Визначення положення ВНК і ГВК їх нахилу та кореляція водоносних горизонтів

ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІД ЧАС РОЗВІДКИ НАФТОВИХ І ГАЗОВИХ РОДОВИЩ

Лекція 10

Питання для самоперевірки

1 Назвіть основні задачі нафтопошукової гідрогеології.

2 Як використовується тиск насичення розчинених у воді газів?

3 Назвіть основні показники наявності нафти і газу.

4 Яке пошукове значення має недонасиченiсть підземних вод сульфатами?

5 Назвіть показники умов формування покладів нафти і газу.

6 Яка різниця між регіональними і локальними показниками на нафту і газ?

7 Назвіть основні показники наявності пасток нафти і газу.

8 Назвіть основні показники умов збереження (руйнування) скупчень нафти і газу.

Під час розвідки нафтогазових родовищ велике значення мають гідрогеологічні дослідження, при яких використовуються всі нагромаджені гідрогеологічні матеріали по даному району. Їх використовуютьдля визначення положення ВНК і ГВК і їх нахилу, для кореляції водоносних горизонтів.

При закладанні пошукових свердловин у склепінні структури, треба враховувати можливість зміщення покладу ВВ на крило структури під впливом контактуючої води і тому користуються формулою (Ф. Хебберта):

, (10.1)

де І – напірний градієнт;

r_в – густина води, кг/м³;

r_н – густина нафти, кг/м³;

Ðq – кут нахилу поверхні ВНК;

І – визначають по карті гідроізоп’єз. Якщо Ðq значний, то поклад може переміститися на крило структури. Для більш точного визначення tgq заміряють пластовий тиск, або п’єзометричний напір у свердловинах, які розкривають приконтурні води продуктивного пласта на різних боках від покладу в напрямі руху підземного потоку.

Визначення положення ВНК або ГВК можна здійснити за допомогою формули Савченко, яка основана на тому, що на поверхні ВНК, ГВК тиск води однаковий. Для цього треба знати початковий пластовий тиск у покладі, пластовий тиск у приконтурних водах або висоту п'єзометричного рівня у п’єзометричній свердловині. Задача: визначити h_внк – відстань між точками заміру Р_пл у

продуктивній свердловині і поверхнею ВНК.

по Р_н у нафтовій свердловині; (10.2)

по Р_в у п’єзометричній свердловині. (10.3)

Розв’язуємо це рівняння відносно h_внк:

(10.4)

(10.5)

Кореляція водоносних горизонтів. Для її проведення треба знати хімічний склад води кожного водоносного горизонту у розрізі даного району і для кожного горизонту визначити діапазон мінливості концентрації найбільш характерних для нього компонентів (, , , J, Br та ін.). Компоненти, концентрація яких залежить від літологічного складу вмiщаючих порід, не використовуються, бо їх вміст може мінятися у широкому інтервалі. Корегуючими будуть ті компоненти, вміст яких у даному горизонті буде різко відрізнятися від інших водоносних горизонтів даного району. Так, води Ходумського горизонту по вмісту. І різко відрізняються від води інших водоносних горизонтів у Північному Кавказі.

Для кореляції водоносних горизонтів часто використовують метод “візерунків” (метод Стіффа). Він дозволяє використовувати проби води, які розбавлені технічною водою (хім.аналізи). Для цього від осі ординат справа відкладають у вибраному масштабі аніони, зліва – катіони. Для кожної пари іонів вибирають свій масштаб. 3’єднуємо точки і одержуємо “візерунок води”. Для вод різних горизонтів ми одержуємо графіки-візерунки різної конфігурації. Шляхом порівняння “візерунків” ми можемо визначати води одного горизонту або комплексу. Встановлено, що тип візерунку зберігається, навіть коли проба води розбавлена технічною водою, тому що співвідношення між головними іонами буде, в основному, зберігатися. Наприклад, для вод ^ml₃ водоносних горизонтів “візерунок” буде “носатим” по , а для води ^ml₂ – це не спостерігається (Передкарпатський прогин).

Дата добавления: 2014-10-31