Трудовий конгрес. Отаманщина

1. Навіщо був скликаний Трудовий конгрес України?
2. Які були його рішення? Що таке «отаманщина»?
3. Чому це явище було притаманне саме Україні?

Після повалення влади гетьмана Директорія, з метою розв’язання проблем організації влади та визначення форм державного правління, ініціювала проведення Трудового конгресу України. Він розпочав свою роботу 23 січня 1919 р. у Києві в приміщенні оперного театру. Для участі в роботі Конгресу прибули 400 делегатів,36 з них були посланцями західноукраїнського регіону. Трудовий Конгрес проходив під тиском обставин, які впливали на порядок денний його роботи і характер дискусій: до Києва наближались більшовики. Внаслідок цього, головним питанням стало визначення орієнтації та вибору союзника в особі Антанти чи більшовиків.

Під час роботи конгресу, обговорюючи перспективи розбудови української державності, депутати висловились проти встановлення в Україні радянської форми правління. Вони визнали Трудовий конгрес України вищим органом законодавчої влади. Вища виконавча влада мала належати Раді народних міністрів. Владу на місцях було доручено здійснювати урядовим уповноваженим, які діяли під контролем місцевих трудових рад обраних пропорційно з представників селянства і робітництва. Окрім того, конгрес затвердив ноту протесту проти російського більшовицького наступу на Україну. Водночас, враховуючи загострення воєнно-політичної ситуації, конгрес передав всю повноту влади Директорії, функції голови держави конгрес доручив виконувати В.Винниченку.

Таким чином, отримавши на конгресі доручення на «владу і оборону краю», Директорія здобувала право на узаконену, нічим не обмежену державну діяльність, тобто диктаторське владування. Однак їй не вдалося побудувати міцну державу.

Лідери Директорії, розгортаючи боротьбу проти гетьманату, спирались на революційну стихію селянства. Проте, згодом воно стало виходити з під їхнього контролю. Реальна влада на місцях належала не міфічним «трудовим радам», як це планувалось Трудовим конгресом, а виборним місцевим отаманам і підпорядкованим їм озброєним групам. Такі групи були створені майже у кожному селі як збройні сили Директорії. Проте, ці загони, в основному, опікувались власними інтересами і не хотіли підпорядковуватись державній владі.

Дата добавления: 2014-11-26