Поняття і види часу відпочинку. Час відпочинку – це встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов’язків і який

Час відпочинку

– це встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов’язків і який вони можуть використовувати за своїм розсудом. Згідно із законодавством основними видами часу відпочинку є: перерви протягом робочого дня; щоденний відпочинок; щотижневі дні відпочинку; святкові та неробочі дні; відпустки.

Перерва для відпочинкута харчування

за загальними правилами працівникам повинна надаватись тривалістю не більше двох годин (обідня перерва).

Щоденний відпочинок (відпочинок між робочими днями)

– період після закінчення робочої зміни і до її початку на наступний робочий день. Тривалість щоденного відпочинку залежить від тривалості робочого дня та режиму роботи. Він повинен бути не менший (в два рази), ніж тривалість робочого часу в день чи зміну.

Щотижневий відпочинок або вихідні дні

при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Тривалість щотижневого відпочинку повинна бути не менша як 42 години. Загальним вихідним днем є неділя. Залучення працівників до роботи у вихідні дні забороняється. Тільки у виняткових випадках, передбачених законодавством, і тільки з дозволу профкому дозволяється залучати до роботи у вихідні дні окремих працівників і лише за письмовим наказом власника або уповноваженого ним органу.

Святкові і неробочі дні:

1 січня – Новий рік; 7 січня – Різдво Христове; 8 березня – Міжнародний жіночий день; 1-2 травня – День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня – День Перемоги; 24 серпня – День Незалежності України; 1 день (неділя) – Пасха (Великдень); 1 день (неділя) – Трійця. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Щорічна відпустка

надається працівникам зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку. Відпустки надаються тривалістю не менше 24 календарних днів, неповнолітнім щорічна відпустка надається тривалістю 31 календарний день. Деяким працівникам можуть надаватися додаткові відпустки (наприклад, працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці). Право на відпустку в перший рік роботи працівники мають після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві, в установі, організації. За наступні роки відпустка надається протягом року згідно з черговістю. Всі відпустки повинні, як правило, використовуватись підряд або частинами, якщо це можливо. Відпустку не можна заміняти грошовою компенсацією, крім випадків, коли особа не використала її і звільняється.

Місце для заповнення

Питання для самопідготовки

1. Що таке робочий час? Які види робочого часу можете назвати?

2. Охарактеризуйте надурочні роботи. В яких випадках згідно законодавства вони застосовуються?

3. Яким категоріям працівників може встановлюватись ненормований робочий час?

4. Що таке час відпочинку? Які види часу відпочинку ви знаєте?

5. Види відпусток.

6. Який порядок надання щорічний відпусток?

Тема 11. Трудова дисципліна, дисциплінарна та матеріальна відповідальність

План лекції:

1. Дисциплінарна відповідальність працівників.

2. Матеріальна відповідальність працівників.

3. Розгляд трудових спорів.

Дата добавления: 2014-11-25