Периферійні пристрої 2 страница

Основною особливістю є гнучке використання шин А та Б, що створю широкі функціональні можливості для різних режимів взаємодії між пристроями на магістралі.

На основі базових вимог та особливостей розробляються окремі версії інтерфейсу для конкретного типу пристрою. На даний час розроблено ряд версій цього інтерфейсу для найбільш розповсюджених периферійних пристроїв (оптичних, магнітних накопичувачів, мережевих карт, друкуючих пристроїв).

Основним недоліком цього інтерфейсу є несумісність програмних драйверів з програмними драйверами найбільш розповсюджених інтерфейсів і тому впровадження цього інтерфейсу на даних час не узгоджено з провідними комп’ютерними фірмами.

Лекція 2.3. Основні характеристики, склад і призначення ліній зв'язку, особливості обміну інформацією і виконання основних операцій інтерфейсів АТА

ATA (AT Attachment for Disk Drives).

Інтерфейс призначений для підключення до ядра комп’ютера дискових накопичувачів. Розроблений в 1986 році, постійно модифіковувався і на даний час є конкурентоздатним. Це паралельний, радіальний, напівдуплексний асинхронний інтерфейс. Основною метою створення цього інтерфейсу було наближення електронних вузлів управління до дискових накопичувачів і ця технологія отримала назву IDE(Integrated Device Electronic). Інтерфейс створювався для персональних комп’ютерів на базі інтерфейсу ISA. І основні технічні рішення орієнтовані на цей інтерфейс. Інтерфейс є узгоджуючою ланкою між системним інтерфейсом комп’ютера та дисковими накопичувачами. При розробці інтерфейсу використані наступні схемо технічні та алгоритмічні рішення: шина даних ISA використана повністю, тобто в первинному варіанті це 16 розрядний паралельний інтерфейс. Шина адрес (ША) три наймолодші розряди передаються безпосередньо в інтерфейсну магістраль. Старші розряди адрес разом із сигналом ідентифікації звернення до портів введення/виведення поступають на дешифратор, який формує 2 сигнали вибірки пристрої ChipSelect0 та ChipSelect1. Із шини управління ISA використані сигнали запису/читання портів введення/виведення, управління розрядністю даними, переривання, прямого доступу до пам’яті. Інтерфейс передбачає використання host-адаптера (контролер). Двох дискових накопичувачів і жгута шлейфа із 3 40-контактними стандартизованими з’єднувачами. Вибіркою дискових накопичувачів управляють сигнали ChipSelect0 та ChipSelect1. Дисковим накопичувачам відповідно присвоюються номер пристрій 0 та пристрій 1.

Пристрій 0 управляється сигналом ChipSelect0 і він є провідним пристроєм інтерфейсу (пристрій Master) а пристрій 1 управляється сигналом ChipSelect1 і є вторинним пристроєм (Slave). Якщо в комп’ютері використовується лише один пристрій то він має бути 0 (Master). Для програмного управління дисководами розроблена оригінальна система команд на основі якої створюються драйвери накопичувачі. При адресації використана, так звана, трьохмірна дискова адресація CHS (циліндр, головка, сектор). В подальшому із розвитком дискових накопичувачів введена лінійна блокова адресація LBA із розширеними функціональними можливостями.

За час використання інтерфейсу створено декілька модифікацій, до основних відносять наступні:

- ATA

- ATA-2 (це фактично 2-канальний інтерфейс ATA, який дозволяє під’єднувати 4 дискові накопичувача),

- Fast ATA-2 (це вдосконалений ATA-2, орієнтований на підвищення швидкості обміну до 13,3 МБ/сек.),

- ATA-3 (це подальше вдосконалення Fast ATA-2 із покращеними засобами управління інтерфейсом, введенням парольного захисту, засобів самодіагностування),

- ATAPI-4 (це подальше вдосконалення щодо швидкості обміну, за рахунок введення потокового режиму обміну даними, швидкість до 33,3 МБ/сек),

- SATA (послідовний ATA орієнтований на зменшення кількості ліній зв’язку за рахунок використання високочастотних електричних сигналів, які передаються послідовними кодами через спеціальні лінії зв’язку).

Усі версії інтерфейсів ATA характеризуються відносною простотою технічних і програмних засобів і відповідно їхньою низкою вартістю при достатньо високих функціональних можливостях та високій швидкості обміну. Недоліком цього інтерфейсу є можливість застосування лише 4 накопичувачів і спрямування цього інтерфейсу на дискові накопичувачі.

Особливості основних команд та побудова драйверів (приклади граф-схем алгоритмів)

Лекція 2.4. Основні характеристики, склад і призначення ліній зв'язку, особливості обміну інформацією і виконання основних операцій інтерфейсів SCSI

SCSI (Small Computer System Interface).

Цей інтерфейс призначений для побудови периферійних підсистем середньої і високої продуктивності. Перша версія розроблена в 1986 році а потім доповнена також новими версіями. За визначенням це магістральний, паралельний, напів- дуплексний асинхронний інтерфейс. Інтерфейс передбачає взаємодію host - контролера, який є складовою частиною комп’ютера і периферійних пристроїв, які підключаються до магістралі. Магістраль інтерфейсу має шину даних і шину управління (ШД та ШУ). Стандартом передбачено 3 основні версії SCSI, SCSI2, SCSI3. Ці версії відрізняються в першу чергу розрядністю шини даних і відповідно до цього кількістю периферійних пристроїв, що можуть під’єднуватись до магістралі. У SCSI 8-розрядна шина даних, що забезпечує паралельний 1-байтовий обмін даними. В цьому інтерфейсі застосовано управління вибіркою пристроїв лініями зв’язку шини даних. Для кожної лінії зв’язку ШД закріплено 1 периферійний пристрій і в режимі вибірки пристроїв сигналом на певній лінії зв’язку ШД вибирається периферійний пристрій. Таким чином в периферійній системі інтерфейсу SCSI може бути до 8 пристроїв.

SCSI-2 має 16-розрядну шину даних і для цього інтерфейсу в периферійній підсистемі може бути до 16 пристроїв.

SCSI-3 має 32-розрядну шину даних що забезпечує паралельний 4-байтовий обмін даними. Периферійна підсистема SCSI-3 може мати до 32 пристроїв.

Інтерфейси можуть працювати в 4 основних режимах, які відрізняються тактовою частотою (по відношенню один до одного кратністю 2) і відповідно швидкістю обміну. Номінальна тактова частота в мегагерцах SCSI 5, SCSI-2 10, SCSI-3 20.

Відповідно швидкості обміну інформацією в МБ/сек. для кожного із інтерфейсів і для відповідних режимів приведені в таблиці 1.2.

Таблиця.1.2.

	Nominal (номінальний)	Fast (швидкий)	Ultra (надшвидкий)	Ultra-2 (надшвидкий 2)
SCSI
SCSI-2
SCSI-3

Для взаємодії між пристроями використані досить складні алгоритми із використанням так званих фаз магістралі. Використовується 4 фази для логічного під’єднання пристроїв до магістралі а саме:

- Вільна магістраль

- Арбітраж

- Добір пристроїв

- Передобір пристроїв

4 фази використовуються для обміну інформації між пристроями, це такі фази:

- Команди

- Стан

- Дані

- Повідомлення

Фази Дані і Повідомлення мають 2 режими:

- Дані введення

- Дані виведення

Для реалізації програмного управління розроблена оригінальна система команд, на основі якої створюються програмні драйвери пристроїв.

Позитивні сторони цього інтерфейсу:

- Висока продуктивність інтерфесу

- Можливість формування периферійних підсистем із великою кількістю периферійних пристроїв (до 16 пристроїв SCSI-2).

Недоліком є:

- Складність взаємодії пристроїв

- Висока вартість апаратно-програмних засобів

Особливості основних команд та побудова драйверів (приклади граф-схем алгоритмів)

Лекція 3.1.Основні характеристики, склад і призначення ліній зв'язку, особливості обміну інформацією і виконання основних операцій інтерфейсів RS-232C, CL

1. Інтерфейс RS-232C

Інтерфейс призначений для побудови засобів та систем передачі інформації і орієнтований в першу чергу на взаємодію комп’ютера з модемом (модулятором, демодулятором сигналу). За класифікаційними ознаками це радіальний, послідовний, дуплексний, асинхронний інтерфейс. Інтерфейс забезпечує взаємодію контролера комп’ютера із одним ПП. Крім модемів це може бути друкуючі пристрої, інший комп’ютер та довільний ПП із великою кількістю обміну. Номінальна швидкість обміну 9600 біт/сек. Інтерфейс може обмінюватись із різними швидкостями обміну більшими і меншими від номінального. Якщо зменшувати швидкість у 2 рази, то отримаємо найменшу стандартну швидкість у 75 біт/сек. Також є 2 нестандартні швидкості обміну 50 та 100 біт/сек. коли обмін синхронізується частотою мережі 220В 50Гц. Швидкість обміну може збільшуватись від номінальної і є ряд стандартних швидкостей обміну 14400, 19200 і до 115600 біт/сек. Інтерфейс передбачає використання напругових сигналів якими обмінюються пристрої на вхідних/вихідних лініях зв’язку інтерфейсу. Для живлення вихідних каскадів інтерфейсу передбачена напруга в +15В і -15В. інтерфейс передбачає використання прямих та інверсних логічних сигналів. Дані в цьому інтерфейсі передаються через інверсну логіку. Логічна одиниця для передавача кодується напругою в межах -5В -15В, для приймача від -3В до -15В. Логічний нуль для передавача кодується +5В до +15В і для приймача від +3В до +15В. Сигнали управління у прямій логіці.

В інтерфейсі використовується магістраль, яка має дві шини:

1. Шина даних (Шина даних має дві лінії зв’язку).

2. Шина управління (шість ліній зв’язку і відповідні сигнали управління).

В інтерфейсі передбачено конструктивну сумісність і рекомендовано використовувати стандартні з’єднувачі із 25 або 9. Рекомендовано стандартне під’єднання сигналів згідно стандартів в таблиці 1.1.

Таб.1.1

Основні сигнали інтервейсу

Контакти	Позначення	Призначення
	PG	Захисне заземлення або екран
	-TxD	Інверсний сигнал даних від передавача
	-RxD	Інверсний сигнал даних до приймача
	RTS	Запит передавача
	CTS	Скидання передавача
	DSP	Готовність приймача
	SG	Сигнальна земля
	DCD	Виявлення (знаходження) несучої частоти сигналу
	DTR	Готовність терміналу
	RI	Покажчик викликів, який активізується модемом коли модем отримує виклик через телефону лінію

Типи з’єднувачів DB25P, DB25S, DB9P, DB9S.

З’єднання між пристроями за допомогою цього інтерфейсу реалізовується за 2 основними схемами:

1. З’єднання сигналів по схемі один до одного коли використовуються модеми.

2. З’єднання навхрест TxD до RxD, RxD до TxD

Використовується також нестандартне з’єднання для тестування засобів інтерфейсу для використання так званих тестових з’єднувачів. Коли з’єднуються контакти 2 з 3, 4 з 5, 6 з 8 з 20 (рис.1). Тоді засоби інтерфейсу працюють самі на себе і легко перевірити засоби інтерфейсу.

Рис.1. Схема 4-провідної лінії зв'язку для RS-232C

Взаємодія між пристроями реалізується за 2 основними підходами:

1. При апаратному управлінні використовується відповідні лінії зв’язку та сигнали управління 4, 5, 6, 8, 20, 22. Таке управління забезпечує мінімальні непродуктивні втрати, однак вимагає використання усіх ліній зв’язку магістралі.

2. Програмне управління використовує тільки 2 лінії зв’язку 2 і 3. Є стандартні протоколи програмного управління із використанням інформаційних повідомлень через лінії 2 і 3. Таке управління вимагає більших непродуктивних затрат, тобто зменшення продуктивності інтерфейсу. Однак можна економити на лініях зв’язку використовуючи тільки сигнальні 2 і 3 і сигнальну землю і захисну землю.

Інтерфейс передбачає можливість обміну в різних режимах функціонування комп’ютера та периферійного пристрою. Ці режими встановлюються перед початком взаємодії пристроїв так званим програмування контролерів комп’ютера і ПП. Обмін даними реалізовується окремими словами, які мають мати стандартний формат (рис.2).

Приймання і передавання відбувається за тактом T=1/U_обм. І тривалість такту залежить від швидкості обміну інформації U_обм. Якщо U=9600 то T =1/9600. Приймач через інтервал часу t/2 аналізує наявність мінусової напруги на лінії зв’язку даних. Якщо мінусова напруга є тоді приймач приймає рішення що йому передається слово і в наступних тактах посередині кожного такту фіксує логічний 0 чи 1. За стартом (триває 1 такт) йде поле даних. Поле даних може мати 5, 7 або 8 тактів (відповідно біт). За полем даних йде поле контролю (1 такт або 1 біт). Контроль може бути на парність/непарність і в деяких режимах контроль може бути відсутнім. Після поля контролю іде поле закінчення слова (стоп) тривалістю 1, 1.5 або 2 такти. При полі стоп сигнал завжди плюсовий. Ці режими програмуються перед початком взаємодії пристрою.

Рис.2. Часова діаграма передачі одного слова.

Для реалізації засобів цього інтерфейсу серійно випускаються ВІС контролерів RS232. Є різні типи таких серійних ВІС. Одні в ВІС може бути 1, 2, 4 контролери. Ці ВІС функціонують зі сигналами від 0В до 5В. Тому між контролерами і лініями зв’язку встановлюється спеціальні мікросхеми перетворювачів рівнів RS->ТТЛ та ТТЛ-> RS.

Цей інтерфейс реалізований як COM-порти персональних комп’ютерів.

2.Інтерфейс CL (Current Loop).

Це інтерфейс який призначений для передачі даних на великій відстані до 1200м. В цьому інтерфейсі використано багато алгоритмічних рішень інтерфейсу RS232 і він теж радіальний, послідовний, дуплексний, асинхронний. За режимами функціонування він аналогічний RS232 (ці ж швидкості обміну), аналогічний формат слів. Основною відмінністю є електричні сигнали, які в цьому інтерфейсі струмові.

Для логічної зв’язку використовується індивідуальні 2 провідники один з яких вважається прямим від передавача до приймача а другий зворотній від приймача до передавача. Ці два провідники утворюють струмову петлю, яка у цьому інтерфейсі може бути двох типів:

- 20 мА. При цьому логічна одиниця кодується величиною струму від 15-25 мА а логічний нуль 0-3 мА.

- 40 мА. При цьому логічна одиниця кодується струмом 30-50мА, а нуль від 0-5мА.

Кожна лінія зв’язку має гальванічну розв’язку від електронних вузлів комп’ютера та ПП. В багатьох випадках гальванічна розв’язка реалізовується на оптоволоконних парах. Ці мікросхеми називаються оптрони.

В інтерфейсі, як правило, використовується тільки 2 лінії зв’язку (TXD та RXD). Тому використовується програмне управління обміну інформації між пристроями. При невеликих відстанях між пристроями можуть використовуватись ще 2 додаткові лінії зв’язку із сигналами готовності передавача і готовності приймача, що прискорює процес організації взаємодії між пристроями. Використання гальванічних розв’язок захищає електронні вузли комп’ютера та ПП від впливу завад високої потужності або від нештатного попадання у лінії зв’язку напруги силових мережевих ліній або інший сигналів.

Інтерфейс реалізовується на тих самих ВІС контролерів RS232C. Основною відмінністю є мікросхеми перетворення рівнів сигналів використовуються мікросхеми CL(для передавання)->ТТЛ(для приймання).

Лекція 3.2.Основні характеристики, склад і призначення ліній зв'язку, особливості обміну інформацією і виконання основних операцій інтерфейсів MIL-1553B, клавіатури.

Інтерфейс MIL-1553B (МПК)

МПК – послідовний мультиплексорний канал. Цей інтерфейс призначений для побудови завадостійких периферійних підсистем які можуть функціонувати в середовищах з високою інтенсивністю завад. Це магістральний, послідовний, напів-дуплексний асинхронний інтерфейс. Інтерфейс передбачає взаємодію контролера (К), який є складовою частиною комп’ютера та до 31 периферійного пристрою, які в даному інтерфейсі називаються кінцевими пристроями (КП). Пристрої під’єднуються до магістралі короткими відведеннями через імпульсні трансформатори. Магістраль реалізована через скрутку провідників, які поміщуються в екрані. Структура з’єднання пристроїв показана на рис.1. (наводиться рисунок)

Магістраль з обох сторін узгоджується резисторами R_y величиною 75 Ом, усі пристрої гальванічно розв’язані через імпульсні трансформатори та захисні резистори R₃ величиною 56 Ом. Магістраль з обох сторін підєднується одним провідником до сигнальної землі і до екрану. На магістралі використовуються імпульсні сигнали із фазо-маніпульованим кодуванням яке названо Манчестер2. Особливості цього кодування є те, що посередині такту логічна одиниця та логічний нуль кодуються взаємо-протилежними перемиканням сигналу, це показано на рис.2., де на рис.2.а показано кодування логічної одиниці, а на рис.2.б логічного нуля. (t-тривалість одного такту, u-розмах сигналу).

а) б)

Рис.2.

Величина сигналу Uc для передавача має бути в межах 3-10В. А для приймача в межах 1-10В. Тривалість такту Т 1мксек, відповідно швидкість обміну даними в установленому режимі складає 1 Мбіт/сек. Взаємодія між пристроями реалізується окремими словами, які можуть бути 3 типів:

- Інформаційне слово (ІС).

- Командне слово (КС).

- Слова відповіді (ВС).

Всі слова тривалістю 20 тактів і мають 3 базових поля:

- Поле синхронізації для синхросигналів 3 такти.

- Змістова частина в 16 тактів.

- Поле контролю тривалістю 1 такт.

Слова відрізняються змістовою частиною. Змістова частина показана на рис.3 (наводиться рисунок). В інформаційному слові ІНФ- інформація(16т). В командному це АДР-код адреси(5), ЗЧ-код запису/читання(1), КРЖ – код режиму(5), ПДА – під-ардеса(), РЖ – режим (3). В слові відповіді ІСТ - інформація про стан пристрою.

Слова об’єднуються у повідомлення і можуть бути паузи між окремими словами. Ці паузи трьох типів Т1, Т2, Т3. Т1,Т2 – в межах 2мксек, Т3 – 2 і більше мксек. Чотири типи повідомлень:

1. К->КП:КІ,ІС,…,ІС, Т1, КС, Т3

2. КП->К: КС, Т2, ВС, ІС, …, ІС, Т3

3. КП->КП: КС,КС,Т2,ВС, ІС,…,ІС, Т1,ВС,Т3

4. К->КП(Ж): КС, Т2, ВС, Т3

Контролер може передати управління магістраллю на короткий час одному з кінцевих пристроїв і тоді реалізоване повідомлення 3 типу, після цього управління магістраллю повертається контролеру. Стандарт встановлює вимоги щодо організації взаємодії між адаптером кінцевого пристрою і електронного вузлами кінцевого пристрою. Для практичної реалізації цього інтерфейсу випускаються мікросхеми контролерів, адаптерів а також імпульсних трансформаторів. Це полегшує побудову периферійних підсистем.

Лекція 3.3. Основні характеристики, склад і призначення ліній зв'язку, особливості обміну інформацією і виконання основних операцій інтерфейсу USB.

Інтерфейс USB (Universal Serial Bus).

Інтерфейс призначений для побудови периферійних підсистем середньої та високої продуктивності. Це послідовний, напів-дуплексний інтерфейс із складним багаторівневим ієрархічним способом з’єднання компонентів. Перша версія стандарту була подана в 1996 році і з цього часу цей інтерфейс стає перспективним периферійним інтерфейсом і знаходить широке застосування в комп’ютерах. Його перспективність обумовлена наступними чинниками:

1. Простота побудови високоефективних периферійних підсистем.

2. Можливість створення периферійних підсистем із великою кількістю пристроїв(до 127).

3. Можливість створення різних конфігурацій периферійних підсистем, в тому числі автоматичне конфігурування та ре-конфігурування при увімкненому живлені у периферійній системі.

4. Можливість обміну в реальному часі інтенсивними потоками аудіо та відео даними.

5. Простота кабельних з’єднань.

До недоліків можна віднести обмежену максимальну відстань між пристроями в межах 5 метрів.

Інтерфейс передбачає взаємодію двох складових частин:

1. Host комп’ютер

2. Периферійна підсистема.

В периферійній підсистемі розрізняють такі типи пристроїв:

1. Функція.

2. HUB.

3. Комбінований функція-hub.

Периферійна система будується за ієрархічним принципом подібна до багатоярусної піраміди у вершині якої є host-контролер. Host-контролер є складовою частиною комп'ютера на якого покладаються функції організації взаємодії із ядром комп’ютера а також управління периферійною підсистемою.

HUB має порти введення/виведення двох типів. Порт верхнього рівня, через який забезпечується взаємодія із верхнім рівнем периферійної підсистеми і порти нижнього рівня через які забезпечується взаємодія із пристроями даного рівня периферійної системи або із HUB’ами наступного рівня периферійної системи. Максимальна кількість рівнів у периферійній системі 5. В структурі периферійної підсистеми після host-контролера включається кореневий HUB, верхній порт якого з’єднується із host-контролером а нижні рівні використовуються для створення периферійної підсистеми. У HUB’і найчастіше є 2, 4 порти нижнього рівня або рідше 8 портів. Кількість їх не є стандартизованою а визначається схемо-технічними рішеннями певної мікросхеми на якій реалізований HUB. Основні елементи структури периферійної USB системи:

1. USB host controller.

2. USB системне програмне забезпечення.

3. USB клієнтське програмне забезпечення.

4. Фізичні пристрої.

На теперішній час розроблено декілька версій цього інтерфейсу.

Перша версія USB 1.0 була представлена в січні 1995 року.

Технічні характеристики:

високошвидкісне з'єднання — 12 Мбіт/с

максимальна довжина кабеля для високошвидкісного з'єднання — 3 м

низькошвидкісне з'єднання — 1,5 Мбіт/с

максимальна довжина кабеля для низькошвидкісного з'єднання — 5 м

максимальна кількість пристроїв підімкнення (враховуючи)концентратори — 127

можливість підключення пристроїв з різними швидкостями обміну інформацією

напруга живлення для переферійних пристроїв — 5 В

максимальний струм споживання на один пристрій — 500 мA

Версія USB 1.1. Представлена у вересні 1998. Виправлені проблеми виявлені у версії 1.0, в основному пов'язані з концентраторами. Інтерфейс USB 1.1 декларує два режими:|

1)низькошвидкісний підканал (пропускна спроможність - 1,5 Мбіт/с), призначений для таких пристроїв, як миші і клавіатури;|устроїв|

2)високопродуктивний канал, що забезпечує максимальну пропускну спроможність 12 Мбіт/с, що може використовуватися для підключення зовнішніх накопичувачів або пристроїв обробки і передачі аудио- і відеоінформації.

Версія |устроїв||

USB 2.0. Версія представлена у квітні 2000 року. USB 2.0 відрізняється від USB 1.1 лише швидкістю передачі, яка зросла та незначними змінами в протоколі передачі даних для режиму Hi-speed (480 Мбіт/сек). Існує три швидкості роботи пристроїв USB 2.0:

Low-speed 10—1500 Кбіт/c (використовується для інтерактивних пристроїв: клавіатури, мишки, джойстики)

Full-speed 0,5—12 Мбіт/с (аудіо/відео пристрої)

Hi-speed 25—480 Мбіт/с (відео пристрої, пристрої зберігання інформації)

В дійсності ж хоча швидкість USB 2.0 і може досягати 480Мбит/с, пристрої типу жорстких дисків чи взагалі будь-які інші носії інформації ніколи не досягають її по шині USB, хоча і могли б. Це можна пояснити доволі просто, шина USB має доволі велику затримку між запитом на передачу інформацію і саме самою передачею даних («довгий ping»). Наприклад шина FireWire забезпечує максимальну швидкість у 400 Мбіт/с, тобто на 80Мбіт/с меньше чим у USB, дозволяє досягнути більшої швидкості обміну даними з носіями інформації.

Версія USB OTG. Технологія USB On-The-Go розширює специфікації USB 2.0 для легкого з'єднання між собою переферійних USB-пристроїв безпосередньо між собою без задіяння комп'ютера. Прикладом застосування цієї технології є можливість підключення фотоапарату напряму до друкарки. Цей стандарт виник через об'єктивну потребу надійного з'єднання особливо поширених USB-пристроїв без застосування комп'ютера, який в потрібний момент може і не виявитися під руками.

Бездротовий USB. Офіційна специфікація протоколу була анонсована в травні 2005 року. Дозволяє організовувати бездротовий зв'язок з високою швидкістю передачі даних до 480 Мбіт/с на відстані 3 метрів та до 110 Мбіт/с на відстані 10 метрів. Для безпровідного USB часом використовують абревіатуру WUSB. Розробник протоколу USB-IF віддає перевагу практиці іменування протокол офіційно Certified Wireless USB.

Версія USB 3.0. Протокол USB 3.0 знаходиться на стадії розробки і буде передавати сигнал за допомогою оптоволоконного кабелю USB 3.0 планується створити зворотно сумісним з USB 2.0 та USB 1.1

Створенням USB 3.0 займаються компанії: Intel, Microsoft, Hewlett-Packard, Texas Instruments, NEC и NXP Semiconductors.

Теоретична пікова пропускна здатність складає 4,8 Гбіт/с. Специфікація периферійної шини USB була розроблена лідерами комп'ютерної і телекомунікаційної промисловості (Compaq, DEC, IBM, Intel, Microsoft, NEC і Northern Telecom) для підключення комп'ютерної периферії поза корпусом ПК з автоматичною автоконфігурацією (Plug&Play). Перша версія стандарту з'явилася в 1996 р. Агресивна політика Intel по впровадженню цього інтерфейсу стимулює поступове зникнення таких низькошвидкісних інтерфейсів, як RS 232C, Access.bus і тому подібне Проте для високошвидкісних пристроїв строгішими вимогами до продуктивності (наприклад, доступ до видаленого накопичувача або передача оцифрованого відео) конкурентом USB є інтерфейс IEEE 1394.

Дата добавления: 2014-11-09