Кліринг. Кліринговий депозитарій. Розрахунковий банк

Кліринг – це отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Загальна (принципова) схема клірингу досить проста. Якщо особа "А" з даної угоди винна особі "Б" 500 гривень, а за попередньою угодою, навпаки, особа "Б" була вже винна особі "А" 300 гривень, то замість двох перерахувань коштів повинно бути здійснене одне: особа "А" заплатить особі "Б" різницю 500 - 300 = 200 гривень. Тобто 300 гривень за цією двосторонньою угодою буде зараховано.

Перевагою цього виду платежів є їхня концентрація. Це дає змогу значно зменшити баланс платежів й обороти за платіжними коштами, полегшити управління безготівковим оборотом. За допомогою клірингу спрощуються, здешевлюються і прискорюються розрахунки, зберігається готівка, а завдяки цьому підвищується рівень прибутковості та ліквідності банків, що беруть участь у розрахунках.

Фахівці виділяють такі основні функції клірингу і пов'язані з ним розрахунки:

· забезпечення реєстрації угод, що укладаються, в тому числі передача і отримання інформації про угоди, їх перевірка, реєстрація та інші операції;

· облік зареєстрованих угод - за видами ринку, за учасниками, за термінами виконання і т. д.;

· залік взаємних зобов'язань і платежів учасників фондових угод;

· гарантійне забезпечення угод;

· проведення грошових розрахунків;

· забезпечення поставки цінних паперів з укладених угод.

Система клірингових заліків може використовуватися як для розрахунків між банками всередині країни, так і для міжнародних розрахунків. Організація міжбанківського заліку залежить від того, чи є банки-учасники самостійними юридичними особами, чи вони входять до системи того самого банку. У першому випадку банки обмінюються чеками, векселями та іншими борговими зобов'язаннями клієнтів, доплачуючи лише різницю за заліком. Це – міжбанківський кліринг. У другому – йдеться про внутрішньобанківський кліринг. Для цього всередині системи банку, в його головній установі, створюється кліринговий відділ, який і виконує залікові операції для клієнтів цього банку.

Залежно від сфери застосування міжбанківський кліринг може бути:

локальним — між банками якогось регіону чи між банками певної банківської групи та (або) між філіями одного банку;

загальнодержавним — між кредитно-фінансовими установами всієї країни.

У західних країнах кліринг виконується через банки або спеціально створені розрахункові центри – клірингові палати. В останньому випадку банки домовляються не здійснювати негайного розрахунку за кожним окремим платіжним дорученням, а накопичувати свої вимоги і зобов'язання за певний період часу — кліринговий цикл. Після завершення циклу вхідні та вихідні платежі заліковуються, а банки беруть до оплати лише суму своїх чистих зобов'язань. Залік платежу здійснюють на рахунках банку, який виконує розрахунки. Як правило, ним є центральний банк країни. Однак чисті розрахунки можна виконувати також на рахунках-ностро в комерційному банку. Важливою функцією клірингової палати є її участь у підготовці розрахункових документів для своїх учасників після кожного циклу клірингу. За його результатами складається звіт про платіжні операції з визначенням нетто-позиції кожного учасника з допомогою взаємної компенсації загальної грошової суми платіжних доручень, чеків і платіжних вимог, поданих йому іншими учасниками. Звіт про операцію з нетто-позиціями передається до центрального банку, де здійснюється розрахунок на кореспондентських рахунках учасників.

Практично всі клірингові палати в західних країнах є добровільними асоціаціями фінансових установ. Здебільшого вони утворюються на некомерційній кооперативній основі, частково – під керівництвом адміністрації. Членство обмежується певним географічним регіоном, наприклад містом, графством, адміністративною областю. Однак існують організації і в національному масштабі.

Клірингова палата виконує численні функції для полегшення процесу клірингу між банками-учасниками. Регламент клірингової палати визначає термін, до якого мають бути подані платіжні документи, з тим щоб вони були включені до взаєморозрахунків того самого дня. Регламент визначає штрафи та інші покарання за недотримання терміну подання документів. Центральному банку надані всі привілеї щодо пред'явлення документів.

Кліринговий депозитарій – депозитарій, який одержав дозвіл Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.

Розрахунковий банк – банк, з яким депозитарій уклав договір по грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

4. Інформаційно-аналітичні інститути та їх значення у функціонуванні ринку фінансових послуг.

Інформаційно-аналітичні інститути, інформаційно-консультаційні центри — інститути, що спеціалізуються на наданні послуг клієнтам з опрацювання та поширення ринкової інформації про суб'єктів та інструменти фінансового ринку, цінні папери, фондові індекси, поточні курси тощо, а також на складанні аналітичних оглядів подій та тенденцій на ринку фінансових послуг. Інформаційно-аналітичні інститути видають різноманітні огляди, аналітичні записки, публікують статистичні дані про курси валют, цінних паперів, складають фондові індекси і рейтинги та ін.

На рис. наведені елементи інформаційної інфраструктури.

Рис. Основні елементи інформаційної інфраструктури, що продукують інформацію

Базовою ланкою у процесі інформаційного наповнення фінансового ринку є продукування первинної інформації. Якщо інститути, які забезпечують цей процес нерозвинуті, то і синтез комплексних інформаційних масивів і створення аналітичних та прогнозних матеріалів буде дуже утрудненим.

У всіх країнах в інформаційному наповненні фінансових ринків значну роль відіграють центральні банки. Типовим для ЦБ є оприлюднення офіційного курсу валют та облікових ставок. ЦБ всіх розвинутих країн крім первинного продукування інформації фінансового характеру також виступають в якості суб’єктів, що формують комплексні інформаційні масиви стосовно макроекономічних показників, а також розміщують на своїх інформаційних ресурсах аналітичні матеріали. Позитивним моментом у даному аспекті слід відзначити, що таку практику в останні роки перейняв і НБУ, сайт якого зазнав значних позитивних змін за останні роки в плані інформаційного наповнення.

Як відображено на рис., організаціями, які продукують інформацію щодо валютних курсів є і валютні біржі. Така їх функція є природною, так як саме на них відбуваються процеси купівлі-продажу валюти, де й встановлюється ціна за рахунок ринкового механізму.

Важливою складовою інформаційного наповнення фінансового ринку є відомості про суб’єктів, які функціонують на фінансовому ринку (зокрема емітентів цінних паперів) у рамках інституту розкриття інформації.

Первиною ланкою продукування даної інформації виступають спеціалізовані агентства (або інформаційні системи). Так у США інформація, що розкривається, формується безпосередньо суб’єктом, який повинен це робити або його агентами з оформлення документів за допомогою спеціальної комп'ютерної програми (EDGARLink). З вересня 1995 року система EDGAR фінансується американською Комісією з цінних паперів та бірж (SEC).

У Росії організацією, що здійснює розкриття інформації емітентів є Федеральна комісія з цінних паперів Росії.

В Україні таким агентством є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка здійснює процес продукування такої інформації безпосередньо на фінансовий ринок через Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України. Але потрібно зазначити, що Агентство як і НКЦПФР не оприлюднюють безпосередньо інформацію щодо емітентів (як це, наприклад здійснює державне агентство SEC у США) – це здійснюють самі емітенти за свій рахунок. Емітенти мають можливість оприлюднити річний звіт на Web-сайті Агентства, одного з інформаційних агентств, з яким укладено договір про оприлюднення інформації на ринку цінних паперів України. Єдиний масив даних формується Агентством з розвитку інфраструктури фондового ринку України (www.smida.gov.ua).

Світова практика виробила інститут, за допомогою якого стисло подається інформація про стан ринку в цілому – фондові (біржові індекси).

Найбільш популярним індексом ділової активності в міжнародному масштабі індекс є Dow Jones Industrial Average, що розраховується по акціях 30 промислових підприємств, що котується на біржі Нью-Йорка NYSE. Вважається, що компанії, акції яких входять до складу індексу, достатньо повно представляють ринок в цілому. Розрахунок цього індексу здійснює спеціальне однойменне інформаційне агентство. Індекс Нью-Йоркської фондової біржі – Standard and Poor’s 500 (S&P 500) також розраховується не структурою, яка входить до складу біржі, а окремим агентством, яке більше відоме як кредитно-рейтингове агентство. Свій власний індекс ділової активності розраховує всесвітньо відоме агентство фінансових новин Reuters.

В Україні, спеціальні агентства, які б розраховували фондові індекси відсутні. Ті ж індекси, які прийнято вважати українськими, розраховуються безпосередньо біржами: ПФТС та українською біржею. Українська біржа продукує всього один індекс - Індекс українських акцій (UX-індекс), який розраховується з 26 березня 2009 року.

Проблемою інституту фондових індексів в Україні є те, що всі чотири індекси, які існують в Україні, враховують інформацію організованого ринку, тоді як 90% угод у 2013 році в Україні здійснюються на неорганізованому ринку. Спеціальна інформаційна інфраструктури, яка б відображала інформацію про стан та тенденції на неорганізованому фондовому ринку в Україні відсутня.

Рейтингове агентство – це юридична особа, яка надає професійні послуги на ринку цінних паперів та спеціалізується на визначенні кредитних рейтингів (рейтингуванні) та наданні інформаційно-аналітичних послуг, пов’язаних із забезпеченням діяльності з визначення кредитних рейтингів.

Згідно даних, які наводяться на сайті НКЦПФР на 01.09.2014 року існує шість уповноважені рейтингові агентства, які мають право визначати обов'язкові за законом рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів в Україні:

ТОВ "Рейтингове агентство "ІВІ - Рейтинг;

ТОВ „Рюрік”;

ТОВ "Рейтингове агентство "ЕКСПЕРТ – РЕЙТИНГ";

ТОВ «Кредит-Рейтинг»;

ТОВ «Українське кредитно-рейтингове агентство»;

ТОВ «РА «СТАНДАРТ РЕЙТИНГ».

Окрім українських компаній таке ж право мають наступні Міжнародні рейтингові агентства: Fitch Ratings (Велика Британія, Сполучені Штати Америки), Moody's Investors Service (Сполучені Штати Америки), Standard and Poor's (Сполучені Штати Америки), а також дочірні компанії, які знаходяться під операційним контролем Moody's Investors Service Inc.

На розвинених фондових ринках існує механізм фінансових консультантів, які забезпечують інвесторів необхідною інформацією. Найвідомішими консультантами з фондового ринку є компанії Bloomberg, Reutuen, Thompson, Zchak. Головна їхня функція – надання оперативної інформації з докладним аналізом ситуації на ринку. Як правило, консультаційні компанії пропонують своїм клієнтам такий спектр інформації: політичні новини та їхній вплив на ситуацію на фондовому ринку, економічні новини, загальні фінансові новини. Окремо подається інформація про загальну ситуацію на фондовому ринку та інформація у розрізі головних сегментів фондового ринку.

В Україні такого роду послуги знаходяться в зародковому стані і як правило надаються консалтинговими та інвестиційними агентствами.

Дата добавления: 2014-11-09