Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності акумулює кошти для фінансування матеріального забезпечення соціальних послуг і забезпечує їх надання. Джерелами формування коштів фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням (далі Фонд) є:

Ø збір страхових внесків з роботодавців і застрахованих осіб у відповідності до умов і порядку Закону;

Ø пені, штрафи та інші фінансові санкції, що застосовуються до страхувальників і застрахованих відповідно до закону та інших нормативних актів;

Ø благодійні внески підприємств, організацій, установ та фізичних осіб;

Ø прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву страхових коштів Фонду на депозитному рахунку;

Ø часткова сплата за путівки на санаторно-курортне лікування;

Ø асигнування з державного бюджету;

Ø інші надходження.

Платниками страхових внесків є страхувальники (юридичні, фізичні особи) та застраховані особи, які здійснюють внески-платежі з дня їх реєстрації у відділеннях Фонду.

До них належать: підприємства, бюджетні установи, громадські об’єднання та інші юридичні особи різних форм власності особи власника або уповноваженого ним органу; відокремлені підрозділи страхувальників, що не мають статусу юридичної особи і самостійно проводять розрахунки з оплати праці, суб’єкти господарської діяльності, що використовують працю найманих працівників і не мають статусу юридичної особи; фізичні особи, які використовують працю найманих працівників; іноземні суб’єкти господарської діяльності, установи, організації, розташовані на території України; добровільно застраховані особи.

Громадяни України, які працюють за межами України, мають право на добровільне страхування і сплату внесків до Фонду, а також особи, які забезпечують себе роботою самостійно сплачують страхові внески відповідно до чинного законодавства.[22]

Штрафи, пені та інші фінансові санкції встановлюються страхувальнику за:

Ø ухилення від реєстрації як платника страхових внесків;

Ø несвоєчасність сплати та неповноту сплати страхових внесків;

Ø за порушення порядку витрачання страхових коштів.

За порушення строку реєстрації страхувальника як платника страхових внесків накладається штраф в розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня коли страхувальник повинен був зареєструватися.

За умови, коли страхувальник сплатив неповну суму страхових внесків, накладається штраф у розмірі прихованої суми заробітної плати, за порушення порядку витрачання – 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.

На повну суму недоїмки (без врахування штрафів) обчислюється пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на час сплати страхових внесків.

В тому випадку, коли банківські установи не можуть ресурсно забезпечити в повному обсязі перерахування страхових внесків до Фонду і одночасно кошти на виплату заробітної плати, банківські установи сплачують певні суми страхових внесків за рахунок власних коштів до Фонду.

Кошти Фонду зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів.

Втім, кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не включаються до Державного бюджету України і мають тільки цільове призначення. Фонд є некомерційною самоврядною установою, має статут своєї діяльності.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням здійснює видатки за такими напрямами:

Ø допомога з вагітності та пологів;

Ø допомога при народженні дитини;

Ø допомога на період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

Ø допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

Ø забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам).

Закон України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” регулює відносини державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, встановлює гарантії щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Матеріальне забезпечення тимчасової непрацездатності повністю або частково компенсує втрати заробітної плати.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від середньої заробітної плати та страхового стажу.

Допомога на період тимчасової непрацездатності надається внаслідок:

Ø захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком і виплачується застрахованим особам фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФССТВП) починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності. Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності або травми оплачується власником за рахунок коштів підприємства (Постанова Кабінету Міністрів України);

Ø догляду за хворою дитиною віком до 14 років і вона потребує стаціонарного лікування, допомога виплачується застрахованій особі із першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною ФССТВП;

Ø доглядом за хворим членом сім’ї. Допомога надається ФССТВП з першого дня, але не більше як на 7 календарних днів;

Ø захворювання матері, або іншої особи, яка здійснює догляд за дитиною віком до трьох років, або дитиною-інвалідом віком до 16 років, допомога надається застрахованій особі з першого дня за весь період захворювання;

Ø карантину накладеним органами санаторно-епідеміологічної служби, допомога надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини;

Ø здійснення санаторно-курортного лікування, надається допомога застрахованій особі за умови коли тривалість відпусток недостатня для лікування й проїзду до санаторно-курортного закладу;

Ø виховання дитини-інваліда віком до 16 років, допомога надається застрахованій особі за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда за умови наявності висновку про необхідність стороннього догляду за нею;

Ø переведення застрахованої особи на легшу і нижче оплачувану роботу (на підставі медичного висновку), надається цій особі допомога з першого дня за час такої роботи, але не більше як на два місяці.

Втім, всі вищезгадані види матеріального забезпечення з тимчасової непрацездатності (крім першої позиції) виплачуються застрахованим особам ФССТВП.

Допомога надається застрахованій особі, яка компенсує втрату заробітної плати за період відпустки у зв’язку з:

Ø вагітністю та пологами;

Ø усиновленням дитини.

Матеріальне забезпечення з вагітності та пологів здійснюється впродовж 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. В разі ускладнення пологів, або народилося двоє і більше дітей оплата проводиться за 70 календарних днів; жінкам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога з вагітності та пологів виплачується за 180 календарних днів.

Розмір допомоги з вагітності та пологів становить 100 відсотків середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів, що припадають на період відпустки. Середня заробітна плата обчислюється за шість останніх місяців і не залежить від страхового стажу.

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період: простою підприємства, установи, організації не з вини застрахованої особи; тимчасової непрацездатності; коли час відпустки за доглядом дитини до досягнення трьохрічного віку збігається з періодом відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами допомога виплачується відповідно за кожен листок непрацездатності роздільно, з дня виникнення права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, незалежно від допомоги із догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Допомога з вагітності та пологів включається до сукупного оподатковуваного доходу працівниці, а тому обкладається єдиним соціальним внеском.

Незастрахованим особам виплата допомоги здійснюється на підставі Закону України ”Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.1 Допомога надається сумарно – відразу за весь період декретної відпустки і розмір допомоги становить 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, допомоги на випадок безробіття) жінки, але не менше 25 відсотків прожиткового мінімуму.

Допомога призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання одержувача на підставі документів, визначених чинним законодавством. Водночас здійснюється розмежування між відпусткою в зв’язку з вагітністю та пологами і періодом тимчасової непрацездатності, якщо ці періоди збігаються. Листок непрацездатності закривається з дня настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Допомога при народженні чи усиновленні дитини, двох і більше дітей надається на кожну дитину, одному із батьків дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Відповідно до змін від 9 квітня 2011 року до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога при народженні дитини надається в такому порядку: на першу дитину в сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму; на другу дитину в сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму, на третю і кожну наступну дитину в сумі 120 розмірів прожиткового мінімуму.

При народженні дитини виплачується одноразова допомога у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом наступних 24 місяців, на другу дитину – 48 місяців, на третю і кожну наступну – 72 місяці рівними частинами. Для дітей віком до 6 років допомога нараховується у розмірах прожиткового мінімуму на день народження дитини. Опікунові народженої дитини призначається допомога у розмірі, встановленому при народженні першої дитини. За умови, коли дитину, на яку призначається допомога, влаштовано у дитячий заклад на повне державне утримання, допомога призначається і виплачується теж у розмірі, встановленому при народженні першої дитини і гроші перераховуються на відкритий у банку рахунок дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини, в органи праці і соціального захисту населення подається паспорт, заява одного із батьків, копію свідоцтва про народження дитини, довідка для призначення допомоги при народженні дитини. Опікуни подають, крім зазначених документів, копію рішення про встановлення опіки.

Незастрахованим особам виплата допомоги здійснюється в тому ж розмірі на кожну дитину за умови, якщо звернення за призначення допомоги надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини. Допомога призначається на підставі Закону України ”Про державну допомогу сім’ям з дітьми” і виплачується органами праці й соціального захисту населення за місцем проживання одержувача. Підставою для нарахування і виплати допомоги є свідоцтво про народження дитини, заява про виплату допомоги.

Допомогу із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надають застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною (одному із батьків дитини, усиновителю, бабці, дідусеві або опікунові). Ця допомога надається щомісяця з дня відпустки для догляду за дитиною до дня її закінчення.

Максимальний розмір допомоги з догляду за дитиною до 3-х років визначається як різниця між 100 відсоткового прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Підставою для підрахунку розміру допомоги є наказ роботодавця про надання відпустки особі, яка здійснює догляд за дитиною. Допомога призначається з дня надання відпустки з урахуванням таких обмежень:

Ø матері – не раніше закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

Ø усиновителя – не раніше дня ухвалення рішення суду про усиновлення;

Ø опікунам – не раніше дня ухвалення рішення про встановлення опіки.

За умови, коли жінка перериває частково оплачувану відпустку, а догляд за дитиною здійснюватиме батько, дідусь, бабуся, то для виплати допомоги потрібні необхідні документи:

Ø заява цієї особи;

Ø довідка з місця роботи матері про її вихід на роботу і зупинення виплати їй допомоги із зазначенням дати;

Ø наказ керівника про надання частково оплачуваної відпустки із догляду за дитиною.

На підставі наданих документів комісія із соціального страхування приймає рішення щодо призначення допомоги. Допомога виплачується за місцем роботи щомісяця у терміни, встановлені для видачі зарплати. Слід зазначити, що розмір допомоги із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку змінюється залежно від установлення такого розміру постановами правління ФССТВП протягом перебування особи в цій відпустці.

Право на допомогу із догляду за дитиною не втрачає жінка навіть тоді, коли під час частково оплачуваної відпустки настає відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами наступної дитини. Їй виплачується допомога й оплачується листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. Із закінченням відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами виплачується допомога за встановленим порядком.

Допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку може бути призначена одному з батьків дитини, усиновлювачеві, опікунові, дідусеві чи бабусі або іншим родичам, які фактично здійснюють догляд за ними. До складу сім’ї особи, що звернулася за призначенням допомоги входить чоловік (дружина), рідні, усиновлені діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах, повнолітні діти, які визнані інвалідами дитинства І і ІІ груп і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають з ними і перебувають на їх утриманні, але не мають власних доходів; родина, в якій чоловік і жінка не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

За призначення певного виду допомоги (максимального чи мінімального розміру допомоги), розмір визначається з врахуванням сукупного доходу родини. До сукупного доходу відносять нараховану заробітну плату, стипендію, допомогу (крім частини допомоги при народженні дитини). Сукупний дохід визначається за методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінпраці та соціальної політики України, Мінфіну України.

Максимальний розмір допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається розміром прожиткового мінімуму, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередніх 6 місяців.

Допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається для:

Ø осіб, які працюють на умовах трудового договору, на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною;

Ø осіб, зареєстрованих у державній службі зайнятості на підставі довідки державної служби зайнятості.

В повному обсязі виплачується допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку матерям, які вийшли на роботу і працюють в режимі неповного робочого часу, або одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва.

Виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України в вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Допомога надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів її сім’ї які перебувають на її утриманні: дружини (чоловіка), батька, матері, дідуся і бабці за прямою лінією спорідненості. Допомога на поховання дітей, сестер, онуків видається за умови:

Ø якщо вони не досягли 18 років;

Ø якщо вони стали інвалідами до 18 років, або вони не мають працездатних батьків;

Ø до 23-х років студентів, учнів середніх професійно-технічних закладів з денною формою навчання.

Не вважаються на утриманні застраховані особи тих членів сім’ї, які отримували заробітну плату чи пенсію.

Свідоцтво про смерть є підставою для надання допомоги на поховання:

Ø сім’ї померлого або особі яка здійснила поховання застрахованої особи;

Ø застрахованій особі при похованні члена сім’ї, який перебував на її утриманні.

Розмір допомоги на поховання не повинен бути нижче прожиткового мінімуму. Втім, роботодавець померлого працівника за його останнім місцем роботи може видати допомогу на поховання, не утримуючи податку з доходів.

Допомога на поховання не виплачується із бюджету ФССТВП за умови:

Ø при похованні пенсіонера за допомогою необхідно звертатися до Пенсійного фонду. Розмір допомоги на поховання пенсіонерів дорівнює двом місячним пенсіям померлого;

Ø при похованні пенсіонера, пенсію якому призначено відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” допомога членам його сім’ї, або особі, яка здійснила його поховання, становить три місячні пенсії;

Ø коли допомога на поховання надається з місцевих бюджетів у разі смерті аспіранта, докторанта, клінічного ординатора, студента стаціонарної форми навчання, які не були на утриманні застрахованої особи у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

Ø коли з місцевого бюджету виплачується допомога у разі смерті особи, яка не належить до перерахованих категорій і не застрахована у системі державного соціального страхування;

Ø коли допомога на поховання надається за рахунок коштів підприємства, а розмір її встановлює керівник.

При смерті осіб, коли поховання здійснюють за кошти державного бюджету, допомога на поховання не виплачується.

Право мають застраховані особи та їх члени сім’ї на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціальних оздоровчих закладах.

За наданням комісій із соціального страхування підприємств, установ, організацій та профспілкових органів правління відділень ФССТВП вирішує питання фінансування оздоровчих закладів. Слід зазначити, що за кошти соціального страхування можна придбати путівки лише до санаторіїв та оздоровчих закладів України. Наприклад, путівка до дитячого оздоровчого закладу видається безкоштовно або за 10% її вартості, членам сім’ї – з частковою оплатою за 30%; 50% її вартості з врахуванням матеріального стану особи.

Застрахованій особі путівка дається за основним місцем роботи на підставі рішення комісії соціального страхування.

Комісія із соціального страхування створюється на підприємствах, установах, організаціях до складу якої входять представники адміністрації та застраховані особи. Положення про комісію із соціального страхування затверджує правління Фонду ССТВП.

Комісія із соціального страхування контролює правильне нарахування і своєчасну виплату матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення, розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання соціальних послуг.

Дата добавления: 2014-11-25