Макроскопічне дослідження калу: кількість, колір, консистенція, форма, запах, реакція, домішки

Склад калу в нормі. Правила взяття матеріалу та доставки його в лабораторію

Тема: Копрологічне дослідження

Кількість годин – 2

План:

1. Склад калу в нормі. Правила взяття матеріалу та доставки його в лабораторію.

2. Макроскопічне дослідження калу: кількість, колір, консистенція, форма, запах, реакція, домішки.

3. Хімічне дослідження калу: кров, стеркобілін, білірубін, білок і муцин.

4. Мікроскопічне дослідження калу: залишки їжі, клітинні елементи, кристалічні утворення, флора, яйця гельмінтів.

5. Копрологічні синдроми.

Копрологічне дослідження (дослідження калу) має велике значення для діагностики захворювань травного каналу, пов'язаних з порушенням секреторної, евакуаторної та всмоктувальної функцій шлунка та кишок. Це дослідження допомагає виявити виразкові й запальні процеси слизової оболонки травного каналу, порушення функцій печінки та підшлункової залози, інвазії кишкових паразитів та кишкові інфекції (дизентерія, черевний тиф тощо).

Копрологічне дослідження включає макроскопічне, хімічне та мікроскопічне дослідження калу. Бактеріоскопічне та біохімічне дослідження проводиться за спеціальними показаннями. Копрологічне дослідження має діагностичну цінність тільки в разі дотримання правил взяття матеріалу та доставки його в лабораторію.

Кал формується в дистальних відділах товстої кишки і виділяється з організму під час дефекації. У нормі – це густа маса, що містить 75-8 % води і 20-25% щільного залишку, який складається з залишків їжі, з залишків слизової оболонки травного каналу і з живих і неживих бактерій.

Правила взяття матеріалу для копрологічного дослідження. Збирати кал потрібно в чисту, суху посудину. Не слід збирати для клінічного аналізу кал після клізм, прийому послаблювальних лікарських засобів, барвників, препаратів заліза, барію, міді тощо.

Дослідження калу доцільно проводити після дотримання пацієнтом пробноїдієти Шмідтачи Певзнера з дозованим вмістом білків, жирів і вуглеводів.

Кількість калу за добу залежить від частоти актів дефекації, кількості та характеру їжі, функціонального стану травного каналу, наявності патологічних домішок і вмісту води в калі.

Частота актів дефекації в нормі 1-2 рази на добу, при змішаному харчуванні в нормі за добу виділяється в середньому 100-200 г калу. Під час голодування, блювання, закрепів спостерігається зменшення частоти актів дефекації (один раз на 3-4 дні). Уразі білкового (переважно м'ясного)харчування загальна кількість калових мас зменшується, у разі рослинного – збільшується.

У разі порушення перетравлення їжі (недостатність дії ферментів або їх відсутність) неперетравлені харчові маси можуть значно збільшувати кількість калу: кількість калу збільшується при панкреатитах, ахолічних станах шлунка (випадає дія основних ферментів).

Колір. У здорової людини кал має різні відтінки коричневого кольору: забарвлення залежить від наявності у випорожненнях жовчного пігменту стеркобіліну, а також від характеру їжі, прийому лікарських засобів і наявності патологічних домішок. У разі молочної дієти кал світло-коричневий, м'ясної – темно-коричневий; рослинної – кал може бути зеленуватим (щавель, шпинат), червонуватим (буряк), темним (чорниці, чорна смородина).

Лікарські засоби також можуть змінювати колір калу: карболен, вісмут надають йому чорного кольору, препарати заліза — зеленувато-чорного.

Колір калу змінюється під час різних патологічних процесів в травному каналі. У разі захворювань печінки та жовчних шляхів, коли порушується надходження жовчі в кишки, кал знебарвлюється, стає сірувато-білим, глинистим (ахолічним). Якщо уражається підшлункова залоза(гострий панкреатит), колір калу стає сірим через наявність у ньому жиру. У разі посиленої перистальтики кишок, пригнічення кишкової флори колір калу золотисто-жовтий через наявність білірубіну (ентерити, ентероколіти, дисбактеріоз).

Чорний, "дьогтеподібний" кал свідчить про кровотечі у верхніх відділах травного каналу (шлункова кровотеча). Червона кров, що з'являється відразу після чергової дефекації і вкриває виділений кал, спостерігається в разі кровотеч з нижніх відділів кишок (товста кишка, гемороїдальні вузли).

Форма і консистенція. Форма та консистенція в основному залежать від вмісту в ньому води, а також слизу й жиру та функціонального стану травного каналу. У нормі кал циліндричної форми, містить 70-80 % води і має м'яку консистенцію – оформлений кал.

У разі закрепів, внаслідок більшого всмоктування води, кал стає твердим (містить 40–50% води). Якщо перистальтика кишок посилена, кал стає неоформленим, кашкоподібним або рідким через недостатнє всмоктування води (містить до 90% води).

Мазеподібної консистенції з великою кількістю жиру кал буває в разі уражень підшлункової залози і закупорки загальної жовчної протоки.

Під час тривалих закрепів кал має вигляд сухих грудок або окремих, щільно склеєних дрібних грудочок ("овечий" кал). Для спастичних колітів, геморою, пухлин або поліпів прямої кишки характерний кал у вигляді стрічкоподібних тяжів.

Запах калу залежить від наявності індолу, скатолу та фенолу — продуктів гниття білків. Рослинно-молочна їжа надає калу кислуватого запаху, а м'ясна – різкого запаху. У разі закрепів і голодування запах майже відсутній.

Кал новонародженого (меконій) слабо кислуватий, діагностичне значення має поява різкого, сморідного запаху.

Видимі домішки поділяють на домішки неперетравленої їжі та домішки нехарчового походження: слиз, гній, кров, гельмінти.

Реакція калу залежить переважно від стану життєдіяльності мікробної флори кишок: у разі переважання процесів бродіння реакція калу кисла, процесів гниття – лужна.

У нормі реакція калу – слаболужна або нейтральна (рН 6,8-7,6). Різко кисла реакція спостерігається в разі бродильної диспепсії.

Домішки неперетравленої їжі. У нормі неперетравленими виділяються частинки рослинної їжі (огірків, цибулі, салату, ягід, горіхів, шкірки фруктів), а також сухожилля та шматочки хрящів.

Ліенторея – наявність в калі крупних шматків неперетравленої їжі – як наслідок порушення травлення їжі в шлунку та тонкій кишці.

Креаторея – наявність в калі шматочків неперетравленого м'яса, що мають жовтувато-коричневий колір і волокнисту структуру.

Стеаторея – наявність в калі жиру у вигляді жовтуватих грудочок. Кал набуває матового блиску і має мазеподібну консистенцію.

Домішки нехарчового походження. Слиз. У нормі кал вкритий тонким шаром слизу, що робить його поверхню гладенькою та блискучою. Слиз, видимий макроскопічно, вказує на запалення слизової оболонки кишок.

Незначна кількість слизу в калі може бути виявлена лише під час мікроскопічного дослідження.

Кров. У здорової людини кров у калі відсутня, тобто є патологічною домішкою. Наявність її свідчить про порушення цілості слизової оболонки травного каналу. У разі кровотечі кров може бути виявлена на поверхні оформленого калу у вигляді червоних прожилок, або може бути перемішана з кашкоподібними каловими масами, дифузно забарвлюючи їх в різні відтінки червоного кольору, а в разі шлункової кровотечі – у чорний.

У всіх сумнівних випадках питання про наявність крові в калі вирішується хімічно або мікроскопічно.

Гній сірого або сірувато-зеленого кольору є патологічною домішкою, виявляється в разі виразкових процесів переважно в нижніх відділах кишківника, розпаді пухлини.

Гельмінти. Серед паразитів кишок іноді вдається виявити окремі особини круглих глистів: гостриків, волосоголовців, аскарид – і членики стьожкових глистів.

Конкременти (камінці). У калі можуть бути виявлені конкременти панкреатичного, жовчного та калового походження (копроліти).

Копроліти утворюються з щільно спресованих складових частин калу, головним чином рослинної клітковини, просоченої солями вапна. Вони темно-коричневого кольору, бувають завбільшки з грецький горіх.

Дата добавления: 2014-11-16