Січня 2007

27 країн-членів

Болгарія Румунія.

1 липня 2013 28 країна-член ЄС – Хорватія.

Етапи європейської інтеграції:

- 1950-1968 рр. - становлення економічної Європи шести країн;

- 1969-1973 рр. - поглиблення й розширення "Спільного ринку";

- 1974-1984 рр. - певний застій євробудівництва;

- 1985-1991 рр. - виникнення нових інтеграційних структур та їхня підготовка до створення ЄС;

- після 1992 р. - розбудова ЄС.

Основні документи щодо заснування ЄС:

- Паризький договір 18 квітня 1951 р. - створення європейського об'єднання вугілля та сталі, початок реальної економічної та політичної інтеграції Європи;.

- Римські договори 25 березня 1957 р. - створення Європейського економічного співтовариства (ЄЄС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом);

- Єдиний Європейський акт 17 лютого 1986 р. - внесення змін і доповнень до Римських угод стосовно спільного ринку; запровадження співпраці країн-членів у сфері зовнішньої політики та інституційної реформи ЄС;

- Маастрихтський договір 11 грудня 1991 р. (7 лютого 1992р.)— створення ЄС, визначення "трьох опор" ЄС: спільна зовнішня політика і політика безпеки; співпраця у сфері правосуддя та внутрішніх справ;

- Амстердамський договір 2 жовтня 1997 р. - вдосконалення функціонування ЄС та Європейських співтовариств, інституційної структури ЄС та спільної політики ЄС;

- Ніццький договір 1 лютого 2003 р. - визначення нових правил для управління розширеним ЄС.

Переваги розширення:

- розширення зони миру, стабільності і добробуту в Європі;

- економічне зростання та створення нових робочих місць як у старих, так і нових країнах-членах;

- поліпшення якості життя громадян в усій Європі;

- збагачення культурного розмаїття, взаємообмін ідеями та краще розуміння інших людей;

- посилення ролі Союзу в міжнародних відносинах.

Основні складові процедури приєднання до Європейського Союзу:

- підготовка Єврокомісією детального звіту про стан готовності країни-кандидата;

- ухвалення Європейською Радою рішення про початок переговорів з цією країною на основі звіту Комісії;

- ведення самих переговорів про приєднання між представниками Спільноти та країни-кандидата;

- підписання угоди про приєднання за попередньої згоди Європарламенту;

- ратифікація такої угоди країною-кандидатом та всіма країнами-членами.

Усі рішення про розширення Рада Європейського Союзу ухвалює за принципом одностайності. Це надає кожній країні-члену можливість накласти вето на кандидатуру тієї чи іншої країни або принаймні ефективно блокувати проходження різних етапів вступної процедури. Найбільш вірогідним сценарієм є відмова Ради розпочати переговори про вступ на основі негативного висновку Єврокомісії, як це трапилося з Туреччиною у 1990 р. Призупинення процедури приєднання можливе також унаслідок одноосібного вето країни-члена, як це двічі, у 1963-му та 1967-му роках, зробив тодішній президент Франції Шарль де Голль. Він відмовився надати згоду на початок переговорів на вступ з Великобританією.

Європейський Союз базується на трьох головних компонентах:

- Європейське співтовариство становить правову основу для формування політики спільного ринку, міжнародної торгівлі, сприяння розвитку, монетарної політики, сільського господарства, рибальства, навколишнього середовища, регіонального розвитку, енергетики;

- спільна зовнішня політика та політика безпеки;

- юстиція і внутрішні справи, що включає співпрацю між країнами - членами ЄС в таких галузях, як громадянське та кримінальне право, політика імміграції та надання притулку, прикордонний контроль, боротьба з торгівлею наркотиками, співпраця та обмін інформацією між поліціями.

Між державами-членами Союзу зникають бар'єри, які заважали вільному пересуванню людей, товарів, послуг та капіталів. Кордони - це порушення права людини на вільне пересування. У 90-х роках минулого століття стало простіше пересуватися по території Європи, оскільки було скасовано паспортну та митну перевірки на більшості внутрішніх кордонів ЄС. Важливим наслідком цього стало зростання мобільності громадян Європи. Так, з 1987 р. за підтримки ЄС більше мільйона молодих європейців змогли навчатися за кордоном. За деякими прогнозами, в майбутньому Європейський Союз перетвориться у щось, що нагадуватиме СШЄ (Сполучені Штати Європи). Установчі органи ЄС є уповноваженими створювати правила, регламенти, директиви, які обов'язкові до виконання всіма державами-членами. Відносини між країнами ЄС спираються на добровільний обмежений суверенітет і допущення втручання ззовні у випадку порушення домовленостей.

Згідно з договором про Європейський Союз, що набув чинності у 1993 p., запроваджена Спільна зовнішня політика та політика безпеки. Головними цілями цієї політики є:

- захист спільних цінностей, фундаментальних інтересів та незалежності Союзу;

- всебічне зміцнення безпеки ЄС та країн-членів Союзу;

- збереження миру і зміцнення міжнародної безпеки;

- сприяння міжнародній співпраці;

- розвиток і зміцнення демократії, верховенства права, поваги до прав людини та фундаментальних свобод.

Основні ознаки інтеграції:

- спеціалізація та кооперація;

- глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць внаслідок спеціалізації та кооперації;

- створення наддержавних структур.

Чекаленко Л.Д. Міжнародні організації і суверенітет держави. Стратегічна панорама, 2005, № 2 с 54 56.

Типи економічної інтеграції:

- зона вільної торгівлі, відміна митних тарифів і квот по відношенню до учасників, проведення власної політики щодо третіх країгі;

- митний союз, передбачення поряд із зоною вільної торгівлі єдиної митної політики по відношенню до третіх країн;

- спільний ринок, митний союз та повне усунення перешкод для переміщення всіх факторів виробництва (товарів, капіталу, послуг і робочої сили) між країнами-учасницями;

- економічний та валютний союз, спільний ринок та узгоджена економічна політика, створення єдиної валюти і єдиного банку;

- повна економічна інтеграція, єдина економічна політика та гармонізація її законодавчої бази.

Існує п'ять інституцій Європейського Союзу. Кожна з них відіграє свою конкретну роль:

- Європейський Парламент (обирається громадянами країн ЄС кожні п'ять років);

- Рада Європейського Союзу (представляє уряди країн ЄС);

- Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий орган ЄС);

- Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання законодавства ЄС);

- Рахункова палата або Суд аудиторів ЄС (контролює ефективне та законне використання коштів з бюджету ЄС).

Столиця об'єднаної Європи - Брюссель (Бельгія).

Дата добавления: 2014-11-09