Тема 10. Антикризова діяльність підприємства

Отже, можна виділити два етапи розподілу прибутку. Перший – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство: кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Істотне значення при цьому має податкова політика держави, щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачується за рахунок прибутку, у визначенні об’єктів оподаткування, ставках оподаткування, порядку надання податкових пільг.

План

ЛЕКЦІЯ № 9

Мета вивчення теми: ознайомлення із загальною характеристикою фінансової діяльності підприємства, основними показниками оцінки фінансово-економічних результатів діяльності підприємства, методикою їх обчислення та основними резервами підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

1. Фінансові результати як критерій досягнення мети підприємства. Дохід підприємлива та чинники, що впливають на його величину.

2. Поняття, різновиди прибутку та методика їх обчислення.

3. Розподіл прибутку підприємства.

4. Система показників рентабельності та методика їх визначення.

5. Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства.

1. Фінансові результати як економічна категорія пов’язані з фінансуванням підприємств, в т.ч. з метою забезпечення принципів самоокупності та самофінансування. Відповідно до структури формування фінансових результатів розрізняють доходи, витрати, прибуток (збиток).

Дохід є основним джерелом покриття здійснених підпри­ємством витрат та формування прибутку. Це один з найголов­ніших показників, що впливає на фінансовий стан підприєм­ства.

Підприємство отримує доходи як від звичайної діяльності, так і в результаті надзвичайних подій.

Формування доходу від кожного з видів діяльності має свої особливості. Розглянемо порядок формування доходу від операційної діяльності підприємства.

Дохід підприємства від операційної діяльності склада­ється з доходу від його основної діяльності та інших операцій­них доходів.

Основна діяльність підприємства пов'язана з виробницт­вом та збутом продукції і має забезпечувати отримання доходів, достатніх для відшко­дування витрат виробництва й обігу та отримання певного прибутку.

Дохід від реалізації продукції (Дрп) визначається за формулою:

Дрп = Q * Цр, грн.,

де Q – обсяг виробництва продукції в натуральному виразі;.

Цр – ціна реалізації одного виробу, грн.

Чистий дохід підприємства від реалізації продукції (Дч) визначається за формулою:

Дч = Дрп - ПДВ – АП – Він, грн.,

де ПДВ – сума ПДВ, яка була включена до складу доходу, грн.;

АП – сума акцизного податку, яка була включена до складу доходу від реалізації підакцизної продукції, грн.;

Він – інші відрахування з доходу (сума наданих покупцям знижок, вартість повернених ними товарів та інші суми, що підлягають вилученню з доходу від реалізації), грн.

Під час операційної діяльності підприємство, крім доходу від реалізації продукції, отримує й інші операційні доходи. До таких доходів належать: отримана оренд­на плата за майно, надане у тимчасове користування іншим особам; дохід від зростання курсу валюти, якою володіє підприємство на банківських рахунках.

Доходи підприємства від іншої діяльності включають: дохід від участі в капіталі, інші фінансові та інші доходи.

До доходів від участі в капіталі відносять дохід, отрима­ний підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційова­ні, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі. Цей дохід має місце, коли прибуток, отриманий підприємством-об'єктом інвестування, не спрямо­вується на виплату дивідендів інвесторам, а залишається на його ж подальший розвиток. У такому разі відбувається зростання вартості інвестицій, здійснених підприємствами-інвесторами, пропорційно до їхніх часток у капіталі цього підприєм­ства. Відповідна величина зростання вартості інвестицій, здійс­нених підприємством-інвестором, і є його доходом від участі у капіталі.

Дохід від участі в капіталі (Д_ук) визначається як добуток чистого прибутку, отриманого асоційованим, дочірнім або спільним підприємством, на частку підприємства-інвестора у його ста­тутному капіталі:

Д_ук = К_і * П, грн.,

де К_і -- частка інвестицій підприємства-інвестора у статутному капіталі асоційованого (дочірнього, спільного) підприємст­ва (у вигляді десяткового дробу);

П -- прибуток, отриманий асоційованим підприємством, грн.

Якщо ж асоційоване (дочірнє, спільне) підприємство зазна­ло збитків, вартість інвестицій, здійснених підприємствами-інвесторами, зменшиться пропорційно їхнім внескам до його статутного капіталу. При цьому підприємство-інвестор матиме втрати від учас­ті в капіталі.

Якщо ж частка інвестицій підприємства до статутного ка­піталу іншого підприємства становить менш як 20% його обся­гу, то доходи, отримані від таких інвестицій, відносять до ін­ших фінансових доходів.

До інших доходів належать доходи, отримані підприємст­вом від:

-- реалізації необоротних активів і майнових комплексів, фінансових інвестицій;

-- зростання курсу валюти, якою володіє підприємство на банківських рахунках (якщо валютні операції не пов'язані з основною діяльністю підприємства);

-- безоплатно отриманих матеріальних і нематеріальних цінностей тощо.

2. Кінцевим позитивним результатом господарської діяльнос­ті будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами.

Основними функціями прибутку є такі:

-- слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати гос­подарської діяльності підприємства;

-- є джерелом винагороди засновникам (власникам) під­приємства. За показником прибутку визначається част­ка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних това­риств);

-- в умовах ринкових відносин прибуток є основним дже­релом фінансування розвитку підприємства та вдоско­налення його матеріально-технічної бази:

-- прибуток виступає критерієм доцільності під час схва­лення господарських рішень на підприємстві;

-- прибуток є основним фінансовим важелем при форму­ванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи роз­міри прибутку, що залишаються у розпорядженні під­приємств, держава стимулює ділову активність підприємств.

На прибуток підприємства впливають різноманітні факто­ри, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невироб­ничі. Виробничі фактори характеризують наявність та викори­стання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ре­сурсів. До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зрос­тання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зни­ження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

З метою аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку під­приємства:

1. Маргінальний прибуток (Пм). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

Пм = Дч – Взм, грн.,

де Дч -- чистий дохід підприємства, грн.;

Взм -- сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з вироб­ництвом реалізованої продукції, грн.

2. Валовий прибуток (П_в):

Пв = Дч – Срп, грн.,

де Срп - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (Поп):

Поп = Пв + Дін.о – Вадм – Взб – Він.о, грн.,

де Дін.о - інший операційний дохід, грн.;

Вадм - адміністративні витрати, грн.;

Взб - витрати на збут, грн.;

Він.о - інші операційні витрати, грн.

4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (П зв.оп):

Пзв. = Поп + Дуч + Дін.ф + Дін – Вук – Він.ф – Він, грн.,

де Дуч - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.;

Дін.ф - інші фінансові доходи, грн.;

Дін - інші доходи підприємства, грн.;

Вуч -- втрати від участі в капіталі, грн.;

Він.ф -- інші фінансові втрати, грн.;

Він -- інші витрати підприємства, грн.

5. Прибуток від звичайної діяльності підприємства (Пзв.д).Ве­личину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

П зв. * % Пна приб.

Пзв.д = Пзв. – -------------------------------, грн.,

%100

де % Пна приб.-- ставка податку на прибуток, %.

6. Чистий прибуток підприємства (Пч):

(Дн.д.– Вн.д) * % Пна приб. н.д

Пч = Пзв.д + Дн.д – Вн.д – --------------------------------------------, грн.,

100%

де Дн.д -- доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

Вн.д. - витрати, пов'язані з надзвичайною діяльністю підпри­ємства, грн.

3. Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фі­нансування його інвестиційних потреб і задоволення економіч­них інтересів власників.

Основними принципами розподілу прибутку є такі:

-- прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

-- визначення напрямів використання прибутку, що зали­шається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тоб­то прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі вироб­ничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), ди­віденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відраху­вань на благодійні цілі, а також використовується для пога­шення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

Формування власного резервного (страхового) фонду здій­снюється на випадок різкого погіршення фінансового стано­вища у результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

Другий етап – розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету.

4. Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками -- прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показ­ником рентабельності.

Рентабельність -- це відносний показник ефективності робо­ти підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відно­шення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресур­си (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рента­бельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

1. Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність вико­ристання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Пзв

Ра = --------- * 100%, %

Ка

де Пзв – прибуток від звичайної діяльності (чистий прибуток) підприємства за рік, грн.;

К_а -- середня сума активів за річним балансом, грн.

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до опо­даткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єди­ного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково заз­начити, який саме прибуток узято.

2. Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів і розраховується за формулою:

Пч

Рвк = ------- * 100 %

Кв

де Пч -- чистий прибуток підприємства, грн.;

К_в – середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, грн.;

3. Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верх­ню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

Пч

Рак = ------- * 100 %,

Кст

де К_ст -- статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій), грн.

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність ак­ціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку відніма­ють фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу -- номінальну вартість цих акцій.

2. Рентабельність продукції (Р_п) характеризує ефективність ви­трат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Прп

Рп = ------- * 100 %,

Срп

де П_рп — прибуток від операційної діяльності за певний період, грн.;

Срп -- повна собівартість реалізованої продукції, грн..

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відно­шення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різно­видів. Рентабельність одного виробу (Рі) розраховується за формулою:

Ці -- Сі

Рі = ------------- * 100 %,

Сі

де Ці, Сі -- відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу, грн.

Можна сказати, що показники рентабельності завжди будуються за однаковим принципом: рентабельність дорівнює прибуток поділити на певний, обраний для оцінки, показник діяльності та помножити на 100%.

5. Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінце­вих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Визначальною ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Основними шляхами підвищення ефективності діяльності підприємства є:

1. Вдосконалення технології виготовлення продукції. За принципом ланцюгової реакції технології спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Використання сучасного високопродуктивного устаткування. й належ­ної організації його ремонтно-технічного обслуговування.

3. Економне використання матеріалів та енергія. Вони позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Формування оптимальної товарної політики підприємства. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд, дизайн також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Суб'єкт діяль­ності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Підвищення ділової активності працівників. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в колективі.

6. Вдосконалення системи управління підприємством. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи.

7. Вдосконалення методів праці. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8. Державна економічна й соціальна політика. Вона істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елемен­тами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інстру­менти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (ре­гулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензу­вання окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціаль­на інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) прог­рами приватизації державних підприємств (організацій); ж) комер­ціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

9. Ринкова інфраструктура. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інфор­маційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значен­ня для ефективного розвитку всіх структурних елементів економі­ки має і наявність широкої мережі установ соціальної інфраструк­тури.

Отже, проблема ефективності виробництва є надзвичайно актуальною на сьогодні. Тільки при забезпеченні більш високої ефективності господарської діяльності підприємства України зможуть стати конкурентоспроможними як на вітчизняному так і на зовнішньому ринку товарів та послуг.

Висновки

Таким чином, основою отримання фінансово-економічних результатів виступають доходи підприємства – сума збільшення активів або зменшення зобов’язань, яка призводить до збільшення власного капіталу підприємства. В економічній практиці під доходами розуміють грошову виручку, отриману підприємством в календарному періоді від всіх видів діяльності.

Прибуток як економічна категорія відображає перевищення доходів над витратами підприємства та включає частину доходів, що залишаються після відшкодування витрат на всі види діяльності підприємства. Прибуток – це різновид фінансово-економічного результату, який може також утворюватися у вигляді збитків.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл прибутку. Виділяють два етапи розподілу прибутку. Перший – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство: кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Другий етап – розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету.

Відносним показником прибутковості робо­ти підприємства є рівень рентабельності, котрий у загальній формі обчислюється як відно­шення прибутку до витрат (ресурсів). Рівень рентабельності має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресур­си (витрати) використовують у розрахунках.

Підвищення результативності діяльності підприємства залежить від технології виготовлення продукції, продуктивності устаткування, ділової активності працівників, клімату в організації та від багатьох інших факторів. Підприємство повинно враховувати всі фактори та само вирішувати той шлях підвищення ефективності своєї діяльності, який є найдоцільнішим в конкретній ситуації та в конкретний момент часу за певних умов.

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає зміст фінансової діяльності підприємства?

2. Назвіть основні показники оцінки фінансових результатів діяльності підприємства?

3. Які функції виконує прибуток в ринковій економіці?

4. В чому полягає суть і значення доходу підприємства?

5. Назвіть основні напрями розподілу чистого прибутку підприємства?

6. Яким чином визначається чистий дохід, валовий прибуток та прибуток від звичайної діяльності підприємства?

7. Назвіть показники рентабельності діяльності підприємства. За якими формулами вони визначаються?

8. Назвіть основні шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.

Рекомендована література

1. Блонська В.І., Васильців Т.Г., Грпнкевич С.С., Заярна Н.М. та ін. Економіка підприємства: теорія і практикум (За редакцією доц.. Міщенко Н.Г., доц.. Ященко О.І.): Навчальний посібник. -- Львів: „Магнолія 2006”, 2008, С. 445 -- 473.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/

4.Економіка підприємства: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / В.В. Краснова, І.О. Ахновська, М.В. Бандура та ін.; за заг. ред, В.В. Краснової. – Донецьк: ДонНУ, 2012, С. 383 -- 440.

5. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – (Вища освіта ХХІ століття), С. 474 – 513.

6. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „Дохід” ", затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.99р. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/

8. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/

9. Скибінська З. М. Економіка та організація виробництва: Навч. посіб / З.М. Скибінська, Т.Г. Гринів. – К.: Знання, 2012, С. 151 – 174.

Дата добавления: 2014-11-16