Проблеми культури мовлення в

ВСТУП ДО ВИВЧЕННЯ МОВИ.

ТЕМА. ПРИРОДА, ФУНКЦІЇ ТА БУДОВА МОВИ

Короткі відомості з історії лінгвістичних учень.

Загальна характеристика мовознавчих шкіл стародавнього світу. Санскритська мова, спорідненість санскриту з деякими мовами Європи та Азії (Франц Бопп /1791 —1867/ та ін.). Філософія мови Вільгельма Гумбольта /1767 —1835/ і Олександра Потебні /1835—1891/.

Мова як біологічне явище (А. Шлейхер /1821—1868/, М. Мюллер /1823—1900/). Мова як психофізичне явище (В. Гумбольдт, Г. Штейнталь /1832—1899/). Генеалогічна класифікація мов.

Знакова природа мови. Мовознавство й семіотика.

Типи знаків і специфіка знаків мовної системи.

Мова і невербальні (несловесні) форми спілкування (паралінгвістика — акустичні характеристики голосу, паузи, інтонація тощо та паракінесика — жести, міміка).

Мова й мислення. Психофізичні основи зв'язку мови й мислення. Внутрішнє мовлення і мислення.

Поняття афазії. Види афазії: моторна, сенсорна, динамічна, семантична.

Мова й мовлення. Взаємозв'язок мови й мислення в системі мовних значень. Функції мови.

Структура мови. Структурні елементи мовної системи, їх функції. Основні й проміжні рівні мови. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями.

Мова як історична категорія. Статика та динаміка мови. Чинники розвитку мови. Причини мовних змін.

Закони розвитку мови. Синхронія та діахронія.

Поняття лінгвістичної карти. Мови світу. Мови міжнародного спілкування.

Науки про мову. Міждисциплінарні мовознавчі науки XXI століття, їх завдання та перспективи. Соціолінгвістика, психолінгвістика, комп' ютерна лінгвістика в системі новітніх комунікативних технологій.

ТЕМА. НАУКОВІ ТЕОРІЇ ПРО ПОХОДЖЕННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЇЇ СТАНОВИЩЕ СЕРЕД ІНШИХ

СЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВ

Порівняльне індоєвропейське мовознавство, його найвидатніші представники.

Національна школа дослідників походження української мови, значення їх праць для формування мовної свідомості та розвитку культури.

Геноцид — етноцид — лінгвоцид. Основні форми лінгвоциду в Україні та в інших державах.

Поняття рідної та державної мови. Конституція України про державну мову та мови національних меншин.

ТЕМА. КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Культура мови. Основні комунікативні ознаки культури мовлення. Типи мовлення.

Поняття норми. Структурно-мовні типи норм. Літературна норма, її головні ознаки.

Літературна мова. Національна мова. Народнорозмовна мова. Орфоепічна правильність мовлення. Граматична правильність мовлення. Багатство й різноманітність мовлення.

Українська мовна територія. Мовна свідомість. Мовний етикет. Мовна особистість.

Національно-культурна специфіка мовної поведінки. Предмет і завдання етнопсихолінгвістики.

Мовна культура в науковому та навчальному спілкуванні.

Основні проблеми культури мови в засобах масової інформації.

Мистецтво мовлення в масовій комунікації.

Сучасні енциклопедії, словники, довідники, їх значення в удосконаленні культури мови журналістів.

ФОНЕТИКА. ФОНОЛОГІЯ. ОРФОЕПІЯ.

ТЕМА. ЗВУКОВИЙ СКЛАД УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Мовні звуки, їх характеристика: частота, амплітуда, тривалість і спектр коливання. Звуки мови за тривалістю в часі.

З в у к як фізичне та психофізичне явище. Характеристика звуків мови з психофізичного погляду (висота, сила (інтенсивність), тембр).

Вербально виражені тембральні характеристики звуків.

Мовний апарат людини (дихальний апарат і органи артикуляції). Активні й пасивні мовні органи. Механізм мовлення.

Артикуляційна база. Типові й нетипові артикуляційні5ази. Артикуляція голосних звуків. Артикуляція ненаголошених голосних. Артикуляція приголосних звуків. Асиміляція приголосних звуків. Асиміляція за дзвінкістю. Асиміляція за місцем і способом творення.

Класифікація звуків:

1) за співвідношенням тону й шуму: голосні й приголосні;

2) за участю голосу: сонорні (голос переважає над шумом); дзвінкі (шум переважає над голосом); глухі (голос відсутній, є шум);

3) за участю мовних органів:

а) губ: лабіалізовані й нелабіалізовані;

б) носового резонатора: носові й неносові;

в) язика (за місцем і способом творення, за м'якістю й твердістю — положенням середньої частини спинки язика).

Просодичні засоби української мови:

Висота тону і сила звучання.

Темп. Наголос. Пауза. Ритмічна організація звукового потоку. Інтонація.

Фонологія як розділ мовознавства, що вивчає найменші, неподільні елементи мови — фонеми, їх функції, комбінаторику.

Поняття фонеми. Функції фонеми:

конститутивна (фонема виступає засобом творення складніших мовних утворень — морфем, слів);

ідентифікаційна (завдяки фонемам розпізнають слово у звуковому потоці);

дистинктивна (фонеми виступають засобом розрізнювання одиниць мови — морфем, слів);

делімітативна (розмежувальна, пов'язана з сигнальною вказівкою на межі слів і морфем /пограничні сигнали/);

кульмінативна (забезпечує цілісність та виділеність слова, що досягається завдяки наголосу й сингармонізмові).

Позиційні чергування фонем: у//в, Ній, іУ/нульова фонема.

Історичні чергування фонем.

ТЕМА. ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ

УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Поняття орфоепічної норми.

Імперативні (обов'язкові) та диспозитивні (передбачають варіанти вимови) орфоепічні норми. Основні випадки порушення орфоепічних норм.

Сучасні Орфоепічні словники, їх характеристика.

Словесний наголос. Вільний, рухомий наголос як характерна ознака української вимови.

Синтагматичне членування речення, логічний і емоційно-експресивний наголос. Варіантне наголошування слів. Наголос у складних і складноскорочених словах.

Культура усного мовлення. Типові помилки в теле- та радіомовленні.

ГРАФІКА ТА ОРФОГРАФІЯ

ТЕМА. ГРАФІКА ТА ОРФОГРАІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

З історії письма. Писемне мовлення як матеріальне втілення мислення людини. Неалфавітні види письма. Піктографічне (малюнкове) письмо. Ідеографічне письмо.

Алфавітне письмо. Алфавіт — зоровий образ культурного розвитку народу. Транслітерація українського алфавіту латинськими буквами.

Український правопис. Підсистеми правопису:

графіка (літери, якими позначають найтиповіші звуки та звукосполуки);

орфографія (способи поєднання звуків і звукосполук, що забезпечують однотипність написання слів);

пунктуація (розділові знаки, за допомогою яких позначають інтонаційне членування тексту).

Графіка. З історії української графіки. Графічні засоби. Транслітерація та її роль у передачі іншомовних власних назв.

Основні вимоги до алфавітного письма.

Орфографія. Принципи українського правопису:

фонетичний, морфологічний, історичний, або традиційний.

Новий український правопис. Суть концепції сучасного українського правопису (традиційність, літературність, досконалість, безпосередність, науковість).

Найскладніші правила чинного українського правопису.

Пунктуація. Найголовніші правила пунктуації української мови.

Українські правописні словники, їх характеристика.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ

ТЕМА. ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Предмет лексикології. Слово як одиниця мови. Поняття лексеми.

Семасіологія — наука про значення слів і висловів. Значення слова й поняття. Лексичне й граматичне значення слова. Розширення й звуження (спеціалізація) значень слів.

Полісемія (багатозначність слів) і моносемія (однозначність слів). Терміни. Термін і слово. Дефініція терміна. Ключові терміни журналістики. Термінологічні словники.

Типи лексичних значень. Пряме і переносне значення слів, особливості їх використання в засобах масової інформації. Метафора. Метонімія. Синекдоха.

Омоніми. Типи омонімів. Шляхи виникнення омонімів. Міжмовні омоніми. Повна та часткова омонімія. Основні відмінності між омонімією та багатозначністю слів.

Пароніми. Типові помилки в їх використанні. Словник паронімів, його значення в удосконаленні мовної культури.

Синоніми в мові та мовленні, типи синонімів. Синоніми ідеографічні та стилістичні. Синоніми загальномовні та контекстуальні. Фразеологічна синонімія. Перифрази. Евфемізми та дисфемізми. Синоніми як засіб експресивності в публіцистичному мовленні. Загальна характеристика Словника синонімів української мови.

Антоніми. Антонімія й багатозначність. Антоніми загальномовні й контекстуальні. Енантиосемія (розвиток у слові протилежних (антонімічних значень). Антитеза. Оксиморон. Антонімічна іронія. Словник антонімів.

Ономастика, або ономатологія як наука про власні імена. Антропоніми (власні імена людей), топоніми (назви географічних об'єктів), гідроніми (назви водних артерій). Особливості використання ономастичної лексики в газетному мовленні. Словник власних імен та прізвищ в українській мові.

ТЕМА. ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Дата добавления: 2014-10-31