Територіальні зазіхання ворогуючих сторін напередодні війни і Україна

19 липня (1 серпня) 1914 р. спалахнула Перша світова війна. Вона була логічним завершенням економічної та політичної кризи, що охопила значну кількість держав світу. За своїми інтересами держави поділились на два протидіючих блоки: Троїстий Союз та Антанту. Через своє геополітичне становище Україна неминуче ставала зоною інтересів ворогуючих сторін. Виробляючи тільки у під російських землях понад 1 млрд пудів (близько 16 млн т) хліба та маючи величезні людські ресурси, які можна було використати у воєнних цілях, Україна мала магічну притягальну силу для всіх воюючих у цьому регіоні сил – від австрійського та німецького урядів до російських більшовиків. При цьому інтереси власне українського населення взагалі не враховувались. Як говорив І.Франко: «...на шахівниці політики Європи українці не є навіть нікчемним пішаком».

Головний гравець на полях цієї війни – Німеччина – напередодні війни поширювала ідею, що український та інші народи Східної Європи не здатні створювати свої власні держави, а тому історичною місією німців є поглинення та освоєння цих земель. Українські землі розглядалась в геополітичних* планах Німеччини як плацдарм для проникнення на Схід.

Звернімося до джерел З таємних документів Генерального штабу Німеччини від 1 грудня 1915 р. «…Для кожного, хто в дійсності знає і розуміє географічне та економічне положення, в якім знаходиться Росія, є свідомий того факту, що Велика Росія може існувати тільки через посідання багатої України. Якщо ми зуміємо змінити стан України на незалежну державу і утримати незалежну Україну при житті, то з певністю дамо смертельний удар Великій Росії. Тому Україну слід вважати серцем Великої Росії. В оцінці експертів це посідання України робить Росію великою європейською потугою. Україна, відділена від Росії, створить мур між властиво Росією, Центральними державами та Балканами, закриваючи доступ до Чорного моря.» Яке значення надається Наддніпрянській Україні у документі? Чому? Які плани Німеччини щодо України?

Австро-Угорщина під гаслом возз'єднання «братів-русинів» планувала приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля, котрі перебували у складі Російської імперії. Навіть Англія і Франція, які не мали жодних територіальних претензій до України, намагалися використати її для послаблення Австро-Угорщини. Отже, генерали ділили землі й багатства, зрозуміло ж, без відома і згоди їх господаря – українського народу, який тоді був розмежований між двома державами. Не дивно, що саме українські землі найбільше постраждали від війни.

Росія, під прикриттям «віковічної мети об’єднання всіх руських земель», претендувала на Східну Галичину, Закарпаття і Північну Буковину, що входили до Австро-Угорщини. Протидіючі сторони у своїх стратегічних планах спекулювали «українським питанням», стверджуючи, що для них важливо поєднати весь український народ, але неодмінно в межах своєї державності.

Звернімося до джерел З ноти міністерства закордонних справ до послів Австро-Угорщини у Константинополі та Берліні від 20.11. 1914 р. «Головною нашою метою у цій війні є глибоке послаблення Росії, а тому у випадку перемоги ми розпочали б створення незалежної від Росії Української держави. На наш погляд, існування такої держави завдало б значної шкоди пануванню Росії на Чорному морі, або, навіть, цілковито знищило б його…» У чому полягали реальні цілі Австро-Угорщини щодо українських земель? З Маніфесту «До населення Галичини» «Довгі роки страждав руський народ під іноземним ярмом… Нехай не буде більше поневоленої Русі! Спадщина святого Володимира, земля Ярослава Осмомисла, князів Данила і Романа хай піднесе прапор єдиної, великої, неділимої Росії! Хай сповниться Боже Провидіння, що благословило діло збирачів Руської землі. Хай Господь допоможе своєму царственому помазанику Миколі Олександровичу, Імператору всієї Росії, завершити діло великого Івана Калити…» Чому російська влада звертається до галичан з таким документом? Чого вона прагне?

Австро-Угорщина планувала приєднати до своїх володінь Волинь і Поділля, котрі перебували у складі Російської імперії.

Окрім того, між ворогуючими державами почалась боротьба за союзників у майбутній війні. Так, австрійські й російські дипломати почали схиляти Румунію до війни на їхньому боці, обіцяючи їй українські землі, які вони ще тільки планували відвоювати один в одного.

Для України світова війна мала подвійно трагічний зміст. Єдиний народ за відсутності власної держави, що захищала б його конкретні інтереси, опинився у двох конфронтуючих таборах. Близько 3,5 млн українців у російській армії та 250-300 тис в австрійському війську боролися і вмирали за чужі для них інтереси. Але найгіршим було те, що сини одного й того ж народу, розділеного між двома імперіями, змушені були вбивати один одного.

Дата добавления: 2014-11-26