Капітал як матеріальна основа господарської діяльності підприємства

Капітал підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності – засоби виробництва, інші матеріальні цінності та фінансові ресурси, які створюються і використовуються у відтворювальному процесі для забезпечення його життєдіяльності. Отже, капітал становить матеріальну основу для початку і продовження підприємницької діяльності будь-якого підприємства. Його розмір використовується як основа при визначенні фінансово-економічного становища підприємницьких структур, автономності бізнесу.

Схематично структуру капіталу зображено на рис. 10.1.

Рис.10.1. Структура капіталу підприємства

Структура власного капіталу підприємства відображає закон взаємозв'язку різних елементів, систему їх взаємодії у межах єдиного цілого.

Засоби виробництва (засоби праці та предмети праці) у вартісному вираженні становлять виробничий капітал (виробничі засоби) підприємства. Залежно від характеру обігу, перенесення своєї вартості на створювану продукцію капітал, що перебуває у виробничій формі, поділяють на основний і обіговий.

Основний капітал – це засоби праці, які цілком і багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натурально-речову форму, а їхня вартість переноситься на вироблений продукт частинами в міру їх зношування. До основного капіталу зараховують ту частину продуктивного капіталу, яка авансована для придбання (купівлі) виробничих приміщень, споруд, машин, устаткування, комп'ютерів, інструментів. Перенесення частини вартості основного капіталу здійснюється шляхом амортизації і утворення амортизаційного фонду. Наприклад, машина служить 10 років. Щорічно десята частина її вартості переноситься на вироблені товари, які створюються з її допомогою. Отже, машина зазнає амортизації.

Необхідно враховувати також фактор морального зношування, у зв'язку з чим засоби праці мають бути заміщені ще до їхнього фізичного зношування, адже відбувається безперервний процес створення нового технічно досконалішого виробничого обладнання з підвищеною продуктивністю.

Водночас слід мати на увазі, що елементи основного капіталу у процесі виробництва виконують різні функції і поділяються на активні і пасивні. Активні елементи основного капіталу – це ті, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, тобто впливають на предмет праці. До них належать машини, устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади, комп'ютери тощо. Пасивні елементи – обслуговують процес виробництва, тобто створюють умови для його здійснення (приміром, будівлі, споруди). Продуктивність основного капіталу підприємства тим вища, чи більша частка активної частини.

Джерелом простого відтворення основного капіталу є амортизаційні відрахування.

Слід зазначити, що в Україні тривалий час виділялось недостатньо коштів для оновлення основного капіталу. Це призвело до невиправданого перенапруження вітчизняної економіки, де питома вага зношення діючого основного капіталу, що діє, значно більша порівняно із упровадженням нових засобів праці. На початку 90-х років XX ст. потреби економіки України у відтворенні основного капіталу задовольнялися лише на 50 відсотків. Негайної зміни вимагали майже 25 відсотків загального обсягу основного капіталу, у тому числі майже 40 відсотків машин і обладнання1. Вихід із такої негативної ситуації і оновлення основного капіталу на принципово новій, конкурентоспроможній основі потребує значного інвестиційно-інноваційного пожвавлення, науково обґрунтованої інвестиційної політики. Важливе значення має поліпшення технологічної структури інвестицій за рахунок збільшення питомої ваги витрат на відтворення активної частини основного капіталу – машин та устаткування.

Необхідно зазначити, що за останні роки технологічна структура інвестицій в оновлення основного капіталу у вітчизняній економіці поліпшилася.

Обіговий капітал – це частина продуктивного капіталу, яка цілком споживається у кожному циклі виробництва, при цьому свою вартість повністю переносить на виготовлений продукт за один кругообіг і яка повністю повертається до підприємця у грошовій формі після його реалізації. До обігового капіталу зараховують предмети праці, які використовуються у виробництві – матеріали, сировину, паливо, енергію, напівфабрикати та інше. їхня вартість повністю входить у створювану продукцію. До обігового капіталу належить і та частина капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили. Проте вартість капіталу, витраченого на робочу силу, на відміну від інших частин обігового капіталу, у процесі виробництва не переноситься на готовий продукт. Робоча сила разом з іншими чинниками виробництва (капіталом і підприємцем) створює нову вартість, яка є складовою доданої вартості.

В сучасних умовах інформаційної економіки вчені, оцінюючи роль і значення інтелектуального капіталу у процесі створення нової вартості та отримання прибутку, особливу увагу звертають на людський капітал. Так, вони зазначають, що людський капітал є міра втіленої в людині здатності приносити дохід. Людський капітал включає природжені здібності й талант, а також освіту й набуту кваліфікацію.

Капітал як матеріальна основа господарської діяльності підприємства є абстрактною сумою грошових коштів, що надані їх власником або кредитором суб'єкту господарювання з метою інвестування. Тому за джерелами виникнення розрізняють капітал підприємства двох типів:

1) власний капітал;

2) позиковий капітал (кредити, позики).

Власний капітал – це грошовий капітал, який надається на невизначений термін підприємству в обмін на право співвласника його майна і доходу (прибутку), що виникає внаслідок підприємницької діяльності. Його економічна сутність і зміст полягають у забезпеченні будь-якого підприємства засобами праці та предметами праці (основним і обіговим капіталом), необхідними для початку і продовження господарської діяльності. Основу власного капіталу складає статутний і пайовий капітал, у нього також входять додатково вкладений капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток і цільове фінансування. Статутний і пайовий капітал складають внески засновників підприємства.

Порядок формування власного капіталу залежить від організаційно-правової форми підприємства. Так, наприклад, капітал товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства та командитного товариства формується за рахунок внесків його засновників та учасників.

Позиковий капітал – фінансові ресурси, які надаються підприємству у користування на точно фіксований час і під установлену в договорі позики плату. Він складається з довгострокових і короткострокових банківських та інших кредитів, позики, інвестицій; лізингу та ін.

Відтворення капіталу підприємства – це безперервне його відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва (рис. 11.4).

У ході відтворення капіталу відновлюються і розвиваються його складові елементи як за натурально-речовою формою, так і за вартістю, змінюється структура капіталу. У ході повторення і відновлення виробництва капітал підприємства перебуває у кругообігу.

Кругообіг капіталу – це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три взаємозалежних стадії, втілюючись на кожній із них у відповідну матеріальну форму: засобів виробництва, готової продукції і грошових коштів.

На першій стадії підприємство купує на ринку засоби виробництва і робочу силу (грошова форма капіталу перетворюється на товарну), на другій – відбувається процес виробництва (продуктивна форма капіталу перетворюється на товарну), на третій – реалізується на товарному ринку вироблений продукт (товарна форма капіталу перетворюється на свою початкову (вихідну) форму – грошову, кругообіг завершений). Від безперебійного кругообігу значною мірою залежить нормальний хід процесу відтворення капіталу підприємства, його ритмічність, надходження кінцевого продукту на потреби особистого і виробничого споживання.

Схему кругообігу капіталу підприємства можна показати так:

ЗВ

Г-Т... В... Т'-Г', (10.1)

РС

(І) (ІІ) (ІІІ)

I стадія (обігу); II друга стадія (виробництва); III стадія (обігу),

де Г- грошові кошти,

Т - вартість закуплених засобів виробництва (ЗВ) і робочої сили (РС):

В - виробництво, у процесі якого вартість спожитих засобів виробництва переноситься конкретною працею на продукт, що виробляється, створюється нова вартість;

Т' - готова для реалізації продукція;

Г' - грошові кошти від реалізації продукції.

З формули кругообігу капіталу видно, що грошовий капітал перетворюється на продуктивний (перша стадія), продуктивний – на товарний (друга стадія), товарний – на грошовий (третя стадія). На першій і третій стадіях кругообіг капіталу функціонує у сфері обігу, на другій – у сфері виробництва нової продукції і створенні нової вартості.

На кожній стадії кругообігу капіталу відбуваються різні економічні процеси, і жодну з них не можна абсолютизувати, а потрібно розглядати у діалектичному зв'язку з іншими стадіями.

При аналізі кругообігу капіталу особливої уваги слід надавати проблемі ефективності та якості. Так, від якості засобів виробництва, закуплених на першій стадії кругообігу, значною мірою залежить ефективність процесу в наступних стадіях. Наприклад, у разі використання неякісної сировини підприємство одержить неякісний товар, який не буде реалізуватися. Отже, проблема якості товару – головна. Ефективність на другій стадії пов'язана, зокрема, зі скороченням часу робочого періоду, що вимагає застосування прогресивної техніки та технології, комп'ютеризації виробництва тощо. На третій стадії існують проблеми транспортування, зберігання, реалізації продукції. Раціональне їх розв'язання може у декілька разів збільшити прибуток, зарплату, фонди нагромадження і споживання.

У процесі відтворення капіталу його кругообіг постійно повторюється. Кругообіг як періодично повторюваний процес, а не як окремий акт, у якому авансована вартість повертається до своєї вихідної форми, називається обігом капіталу. Тривалість обігу характеризується часом обігу капіталу. Час обігу капіталу – це період руху вартості від моменту її авансування до моменту її повернення до підприємства у грошовій формі. Тобто, це період від моменту авансування грошових коштів до моменту їх повернення до підприємства.

Швидкість обігу капіталу прийнято визначати кількістю його обігів (К), які відбулися за певний період, як правило за рік (О), і тривалістю (часом) одного обігу капіталу (о). Залежність між цими показниками можна виразити формулою:

К = О/о (10.2)

Швидкість обігу капіталу має велике значення для господарської діяльності підприємства. Збільшення швидкості обігу капіталу сприяє зниженню витрат виробництва, підвищенню ефективності діяльності підприємства. На швидкість обігу капіталу впливають час виробництва і час обігу.

Час виробництва – це час, протягом якого продуктивний капітал перебуває у сфері виробництва. Він охоплює час безпосереднього впливу на предмет праці робітника, природних процесів, а також перерви у виробничому процесі, що пов'язані з технологією виробництва, та час перебування капіталу у вигляді виробничих запасів. Щоб прискорити обіг капіталу, підприємці прагнуть скоротити час виробництва, підвищуючи продуктивність й інтенсивність праці, застосовуючи науково-технічні досягнення, сучасну нову техніку і технологію.

Час обігу – це час, протягом якого капітал підприємства перебуває у сфері обігу. У різних галузях і сферах господарської, діяльності він різний і складається з часу транспортування товару від виробника до споживача, часу зберігання товарних запасів на складах, часу продажу готової продукції, часу купівлі чинників виробництва тощо. Скорочення часу обігу і загального обігу капіталу залежить від впровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій, комерційної інформації, вдосконалення транспорту і засобів зв'язку, менеджменту і маркетингу.

Сьогодні вся маркетингова діяльність підприємства має бути спрямована на скорочення обігу, часу, протягом якого готова продукція знаходиться на складах, терміну транспортування її до споживача, часу реалізації готової продукції, часу, протягом якого відбувається придбання нових засобів виробництва. Все це впливає на продуктивність праці, собівартість, прибутковість.

У процесі кругообігу основний капітал зазнає фізичного (матеріального) і морального зношування.

Фізичне зношування основного капіталу – це матеріальне зношування машин, обладнання, ЕОМ, комп'ютерів, інструментів, будівель і споруд та інших засобів праці в результаті поступової втрати окремими елементами своїх техніко-виробничих властивостей, своєї споживної вартості. Фізичне зношування є наслідком впливу виробничих навантажень, атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлені знаряддя праці. В економічному значенні фізичне зношування — це процес перенесення вартості на готовий продукт тією середньою мірою, якою основний капітал втрачає свою споживну вартість.

Крім фізичного зношування, основний капітал зазнає і морального зношування. Моральне зношування – це передчасна втрата засобами праці (машинами, обладнанням, ЕОМ, комп'ютерами, інструментами) частини вартості через конструктивне старіння, винайдення нових засобів праці незалежно від фізичного зношування. Матеріальною основою морального зношування є науково-технічний прогрес. Існують дві форми морального зношування. Перша форма полягає у втраті місткості засобів праці внаслідок підвищення продуктивності праці. Тобто, коли старі засоби праці втрачають частину первісної вартості, бо нові засоби праці такої самої конструкції виробляються дешевше внаслідок зростання суспільної продуктивності праці в галузях, що їх виготовляють. У результаті на готовий продукт переноситься їхня менша вартість.

Друга форма морального зношування спричинена поширенням досконаліших і продуктивніших засобів праці. Це коли у виробництво впроваджуються принципово нові, економічні машини і устаткування, новітня технологія, а старі засоби праці і технології вже не забезпечують досягнутого рівня суспільно необхідної праці на виробництво певної продукції. При цьому на одиницю виробленої продукції переноситься менша величина вартості основних виробничих фондів. Наприклад, якщо за допомогою принципово нової машини виробляється у два рази більше продукції (чи надається послуг), ніж за допомогою застарілої техніки, то на одиницю продукту (послуги) буде переноситися менша кількість вартості застарілих засобів праці. Це скорочує тривалість циклу обігу основного капіталу.

Отже, за другої форми морального зношування відбувається зниження вартості основного капіталу (засобів праці) у результаті науково-технічного прогресу.

Дата добавления: 2014-11-16