Функції економічної теорії

Економічна теорія вивчає відносини між людьми у вирішальній сфері їх життєдіяльності - в економічній діяльності. Значення політекономії в житті суспільства може бути охарактеризоване її функціями.

Політекономія як одна з галузей наукового знання, виконує:

1) пізнавальну функцію. Нею політична економія забезпечує нагромадження наукових знань, нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знанням об'єктивних законів економічного розвитку суспільства, силою наукового передбачення;

2) методологічну. Політична економія вивчає виробничо-господарчі відносини людей у глибинній їхній сутності. Це фундаментальна наука, є методологічною основою всіх економічних наук. Це свого роду економічна філософія.

3) практичну. Політична економія - теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі законів, що відкриваються нею, і її теоретичних висновків органи державного управління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і тактику. Політична економія сприяє нарощуванню економічного потенціалу.

4) прогностичну. Прогностична функція політекономії проявляється у вигляді розробки наукових засад передбачення соціально-економічного розвитку країни в майбутньому. Вона реалізується як розробка прогнозів, довгострокових програм розвитку суспільного виробництва, змін у його структурі з урахуванням можливих кінцевих наслідків.

5) ідеологічну функцію. Кожен напрям у сучасній політичній економії (неоконсерватизм, неокласицизм, інституціоналізм, неомарк­сизм) спирається на відповідні ідеологічні принципи (захист чи незахист капіталістичних цінностей, захист чи незахист соціалістичних цінностей тощо).

6) виховну. Зміст виховної функції складає формування у населення економічної культури, розуміння логіки розвитку сучасного ринкового господарства.

1.5. Місце економічної теорії в системі економічних дисциплін

Економічна теорія (політекономія) є методологічною основою, базою, фундаментом розвитку всіх інших економічних наук. Місце економічної теорії в системі інших економічних дисциплін представлено на рис. 1.3.

Економічна теорія (політекономія) – це теоретична дисципліна, що розкриває загальні економічні закони розвитку, виробничі відносини. Як наука ця дисципліна має фундаментальний характер. Проте вона обмежена щодо свого предмета. Іншими проблемами економічного порядку займаються такі напрями в економічній науці, як мікро- і макроекономіка.

Мікроекономіка розглядає економічну систему на мікрорівні, досліджує діяльність окремих економічних суб’єктів, характеризує їх поведінку і пояснює, ким, як і чому економічні рішення приймаються на цьому рівні, наприклад, що, скільки і коли купити або продати і т. п.

Макроекономіка досліджує економіку як єдине ціле, у системі, комплексі всіх її проблем на рівні народного господарства. Макроекономіка вивчає великомасштабні економічні процеси (походження і природу прибутків населення, багатства нації в цілому, продуктивність суспільної праці і чинники, що її визначають, динаміку процента, безробіття та його природу і т. ін.) і шукає шляхи розв’язання загальноекономічних проблем (як створити нові робочі місця, як захистити економіку від інфляції, як підвищити загальний рівень життя населення країни, як забезпечити макроекономічне зростання тощо).

Мікро- і макроекономіка як складові економічної теорії перебувають у нерозривній єдності, у взаємозв’язку. Одночасно поділ економічної науки на мікро- і макроекономіку певною мірою є умовним. Це тим більше природно, якщо зважати на те, що обидві ці значні частини економічної теорії досліджують свої проблеми на основі пізнання законів і категорій, які є предметом політичної економії.

Економікс акцентує увагу на проблемах раціонального використання обмежених ресурсів заради задоволення необмежених потреб суспільства. А інші конкретні економічні науки (економіка праці, фінанси та ін.) займаються проблемами практичного застосування економічної теорії в практиці господарювання.

Дата добавления: 2014-11-16