Запитання, які виносяться на семінарські (практичні) заняття, є основою для формування завдань модульних контрольних робіт

Тема 1. Логіка як наука: історія і сучасність (лекція).

Всього - 81 год.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ „ЛОГІКА” ЗА ТЕМАМИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Розвиток логіки в межах філософії та на сучасному етапі. Історичні відомості про виникнення та розвиток логіки. Логіка Давньої Індії та Давньої Греції. Логіка Аристотеля. Розвиток логіки в епоху Середньовіччя, Відродження та нового часу. Сучасна логіка. Основні значення поняття «логіка». Об’єкт і предмет логіки як науки. Методи науки логіки – методи пізнання і метод формалізації. Математична, теоретична та практична логіка. Значення логіки для студентів юридичної та економічних спеціальностей та їх майбутньої професійної діяльності.

Ключові слова: філософія, логіка, арістотелівська логіка, формальна логіка, класична та некласична логіка, онтологія, гносеологія, методи логіки, математична логіка, раціональне мислення, пізнання, метод формалізації.

Семінарське заняття

1. Виникнення і генезис поняття логіки.

2. Логіка як наука: її предмет, метод, а також практичне значення її знань.

3. Історичні етапи розвитку логічного знання: логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції.

4. Особливості загальної або традиційної (арістотелівської) логіки.

5. Особливості символічної або математичної логіки.

6. Теоретична і практична логіка.

Питання для самостійної роботи

1. Які розділи некласичної логіки Ви знаєте?

2. Мислення як об’єкт вивчення філософських наук та особливості його дослідження засобами логіки.

3. Історичні етапи розвитку науки логіки.

4. Логіка і право.

Завдання та проблемні ситуації

1. Що таке «деонтична логіка»? Проаналізуйте та проілюструйте її роль у вашій майбутній професійній діяльності.

2. Як Ви думаєте, чи варто ділити логіку за статевим принципом? Обґрунтуйте свою позицію.

Рекомендована література

1. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навч. посібник для економістів. – Вид. 2-ге, допов. і перероб. – К.: КНЕУ, 2000. – 144 с.

2. Гладкий А.В. Введение в современную логику. – М.: МЦНМО, 2009. – 240 с.

3. Горский Д.П., Ивин А.А., Никифоров А.Л. Краткий словарь по логике. М.: Просвещение, 1991. – 208 с.

4. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – Харків: Вид-во «Основа» при ХДУ; К.: Знання, КОО, 1999. – 256 с.

5. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки: Навчальн. посібник. – К: Либідь, 2002. – 152 c.

6. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридических вузов. – перераб. и доп. – М.: Юристь, 2001. – 256 с.

7. Конверський А.Є. Логіка традиційна та сучасна: Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – 440 с.

8. Конверський А.Є. Логіка: Підручник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 304 с.

9. Логіка для юристів: Лекції. / Правничий коледж ЛНУ ім. І.Франка. // www.http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/83/

10. Маковельский А.О. История логики. – К: Кучково поле, 2004. – 324 c.

11. Пасько Я.І., Білецький В.В., Савенкова М.Є., Бурега В.В. Логіка: навчально-методичний посібник / Заг.ред. Бурега В.В. – Донецьк: ДонДДУ, 2004. – 235 с.

12. Тофтул М.Г. Логіка: Посібник. – К: Академія, 2003. – 368 c.

13. Хоменко І. В. Логіка – юристам: Підр. для вузів. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 392 c.

14. Хоменко І.В. Логіка: Підручник для вищих навчальних закладів. – К.: Абрис, 2004. – 265 с.

Лекція 1 (доповнення, хто не вивчав психологію)

Тема: Вступ до логіки.

1.Предмет і значення логіки.

2.Поняття мислення.

3.Форми мислення та його різновиди.

4.Значення логіки для судового пізнання.

Засновником логіки як науки був давньогрецький філософ Арістотель (384-322 рр. до Р.Х.)… Його логіка про доказовість та засобів обґрунтування істини.

1.Предмет і значення логіки.

Термін «логіка» походить від грецького слова «логос», яке означає «слово», «думка», «поняття», «розум», «закономірність». Уперше термін «логіка» ввів у науку давньогрецький філософ Демокріт (бл.460-370 рр. до Р.Х.), назвавши свою працю: «Про логічне, або про правила».

Зазначений термін має кілька значень. Його можна застосувати як до матеріальної дійсності, так і до мислення.

Під цим терміном логіки розуміють:

1.Обєктивну закономірну послідовність речей і явищ, наприклад, коли говорять «невмолима логіка речей», «логіка фактів», «логіка суспільного розвитку».

2. Послідовність мислення. Коли кажуть, що «мислення логічне», в його міркуваннях залізна логіка» та ін., та це означає що мислення вирізняється зв’язністю, визначеністю, послідовністю. Приклад: зміна статті кримінального кодексу…).

Навпаки, якщо говорять, що його міркуванням бракує логіки, «де ж логіка» і т.д., то це означає, що мислення є безладне, непослідовне, суперечливе, тобто нелогічне.

2.Поняття мислення. Науку, яка вивчає мислення, називають логікою. Із цього можна дійти висновку, що предметом логіки як науки є мислення людини. З цього слідує що логіка – це наука про мислення.

До пізнавальних процесів людини відносяться: відчуття, сприймання, мислення, уява, пам'ять.

а)відчуття: зір, слух, нюх, дотик…;

б)сприймання: - віддзеркалення предметів і явищ у їх наочній цілісності. («Земля!! вигукує потерпілий,…, - «м'ясо»- вигукують туземці.

в)Уява – це чуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала раніше. … але ми можемо уявити собі й те, що ніколи не бачили… русалку, чорта, відьму, лісовика і т.д. Уявлення студента-випускника відрізняється від уявлень студента – першокурсника.

г)пам'ять …

Один з видатних філософів Р.Декарт висунув формулу «Я мислю, отже, я існую». З цього слідує що ця формула вочевидь висуває мислення на перший план у психічному житті людини, вважаючи мислення ознакою існування людини.

Суттєвим є поняття про диференціацію формально-логічного і психологічного аспектів у дослідженні мислення.

Об'єктом формально – логічного дослідження є основні форми мислення: поняття, судження, умовиводи. Виокремлення цих форм, їх систематизація і класифікація – важливе завдання формально-логічного дослідження мислення. …Логіка має справу із продуктами індивідуальної роботи, оскільки її цікавить правильне, істинне мислення.

Мислення – це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ в їх істотних зв’язках і відношеннях.

За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому аспекті предметів, і осмислює їх узагальнено, оперуючи поняттями.

Мислення людини нерозривно пов’язано з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки, оскільки у слові закріплюється нагромаджений життєвий досвід, який людина при потребі використовує. Практика слугує джерелом діяльності… Добрий день: «Я ваша тітка».

Значення мислення в житті людини:

*наукового пізнання світу;

*передбачення й прогнозування розвитку подій; (ви вже не переживайте про те, що сталося, краще подумайте, про те, що станеться).

*практичного опанування закономірностями дійсності;

*постановка їх на службу своїм потребам та інтересам.

(всі педагогічні системи світу прагнуть навчити людину мислити).

Розумові дії та операції мислення.

Розумові дії – це дії з предметами, відображених в образах, уявленнях і поняттях про них. Вони відбуваються подумки за допомогою мовлення. Виокремлюють головні складові розумових дій.

1.Аналіз – це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.

2.Синтез – це мисленнєва операція об'єднання окремих частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей об’єктів у єдине, якісно нове ціле.

Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез – це головні мисленні операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

3.Порівняння – це встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами.

4.Абстрагування – це уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів та явищ від їхніх рис і від самих предметів (явищ), яким вони властиві. (Наприклад: спостерігаючи переміщення в просторі різних за характером об’єктів – машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, ми виокремлюємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійну категорію.

5. Узагальнення виявляється в мисленному об'єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування.

6. Класифікація – це групування об’єктів за видовими, родовими та іншими ознаками.

7. Систематизація – це упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об’єктів.

3. Форми мислення та його різновиди.

Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять.

Судження – форма мисленного відображення, яка полягає в запереченні або утвердженні будь-якого факту, зв’язку чи відношення між предметами та явищами.

Характерною властивістю судження є те, що воно існує, виявляється і формується в реченні. Проте судження та речення – речі не тотожні. Судження – це акт мислення,… а речення – це граматичне сполучення слів, що виявляє і фіксує це відображення.

Кожне судження включає суб’єкт і предикат.

Суб'єктом є предмет судження, про який йдеться і який відображається в нашій свідомості. (Свідомість це не тільки відображення навколишнього світу і свідоме перетворення його).

Предикат – це відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо. Наприклад:

«Усі студенти моєї групи, - мої друзі». (суб’єкт – предикат).

Судження є істинним, якщо воно правильно відображає відношення, які існують в об'єктивній дійсності. Істинність судження перевіряється практикою.

Міркування – це низка пов’язаних суджень, скерованих на те, щоб з'ясувати істинність якоїсь думки, довести її або заперечити.

Умовиводом є така форма мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо нове… В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові. (тільки дурні не змінюються, коли отримають нову інформацію).

Індуктивний умовивід – це судження, в якому на підставі окремих фактів, посилань, конкретного, часткового роблять узагальнення. Наприклад: «срібло, залізо, мідь - метали;

«срібло, залізо, мідь при нагріванні розширюються».

Отже метали при нагріванні розширюються.

Поняття – це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях, узагальнюючи їх істотні ознаки.

Силогізми: (S, P, M) S –суб’єкт, P – предикат, M – середнє.

1.Вусі планети мають форму кулі. M Є P

2.Земля - планета. S Є M

Земля має форму кулі.S Є P

4. Значення логіки для судового пізнання.

Судове дослідження, як і будь-яке пізнання відбувається за законами і правилами формальної логіки.

Предметом судового пізнання є, як правило, подія, що мала місце в минулому і недоступна безпосередньому сприйманню.

Судове пізнання – це в основному пізнання опосередковане, вивідне.

Головна роль тут належить логічним засобам пізнання, і насамперед – умовиводу. Так, судове дослідження спрямоване на установлення об’єктивної істини, за карною справою, відбувається у формі висування і доказу судових версій.

Щоб установити істину за справою, необхідно зібрати факти (докази), що відносяться до злочинної події, логічно їх опрацювати, висунути версії, розвинути їх, перевірити і довести істинність однієї версії і хибність останніх.

Уся розумова діяльність слідчого і судді відбувається в певних логічних формах, підлягає законам і правилам логіки. Дотримання їх є необхідною умовою пізнання об’єктивної істини за судовою справою.

Без дотримання правил логіки не може бути установлена об’єктивна істина за справою. Нігілістичне ставлення до законів логіки і процесу розслідування може мати вкрай шкідливі наслідки для практичної слідчої роботи.

Наука логіка вивчає, як правильно будувати умовиводи, прищеплює вміння оперувати поняттями й судженнями, застерігає від можливих логічних помилок.

Незнання законів і правил логіки, невміння користуватись ними у процесі судового пізнання нерідко призводить до різноманітних логічних помилок, котрі в судовій практиці із логічних перетворюються в судові помилки. А це позначається на долі конкретної людини.

Мабуть, немає іншої сфери суспільного життя, де порушень законів логіки, побудова неправильних умовиводів, приведення хибних аргументів завдають шкоду у галузі права.

Логічна грамотність – необхідна риса освіченості.

Юрист користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, аналогія, версія, доказ і заперечення, знання яких значно підвищують культуру мислення, професійний рівень дослідження правових явищ.

Дата добавления: 2014-11-25