Нерсесянц В. С

Ринок неспроможний забезпечити громадянсуспільними благами, тому держава стає основним їх виробником чи замовником, визначає оптимальну їх кількість і мінімізує витрати їх виробництва.

За цієї умови ресурси в усіх галузях використовуються у повному обсязі і розподілені ефективно за Парето. Перерозподіл ресурсів між галузями, який дозволив би збільшити виробництво одного блага, не зменшуючи обсягів виробництва іншого, неможливий, не існує розтрати ресурсів.

То.

Коли всі фірми галузі вироблятимуть товар з однаковими граничними витратами, не знайдеться способу перерозподілити загальний обсяг його виробництва поміж фірмами так, щоб зменшити витрати галузі в цілому. При цьому у довгостроковому періоді всі фірми вироблятимуть продукцію з мінімальними витратами:.

Правило оптимального співвідношення ресурсів включає в себе також правило граничного випуску, за яким конкурентні фірми визначають оптимальний обсяг виробництва для максимізації прибутку:. Якщо запишемо правило мінімізації витрат ресурсів як обернену величину, то отримаємо граничні витрати на виробництво даного продукту. Для галузі, яка виробляє товар:, звідси. А оскільки, то кожна фірма буде мати граничні витрати, рівні ринковій ціні даного товару.

За умови рівності у жодної з фірм не буде стимулу купувати додаткові ресурси, щоб покращити їх співвідношення з метою мінімізації витрат. Це означає, що у галузі ресурси розміщені і використовуються ефективно за Парето.

Оскільки всі фірми галузі купують ресурси на конкурентному ринку ресурсів за єдиною рівноважною ціною, то для кожної з фірм галузі. Якщо всі фірми мінімізують свої витрати, гранична норма технологічної заміни стає однаковою для всіх фірм:.

Міжгалузева ефективність розподілу ресурсів встановлюється, коли всі фірми в усіх галузях досягають ефективності у виробництві: ; і т. д. Оскільки всі виробники, незалежно від того, в якій галузі вони здійснюють виробництво, на конкурентному ринку ресурсів купують ресурси за одними й тими ж рівноважними конкурентними цінами, то граничні норми технологічної заміни повинні бути рівними для всіх фірм всіх галузей. Оскільки і

Оптимізацію розміщення виробничих ресурсів між галузями ілюструє ресурсна скринька Еджворта (рис. 12.4).

Графічно ефективний розподіл ресурсів забезпечується у точках дотику ізоквант для двох товарів до ізокости, нахил якої дорівнює співвідношенню цін ресурсів: . Виробники знаходяться у рівновазі, мінімізуючи витрати і одночасно максимізуючи прибуток. У точках рівноваги кути нахилу ізоквант та ізокости однакові, отже, підтверджується висновок, що граничні норми технологічної заміни ресурсів у виробництві обох товарів однакові: , тобто, забезпечується ефективний розподіл ресурсів між галузями.

Крива виробничих контрактів з’єднує множину точок Парето-ефективного міжгалузевого розподілу ресурсів . Якщо ресурси розподілені між галузями неефективно, їх перерозподіл дасть приріст обсягу випуску в одній або кількох галузях. Ресурси через ринок ресурсів переміщуються в ті галузі, де вони використовуються в оптимальному співвідношенні, яке мінімізує витрати до рівня і покращує стан споживачів даної продукції. Відбувається трансформація структури виробництва в економіці. Крива виробничих контрактів може бути трансформована у межу виробничих можливостей.

Межа виробничих можливостей або крива трансформації – це модель, яка ілюструє всі ефективні поєднання обсягів виробництва двох продуктів за обмежених ресурсів праці і капіталу. Всі точки кривої трансформації відповідають технологічно ефективним поєднанням ресурсів у виробництві двох благ. Межа виробничих можливостей спадна і має від’ємний нахил: ефективне виробництво означає, що збільшення обсягу виробництва одного товару вимагає переміщення ресурсів з виробництва іншого і відповідного зменшення обсягів випуску останнього. Вона опукла від початку координат, що означає збільшення її нахилу зі зростанням виробництва блага .

Кут нахилу межі виробничих можливостей визначає граничну норму трансформації в – . Гранична норма трансформації визначає альтернативну вартість – кількість одного товару, від якої потрібно відмовитись, щоб одержати додаткову одиницю іншого.

У кожній точці межі виробничих можливостей для одержання одиниці треба затратити ресурсів, а для виробництва одиниці – ресурсів. Для одержання додаткової одиниці треба відмовитись від одиниць , звідси: .

Оскільки ефективне виробництво товару здійснюється до точки, де для кожного товару, то .

Для ефективного функціонування всієї досконало конкурентної ринкової системи ресурси повинні бути розподілені між різними видами виробництва благ так, щоб структура виробництва відповідала структурі суспільних потреб. Споживачі повинні бути готові заміщувати блага у споживчому кошику в тій самій пропорції, в якій економіка може трансформувати одне благо в інше. У цьому випадку досягається повна ефективність розподілу ресурсів економіки.

Оскільки і виробники, і споживачі прирівнюють граничні норми заміни благ до однакових ринкових цін, то гранична норма трансформації будь-якого блага в інше у сфері виробництва дорівнює граничній нормі заміни цих благ для кожного споживача:

.

Ця рівність означає, що не існує способу покращити становище споживачів за рахунок змін у виробництві даних благ. В економічній системі встановлюється загальна рівновага, яка відповідає критерію Парето-оптимальності.

Графічна модель загальної ринкової рівноваги (рис. 12.5) ілюструє оптимізацію структури виробництва згідно суспільних потреб за допомогою межі виробничих можливостей та кривих суспільної байдужості. Рівновага встановлюється у точці дотику кривої суспільної байдужості до межі виробничих можливостей та лінії співвідношення цін , де гранична норма трансформації дорівнює граничній нормі заміни благ: .

Це означає, що конкурентна рівновага у ринковій економіці Парето - ефективна за розподілом ресурсіву сфері споживання, обміну і виробництва. Вона забезпечує оптимальність структури економіки, збалансованість інтересів споживачів і виробників.

Загальні умови ефективностідосконало конкурентної економіки описуються системою рівнянь:

· рівновага у конкурентній економіці ефективна за споживанням та обміном, якщо: .

· рівновага виробника у конкурентній економіці ефективна за розподілом ресурсів між галузями, якщо: .

· рівновага є ефективною за використанням ресурсів у виробництві, якщо:

.

· загальна рівновага економічної системиПарето-ефективна за розподілом ресурсів в усіх сферах, якщо: .

12.3. Неспроможність ринку і державне регулювання

Ринковий механізм забезпечує системну ефективність лише за умов досконалої конкуренції. Проте в реаліях змішаної економіки ринки не є досконало конкурентними.

Сучасний ринок неспроможний вирішити багатьох важливих проблем економічного розвитку через наявність притаманних йому дефектів:

§ циклічного характеру економічного розвитку;

§ монопольної влади, недостатньої інформованості ринкових суб’єктів;

§ неспроможності забезпечити виробництво суспільних благ;

§ зовнішніх ефектів економічної діяльності;

§ нерівномірного розподілу насущних благ.

Неспроможності ринку зумовлюють необхідність державного втручання у його функціонування. Сучасна держава виконує ряд важливих функційрегулювання економічних процесів:

§ забезпечення правової основи ефективного функціонування ринкової економіки;

§ стабілізація економіки;

§ перерозподіл доходів і матеріальних благ з метою вирівнювання споживання насущних благ;

§ підтримка конкуренції;

§ коригування зовнішніх ефектів;

§ регулювання розподілу ресурсів для забезпечення суспільними благами.

Суспільні блага – це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.). Вони поділяються на „чисті” і „недосконалі”.

Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю – неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього.

Недосконалі блага характеризуються обмеженими можливостями використання, зумовленими географічним положенням або необхідністю мати ще додаткові приватні блага. Особливим різновидом суспільних благ є спільні ресурси (родовища корисних копалин, дикі тварини і риби в океанах і морях), які також характеризуються невинятковістю, але викликають суперництво – використання їх однією людиною зменшує можливості споживання інших людей.

Оптимальний обсяг виробництва суспільного блага визначається за допомогою „фантомних” кривих попиту (рис. 12.5). Попит на суспільне благо визначається як сума цін, які всі споживачі (А,Б) готові заплатити за останню одиницю даного товару за всіх можливих обсягів попиту на нього. Оптимальним є обсяг, за якого гранична вигода громадян дорівнює граничним витратам суспільства навироб­ництво даного блага: .

Суспільний вибір способу забезпечення громадян благами колективного користування визначається не ринком, а політичними процесами. Теорія суспільного вибору розрізняє дві основні моделі прийняття рішень щодо реалізації суспільних проектів: у моделі прямої демократії рішення найчастіше приймається більшістю голосів шляхом прямого голосування у формі референдумів; у моделі представ­ницької демократії рішення приймаються голосуванням депутатів.

Зовнішні ефекти або екстерналії – це побічні наслідки економічної діяльності, які не регулюються ринком і впливають на інтереси третіх осіб як у сфері виробництва, так і у сфері споживання.

Залежно від сфери прояву розрізняють зовнішні ефекти:

• у сфері виробництва, коли один виробник впливає на діяльність іншого;

• у сфері споживання, коли один споживач впливає на рівень корисності іншого;

• між виробництвом та споживанням, коли господарська діяльність виробника впливає на добробут споживачів;

• між споживанням та виробництвом, коли споживання індивідів впливає на господарську діяльність фірм.

Залежно від характеру впливу одних мікроекономічних суб’єктів на інших розрізняють негативні і позитивні зовнішні ефекти.

Негативні зовнішні ефекти виникають, коли діяльність одних суб’єктів завдає шкоди іншим. В умовах негативних екстерналій ринкова рівновага не є ефективною, їх вплив призводить до додаткових витрат третіх осіб, знижує результативність конкурентного розподілу ресурсів.

Виробник, діяльність якого спричиняє негативний зовнішній ефект, виробляє за кривою пропонування, яка відповідає його граничним приватним витратам (рис. 12.6). Оскільки він не сплачує за шкоду, яку завдає третім особам, і не несе витрат, пов’язаних з усуненням негативного ефекту, його крива розташована нижче кривої граничних суспільних витрат , які включають витрати на очищення забрудненого середовища, або граничні екстернальні витрати : . Приватний виробник обирає оптимальний обсяг випуску за правилом , тому виробляє обсяг більший, ніж суспільно оптимальний, за нижчою рівноважною ринковою ціною.

Вплив негативного ефекту, спричиненого діяльністю одного виробника на стан іншого, породжує в останнього додаткові витрати, пов’язані з необхідністю усунення негативного впливу. Рівноважна ціна на його продукцію зростає, а обсяг продажу скорочується.

Виробництво, пов’язане з негативними зовнішніми ефектами, призводить до неефективного використання ресурсів економіки. Виробник – забруднювач штучно використовує надлишкові ресурси, а інший виробник недоотримує їх і випускає менше продукції порівняно з ефективним випуском. У результаті структура економіки виявляється неефективною , її можна поліпшити, усунувши вплив негативного зовнішнього ефекту за допомогою державного регулювання.

Позитивні зовнішні ефекти створюють додаткову вигоду для третіх осіб, які не сплачують за неї відповідному споживачу або виробнику.

У випадку позитивного зовнішнього ефекту у виробництві суспільні витрати менші, ніж приватні на всіх обсягах випуску, суспільно оптимальна кількість продукції більша, а її ціна нижча, порівняно з рівноважними ринковими. Такий позитивний зовнішній ефект називається технологічним переливом. Уряду доцільно надати субсидії таким виробникам на величину різниці між приватними і суспільними граничними витратами. Це дозволить зрушити криву пропонування праворуч і збільшити рівноважну кількість продукції до суспільно оптимальної.

Для виробника, діяльність якого пов’язана зі створенням позитивного зовнішнього ефекту, рівноважна ринкова ціна відображає лише цінність даного товару для його споживачів і не відображає додаткової зовнішньої вигоди (МЕВ). З точки зору суспільства було б доцільно збільшити виробництво цього товару. Якби споживачі сплачували за додаткову вигоду, то ціна товару була б вищою і відображала б не граничну приватну, а граничну суспільну вигоду : .

У разі впливу позитивного зовнішнього ефекту, створеного одним виробником, на іншого останній має можливість значно знизити свої граничні приватні витрати, його пропонування зростає. З точки зору суспільства фірма, яка користується позитивним ефектом, не тільки завищує обсяг виробництва, але й занижує ціну. А фірма, що продукує позитивний ефект, недоодержує виторгу і прибутку.

З метою коригування наслідків зовнішніх ефектів уряд може застосовувати:

٠ прямі (адміністративні) методи регулювання – заборони або встановлення обмежень (нормативів) на викиди речовин, які забруднюють довкілля, запровадження штрафних санкцій;

٠ ринкові методи – встановлення прав власності на ресурси та вільний обмін цими правами, запровадження коригуючих податків і субсидій, продаж дозволів на викиди.

Ринкові методи переводять додаткові суспільні витрати або вигоди з зовнішніх ефектів у приватні внутрішні витрати чи вигоди окремої фірми, оптимізують розподіл ресурсів, сприяють здешевленню суспільного виробництва продукції. Цей процес отримав назву інтерналізації або трансформації зовнішніх ефектів.

Теоретичними методами інтерналізації негативних зовнішніх ефектів є податок Пігу та субсидія Пігу, ідея яких полягає у доведенні приватних граничних витрат до рівня суспільних.

Не завжди інтерналізація зовнішніх ефектів потребує втручання держави. У випадку визначеності прав власності і можливості обміну цими правами покращенню ситуації сприяють приватні рішення, а ринок може самостійно справитись з проблемами зовнішніх ефектів. Коли приватні сторони мають можливість досягти згоди і не несуть надмірних додаткових витрат з розподілу ресурсів, то вони здатні укласти взаємовигідну угоду і досягти ефективного результату. Це твердження одержало назву теореми Коуза. Результативність угоди залежить від рівня трансакційних витрат – витрат на укладання угод, пов’язаних зі встановленням прав власності.

Регулювання діяльності монополій пов’язане зі створенням законодавчої бази такого регулювання – антимонопольного законодавства. Антимонопольні закони покликані сприяти розвиткові конкурентної економіки, забороняючи дії, що обмежують конкуренцію.

Антимонопольне законодавство спрямоване на захист і посилення конкуренції в першу чергу в тих галузях, де має місце постійний ефект масштабу, тобто довгострокові середні і граничні витрати незмінні і рівні для будь-яких обсягів виробництва. У таких галузях конкуренція можлива і бажана, оскільки витрати малих, середніх і великих фірм однакові, тому ніхто з них не має переваг. Проте суспільство за конкурентних умов отримає більше продукції за нижчими цінами, підвищиться ефективність розподілу ресурсів.

Держава також здійснює регулювання діяльності природних монополій, що виникають у галузях, де зростання обсягів виробництва супроводжується значною економією на масштабах. Внаслідок значного зростаючого ефекту масштабу криві і є спадними і не перетинаються в межах аналізованих обсягів випуску. Якби природна монополія діяла як проста монополія, то вона б максимізувала прибуток за правилом , випускаючи обсяг за ціною з рівновагою в точці (рис. 12.7).

Оптимальний з точки зору суспільства обсяг випуску відповідає точці конкурентної рівноваги . Але рівновага в точці для монополії неможлива, оскільки тут суспільно оптимальна ціна не покриває довгострокових середніх витрат, фірма була б збитковою і залишила б галузь. В іншому разі монополія потребувала б урядових субсидій, щоб зберегти конкурентну ціну і конкурентний обсяг випуску.

Кращим варіантом вважається політика ціноутворення, за якою фірма не буде отримувати монопольного прибутку, але окупить всі свої середні витрати і отримуватиме нормальний прибуток, достатній, щоб утримати монополію в даній галузі.

Добитись цього можна двома способами – встановленням двокомпонентного тарифу або встановленням ціни на рівні середніх витрат. Двокомпонентний тариф – це система ціноутворення, за якою користувачі платять фіксовану суму за право стати на обслуговування, а потім додатково сплачують за споживання кожної одиниці даного виду товару чи послуги. Доход від фіксованої оплати дозволяє фірми покрити всі витрати, навіть якщо змінна частина оплати встановлюється за граничними витратами.

Інший спосіб – встановлення для монополії ціни справедливого прибутку на рівні . Ціноутворення на рівні середніх витрат (рівновага в точці ) дещо зменшує обсяг виробництва і підвищує ціну порівняно з конкурентними, тому вважається теоретично менш задовільним, хоча і більш поширене на практиці.

Встановлення суспільно оптимальної ціни або ціни справедливого прибутку дозволяє знизити ціни продукції чи послуг та збільшити обсяги їх пропонування порівняно з монопольними.

У процесі державного регулювання економічної діяльності ринкових суб’єктів проявляються певні вади або неспроможність самої державної влади. Будь-яке суспільство по суті змушене робити компромісний вибір між двома неспроможностями – неспроможністю ринку і неспроможністю державної влади.

Н54 Философия права: Учебник для вузов. — М.: Норма, 2005. — 656 с.

ISBN 5-89123-098-4

Настоящий учебник посвящен философии права. В нем освещаются общие проблемы философии права как отдельной самостоятельной научной и учебной дисциплины, а также основные этапы, направления и концепции всемирной истории философии права, философии права в России, развития зарубежной философии права в XX в. Значительное место уделено философско-правовому анализу доктрины и практики социализма, современного состояния и перспектив развития российского общества, права и государства.

Учебник написан на основе лекций, прочитанных автором в Академическом правовом университете при Институте государства и права РАН.

Для студентов, аспирантов и преподавателей юридических, философских и других вузов и факультетов, а также для всех читателей, интересующихся проблемами философии и права.

ISBN 5-89123-098-4

© B.C. Нерсесянц, 1998

© ООО "Издательство НОРМА", 1998

Содержание

Предисловие..................................................................................................................................5

Раздел I. Общие проблемы философии права

Глава 1. Предмет и задачи философии права...............................................7

1. Предмет философии права....................................................................7

2. Философия права в системе наук................................................11

Глава 2. Сущность права..................................................................................................17

1. Право как формальное равенство...............................................17

2. Право как свобода.......................................................................................22

3. Право как справедливость...................................................................28

Глава 3. Понятие права......................................................................................................32

1. Типология правопонимания................................................................32

2. Понятие права: многообразие определений

и единство понятия....................................................................................35

Глава 4. Правовая онтология.......................................................................................40

1. Человек как правовое существо.............................-........................40

2. Бытие и существование права.........................................................43

3. Формы существования права..........................................................49

Глава 5. Правовая аксиология.....................................................................................53

1. Общая характеристика...........................................................................53

2. Естественноправовая аксиология..................................................54

3. Либертарно-юридическая аксиология......................................57

Глава 6. Правовая гносеология...................................................................................61

1. Гносеология юридического правопонимания......................61

2. Гносеология легизма..................................................................................65

Глава 7. Юридическая концепция общего блага....................................68

1. Общее благо как категория права................................................68

2. Проблема общего блага в постсоциалистической России.....................................................................................................................72

Глава 8. Право в системе социальных норм...............................................76

1. Специфика различных видов социальных норм.............76

2. Взаимодействие права с другими социальными нормами.................................................................................................................81

Глава 9. Право и уравниловка.....................................................................................84

1. Уравниловка ......................................................................................................84

2. Дозволения и запреты в праве........................................................90

2 Содержание

Глава 10. Личность, право, государство: правовое государство, права и свободы человека и гражданина..................................................... 92

1. Правовое государство: история идей

и современность..............................................................................................92

2. Права и свободы человека и гражданина...........................107

Раздел II. Философия отрицания права. Идеология и практика коммунизма

Глава 1. Собственность и право...............................................................................113

1. От капитализма к коммунизму: отрицание собственности и права...........................................................................113

2. Концепция буржуазного "равного права" при социализме.......................................................................................................122

3. "Свобода" без права: негативная природа коммунизма......................................................................................................130

Глава 2. Социализм и право........................................................................................138

1. Мера "равенства": общепринудительный труд вместо права...................................................................................................138

2. Социалистический тоталитаризм: все вместе,

никто в отдельности................................................................................153

Раздел III. Марксистская доктрина

и социалистическое

правопонимание

Глава 1. "Новое право": основные направления

интерпретаций...........................................................................................................................163

1. Появление "нового права"..................................................................163

2. Концепция "пролетарского права".............................................165

3. Право как классовый порядок.......................................................170

4. Право как меновое отношение: некролог о праве........198

5. Право как идеологическая форма классовых отношений.........................................................................................................231

6. Психологическая концепция классового права..............235

7. Советская концепция октроированных прав. Диктатура пролетариата как

"правовое государство"........................................................................257

Глава 2. "Правовой фронт" социализма.........................................................261

1. Метаморфозы правопонимания в русле большевистской политики..................................................................261

2. Новое "правопонимание" в отраслевых науках.............274

3. Декларация "социалистического права"...............................278

Содержание

Глава 3. Советский легизм............................................................................................283

1. Сталинский тоталитаризм", комплекс государственно-правовой неполноценности....................283

2. Искомое "правопонимание"..............................................................290

3. Тоталитарный "нормативизм": право как совокупность приказов власти.......................................................297

4. Официальная позиция...........................................................................302

Глава 4. В поисках новых подходов к праву.......„....................................311

1. Широкий подход к праву...................................................................311

2. Либертарная концепция права......................................................319

Раздел IV. Философские проблемы постсоциалистического права и государства

Глава 1. От социализма к цивилизму.

Концепция цивилитарного права..........................................................................323

1. Альтернативы постсоциализма.....................................................323

2. Проблема "конца истории": возможен ли послебуржуазный тип права?......................................................331

3. Цивилитарное право и гражданская собственность......336

4. Новые ориентиры прогресса права и свободы................343

5. Цивилизм как русская идея в контексте всемирной истории...................................................................................349

Глава 2. Преодоление тоталитаризма:

трудный путь России к праву.................................................................................352

1. Традиции и опыт государственно-правовых преобразований в России: актуальные уроки...............352

2. От советской системы к постсоветской Конституции...................................................................................................366

3. Конституционное правопонимание: права человека, правовой закон, правовое государство..................................372

4. Система разделения и взаимодействия властей..........380

5. Перспективы развития российского права

и государства: конституционные положения

и действительность..................................................................................389

Раздел V. История философии права и современность

Глава 1. Античная философия права................................................................399

1. Дике й номос: в поисках начал справедливости...........399

2. Демокрит............................................................................................................403

3. Софисты..............................................................................................................404

4. Сократ..................................................................................................................408

5. Платон...................................................................................................................409

4 Содержание

6. Аристотель.......................................................................................................412

7. Эпикур..................................................................................................................421

8. Стоики...................................................................................................................423

9. Цицерон...............................................................................................................426

10. Римские юристы.........................,.............................................................430

Глава 2. Философия права средневековья...................................................438

1. Фома Аквинский.........................................................................................438

2. Средневековые юристы........................................................................443

Глава 3. Философия права Нового времени...............................................448

1. Гроций...................................................................................................................448

2. Фрэнсис Бэкон..............................................................................................455

3. Гоббс.......................................................................................................................457

4. Локк.........................................................................................................................466

5. Монтескье..........................................................................................................472

6. Руссо.....................................................................................................................478

7. Кант.........................................................................................................................487

8. Гегель.....................................................................................................................498

Глава 4. Философия права в России..................................................................510

1. Общая характеристика.........................................................................510

2. Б.И. Чичерин...................................................................................................518

3. И.И. Новгородцев.........................................................................................528

4. B.C. Соловьев..................................................................................................531

5. И.А.Бердяев......................................................................................................541

Глава 5. Философия права в XX в.: основные концепции...........553

1. Общая характеристика.........................................................................553

2. Неокантианские концепции философии права...............567

3. Неогегельянские концепции философии права.............572

4. Чистое учение о праве Г.Кельзена............................................586

5. Концепции "возрожденного" естественного права......607

6. Экзистенциальная философия права......................................625

7. Онтологическая концепция права Р.Марчича.................629

8. Неопозитивистская концепция права Г.Харта................635

9. "Познавательно-критическая теория права"...................639

Указатель имен...............................................................................................................644

Предисловие

В настоящем учебнике освещается проблематика философии права как отдельной самостоятельной научной и учебной дисциплины. Философско-правовые исследования имеют давние и богатые традиции. Они восходят к истокам философии и юриспруденции и сопровождают всю историю их развития — вплоть до современности.

Философия права — в ее соотношении с другими видами и способами изучения права — является высшей духовной формой познания права, постижения и утверждения его смысла, ценности и значения в жизни людей.

Философия права начинается с возникновения идей об объективной, независимой от официально-властного усмотрения и произвола, природе и смысле права. Эти идеи стали зародышем всех последующих, включая и современные, представлений и концепций о внутренней взаимосвязи и единстве права, свободы и справедливости, о правах и свободах человека, о господстве права, о правовом законе и правовом государстве. И в том, что сегодня эти правовые идеи стали общепризнанными современным мировым сообществом ценностями и императивами, — великая и неоспоримая заслуга также и философии права.

Все это определяет основополагающее место и значение философии права в системе юридических и других гуманитарных наук и учебных дисциплин, объектами изучения и освещения которых являются право и государство. Показательно в данной связи и то большое внимание, которое вот уже на протяжении многих столетий уделяется в западных университетах преподаванию философии права. Значительный опыт изучения и преподавания этой дисциплины был накоплен и в дореволюционной России.

В современных условиях радикальных преобразований в стране и становления начал права и правовой государственности существенно возрастает роль философии права в системе гуманитарных наук и отечественного вузовского образования, значение этой дисциплины во всем процессе формирования и утверждения в нашем обществе ценностей права, свободы и справедливости.

На удовлетворение этих потребностей и рассчитан настоящий учебник. В нем — с учетом сложившегося положения дел в этой области знаний и актуальных задач высшего образования в стране — изложение общих проблем философии права (в разделе I) сочетается с освещением (в разделах II — V) основных этапов, направле-

Предисловие

ний и концепций всемирной и отечественной истории развития философско-правовой мысли, включая ведущие идеи и учения философии права в XX в. При этом мы исходили из того, что в случаях отсутствия в нынешних условиях возможностей в тех или иных вузах для преподавания полного курса философии права ее изучение может быть вполне успешно осуществлено в форме спецкурсов по материалам отдельных разделов данного учебника.

Раздел I. Общие проблемы философии права

Глава 1. Предмет и задачи философии права

Дата добавления: 2014-11-16