Газами

СТРУМОМ.

Перша допомога при електротравмі — негайне звільнення по­терпілого від контакту з електричним струмом. Робити це треба вельми обережно, з дотриманням правил безпеки, щоб «не підключитись» до електричного ланцюга і не наразитись на дію струму. Краще, якщо це можливо, відключити рубильник або вимикач. Якщо вони несправні, то слід перерубати або перекусити кусач­ками електричні проводи, але обов'язково кожний окремо, щоб уникнути короткого замикання. Потерпілого не можна брати за відкриті частини тіла, поки він знаходиться під дією струму.

Перша допомога потерпілому, який знаходиться в стані клінічної смерті, повинна надаватись негайно і безперервно - безпосередньо на місці події, під час транспортування, до вступу потерпілого в лікарню. Необхідно проводити штучне дихання “рот в рот” або “з рота в ніс” та непрямий масаж серця.

Надаючи першу допомогу хворим з електричними опіками, тре­ба обробити опіки одеколоном, накласти стерильні пов’язки, про­вести транспортну іммобілізацію (знерухомлення). Переправляють їх в стаціонар завжди в лежачому стані, не дивлячись на, здава­лось би, задовільний стан.

9. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОТРУЄННІ ОТРУЙНИМИ

Одним з поширених видів травм на виробництві є гостре от­руєння отруйними газами. Перша допомога в цьому випадку по­винна надаватись з врахуванням того, який газ спричинив це от­руєння.

ОТРУЄННЯ ОКИСОМ ВУГЛЕЦЮ. Окис вуглецю потрапляє в організм з вдихуваним повітрям. В легенях відбувається активне, стійке сполучення з гемоглобіном крові, що викликає втрату його здатності з’єднуватись з киснем, а отже — різке кисневе голоду­вання організму (в першу чергу головного мозку). Розвиток от­руєння в залежності від концентрації СО і часу перебування в отруєній атмосфері протікає таким чином: спочатку у потерпілих виникають сльозотеча, кашель, запаморочення, шум у вухах, за­гальна слабкість, наступає глибокий сон або втрата свідомості, судороги, витікання слини. Якщо не вжити заходів – настає смерть від розладу діяльності дихального центру. При великій наявності в атмосфері окису вуглецю потерпілий миттєво втрачає свідомість і дуже швидко настає смерть.

Потерпілого необхідно негайно винести з забрудненого повітря­ного середовища. Після виносу на свіже повітря укласти, розстеб­нути всі частини одягу, які стискують подих, вжити заходи для зігрівання тіла. При розладі або зупинці подиху необхідно робити штучне дихання. Якщо є можливість, потерпілому, незалежно від його стану, необхідно дихати високопроцентною кисневою сумішшю або чистим киснем, що прискорює виділення окису вугле­цю з організму. Після покращення стану потерпілого, навіть якщо він може самостійно рухатися, його необхідно транспортувати на носилках або іншим засобом в лікувальну установу,

ОТРУЄННЯ ОКИСАМИ АЗОТУ. Окиси азоту потрапляють в організм людини через дихальні шляхи. З’єднуючись з вологою, яка знаходиться в повітряноносних шляхах, вони утворюють азотну та азотисту кислоти, які мають подразливу та обпікаючу дію на тканини легень, а також, з’єднуючись з гемоглобіном крові, зни­жують здатність останньої переносити кисень до тканин.

При гострому отруєнні окисами азоту розрізняють п’ять періодів:

1. Період початкових явищ - подразнення органів дихання (кашель), головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість або, навпаки, збудження та судороги. Триває протягом 2-3 годин.

2. Період уявного благополуччя характеризується різким по-ліпшенням загального стану потерпілого. Триває протягом 3-6 го­дин.

3. Період зростання набряку легенів — різкий біль в грудях, задуха, кашель, синюшність обличчя.

4. Період завершеного набряку легенів — обличчя потерпілого стає землисто-сірим, клекотливе дихання з виділенням пінисто-кров’яної мокроти, пульс до 130 ударів за хвилину.

5. Період поступового відновлення і поліпшення стану потерпілого.

При вдиханні повітря з великою кількістю окису азоту можуть миттєво настати судороги, зупинка дихання і смерть від задухи внаслідок спазму голосової щілини або в результаті паралічу ди­хального центру.

Потерпілого необхідно швидко віддалити із забрудненого по­вітряного середовища. На свіжому струмені повітря отруєному тре­ба створити максимальний спокій, попередньо зняти верхній одяг, в якому можуть затриматись окиси азоту, застосувати заходи по охолодженню тіла. Штучне дихання необхідно проводити тільки при зупинці природного дихання і з дуже великою обережністю без здавлювання грудної клітини і без застосування апаратів, які працюють за принципом вдування та відсмоктування повітря.

Транспортування потерпілого навіть при задовільному його стані проводиться тільки лежачи.

ОТРУЄННЯ СІРЧАНИМ ГАЗОМ. Сірчаний газ потрапляє в організм з вдиханням повітря.

Подразнює слизові оболонки ди­хальних шляхів та очей. З’єднуючись з наявною в дихальних шля­хах вологою, газ утворює сірчану і сірчисту кислоти, які подразливо діють і викликають спазми голосової щілини. Викликає задуху, блювоту з кров’ю, втрату свідомості і розвиток набряку легень, що може призвести до смертельного наслідку.

Заходи першої допомоги складаються з: видалення із забрудненої атмосфери, звільнення від стиснуто­го одягу, забезпечення максимального спокою, зігрівання. Штучне дихання робиться при крайній необхідності, не здавлюючи грудну клітину. Транспорту­вання відбувається тільки в лежачому стані, незалежно від важкості отруєння.

ОТРУЄННЯ СІРКОВОДНЕМ. Основна дія його полягає в почат­ковому короткочасному збудженні нервової системи і наступному її пригніченні, яке може призвести до паралічу дихального центру.

Характерними ознаками отруєння є слабкість, сльозотеча, го­ловний біль, запаморочення, непритомність, іноді синюшність шкіри, судоми.

Перша допомога така ж, як при отруєнні сірчаним газом, але штучне дихання можна робити активно, без остраху спричинити шкоду легеневим тканинам, бо запалювальні явища виника­ють в легенях не зразу, а через деякий час.

ДІЯ МЕТАНУ ТА ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ. При великій наяв­ності цих газів в повітрі на перший план виступає нестача кисню і у потерпілого розвивається кисневе голодування.

При дії метану потерпілий відчуває загальну слабкість, задуху, головний біль, у нього може настати втрата свідомості. Отруєння вугле­кислим газом характеризується відчуттям духоти, стисканням в гру­дях, серцебиттям, головним болем, загальною слабкістю. При най­тяжчому отруєнні відмічається нудота, шум у вухах, запаморочен­ня, непритомність, іноді судоми, зупинка дихання.

Перша допомога полягає в видаленні з забрудненої атмосфери. Штучне дихання робити тільки при його розладі. Необхідно вжити заходи проти переохолодження тіла потерпілого. Транспортування роби­ти тільки в лежачому стані.

10. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УКУСАХ ЗМІЙ та комах.

10.1. Перша допомога при укусі змії.

Якщо укусила змія, перш за все треба по виду слідів від зубів змії визначити, чи отруйна вона. На місці укусу залишаються сліди у вигляді двох серпоподібних смуг, які утворили напівовал з дрібних кра­пок. Неотруйна змія залишає тільки цей слід на шкірі. Якщо ж укусила отруйна змія, то в передній частині напівовалу між сер­поподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких звичайно точиться кров. Токсичність отрути залежить від ряду факторів: фізіологічного стану і віку змії, кліматичних умов її пе­ребування, часу, який минув з моменту пробудження від сплячки. У голодних змій отрути більше, ніж у ситих.

Отрута змії дуже складна за хімічним складом і являє собою ком­плекс речовин білкової природи, які мають різноманітний ме­ханізм дії. Віна ушкоджує еритроцити, порушує звертання крові (знижує або підвищує), збільшує проникнення кліткових мемб­ран, уражає нервову та серцево-судинну системи. Оскільки отрута змії вміщує речовини білкової природи, можливий розвиток алергійної реакції аж до анафілактичного шоку.

Якщо укусила отруйна змія, перш за все намагайтесь якнайш­видше на протязі 10-15 хвилин відсмоктати з ранки отруту, постійно спльовуючи її. Це дозволяє удалити 30-50% отрути. Неможна цього робити тому, хто має ранки або інші пошкодження слизової губ або порожнини рота. При неможливості відсмоктування отрути поставити банку на місце укусу. Ранку слід обробляти 5% спир­товим розчином йоду, одеколоном або спиртом.

Відсмоктавши отруту, обмежте рухомість потерпілого. Якщо змія укусила в ногу, прибинтуйте цю ногу до другої ноги і, підклавши що-небудь під ноги, злегка підніміть їх. При укусі в руку зафіксуйте її в зігнутому стані. При сильному болю можна вжити 1-2 таблетки анальгіну або баралгіну. Щоб прискорити виведення отрути, давайте потерпілому побільше чаю, і, якщо є, лужної мінеральної води.

Часто першу допомогу при укусі змії надають неправильно. Категорично забороняється:

· накладати джгут на кінцівку вище місця укусу, при укусах гадюк та щитомордників. Цей захід не перешкоджає всмоктуванню і поширенню отрути в організмі, але порушує кровообіг в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (змертв­іння) тканин, насиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;

· припалювати місця укусу вогнем, хімічними речовинами;

· розрізати ранку на місці укусу;

· приймати алкогольні напої тому, що алкоголь фіксує отруту в нервових тканинах.

10.2. Перша допомога при укусах бджіл, ос та джмелів.

Необхідно видалити з ранки жало пінцетом чи пальцями. Місце укусу змочити спиртом чи одеколоном, прикласти холод. При багатьох укусах прийняти антигістамінні препарати: димедрол – 0,03 г чи супрастин – 0,025 г. Прийняти гарячі напої.

Алергійні реакції на укуси надзвичайно небезпечні: анафілактичний шок, набряклість гортані і здавлення, приступ астми. Любий з цих синдромів може розвитися як у перші хвилини після укусу, так і через 0,5-2 години. У зв'язку з цим всі особи з підвищеною чутливістю до укусів бджіл і ос повинні постійно мати при собі в літній період необхідні лікарські засоби.

10.3. Перша допомога при укусі каракурта.

Каракурт - отрутний павук, розповсюджений у Приазов’ї, при чорноморських степах, у Криму, на півдні Молдавії та в інших регіонах. Небезпечні тільки самки павука. Особливо активні в періоди міграції, тобто кінець травня, червень і до 20 липня. Отрута нейротоксична. У більшості випадків укусам піддаються сплячі чи відпочиваючі в притінках люди, і малоболючий укус (як укол голкою) часто не відчувається потерпілим; крім того місце укусу знайти важко.

Загальнотоксичні зміни розвиваються через 5-30 хвилин і швидко прогресують:

· різка м'язова слабкість, особливо нижніх кінцівок;

· болі різної локалізації, що ломлять, тягнуть і рвуть;

· сильна напруга м'язів черевного преса;

· підвищення температури тіла до 38⁰С и вище;

· сплутаність свідомості;

· судоми;

· підвищення тиску;

· порушення функцій дихальних м'язів.

Допомога: внутрішньовенний укол 10 мл 10% розчину хлориду кальцію, 25% розчину сульфату магнію чи антикаракуртова сироватка внутрішньом’язово швидко припиняють інтоксикацію.

10.4. Перша допомога при укусах кліщів.

Кліщі мають розмір близько 6 мм у довжину і легко помітні. Якщо після прогулянки по лісу ви знайшли на тілі кліща, що впився, вам необхідно звернутися до лікаря, оскільки укус кліща може викликати важке захворювання – кліщовий весняно-літній енцефаліт.

Далеко не всі кліщі є переносниками енцефаліту. Звичайно 1-5%. Але довідатися, заражений кліщ чи ні, за допомогою одного тільки зовнішнього огляду неможливо. Тому доводиться побоюватися усіх.

Якщо після укусу кліща через кілька днів чи тижнів піднімається температура, з’являється висипка, болі в суглобах чи головний біль, то ймовірність подібного захворювання велика і, можливо, буде потрібна госпіталізація.

В районах, заражених кліщем, після прогулянки по лісу кілька разів у день перевіряйте себе, своїх дітей і домашніх тварин. Коли кліщ протискується під одяг, він не кусає відразу, а ще якийсь час пересувається по тілу, у пошуках зручного місця. Якщо бути досить уважним і прислухатися до себе, то плазуючого по шкірі кліща можна відчути і вчасно видалити, до того, як він у вас «угризеться». При цьому треба пам'ятати, що видалити кліща з тканини простим струшуванням одягу неможливо. Кліща, що всмоктався, не можна намагатися давити чи різко висмикувати. Це лише підвищить ймовірність зараження енцефалітом!

У домашніх умовах кліщів варто видаляти. Ускладнення після укусів досить рідкі. Хитрість полягає в тому, щоб видалити кліща і не залишити в шкірі частини голови. Якщо ротові органи кліща залишаються під шкірою, можливе інфікування ранки, і тоді загоєння може зайняти кілька тижнів. Щоб витягти кліща, змочіть його рослинною олією, почекайте близько 30хв., а потім захопіть його пінцетом або пальцями в рукавичках, якнайближче до шкіри, і витягайте повільним, рівномірним рухом. Якщо голова кліща все-таки залишилася під шкірою, обробіть це місце спиртом чи йодом і промивайте ранку двічі в день теплою водою до повного загоєння. Після витягнення кліща, окрім місця укусу необхідно продезинфікувати і руки, тому що можливе зараження енцефалітом через шлунково-кишковий тракт, коли їжа береться брудними руками. Не треба необробленими руками доторкатися до очей і слизової оболонки рота і носа. Після видалення кліща небезпека захворіти енцефалітом залишається, тому необхідно терміново проконсультуватися з лікарем-інфекціоністом. Вилученого кліща необхідно зберегти і показати лікарю для визначення його виду. У випадку погіршення самопочуття потерпілого - головних болів, загальній слабості, почуття жару, ознобу, потім блювоти, судом, погіршення зору, слуху та ін., що можуть спостерігатися через 3-14 доби після зараження, - його треба терміново доставити в медичну установу. При цьому хворому не можна курити, приймати гарячу ванну. Розташування кліща на тілі не впливає на спосіб видалення кліща.

11. Перша допомога при алкогольному отруєнні.

Алкоголь – це отрута універсальної дії. Швидко всмоктуючись зі шлунково-кишкового тракту, він різко порушує обмінні процеси в організмі, учащає подих, підсилює серцебиття. В людини, що прийняла алкоголь, підвищується артеріальний тиск, змінюються функції нирок, залоз внутрішньої секреції. Особливо пагубно алкоголь діє на центральну нервову систему. П'яна людина втрачає контроль над своїми вчинками, переоцінює свої здібності і схильна не враховувати власні можливості. Координація її рухів порушена, вона робить безглузді дії і часто безконтрольно продовжує вживати алкоголь. Наявність у 1 л крові людини 0,8 мг алкоголю судові медики називають «фактором ризику». Відзначено, що навіть при такій (дуже малій) концентрації алкоголю у людини в 10 разів знижується увага, різко порушується координація рухів; вона зовсім не оцінює обстановку. Концентрація ж 6 г алкоголю на 1 л крові є для людини смертельною. У цих випадках настає параліч дихального і судиннорухівного центрів, що веде до зупинки подиху і припинення роботи серця. І якщо потерпілому не буде надана відповідна допомога, то він помирає.

Перше завдання людини, що надає допомогу – забезпечити можливість подиху і роботу серця. Необхідно запобігти закупорці дихального горла блювотними масами і западанню кореня язика в глотку.

Потерпілого укладають на живіт (не можна на спину!), у крайньому випадку – на бік з поверненою вниз головою. Якщо в порожнині рота (нерідко і порожнини носа) є блювотні маси, їх негайно ж видаляють (можна пальцем, обгорненим вологою хусткою) і стежать, щоб вони не накопичувалися. До приїзду лікаря негайно почати промивання шлунка, щоб запобігти подальше усмоктування алкоголю в кров; змусити, по можливості, потерпілого випити до 5 л теплої води (38-40 ⁰С). Краще, якщо в 1л цієї води буде розчинена 1 чайна ложка питної соди. Прийняття великої кількості води викликає блювоту. Якщо блювота не настає, то прибігають до роздратування кореня язика і дна горлянки чимось м'яким, наприклад, кінчиками вологих пальців. Після приступу блювоти хворий повинен полоскати рот і знову пити теплу воду. Так повторюють 4-5 разів. Потім рекомендується поставити очисну клізму з холодною водою і столовим оцтом (на 3 частини води 1 частина 6% розчину столового оцту), чи ж з повареною сіллю (1 столова ложка солі на 500 мл води). В обох випадках потрібно брати холодну воду.

Виконуючи ці процедури, потрібно постійно спостерігати за станом хворого. Піднести до його носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Тримати її належить на відстані 8-10 см від носа, щоб не викликати опік його слизової оболонки. Якщо концентрація вдихуваних парів нашатирного спирту буде велика, може наступити зупинка дихання.

Після промивання шлунку рекомендується дати хворому склянку води звичайної кімнатної температури з 3-5 краплями нашатирного спирту, склянку гарячого міцного чаю чи кави, таблетку кофеїну. Для підтримки серцевої діяльності пропонують випити 20 крапель кордіаміну чи валокордину і покласти під язик таблетку валідолу чи нітрогліцерину.

Рятувальні заходи краще робити в опалюваному приміщенні. Хворого потрібно тепло укрити, обкласти грілками чи пляшками з гарячою водою. На голову покласти міхур з льодом (можна організувати йому холодний душ у ванні, наповненою гарячою водою), надати голові підвищене положення, підклавши високу подушку, валик з пальто, ковдри чи матраца. Уклавши потерпілого в постіль і укривши його ковдрою, не оголюючи, можна розтирати його тулуб і кінцівки вовняним шарфом чи рукавицею. Рекомендується поставити йому гірчичники на груди.

При зупинці подиху і припиненні серцевої діяльності негайно приступають до штучного дихання «із рота в рот» чи «із рота в ніс» і закритого масажу серця. Якщо необхідно зробити і те й інше, то краще здійснювати це вдвох.

12. Перша допомога при підвищенні температури.

Найпоширеніші причини стійко високої температури – вірусні і бактеріальні інфекції, наприклад, застуда, ангіна, гострий отит, кишкові і сечові інфекції, вітряна віспа, епідемічний паротит (свинка), кір, запалення легень, апендицит, менінгіт і ін.

Висока температура не завжди свідчить про серйозність захворювання. Вірусна інфекція іноді може привести до зниження температури, але набагато частіше підвищує її – іноді навіть до 40,5⁰С.

Занадто висока температура небезпечна, тому що може бути причиною судом. При високій температурі головний мозок, що у звичайному стані передає нервові імпульси в нормальному фізіологічному режимі, починає давати збої. Це викликає розлад м'язових скорочень і зміну м'язового тонусу.

Першою ознакою початку судом може бути надмірна напруженість м'язів усього тіла. У дітей може початися ритмічне скорочення м'язів кінцівок. При цьому часто закочуються очі, судорожно смикається голова. Можуть відходити мимоволі сеча і кал.

Такі судоми при високій температурі бувають приблизно в 3-5% дітей; вони заслуговують на підвищену увагу.

Судоми найчастіше відбуваються у дітей від 6 місяців до 4 років і часто супроводжують захворювання, що викликають швидкий підйом температури. Рідше судоми є першою ознакою таких серйозних захворювань, як менінгіт.

Велика частина судомних припадків триває від 1 до 5 хвилин. Короткі судоми рідко можуть мати які-небудь наслідки. З іншого боку, тривалі і повторювані припадки – більш 30 хвилин – часто є ознакою серйозного розладу, наприклад захворювання нервової системи. Менше половини всіх дітей, що мали короткий пропасний припадок, коли-небудь будуть мати другий, і менше половини, що перенесли другий припадок, будуть мати коли-небудь третій.

Під час припадку треба дотримуватись наступних рекомкндацій:

1. Покладіть дитину на ліжко так, щоб захистити його голову від ударів.

2. Не бійтеся, що дитина прикусить язик, і не кладіть йому в рот паличку, ложку й інші предмети, щоб це запобігти. Таким способом ви можете погіршити положення чи нанести дитині додаткові ушкодження. Крім того, паличка не гарантує, що повітряний прохід відкритий. Знайте, що прикушування язика буває рідко, а ранка швидко гоїться.

3. Переконайтеся, що верхні дихальні шляхи дитини відкриті. Щоб полегшити подих, очистіть рот і ніс від блювотних чи мас іншого вмісту і злегка відхиліть голову назад, щоб полегшити подих. Штучне дихання майже ніколи не потрібно. Якщо ж воно необхідне, закиньте голову дитини, щільно обхопіть його ніс своїми губами, рукою закрийте рот і робіть видихи в його ніс з інтервалом у 6 секунд. Штучне дихання можна робити через рот, затиснувши ніс пальцями.

4. Почніть знижувати температуру і невідкладно зверніться до лікаря. Не давайте ліки через рот хворому, якщо він без свідомості чи відчуває судоми. На щастя, між першим і другим припадком звичайно проходить якийсь час.

Підвищення температури – природна захисна реакція організму. Якщо температура підвищена, це означає, що імунна система хворого активно бореться з інфекцією. Проте такий стан чреватий різними неприємними наслідками. Якщо температура тіла вище 38,5⁰С, знижуйте її. Якщо ж вона не занадто висока і не викликає сильного дискомфорту, то не обов'язково її знижувати. Знизити температуру можна за допомогою обтирання чи прийому ліків.

Випаровування підсилює тепловіддачу і тим самим знижує температуру. Тому частіше обтирайте шкіру мокрою губкою. Хоча спирт випаровується швидше, ніж вода, його пари мають неприємний запах. Звичайно досить обтирання губкою, змоченою теплуватою, приємною для дотику водою.

Температуру людини, що знаходиться у свідомості, можна знижувати за допомогою декількох препаратів, що відпускаються без рецепта: парацетамол, аспірин чи амідопірин. Дитині, у якої щойно що був приступ, рекомендують свічі з аспірином. Якщо після домашнього лікування температура залишається вище 38,5 ⁰С чи продовжує підвищуватися терміново зателефонуйте лікарю.

Ніколи не давайте ліки, прописані одній людині, іншим пацієнтам, що страждають схожими захворюваннями. Особливо будьте обережні з дітьми. Деякі медикаменти від лихоманки випускаються в різних концентраціях, що відпускаються по рецепту чи без рецепта. Тому стежте за тим, щоб їх не переплутати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Первая помощь при повреждениях и несчастных случаях. Борисов В.С., Буров Н.Е., Поляков В.А. / Под ред. В.А. Полякова - М.: Медицина, 1990 - 120 с.

2. Неотложные состояния и экстренная медицинская помощь. Справочник Г.Я.Аврудский, М.М.Балаболкин, З.С.Баркаган/ Под ред. Е.И.Чазова. – М.: Медицина, 1988. - 640 с.

ЗМІСТ

	Стор.
Вступ
1. Невідкладна допомога при гострих порушеннях дихання і раптовій зупинці серця.
1.1. Перша допомога при зупинці серця.
1.2. Невідкладна допомога при порушенні дихання.
1.2.1. Методи звільнення дихальних шляхів.
1.2.2. Методи штучного дихання.
2. Перша допомога при шоковому стані.
3. Перша допомога при кровотечах.
4. Перша допомога при переломах.
5. Перша допомога при найбільш поширених травмах.
5.1. Перша допомога при струсах та забитті головного мозку.
5.2. Перша допомога при відриві кінцівок.
5.3. Перша допомога при тривалому роздавлюванні м'яких тканин.
5.4. Перша допомога при проникаючому пораненні грудної клітини.
5.5. Перша допомога при розтягненні зв’язок суглоба.
5.6. Перша допомога при травмі ока.
6. Перша допомога при опіках.
7. Перша допомога при відмороженні.
8. Перша допомога при ураженні електричним струмом.
9. Перша допомога при отруєнні отруйними газами.
10. Перша допомога при укусах змій та комах.
10.1. Перша допомога при укусі змії.
10.2. Перша допомога при укусах бджіл, ос та джмелів.
10.3. Перша допомога при укусі каракурта.
10.4. Перша допомога при укусах кліщів.
11. Перша допомога при алкогольному отруєнні.
12. Перша допомога при підвищенні температури.
Список використаної літератури.

Дата добавления: 2014-11-06