Інфраструктура міст

Ключові слова: місто, антропогенна екосистема, гетеротрофна екосистема урбанізація, рекреація, мегаполіс, виробничі споруди, адміністративні споруди, побутові споруди, розосереджений та кластер ний тип забудови, енергетичні витрати, міський транспорт, мікроклімат міста, мезоклімат міста, смог, патогени, хлорування та озонування води, міська флора та фауна, промислові та побутові відходи, утилізація відходів, хімічне та біологічне очищення стоків, підземна урбаністика.

Міські екосистеми

ТЕМА 5

Питання до самоконтролю

1.Чому сучасне антропогенне забруднення довкілля не просто активніше, а й набагато шкідливіше, ніж у віддаленому минулому?

2.Які є шляхи впливу людини на навколишнє природне середовище?

3.Що таке екологічна катастрофа? Наведіть приклади.

4.Що таке екологічна криза? Чим вона відрізняється від екологічної катастрофи?

5.Що таке ГДК?

6.В яку погоду забруднення повітря в містах особливо небезпечне для всіх його мешканців?

7.Чи сприяє насичення води киснем процесу її самоочищення?

8.Поясніть причину поступового підвищення вмісту солей в ґрунтах під час інтенсивного зрошення, якщо ніколи не промивати ґрунт великою кількістю прісної води.

9.Якщо період напіврозкладу ДДТ становить 12 років, то за який час у ґрунті лишиться 12,5% його початкової кількості?

10.Де випаровується вода, що спадає потім дощами в Україні? Відповідь обґрунтуйте.

11.Які є основні механізми деградаціїживої речовини біосфери?

Питання теми

1. Інфраструктура міст.

2. Міські споруди, будівельні матеріали і водозабезпечення.

3. Енергетичні системи міст.

4. Екологія міського транспорту.

5. Екологічне середовище в містах. Мезо- та мікроклімат.

6. Людина в міському середовищі. Медична екологія.

7. Утилізація та знешкодження відходів. Очисні споруди.

8. Рослини і тварини в місті.

9. Міста майбутнього.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ТЕМИ

Останнім часом набули значного розвитку новітні напрями прикладної екології: екологія міських екосистем, екосистем космосу, військово-промислового комплексу, екологічна освіта та виховання, радіаційна екологія, правові й політичні засади екології та ін. З розвитком містобудівництва та значним зростанням чисельності міського населення великою значення набуває розвиток екології міських екосистем – урбоекологія.

Урбоекологія (лат. urbanus — міський) — галузь знань, що займається вивченням містоутворення і дослідженням взаємозв'язків людських поселень між собою та з навколишнім природним середовищем у міських екосистемах. За визначенням Європейської конференції (Прага, 1949), містом вважається компактне поселення з мінімальною чисельністю населення 5000 чоловік. Категорію міста присвоюють населеному пункту згідно і чинним національним законодавством.

Місто - це антропогенна екосистема, що являє собою концентроване розміщення промислових і побутових споруд, та населення, яке знаходиться на його території. На відміну від сільських населених пунктів жителі міст зайняті трудовою діяльністю переважно у сфері промисловості, управління або культури. Для міст характерна чисельність населення не менше 5-10 тисяч чоловік і багатоповерхова забудова. Міста відрізняються високою густотою заселення. У Лондоні, Нью-Йорку і Токіо вона дорівнює 10-12 тис. чол. на 1 км². Ємність міського середовища залежить від інфраструктури міста і розвитку транспортних мереж.

Процес розвитку населених пунктів типу міста називають урбанізацією. Способи виникнення міст в історії людства були різними. Міста виникали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало їхню виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення (фортеці), що забезпечувало захист сконцентрованого в них населення від нападу ворога. Вплив міст на природне середовище поширюється за їх межі. Вони оточені більш чи менш протяжними зонами двох типів:

1) сільськогосподарськими, які утворюються відповідно до потреб даного міста;

2) рекреаційними, які використовуються жителями міста для відпочинку.

Чисельність міського населення безперервно зростає. Одночасно виникають величезні житлові та промислові поселення з населенням у мільйони й десятки мільйонів чоловік. Якщо до 1800 р. єдиним містом у світі з населенням 1 млн. чоловік був Лондон, то в 1900 р. таких міст налічувалося 12, на початок другої світової війни — 42, у 1960 р. — 88. Нині в усьому світі налічується понад 160 міст з мільйонним населенням. На кінець XX ст. у світі налічувалося 94 міста з населенням понад 2 млн. чоловік. З'явилися міста-мегаполіси (міста з приміськими поселеннями), чисельність населення в яких становить 10 млн. чоловік і більше (Нью-Йорк, Мехіко, Токіо, Сан-Паулу, Бостон, Шанхай, Делі, Лондон, Москва та багато інших).

Проявився процес урбанізації і в Україні. До 1918 року країна була аграрною і в містах проживало тільки 18% населення. У 1940 році міське населення України становило 14 млн. чоловік (у 1950 - 12,8 млн. чол., тимчасове зниження як результат війни з фашистською Німеччиною), у 1970 - 25,7 млн., у 1990 - 35,1 млн. Так, порівняно з довоєнним періодом кількість населення в обласних центрах збільшилася: у Львові - у 2,3 раза, в Луцьку, Житомирі, Рівному - у 4,5-6, у Дніпропетровську, Кривому Розі, Києві - у 7-10 разів. У Києві нині мешкає близько 3,5 млн. чоловік.

Тільки за останні 30 років частка міського населення в Україні зросла в 1,5 рази та складала у 2005 році 67,8% загальної чисельності населення. В Україні є 5 міст з населенням більше мільйона чоловік: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк і Харків. Великі мегаполіси сформувалися в Донбасі: Донецьк – Макіївка - Горлівка, Краматорськ – Костянтинівка - Слов'янськ та ін.

Урбанізація стала результатом промислової революції і одночасно стимулом та основою швидкого прогресу промислового виробництва внаслідок концентрації виробництва та кадрів. Але урбанізація як соціальний процес має й негативні сторони:

а) скорочується сільське населення;

б) міста перевантажуються переробними виробництвами, у тому числі й сільськогосподарської продукції;

в) погіршуються умови життя населення не тільки в межах міста, але й у селі.

В економічно розвинених країнах урбанізація в основному завершилася, у країнах, що розвиваються, вона тільки починається. До 1980 року в країнах, що розвиваються, було 118 міст з населенням більше 1 млн. чоловік, а в розвинених - 117. До 2050 року в містах, за прогнозами, буде проживати не менше 50% усього населення планети.

Для сучасного етапу розвитку цивілізації характерне стихійне зростання міст, незважаючи на відсутність вирішення інших територіальних проблем, наприклад, у Німеччині площа міст становить 2,4% території країни, а площа заказників та заповідників - 1,2%.

Сучасне місто для своїх жителів створює багато переваг економічного, соціального і суб'єктивного характеру. На підприємствах заробітки кращі, ніж у сільському господарстві, у місті пом'якшуються особисті конфлікти - легше змінити місце роботи, переїхати з одного району в інший, що неможливо в селі. Але в будь-якій країні «утримання» жителя міста коштує дорожче, ніж селянина.

З погляду екології міста гетеротрофні. Харчування населення повністю забезпечується агроекосистемами і сільським господарством. Для забезпечення харчуванням сучасного міста з населенням 1 млн. жителів і площею 280 км² необхідно 8000 км² сільськогосподарської території.

Міста, розташовані на території країни, не тільки займають сільськогосподарські землі, але суттєво порушують природні біогеохімічні цикли, тому що речовини, необхідні для міських підприємств і будівництва, видобуваються в одному місці, а концентруються в іншому внаслідок транспортування їх у великі та малі міста.

У результаті місто з населенням 0,5 млн. чоловік займає приблизно 100 км² території. До неї входять власне житлові споруди, транспортні системи, виробничі об'єкти, парки й ін.

Природною потребою людей є повітря, зокрема кисень, необхідний для дихання і підтримання процесів горіння. Місто з населенням у 0,5 млн. чоловік споживає за рік 1,5 млн. т кисню. Кисень виробляється тільки зеленими рослинами, а оскільки виробників кисню в зоні міста недостатньо, виявляється, що для покриття потреб міста в кисні необхідна площа, вкрита зеленою рослинністю (ліс, луг, посіви) приблизно у 20 разів більше площі самого міста.

Одночасно таке місто витрачає до 250 млн. м³ води на рік. Основна частина цієї води повертається в природне середовище у вигляді міських стоків, але вже істотно забруднених промисловими і побутовими відходами.

Як гетеротрофна екосистема, місто потребує постачання харчових продуктів. У фізичній вазі один житель міста споживає до 2кг їжі на день. Це вимагає завезення в міста великої кількості як готових продуктів, так і сировини (зерна, м'яса, молока), що переробляється для одержання потрібних продуктів (хліба, ковбас, сметани, кефіру і т.п.) у самому місті.

Необхідність переробити таку кількість продуктів, а також задовольнити інші потреби населення є причиною великого споживання енергії містами.

Причинами зростання міст та їх ролі в господарюванні є ефективніше використання природних і людських ресурсів для найповнішого задоволення різнобічних суспільних та особистих потреб людини — біологічних, економічних, соціальних та ін. Отже, головною метою урбоекології с пошук оптимальних рішень містобудування, спрямованих на поліпшення умов життя та всебічну раціоналізацію природокористування в межах території міської забудови. При цьому потрібно вирішувати комплекс проблем, пов'язаних з функціонуванням міських екосистем: рекреаційних, еколого-економічних, інженерно-технічних, соціального обслуговування тощо.

Дата добавления: 2014-11-09