 біти.

Для визначення швидкості передачі даних по шині процесора необхідно помножити розрядність шини даних (64 для процесора Pentium, Pentium Pro та Pentium ІІ) на тактову частоту шини (вона дорівнює базовій (зовнішній) тактовій частоті CPU). Проце­сори Pentium, Pentium Pro з базовою тактовою частотою 66 МГц можуть передавати один біт по кожній із ліній даних за один період тактової частоти, тому максимальна швидкість передачі даних складає 528 Мбайт/з:

66 МГц х 64 біт = 4224 Мбіт/з;

4224 Мбіт/з ÷ 8 = 528 Мбайт/з.

Ця величина характеризує швидкість передачі даних, і також має назву смуги пропускання шини (є максимальною).

Шина адреси фактично є частиною шини процесора і є необхідною для виконання операцій з пам’яттю. З її допомогою визначається, в якій комірці зберігається наступне значення. Розряд­ність шини адреси пов’язана з обсягом пам’яті, що адресується процесором.

Шина пам’яті призначена для передачі інформації між CPU та основною пам’яттю (RAM).

Шина введення-виведення дозволяє процесору взаємодіяти з периферійними пристроями. Шина введення-виведення дозволяє підключати до комп’ютера додаткові пристрої для розширення його можливостей.

Важливим вузлом персонального комп’ютера є системна плата (main board), яка інакше називається материнська плата (motherboard). Cистемні плати існують двох стандартів (форматів) для старих корпусів Baby-AT та сучасних корпусів ATX.

Оперативна пам’ять (ОП), або пам’ять з довільним доступом (RAM — Random-Access Memory), представлена в сучасних ком­п’ютерах мікросхемами пам’яті. Мікросхеми пам’яті (RAM) призначені для тимчасового зберігання програм та даних. Іноді їх називають енергозалежною пам’яттю, тому що при вимиканні комп’ютера або знеструмленні мережі їх вміст пропадає.-

Сучасні ПК мають надоперативну пам’ять або кеш-пам’ять, яка призначена для узгодження швидкості роботи оперативної мам’яті та МП і реалізується на баз статичної пам’яті. На системних платах, як правило, встановлюють кеш-пам’ять другого рівня (L2) ємністю до 512 Кбайтів і більше. Кеш-пам’ять першого рівня (L1) вбудована у схему МП.

Постійна пам'ять (BIOS) – це спеціальна мікросхема, яка має у своєму складі програми введення-виведення машинного рівня. Мікросхема BIOS є постійним запам’ятовуючим пристроєм (ПЗП), який зберігає дані впродовж всього терміну експлуатації комп’ютера. Дані у ПЗП початково записуються на заводі при її виготовленні. Як правило, ці дані не можуть бути змінені, програми, що виконуються на комп'ютері можуть тільки їх читати.

Накопичувачі на гнучких магнітних дисках дозволяють перенести документи та програми з одного комп’ютера на інший, а також зберігати інформацію, яка не використовується на комп’ютері постійно. Практично усі комп’ютери мають дисковод формату 3,5′ для гнучких дисків, але як носії інформації дискети використовуються все менше, оскільки вони недостатньо надійні і можуть зберігати значно менше даних, аніж інші носії інформації. Диск формату 3,5′ на 1,44 Мбайта високої щільності (High Density — HD) уперше з’явився у комп’ютерах IBM у 1987 році. Дисководи записують 80 циліндрів з двох доріжок з 18 секторами на доріжці, створюючи в результаті ємність 1,44 Мбайта.

Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (або вінчестери) призначені для постійного зберігання інформації, яка використовується при роботі з комп’ютером: програм операційної системи, пакетів прикладних програм, редакторів документів, трансляторів із мовами програмування і т. д. З усіх пристроїв зберігання даних (якщо не враховувати оперативну пам’ять) жорсткі магніт­ні диски забезпечують найбільш швидкий доступ до даних (7—18 мілісекунд, мс), високі швидкості читання та запису даних (до 5 Мбайт/c).

Кожний сучасний комп’ютер має хоча б один жорсткий магнітний диск. Їх може бути від двох до восьми залежно від типу інтерфейса. Стандартні імена для накопичувачів на жорстких магнітних дисках: С: — основне ім’я, D:, E: і т. ін. Часто основний фізичний жорсткий диск може розбиватися на логічні розділи, і тоді їм надаються імена за латинською абеткою після літери, якою позначений жорсткий диск, що розбитий на логічні розділи.

Жорсткі диски відрізняються насамперед такими характеристиками:

- ємністю, тобто обсягом інформації, яка вміщується на диск;

- швидкодією — часом доступу до даних і швидкістю читання та запису інформації;

- інтерфейсом, тобто типом контролера, до якого приєднується жорсткий диск (частіше — IDE/EIDE та різні варіанти SCSI).

CD-ROM (Compact Disc Read — Only Memory — пам’ять тільки для читання на компакт-диску) — це оптичний носій інформації, призначений для читання, на якому може зберігатися до 700 Мбайтів даних. Для компакт-дисків стандартні імена не визначені: вони можуть бути будь-якою латинською літерою по абетці після останньої застосованої.

Монітор — це пристрій візуального уявлення даних. Він не єдиний, але головний пристрій виведення даних. Його основними параметрами є: розмір екрана; крок маски екрана; максимальний рівень захисту.

Розмір екрана вимірюється між протилежними кутами екрана кінескопа по діагоналі. Одиниця виміру — дюйми. Стандартні розміри: 15"; 17"; 19"; 20"; 21". На сьогодні універсальними є монітори розміром 15 та 17 дюймів.

Частота регенерації (крок поновлення) зображення показує, скільки разів протягом секунди може повністю змінитися зображення (тому частоту регенерації також називають частотою кадрів). Частоту регенерації зображення вимірюють у герцах (Гц). Мінімальним значенням частоти регенерації повинно бути 75 Гц, нормальним 85 Гц, а добрим — 100 Гц та більше.

Рівень захисту монітора визначається стандартом, якому відповідає монітор з точки зору вимог техніки безпеки. Зараз існують такі міжнародні стандарти: MPR-II, TCO-95, TCO-99.

Клавіатура - це пристрій для введення даних та команд керування. Існують наступні основні типи клавиатур:

- 101-клавішна розширена клавіатура;

- 104-клавішна розширена клавіатура Windows;

Існує кілька варіантів розширеної клавіатури, але всі вони взаємозамінні й мають аналогічні електричні параметри. IBM й її дочірня фірма Lexmark, що спеціалізується на виробництві клавіатур і принтерів, випускають безліч різновидів цієї клавіатури, у тому числі з убудованими пристроями позиціювання й нових розкладок. Більшість розширених клавіатур цього типу підключається до комп'ютера за допомогою 5-контактного рознімання DIN, але в нових варіантах частіше використається 6-контактне рознімання mini-DIN, що встановлюється в багатьох системах, наприклад PS/2. Незважаючи на розходження рознімань, самі клавіатури ідентичні; при бажанні можна замінити їхні сполучні кабелі або використати перехідне рознімання.

Всі клавіші можна умовно розділити на кілька груп:

1. алфавітно-цифрові клавіші;

2. функціональні клавіші;

3. керуючі клавіші;

4. клавіші керування курсором;

5. цифрові клавіші.

Алфавітно-цифрові клавіші (рис. 1) зображені білими кольорами, керуючі - сірим. На лівій стороні клавіш намальовані символи, які набираються в режимі англійської мови. На правій - символи режиму російської мови, якщо вони відрізняються від англійського. Якщо в обох режимах набирається той самий символ, то цей символ праворуч не рисується.

Рисунок 1 - Алфавітно-цифрова частина клавіатури

Enter	Завершення введення інформації. Вибір пункту меню. Рівнозначна натисканню кнопки ОК
Esc	Відміна операції. Рівнозначна натисканню кнопки Cancel.
Tab	Переміщення курсору не на одну, а на декілька позицій праворуч (на наступну позицію табуляції).
CapsLock	Фіксація верхнього/нижнього регістру клавіатури.
Shift	Зміна регістру (нижнього/верхнього) клавіатури
Ctrl	Працюють в сполученні з іншими клавішами.
Alt
Windows ÿ	Виклик Головного меню Windows (натискання кнопки Пуск).
Меню	Виклик контекстного меню виділеного об’єкта (натискання правої кнопки мишки).
BackSpace ()	Видалення символу ліворуч від курсору.

Введення алфавітно-цифрової інформації може здійснюватися в одному з двох режимів:

· режим вставки – при натисканні клавіші з зображенням алфавітних та цифрових символів на екран в позицію курсора вводиться відповідний символ, а курсор зсувається на позицію праворуч;

· режим заміни – символ, що вводиться, замінює символ, розташований у поточній позиції курсора (праворуч від курсора).

Зміна режимів відбувається за допомогою клавіші Ins.

Функціональні клавіші F1 - F12, розміщені у верхній частині клавіатури, запрограмовані на виконання певних дій (функцій). Так, дуже часто клавіша F1 служить для виклику довідки.

Для переміщення курсору служать клавіші керування курсором, на них зображені стрілки, спрямовані нагору, униз, уліво й вправо. Ці клавіші переміщають курсор на одну позицію у відповідному напрямку.

®	Переміщення курсора на одну позицію праворуч.
	Переміщення курсора на одну позицію ліворуч.
¯	Переміщення курсора на рядок донизу.
­	Переміщення курсора на рядок догори.

Клавіші керування курсором наступні:

Delete (Del)	Видалення символу праворуч від курсору.
Insert (Ins)	Перемикання між режимами вставки та заміни при введенні інформації.
Home	Переміщення курсору на початок рядка.
End	Переміщення курсору на кінець рядка
PageUp (PgUp)	Переміщення курсору на одну екранну сторінку догори.
PageDn (PgDn)	Переміщення курсору на одну екранну сторінку донизу.
Print Screen	Створення скриншотів (розташування зображення копії екрану в буфер обміну).
Pause	Вкористається для припинення виконання програми в DOS-додатках, у клавіатурних сполученнях, а так само в деяких програмах для виконання спеціальних функцій.
ScrollLock	Клавіша використовується як перемикач режимів прокручування екрану. Вона використається в операційних системах BSD. Іншими найбільше широко відомими програмами, де використається Scroll Lock є Microsoft Excel (для включення режиму прокручування документа клавішами керування курсором) і в консолі Linux (для зупинки прокручування тексту).

Цифрові клавіші - при включеному індикаторі Num Lock (в перекладі означає "фіксація цифр") зручна клавішна панель із цифрами й знаками арифметичних операцій. Якщо індикатор Num Lock виключений, то працює режим керування курсором.

Комбінація клавіш – це одночасне натискання кількох клавіш. Спочатку натискається перша клавіша, потім, не відпускаючи першу, натискається друга з указаних клавіш. Відпускають спочатку першу, а потім другу клавішу. В комбінації клавіш назви клавіш з’єднані між собою знаком „+” (наприклад, Ctrl+Home, Ctrl+Alt+Del).

Залежно від драйвера клавіатури одна (Ctrl, Shift) чи пара (Ctrl+Shift, Ctrl+ Alt тощо) клавіш використовуються для перемикання розкладки клавіатури (українська, російська, англійська тощо).

Для введення додаткових символів використовується клавіша Alt. Для цього ми натискаємо її утримуємо Alt, і набираємо на цифровій клавіатурі код символу, представлений в таблиці символів. Після цього на екран виводиться спеціальний символ. Цю функцію можна використати для уведення із клавіатури часто використовуваних спеціальних символів, наприклад, символів © й ®. Тоді як для рідко використовуваних символів, або для вставки групи символів зручніше використати вставку через таблицю символів.

Мишка — пристрій управління маніпуляційного типу. Є пласкою коробочкою з двома-трьома кнопками і, можливо, додатковим управлінням. Переміщення мишки по пласкій поверхні відображається синхронним переміщенням графічного об’єкта на екрані монітора. Комбінація монітора та мишки забезпечує найсучасніший тип інтерфейсу користувача, який має назву графічного.

Дата добавления: 2014-10-31