Методичні Основи стандартизації 1 страница

Оснащение школьного кабинета физики (см ТАБЛИЦА 8)

№	Требования Наименование блока	Компоненты (блоки) школьного кабинета физики	Баллы
Структура кабинета
I	Наличие специального помещения	А) Классная аудитория. Б) Лаборантская,
В) Классная лаборатория для проведения л/р
2.	Наличие общих средств назначения	Структура классной комнаты
А) Демонстрационный стол на подиуме (h=20 см); Б) Стол для подготовки опытов В) Парты; Г) Шкафы; Д) Экран; Ж) Темные шторы; З) Телевизор; Е) Компьютер
	Специальное оборудование для демонстрационного стола.	А)Щит (источник питания), Б) Водопроводный кран с раковиной и сливом, В) Рабочая доска и приспособления к ней: - створки - подсветка Г) Система затемнения для окон: - ручная - автоматическая Д) Вспомогательная доска, на которой расположены: линейка, транспортир, угольник, указка
	Наличие термометра, барометра, психрометра
5.	Лаборантская. Наличие специально оборудованной мебели	Оборудование лаборантской
1. Шкаф для хранения ТСО 2. Шкаф для демонстрационного оборудования 3..Шкаф для хранения оборудования фронтальных лабораторных работ 4 Шкаф для хранения оборудования спецпрактикума 5. Шкаф для хранения оборудования общего нащначения 6. Стол для подготовки демонстраций 7. Водопроводный кран с раковиной и сливом. 8. Кронштейн или штанга для хранения плакатов
6.	Шкаф №1 для хранения Т С О и дидактических материалов для ТСО А) Традиционный (основной) блок Б) Современный блок В) Дидактические и вспомогательные материалы к ТСО	Оборудование шкафов
1) диапроектор 2) кодоскоп, 3) аудиомагнитофон 1) видеомагнитофон 2) компьютер с проектором 3) видеокамера Для визуального восприятия А.) Статические: диафильмы; плакаты, таблицы; слайды Б) Динамические: видеофильмы (компьютерные диски с видеофильмами и программами) Для слухового восприятия: аудиоматериалы
.
8.	Лабораторное оборудование (наполнение)	1. Для фронтальных лабораторных работ 2. Для физического практикума 3. Общего назначения и вспомогательное: -розетки -источники питания и т.д.

№	Наименование блока	Составляющие компоненты
7.	Шкаф № 2. Демонстрационное оборудование	1. По механике 2. По термодинамике 3. По электродинамике 4. По оптике 5. По квантовой механике
	Шкаф № 3. Для фронтальных лабораторных работ	Оборудование для фронтальных лабораторных работ по разделам физики.
	Шкаф №4 Для физического практикума	Оборудование для физического практикума
	Шкаф № 5 Для хранения оборудования общего и вспомогательного назначения:	Оборудование общего назначения источники питания, насосы и т.д.
	Наличие средств пожарной и технической безопасности	Средства пожарной безопасности
Огнетушители, багор, ведро, укреплённые на специальной доске
	ИТОГО	Общее количество баллов

Задание для студентов. Ознакомиться с содержанием таблицы 8. Оценить кабинет физики школы, которую закончили.

Основная форма обучения в школе – урок. Современный урок физики– эта такая форма организации процесса обучения, при которой компоненты системы урока составляют систему и определяются целью урока.Урок обобщения знаний является одним из самых трудных форм для учителя, но результативных для учащихся, так как обобщение и глубокая систематизация учебного материала приводит к пониманию учащимися логики процесса познания, формированию методологических знаний и системного мышления, и самостоятельности.

Школьный кабинет физики является основным средством обучения физике учащихся

Урок – это организационная форма обучения, при которой учитель в течение точно установленного времени руководит коллективной познавательной деятельностью группы учащихся (класса) с учетом особенностей каждого из них, используя методы и средства работы, воздающие благоприятные условия для того, чтобы все ученики овладели основами изучаемого предмета, а также для воспитания и развития школьников.

Структура – строение чего-либо,. взаиморасположение и связь составных частей

Понятием называется знание, фиксирующее общие признаки некоторого класса множества объектов или явлений, по которым этот класс отличается от других классов этого множества.

Систематизация (С) – мыслительная деятельность, в процессе которой изучаемые объекты организуются в определенную систему на основе выбранного принципа или признака.

Классификация – это вид систематизации, при котором объединение объектов происходит на базе определенных существенных признаков, при этом выделяется: существенное, общее, что объединяет объекты в систему (родовые признаки); их специфические различия (видовые признаки).

Категория - (от греч. kategorein — высказывать) —наиболее общие и вместе с тем простейшие формы действительности, высказываний и понятий, «родовые понятия» (Кант), от которых происходят остальные понятия (категории познания, сознания); первоначальные и основные формы бытия объектов познания (категории бытия, категории реального).

1. Гурина Р.В.. Начальная профессиональная подготовка учащихся в профильных физико-математических классах. Монография.Ульяновск: УлГУ, 2004.- 254 с.

2. Гурина Р.В., Соколова Е.Е. Фреймовое представление знаний: Монография; М.: Народное образование; НИИ школьных технологий, 2005. – 176 с.

3. Прояненкова, Л.А. Деятельностный подход в обучении физике / Л.А. Прояненкова // Физика в школе. –2005. – №1. – С.34-41.

4. Педагогическая технология академика В.М.Монахова. Методология. Внедрение. Развитие. М.: Новокузнецк,1997.

5. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие /Г.К. Селевко. - М.: Народное образование, 1988. - 255с.

6. Рябов В.М.. Профессиональная педагогика: справочник в определениях, таблицах, схемах. Книга 2. Брянск, Изд-во Брянского гос. технического университета, 2003 г. – 187.

7. Теория и методика обучения физике в школе. Общие вопросы. Учебное пособие для студентов пед. вузов. / Под ред. С.Е. Каменецкого и Н.С. Пурышевой. – М.: Изд. Центр «Академия», 2000. – 368 с.

8. Урок физики в современной школе. Творческий поиск учителей. Кн.для учителя/ Сост. Э.М. Браверман, Под ред. В.Г. Разумовского. –М.: Просвещение. 1998. -288с.

Стандартизація – це не тільки вид діяльності, але й комплекс методів, необхідних дляв становлення оптимального рішення задач, що повторюються та узаконювання його в якості норм і правил.

Метод стандартизації – це прийом чи сукупність прийомів, за допомогою яких досягають цілей стандартизації.

Стандартизація базується на загальнонаукових та специфічних методах:

Впорядкування об’єктів стандартизації – це універсальний метод у галузі стандартизації продукції, процесів і послуг. Впорядкування як управління різномаїттям, пов’язане перед усім із скороченням цього різномаїття. Результатом робіт з впорядкування є обмежувальні переліки комплектуючих виробів для кінцевої готової продукції; альбоми типових конструкцій виробів; типові форми технічних, управлінських та інших документів.

Впорядкування як універсальний метод складається з окремих підметодів – систематизації, селекції, симпліфікації, типізації та оптимізації.

Систематизація об’єктів стандартизації полягає в науково обґрунтованій послідовній класифікації і ранжуванні сукупності конкретних об’єктів стандартизації. Прикладом результатів робіт з систематизації є Державний класифікатор промислової і сільськогосподарської продукції, який систематизує усю товарну продукцію (перед усім за галузевою належністю) у вигляді різних класифікаційних угрупувань і конкретних найменувань продукції.

Селекція об’єктів стандартизації – діяльність, що полягає у відборі таких конкретних об’єктів, які визнаються доцільними для подальшого перспективності і співставлення об’єктів з майбутніми потребами.

Симпліфікація – діяльність, що полягає у відборі таких конкретних об’єктів, які визнаються недоцільними для подальшого виробництва і застосування у виробництві.

Процеси селекції і симпліфікації здійснюються паралельно. Їм передує класифікація і ранжування об’єктів та спеціальний аналіз перспективності і співставлення об’єктів з майбутніми потребами. Так, при розробці першого ГОСТу на алюмінієвий штампований посуд були класифіковані за місткістю каструлі, що виготовлялися у той час. Їх виявилося 50 типорозмірів. Аналіз виявив, що номенклатуру можна скоротити до 22 типорозмірів, виключивши дублюючи ємкості 0,9; 1,3; 1,7 л, які були непотрібними при наявності 1,0 і 1,5 л.

Типізація об’єктів стандартизації – діяльність з створення типових (зразкових) об’єктів: конструкцій, технологічних правил, форм документації. На відміну від селекції відібрані конкретні об’єкти піддаються яким-небудь технічними перетворенням, спрямованим на підвищення якості й універсальності.

Оптимізація об’єктів стандартизації полягає в находженні оптимальних головних параметрів (параметрів призначення), а також значень усіх інших показників якості й економічності.

На відмінність від робіт з селекції і симпліфікації, які базуються на нескладних методах оцінювання й обґрунтування рішень, що приймаються, наприклад, експертних методах, оптимізацію об’єктів стандартизації здійснюють шляхом застосування спеціальних економіко-математичних методів і моделей оптимізації. Метою оптимізації є досягнення оптимального ступеня впорядкування і максимально можливої ефективності за вибраним критерієм.

Параметрична стандартизація. Для з’ясування суті методу розглянемо докладніше поняття параметру. Параметр продукції – це кількісна характеристика її властивостей.

Найбільш важливими параметрами є параметри призначення продукції та умов її використання, які визначають призначення продукції та умови її використання:

– розмірні параметри (розмір одягу, взуття, місткість посуду);

– вагові параметри (вага окремих видів спортінвентарю);

– параметри, які характеризують продуктивність машин, приладів (продуктивність вентиляторів і пилососів, швидкість руху транспортних засобів);

– енергетичні параметри (потужність двигуна та ін.).

Продукція певного призначення, принципу дії і конструкції, тобто продукція певного типу, характеризується рядом параметрів. Набір встановлених значень параметрів називається параметричним рядом. Різновидом параметричного ряду є розмірний ряд. Наприклад, для тканин розмірний ряд складається з окремих значень ширини тканин, для посуду – з окремих значень місткості. Кожний розмір виробу або матеріалу одного типу називається типорозміром. Наприклад у легкій промисловості встановлено 105 типорозмірів чоловічого одягу і 120 типорозмірів жіночого.

Процес стандартизації параметричних рядів – параметрична стандартизація – полягає у виборі й обґрунтуванні доцільної номенклатури і чисельного значення параметрів. Вирішується це завдання за допомогою математичних методів.

При створенні, наприклад, розмірних рядів одягу і взуття проводяться антропометричні вимірювання великої кількості чоловік і жінок різного віку, які мешкають у різних районах країни. Отримані дані оброблюють методами математичної статистики.

Параметричні ряди машин, приладів, тари рекомендується будувати згідно системі переважних чисел – набору послідовних чисел, що підпорядковуються певній математичній закономірності. Ряди переважних чисел повинні відповідати наступним вимогам:

1) представляти раціональну систему чисел, які відповідають потребам виробництва і експлуатації;

2) бути нескінченими як у бік малих, так і великих значень;

3) вміщувати одиницю і усі десятикратні значення будь-якого числа.

Ряди, що відповідають таким вимогам, створюються, в основному, на базі арифметичної і геометричної прогресій. За арифметичною прогресією побудовано стандарти на розміри одягу, взуття, стандарти різьби та ін. Прикладом арифметичної прогресії є ряд натуральних чисел: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7… Перевагою арифметичної прогресії є простота, недоліком – відносна нерівномірність. так, у наведеному прикладі ряда натуральних чисел другий член перевищує перший на 100 %, десятий більший за дев’ятий на 11 %, а сотий більше 99-ого на 1 %.

Для усунення цього недоліку використовують ступенево-арифметичні ряди, у яких показник прогресії змінюється при переході від одного інтервалу до іншого. Прикладом ступенево-арифметичної прогресії є ряд, що встановлює класи точності засобів вимірювань (ГОСТ 8.401-80): k = (1; 1,5; 2; 2,5; 3; 4; 5; 6) · 10^N, где N = 1, 0, -1, -2…

Найбільш повно вимоги стандартизації задовільняють геометричні ряди, в основу яких покладено геометричну прогресію. Прикладом геометричної прогресії є ряд чисел, створених при возведенні числа 2 у цілий ступінь: 1; 2; 4; 8; 16; 32; 64… Зручність використання геометричних рядів визначається основними властивостями геометричної прогресії з першим числом 1:

1) відношення двох суміжних чисел прогресії завжди постійне і дорівнює її знаменнику:

2) добуток або частка від ділення будь-яких членів прогресії також є член прогресії, тобто N_n ·N_m = N_n₊_m; N_n: N_m = N_n_-_m,де n i m – будь-які порядкові номери чисел у ряді;

3) цілий ступінь будь-якого члена прогресії також є членом прогресії, тобто (N_n)^m = N_n_·_m, n i m – будь-які порядкові номери чисел у ряді.

Вимоги до рядів переважних чисел визначають, що знаменник прогресії повинен дорівнювати кореню цілого ступеня з десяти:

– для R-рядів (рядів Ренара) і

– для Е-рядів. Тоді ряди R i E базуються за виразами: N_i = ±(

)ⁱ= ±

та N_i = ±(

)ⁱ= ±

відповідно.

Більше розповсюдження у стандартизації знайшли ряди Рената, або R-ряди. Основними стандартами у цій галузі є ГОСТ 8032 «Переважні числа і ряди переважних чисел». ГОСТ 8032 передбачає чотири основні (R5, R10, R20, R40) і два додаткових (R80, R160) ряди переважних чисел:

1-й ряд – R5 – 1,00; 1,6; 2,5; 4,00; 6,3; 10,00 … має знаменник геометричної прогресії

2-й ряд – R10 – 1,00; 1,25; 1,6; 2,00; 2,5 … має знаменник геометричної прогресії

3-й ряд – R20 – 1,00; 1,12; 1,25; 1,4; 1,6 … має знаменник геометричної прогресії

4-й ряд – R40 – 1,00; 1,06; 1,12; 1,18; 1,25 … має знаменник геометричної прогресії

У деяких технічно обґрунтованих випадках припускається округлення переважних чисел, наприклад, 1,06 може бути округленим до 1,05; 1,12 – до 1,1; 1,18 – до 1,15 або 1,2.

Цифра після латинської літери R позначає число членів у ряді в діапазоні до 10 (кількість чисел в інтервалі 1 – 10: для ряду R5 – 5, R10 – 10,
R20 – 20, R40 – 40, R80 – 80, R160 - 160), вона ж є показником ступеня кореня з 10 у знаменнику прогресії.

При такому позначенні ряд є необмежений в обидва боки, для введення обмеження ряду числове значення меж наводиться у дужках після позначення ряду, наприклад:

R10 (1,25…) – основний ряд R10 обмежений числом 1,25 у якості нижньої межі;

R20 (…100) – основний ряд R20 обмежений числом 100 у якості верхньої межі;

R40 (25…500) – основний ряд R40 обмежений числом 25 у якості нижньої межі і числом 500 у якості верхньої;

R5 (…40…) – основний ряд R5 не обмежений ні нижньою, ні верхньою межею, але ж з обов’язковим включенням числа 40.

Крім рядів переважних чисел допускається застосовувати похідні ряди, отримані з основних чи додаткових рядів шляхом відбору кожного другого, третього, четвертого чи n-ого члена основного або додаткового ряду. Похідні ряди чисел використовують у тих випадках, коли встановлюють градації параметрів, розмірів та інші числові характеристики, залежні від параметрів і розмірів, створених на базі основних рядів.

У позначення похідних рядів входять: позначення основного чи додаткового ряду (R5; R10; R20; R40; R80), з якого складено похідний ряд, нахилена риса розподілення, цифра, яка вказує на те, що похідний ряд створений з основного ряду шляхом відбору кожного 2, 3, 4... n-ого члена, а також члени, що обмежують похідний ряд (у дужках).

R5/2(1... 1000000) – похідний ряд, встановлений з кожного 2-ого члена основного ряду R 5 та обмежений членами 1 та 1000000.

R20/4(112...) – похідний ряд, знайдений з кожного 4-ого члена основного ряду R20та обмежений за нижньою межею членом 112.

R40/5 (...60) – похідний ряд, знайдений з кожного 5-ого члена основного ряду R40 та обмежений за верхньою межею членом 60.

R10/3 (...80...) – похідний ряд, одержаний з кожного 3-ого члена основного ряду R10, включаючи число 80, та необмежений в обох напрямках.

Суть системи переважних чисел полягає у виборі тільки тих значень параметрів, які підлягають певній закономірності, а не будь-яких, що приймаються як результат розрахунків або у порядку вольового рішення.

Починаючи з R10 у числах рядів знаходиться число 3,15, рівне приблизно π. Звідси випливає, що довжина кола і площа кола, діаметр яких є переважними числами, будуть виражатися також переважними числами.

Ряд переважних чисел R40 включає числа 3000-1500-750-375, які мають особливе значення у електротехніці електродвигунів, що працюють без навантаження при незмінному струмі частотою 50 Гц.

Навіть значення, виражені в дюймах, можуть бути з достатньою точністю замінені переважними числами.

При виборі того чи іншого ряду враховують інтереси не тільки споживачів продукції, алей виробників. Частота параметричного ряду повинна бути оптимальною: занадто густий ряд дозволяє максимально задовільнити потреби споживачів (підприємств, індивідуальних покупців), але, з іншого боку, надмірно розширює номенклатуру продукції, розпилює виробництво, що призводить до великих виробничих витрат. Тому ряд R5 є більш переважним у порівнянні з рядом R10, а ряд R20 – переважніший за ряд R40.

Застосування системи переважних чисел дозволяє не тільки уніфікувати параметри продукції певного типу, але й погодити за параметрами продукцію різних типів – деталі, вироби, транспортні засоби і технологічне устаткування. Наприклад, практика стандартизації у машинобудуванні показала, що параметричні ряди деталей і вузлів повинні базуватися на параметричних рядах машин і обладнання. При цьому доцільно керуватися правилом: ряду параметрів машин R5 повинен відповідати ряд розмірів деталей R10, ряд розмірів деталей R20 відповідає ряду машин R10 і т.д.

З метою більш ефективного використання тари для консервних банок і транспортних засобів для їх перевезення пропонується ряд вантажопідйомності залізничних вагонів та автомашин, ряд розмірів контейнерів, ящиків і окремих консервних банок будувати за рядом R5.

У радіотехніці вже давно застосовуються переважні числа, побудовані за рядами Е, прийняті Міжнародною електротехнічною комісією (МЕС). Е-ряди складаються з округлених значень величин теоретичних чисел із знаменником для ряду Е3 –

для ряду Е6 –

ряди номінальних опорів постійних резисторів і ряди номінальних ємностей постійних конденсаторів (ГОСТ 2825 і ГОСТ 2519 відповідно) вибираються за рядом Е6. Так, для конденсаторів ряд ємкостей буде наступний: 1,5; 2,2; 3,3; 4,7; 6,8 мкф.

На основі ГОСТ 8032-56 «Переважні числа та ряди переважних чисел» побудовані ряди нормальних лінійних розмірів (ГОСТ 6636 «Нормальні лінійні розміри»). Стандартні ряди нормальних лінійних розмірів (діаметрів, довжин, висот і т.д.) призначені для вибору номінальних розмірів виробів промисловості та перед усім машинобудування. Обмеження кількості лінійних розмірів, що застосовуються, створює передбачення для скорочення номенклатури виробів та їх уніфікації. Одночасно зменшується номенклатура ріжучих та вимірювальних інструментів (свердл, розгорток, зенкерів), калібрів, пристосувань, штампів і іншого технологічного оснащення, що тягне за собою підвищення рівня взаємозамінності, укрупнення масштабів виробництва та спрощення організації інструментального господарства на підприємствах.

Як наслідок може бути досягнуто здешевлення продукції і значна економія в масштабі усієї промисловості.

Ряди лінійних розмірів ухвалені для усіх десятинних інтервалів від 0,001 до 20000 мм, причому з урахуванням практики конструювання замість деяких переважних чисел ухвалені їх округлені значення. Застосування будь-яких інших (округлених або неокруглених) значень не допускається. Таким чином, це дозволяє однозначно вирішити питання про прйнятні лінійні розміри та запобігти збільшенню їх номенклатури завдяки застосуванню як неокруглених, так і округлених значень одних і тих же переважних чисел.

Побудова рядів нормальних лінійних розмірів на базі рядів переважних чисел дозволяє поряд з відомими перевагами останніх забезпечити зв'язок розмірів виробів з іншими їх параметрами (потужність, колова швидкість, витрата матеріалів, продуктивність і т.д.).

Встановлення параметрів та числових характеристик продукції, які не є лінійними розмірами, здійснюється безпосередньо за рядами переважних чисел, передбачених ГОСТ 8032.

Система нормальних лінійних розмірів згідно з ГОСТ 6636 не розповсюджується на виробничі розміри, які залежать від вихідних розмірів і параметрів, у тому числі на технологічні міжопераційні розміри, а також на розміри, що встановлені в окремих стандартах на конкретні вироби.

Уніфікація продукції. Діяльність з раціонального скорочення числа, розмірів, типів, видів деталей, вузлів, агрегатів а інших об’єктів однакового функціонального призначення до кількості технічно і економічно доцільного називається уніфікацію продукції. Вона базується на класифікації і ранжуванні, селекції і симпліфікації, типізації й оптимізації елементів готової продукції. Уніфікація продукції, раціонально зменшуючи кількість її різновидів, супроводжується типізацією шляхом комбінування (поєднанням) найбільш вдалих конструкторсько-технологічних рішень, що мають місце у сукупності уніфікованих виробів.

Основними напрямками уніфікації продукції є:

1) розробка параметричних і типорозмір них рядів виробів, машин, обладнання, приладів, вузлів і деталей;

2) розробка типових виробів з метою створення уніфікованих груп однорідної продукції;

3) розробка уніфікованих технологічних процесів, у тому числі технологічних процесів для спеціалізованих виробництв продукції міжгалузевого використання;

4) обмеження доцільним мінімумом номенклатури дозволених для використання виробів і матеріалів.

Об’єктами уніфікації можуть бути вироби масового, серійного, а також індивідуального виробництва.

В залежності від методичних принципів здійснення розрізнюють наступні види уніфікації:

1) модифікаційна уніфікація – це уніфікація між базовою моделлю і конструктивними модифікаціями, виконаними на основі цієї базової моделі наприклад, на базі основної моделі кольорового телевізора УПІМЦТ-61 «Берізка Ц-201» було випущено модифікації Ц-202, Ц-203, Ц-205;

2) внутритипова уніфікація (конструктивно-розмірна) – це уніфікація між однотипними виробами, які мають різні параметри;

3) міжтипова уніфікація – це уніфікація вузлів і деталей виробів, що різняться конструкцією, але мають подібні величини основних параметрів;

4) загальна уніфікація – це уніфікація подібних за призначенням деталей і вузлів виробів, які не мають конструктивного подоби і різняться розмірами основних параметрів.

Результати робіт з уніфікації оформлюються нарізно: це можуть бути альбоми типових (уніфікованих) конструкцій деталей, вузлів, складальних одиниць; стандарти типів, розмірів, параметрів, марок, конструкцій та ін.

В залежності від галузі проведення уніфікація виробів може бути:
1) міжгалузевою – уніфікація виробів та їх елементів однакового або близького призначення, які виготовляються двома або більше галузями промисловості;

2) галузевою – уніфікація виробів, які виготовляються однією галуззю промисловості;

3) заводською – уніфікація виробів, які виготовляються одним підприємством.

Уніфікація може бути повною і неповною.При повній уніфікації здійснюється уніфікація всіх елементів запроектованого або існуючого виробу, при неповній – тільки частини елементів.

Повна уніфікаціяпередбачає уніфікацію форми, розмірів та матеріалів.

Якщо повна уніфікація неможлива, – проводять неповну, наприклад, уніфікують форму деталі, але не уніфікують розміри і матеріали деталі, а також складальні одиниці (вузли), якщо вони виконують близькі за характером функції.

Уніфікацію проводять при конструюванні виробів та їх виготовленні. Найбільш ефективна уніфікація при конструюванні нових виробів, оскільки в цьому випадку вона може бути комплексною: уніфікують вироби, технологічні процеси та технологічну документацію. В процесі виробництва можна проводити лише неповну уніфікацію, оскільки навіть незначна зміна конструкції тягне за собою зміну оснастки і технології.

В більшості країн набула поширення внутритипова уніфікація, що проводиться на основі конструкторсько-уніфікованого ряду виробів. В конструкторсько-уніфікованому ряді виділяють базовий виріб (базову модель), що має максимальну конструктивну технологічну наступність, і модифікації – вироби (моделі), створені на основі базового. Важливо, щоб в основу конструктивно-уніфікованого ряду був покладений базовий виріб, що має високі якісні характеристики і можливості наступного удосконалення. Тоді весь конструктивно-уніфікований ряд являтиме собою вироби високої якості. Створення конструктивно-уніфікованих рядів сприяє прискореному оновленню виробів. Рівень уніфікації деталей і вузлів як окремого виробу, так і всього уніфікованого ряду моделей характеризується коефіцієнтами: уніфікації, наступництва конструктивних елементів в конструктивно-уніфікованому ряді та повторності деталей в одному виробі. Варто відзначити, що можливості уніфікації в промисловому виробництві використовуються ще недостатньо.

Базою уніфікації є стандартизація з її системою переважних чисел, яка дозволяє встановити оптимальні значення параметрів і розмірів виробів, а також комплексів стандартів на основні норми, що забезпечують взаємозамінність уніфікованих деталей, вузлів, виробів.

Перший етап робіт з уніфікації – визначення ступеня уніфікації, який характеризується рівнем уніфікації продукції – насиченістю виробів уніфікованими, у тому числі стандартизованими, складовими елементами.