Тема 10 Зміни на основі інформаційних технологій

Конгломератна диверсифікація – вихід у нові види бізнесу, які жодним чином не пов’язані ні з існуючою технологією, ні з потребами існуючих у фірми споживачів. Такий вид диверсифікації потребує найбільших фінансових витрат і доступний лише великим підприємствам.

Диверсифікація – це стратегія, яка передбачає вихід підприємства в нові для нього сфери бізнесу.

Розрізняють такі види диверсифікації: вертикальну (або концентрична), горизонтальну та конгломератну диверсифікацію.

Вертикальна диверсифікація – коли підприємство починає виробляти товари, які в технологічному та маркетинговому аспекті пов’язані з існуючими товарами фірми. Яскравий приклад – корпорація "Дженерал моторс", яка відрізняється найвищим рівнем вертикальної диверсифікації – власна продукція становить близько 65 % загальної вартості автомобіля.

Переваги вертикальної диверсифікації:

поєднання координації дій з великими можливостями контролю;

стабільність господарських зв’язків у межах підприємства;

гарантовані поставки матеріально-технічних ресурсів;

тісний контакт з кінцевими споживачами.

Недоліки:

взаємозалежність підрозділів підприємства, що в разі негативних зовнішніх змін погіршує становище підприємства;

обмежений ринок збуту призводить до зменшення впливу конкуренції;

необхідність удосконалення потребує значних витрат, що, урешті, призводить до перевищення вартості ресурсів за середньою ринковою ціною. Як наслідок указаних недоліків спостерігається зниження рівня вертикальної диверсифікації.

Горизонтальна диверсифікація передбачає вихід у нові сфери бізнесу, які пов’язані із задоволенням потреб для існуючих клієнтів (споживачів) фірми. Підприємство, що виготовляє певний вид товару або послуги, може отримати інформацію від своїх споживачів щодо необхідності в інших видах товарів та послуг і користування цією можливістю. Саме в цьому полягають переваги горизонтальної диверсифікації, що дає змогу різнобічно врахувати потреби споживачів, при цьому досягається ефект синергізму – сукупність видів діяльності дає значніший ефект, ніж окремі види діяльності. Приклад – фірма, що здійснює пасажирські перевезення, виходить у туристичний бізнес та може надавати своїм пасажирам послуги з туристичного обслуговування.

Актуальність теми. Як показав досвід роботи агропромислових структур ні одна з них в умовах ринку не може розвиватись успішно, функціонуючи відокремлено. Формування єдиних по цілі і економічних інтересів інтегрованих структур визване необхідністю створення конкурентоспроможного продовольчого ринку в Україні, підвищенням продовольчої безпеки і рівня харчування населення.

Створення інтегрованих структур, починаючи з підприємства і закінчуючи регіонами, дозволить розширити робочі місця безпосередньо в містах виробництва продукції і її переробки. Створення системи організаційно-технологічних і економічних взаємовідносин на основі інтеграції дозволить найбільш повно використовувати потужності переробної промисловості, урівноважити диспаритет цін, забезпечити еквівалентний обмін між підприємствами АПК по всьому технологічному ланцюгу від поля і ферми до споживача.

Аналіз роботи інтегрованих структур показав, що вони мають більш високі економічні показники. Питома вага прибуткових господарств серед них вища в 1,5-2 рази. Це означає, що такі агроформування можуть забезпечити реальне підвищення доходів сільських жителів і зміцнення місцевих бюджетів.

Вважаємо, що на цей час для інтенсивного розвитку інтеграції в АПК країни є сприятливі умови. Затверджена власність на землю і майно. Наявність приватної власності дозволить залучити інвесторів для розвитку таких структур.

Законодавча база дозволяє організувати спільне виробництво за участю сільських товаровиробників з правом використання майна переробних цехів і заводів, залучати іноземний капітал і кредити.

Створення ефективної системи інтеграції, яка здатна ефективно впливати на постреформові процеси реструктуризації агропромислового комплексу, повинна бути здійснена з обґрунтуванням умов для її розвитку, становленням напрямків і форм горизонтальної і вертикальної інтеграції в регіонах, економічним регулюванням, що забезпечує спільну зацікавлену діяльність всіх структур АПК в ринкових умовах.

Раціональне використання різноманітних форм інтеграції виробництва створює передумови для підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення доходності і конкурентоспроможності галузей АПК. Все це обумовило актуальність обраної теми дисертаційної роботи і визначило коло питань для вивчення.

Стан вивчення проблеми. В значній мірі розробка організаційних структур інтегрованих систем в регіоні, економічного механізму спільної зацікавленості діяльності за останні роки не отримала необхідного розвитку. Певною мірою це пов’язано з структурними змінами в формах власності і господарювання, які продовжують удосконалюватись і стабілізуватись.

Разом з тим на необхідність підсилення процесів інтеграції в умовах ринку, економічному механізмі формування відносин в АПК, організаційних структурах звертають увагу в своїх дослідженнях Амбросов В.Я., Бойко В.І., Василенко В.Л., Зимовець В.М., Криворучко В.І., Коденська М.Ю., Лукінов І.І., Макаренко П.М., Малік М.Й., Мартьянов В.П., Месель-Веселяк В.Я., Мостенська Т.Л., Онищенко О.М., Саблук П.Т., Скупий В.М., Шиян В.Й., Шпичак О.М., Червен І.І., та інші.

Але при цьому було недостатньо надано уваги регіональним особливостям формування процесів інтеграції, системі економічних взаємовідносин, які враховують інтереси товаровиробника власника, конкретним формам відносин в підприємстві і при їх участі в інтегрованих системах.

Мета і задачі дослідження. Основна ціль дослідження полягала в тому, щоб розкрити роль і значення інтеграції в реструктуризації нових форм господарювання, визначити напрямки і форми інтегрованих структур в відповідності з особливостями регіону, обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення механізму економічних взаємовідносин з інтеграторами, як на рівні підприємства так і зв’язків її з районними і обласними переробними підприємствами та інвесторами.

В відповідності з поставленою ціллю вирішувались наступні завдання:

вивчити та сформулювати теоретичні основи та визначити роль інтеграційних процесів у відповідності з сучасними умовами господарювання в АПК регіону;

дослідити напрямки і умови прискорення процесів інтеграції в регіоні;

обґрунтувати з врахуванням вимог ринку напрямки удосконалення методики економічної оцінки рівня інтеграції в агропромисловому комплексі;

проаналізувати умови виникнення і розвитку різних форм інтегрованих підприємств при становленні товаровиробника-власника, який володіє землею і іншими засобами виробництва;

вивчити стосовно особливостей півдня України і обґрунтувати напрямки і форми горизонтальної і вертикальної інтеграції;

обґрунтувати пропозиції щодо економічного механізму взаємовідносин переробних структур на рівні підприємства, регіональному рівні в сукупності з вимогами створення відповідних агропромислових формувань;

дослідити та удосконалити систему ведення бухгалтерського обліку в інтегрованих агропромислових формуваннях.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження виступають інтеграційні процеси, форми його функціонування і економічний механізм ефективної діяльності виникаючих структур на рівні підприємства і в регіональних системах.

Об’єктом дослідження обрані нові агроформування, переробні підприємства, інтеграційні структури Мелітопольського району і Запорізької області в цілому.

Методологія і методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою для проведення дослідження стали розробки вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно проблем розвитку кооперації і інтеграції. Формування економічного механізму взаємовідносин, побудованого на найбільш повному врахуванні інтересів товаровиробника-власника. В процесі дослідження використовувався комплексний системний підхід до встановлення процесів інтеграції і їх вплив на постреформовану реструктуризацію нових агроформувань.

Абстрактно-логічним методом відпрацьовані пропозиції щодо класифікації розвитку агропромислових підприємств, методичні підходи формування складових понятійного апарата розглянутої категорії та системи показників, пропозиції стосовно вдосконалення економічних взаємозв’язків між аграрними та промисловими підприємствами.

В процесі підготовки роботи застосовані також монографічний метод - для детального вивчення стану сільськогосподарського та промислового виробництва в області; аналізу та синтезу – для деталізації об’єкта дослідження шляхом поділу його на окремі складові; метод співставлення і порівняння – для зіставлення фактичних даних звітного та попередніх років, при вивченні показників розвитку різних категорій господарств; групування та аналітичний – при обробці економічної інформації; графічний метод – для кращої інформованості щодо тенденцій розвитку окремих явищ в галузях АПК.

Результати дослідження, що представляють наукову новизну:

сформульовано і розширено поняття змісту інтеграції і реструктуризації нових агроформувань, які виникають в ринкових умовах;

визначені і розроблені пропозиції щодо удосконалення методики економічної оцінки рівня і ефективності інтеграції в агропромисловому комплексі;

доповнені напрямки і форми одночасного функціонування структур горизонтальної і вертикальної інтеграції з врахуванням особливостей регіону;

обґрунтовані основні принципи економічного механізму побудови госпрозрахункових відносин в системі внутрішньогосподарських зв’язків агроформувань;

визначені механізми удосконалення системи економічних відносин нових агроформувань з інтеграторами регіону;

удосконалено систему ведення бухгалтерського обліку в інтегрованих агропромислових формуваннях.

При розробці регіональних концепцій розвитку АПК регіонів на перспективу можуть бути використані форми і методи їх створення, а також структури горизонтальної і вертикальної інтеграції, які застосовуються для даного регіону.

Вперше проведено комплексне дослідження по внутрішньогосподарським відносинам переробних підрозділів з постачальниками сировини. Надані критерії формування витрат, розрахунку прибутку, його дольового перерозподілу в складі агропромислового підприємства. Ці принципи можуть бути використані при встановленні раціональної системи взаємовідносин, при реструктуризації нових агроформувань, що має принципове значення для власників-товаровиробників.

Розвиток інтегрованого цукробурякового виробництва в Україні 2005

Источник: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Т.В. Багрій; Нац. наук. центр "Ін-т аграр. економіки" УААН. — К., 2005. — 25 с. — укp.

Аннотация: Обгрунтовано суть, зміст і напрями формування потоків матеріально-ресурсних засобів від товаровиробників сільськогосподарської продукції до промислових переробних підприємств та до підприємств-виробників сировини, визначенно функції і місце кожного з них у здійсненні інтегрованого цукробурякового виробництва. Розвинуто наукову інтерпретацію соціально-економічного змісту інтеграції та напрямів її розвитку у даному виробництві, який передбачає визначення складу господарських структур, умов їх участі в інтегрованому процесі, фінансового забезпечення діяльності інтегрованого формування, принципів розподілу кінцевих результатів. Уточнено організаційно-виробничі функції господарських структур інтегрованого виробництва цукру. Удосконалено методичні підходи до розробки поетапного створення і фукнціонування організаційно-економічного механізму, спрямованого на забезпечення економічних інтересів усіх суб'єктів спільної діяльності. Розвинуто методичні положення регулювання взаємовигідних економічних відносин господарських структур-учасників виробництва цукру, які забезпечують одержання однакової маси прибутку на одиницю авансованого капіталу кожним суб'єктом інтегрованого виробництва. Наведено концептуальні положення розвитку інтегрованого цукробурякового виробництва.

Аннотация к работе:

Гарасим А.П. Формування і ефективність інтегрованих виробництв у молокопродуктовому підкомплексі АПК.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК.- Тернопільська академія народного господарства, м. Тернопіль, 2002.

Досліджено суть та об’єктивну необхідність агропромислової інтеграції, її види і порядок організації агропромислових формувань, представлено результати вивчення зарубіжного досвіду агропромислової інтеграції, обґрунтовано методику визначення ефективності виробництва в інтегрованих агропромислових формуваннях. Дано характеристику молокопродуктового підкомплексу АПК Львівської області, досліджено соціально-економічні аспекти і виявлено чинники ефективності інтегративних зв’язків у молокопродуктовому підкомплексі АПК регіону, проаналізовано основні параметри сировинної зони інтегрованого формування в молокопродуктовому підкомплексі АПК регіону та можливості їх оптимізації. Викладено напрями вдосконалення системи договірних відносин і взаєморозрахунків, формування цінового механізму в інтегрованому молокопродуктовому виробництві, створення аграрно-промислово-фінансових груп. Доведено, що за напрямами діяльності найхарактернішою для агропромислового комплексу України є інтеграція сільського господарства з переробною промисловістю та іншими галузями, а також інтеграція з наукою. Обгрунтовано доцільність контрактного типу агропромислової інтеграції в молокопродуктовому підкомплексі АПК як найбільш прийнятного для умов України.

У дисертації викладені теоретичне узагальнення і нові погляди на розв’язання проблеми формування, розвитку та ефективності інтегрованих виробництв у молокопродуктовому підкомплексі АПК, що проявляється у розробці механізму реалізації рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування інтегрованих молокопродуктових структур на основі оптимізації параметрів їх сировинних зон, вдосконалення системи договірних відносин і взаєморозрахунків у вказаному підкомплексі, формування цінового механізму, створення аграрно-промислово-фінансових груп.Результати досліджень дають підстави для наступних висновків.

Агропромисловий комплекс кожного конкретного регіону (області, району) є об’єктивним результатом цілеспрямованих процесів міжгалузевої інтеграції, суть якої полягає в поглибленні територіальних та організаційно-виробничих взаємозв’язків окремих галузей і видів діяльності, тісно пов’язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, транспортуванням, переробкою та реалізацією, а також з виготовленням необхідних засобів виробництва для забезпечення безпосередньо аграрного виробництва новітніми технологіями, прийомами і методами господарювання.

Суть економічних взаємовідносин в умовах агропромислової інтеграції – конкретне вираження виробничих та економічних зв’язків її учасників, що виникають у процесі здійснення ними різних видів обміну результатами праці, створення матеріально-технічної бази, функціонування спільного виробництва і розподілу одержаних результатів. Усю сукупність прояву інтеграційних взаємовідносин з причин їх виникнення, змісту і мети можна об’єднати в три групи: організаційно-управлінські, виробничо-технологічні і фінансово-економічні.

Основним завданням інтеграційних процесів у системі регіонального АПК є забезпечення скоординованої діяльності різних господарсько-правових структур, які беруть участь в організаційно-технологічному циклі виробництва певних видів готової до споживання продукції, спрямовуючи зусилля на економічну та соціальну заінтересованість кожної з них в одержанні високого кінцевого результату, в кращій організації та стабілізації сільськогосподарського ринку.

Синергічний ефект в агропромисловому інтегрованому формуванні обумовлюється: істотним зменшенням втрат продукції за рахунок мінімізації розриву в часі між її одержанням і промисловою переробкою; збільшенням обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації відходів та поглибленого використання нестандартної (вторинної) продукції; скороченням витрат на транспортування продукції до місць переробки і на зустрічне завезення продовольчих товарів, раціональнішим розподілом одержуваних прибутків; зменшенням витрат на маркетингові послуги і зниженням податкового тиску.

Молокопродуктовий підкомплекс АПК представляє собою об’єктивно існуючу сукупність сільськогосподарського та промислового виробництва, а також сервісних видів діяльності, взаємопов’язаних та зорієнтованих на виробництво, переробку та реалізацію кінцевої продукції.

Договірна (контрактна) форма взаємовідносин між суб’єктами агропромислового комплексу повинна набути широкого застосування, оскільки вона сприяє забезпеченню взаємовигідних інтересів усіх учасників купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, посилює їх відповідальність за кінцеві результати агропромислового виробництва.

В умовах ринку договірні стосунки є найбільш оптимальною формою господарського механізму і виражають свободу волевиявлення партнерів, враховують реальний попит на продукцію у вигляді добровільної згоди іншої сторони укласти угоду, є фундаментом у розвитку кооперації та інтеграції.

Договір партнерів по АПК повинен забезпечити рівноправність сторін, що домовляються, в поєднанні з дією економічних стимулів виконання його умов, з одного боку, і невідворотністю передбачених санкцій у випадку їх порушення – з іншого.

Сукупні витрати сільськогосподарських виробників сировини і промислових переробних підприємств становлять собівартість готової до споживання продукції. Виручка від її реалізації за мінусом сукупних витрат становитиме суму прибутку від інтегрованого виробництва. Його розподіл, здійснений пропорційно визначеному обсягу нормативних витрат кожного учасника інтегрованого виробництва, дає змогу визначати кінцеву ціну на його продукцію.

Сільське господарство повинно забезпечувати таку ж саму ефективність використання ресурсів, як і промислові галузі економіки, особливо ті з них, які інтегруються з агротоваровиробниками.

Одним з важливих шляхів покращання економічних взаємовідносин між виробниками молока та переробними підприємствами є вдосконалення цінової політики. Це сприятиме виходу з кризи молочного скотарства і забезпечить його прибуткове ведення та кращі можливості для відтворення виробництва.

Організаційно-функціональний механізм аграрно-промислових фінансових груп забезпечує комплексний підхід до вирішення технічного, технологічного, агросервісного, консалтингового та маркетингового забезпечення учасників агропромислової інтеграції, звільняючи товаровиробників від невластивих для їх господарської діяльності складних фінансових функцій, що значно зменшує затрати на обслуговування агропромислового виробництва.

Дата добавления: 2014-11-16