Вирішити дану проблему у бюджетуванні можна двома основними способами

1. Скласти графік надходження коштів як додаток до бюджету продажу, у якому передбачають надходження коштів після постачання продукції споживачам. Визначити це на перспективу можна тільки на основі аналізу умов укладених договорів.

2. На основі тенденцій збуту і надходження коштів на рахунки підприємства визначають відсоток у загальній вартості відвантаженої продукції передоплата реалізації за готівку. Далі встановлюється період, протягом якого оплата за відвантажену раніше продукцію надходить на рахунки підприємства. У формі БРГК відповідно перша величина (передоплата і розрахунок готівкою) відбиваються в той же самий часовий відрізок бюджетного періоду, у який була відвантажена продукцію, а друга величина (надходження за отгружену раніше продукцію) відбивається у формі БРГК по закінченні періоду звірення рахунків.

З урахуванням специфіки бізнесу можуть бути використані й інші варіанти бюджетування.

Друга проблема, з якою зіштовхуються при складанні БРГК щодо грошових надходжень, – це визначення обсягу і структури зовнішнього фінансування, необхідного для фінансування додаткових витрат на майбутній бюджетний період. Для цього використовують дані плану капітальних (первісних) витрат. Сума витрат за цим бюджетом визначають як нижню межу рівня фінансування з зовнішніх джерел (кредит банку, інвестиції).

Третьою проблемою при розробці БРГК і зв’язаних з ним інших бюджетів (основних, допоміжних і операційних) може бути ітеративний характер процедур їхнього складання, коли первісні позначки БРГК (у будь-якій його частині), а потім і інших бюджетів необхідно корегувати для забезпечення достатньої кількості коштів для функціонування бізнесу. Отже, склавши один варіант бюджету і отримавши за розрахунками негативне кінцеве сальдо за який-небудь період, потрібно знайти рішення проблеми (збільшити кредит, продати акції, не заплатити постачальникам, тощо).

Після визначення джерел і складових частин грошових надходжень у той чи інший період, має бути визначено напрямок їхнього використання. Ця частина БРГК теж тісно зв’язана з бюджетом доходів і витрат, а також з іншими бюджетами.

Використання коштів у БРГК поділяють на три основні групи.

Кошти можуть використовуватися на фінансування:

1. поточних операцій,

2. первісних витрат,

3. інших витрат.

Склад статей ”поточні операції” відбиває статті витрат, вказані у формі бюджету доходів і витрат, хоча в конкретних цифрах тут можуть виникати розбіжності, обумовлені як специфікою господарської діяльності, так і реальним фінансовим станом підприємства.

В ідеальному випадку в конкретний період часу (місяць, декаду) сума коштів направлена на оплату рахунків за постачання сировини і матеріалів у БРГК, повинна збігатися з величиною витрат, зазначених у бюджеті доходів і витрат за той же період (місяць, декаду). У дійсності ж усе відбувається по-іншому. У підприємства не вистачає коштів на те, щоб вчасно оплатити постачання, і виникає кредиторська заборгованість перед постачальниками (що потім фіксується у розрахунковому балансі). Якщо специфіка виробництва вимагає створення нормативних запасів сировини і матеріалів, то у цьому випадку в конкретний період у БРГК величина коштів, призначена на оплату рахунків від постачальників, буде перевищувати відповідну статтю витрат у бюджеті доходів витрат на величину створюваного нормативного запасу.

Фінансування первісних витрат відображається в БРГК в повній відповідності з конкретними допоміжними чи спеціальними бюджетами. Але у випадку, коли планом капітальних первісних витрат передбачено будівельні чи ремонтні роботи, а фінансовий стан підприємства не дозволяє йому своєчасно фінансувати ці витрати, то знову виникає кредиторська заборгованість перед підрядчиками. Iнші витрати в БРГК включають такі статті: виплата відсотків за кредити, повернення кредитів і позик, виплата дивідендів та інші розрахунки з інвесторами та з державним бюджетом. Здебільшого вони також повинні відповідати аналогічним статтям бюджету доходів і витрат чи спеціальних бюджетів. Можливі розбіжності відбиваються в розрахунковому балансі.

Якщо зіставити всі надходження коштів і їхнє використання за той самий період, то визначимо – одну статтю БРГК – касове зростання чи зменшення. Зростання виникає у випадку перевищення надходження коштів над їхнім використанням, зменшення – відповідно при перевищенні витрат коштів над їхнім надходженням за той самий період. Їх відповідно називають позитивні і негативні фінансові потоки.

Ще дві позиції БРГК представляють вступне і кінцеве сальдо. Кінцеве сальдо попереднього періоду є вступним сальдо для наступного періоду. Кінцеве сальдо даного періоду є алгебраїчною сумою вступного сальдо і касового зростання чи зменшення за той же період. Значення вступного сальдо в першу декаду (чи в перший день) місяця повинне бути рівним значенню цього показника для місяця (і відповідного чи кварталу півріччя) у цілому.

Кінцеве сальдо, а не касові зміни (позитивний чи негативний фінансовий потік), є головним цільовим показником БРГК, навколо яких можуть оптимізуватись окремі статті даного бюджету.

У будь-якому випадку кінцеве (вступне) сальдо не може бути негативним, а вся процедура складання БРГК (та й оптимізації всіх бюджетів) по суті являє собою пошук варіантів забезпечення запланованого кінцевого сальдо. Розмір кінцевого сальдо – один з найважливіших показників, що передбачено у БРГК. Цей показник не нормується, а встановлюється менеджерами підприємства.

Кінцеве сальдо БРГК не може бути негативним, і погано, коли воно мале, тому що означає відсутність в бізнесу запасу фінансової міцності і разом з тим воно не повинно бути і дуже великим навіть в результаті ефективного ведення бізнесу). Велике кінцеве сальдо – це ”заморожування” коштів, що погіршує фінансову ефективність бізнесу, особливо його інвестиційну привабливість. Тому в БРГК, як і взагалі в управлінні фінансами, потрібно постійно шукати компроміс, щоб, збільшуючи один з параметрів фінансового плану, не погіршувати всі інші. Менеджери підприємства повинні визначати розмір кінцевого сальдо, виходячи зі специфіки даного бізнесу.

При бюджетуванні при визначенні розміру кінцевого сальдо БРГК можна використати два підходи.

По-перше, встановити діапазон значень кінцевого сальдо (мінімальне і максимальне) для конкретного часового періоду, відповідно до цілей менеджерів підприємства в області управління фінансами.

По-друге, встановити незнижуваний залишок кінцевого сальдо (наприклад, мінімальний залишок коштів на поточному рахунку підприємства, визначений договором з обслуговуючим банком), відповідно до якого визначають розмір надходжень і використання коштів, і встановити межу величини кінцевого сальдо, при перевищенні яких кошти повинні бути розміщені чи інвестовані.

Крім зазначених вище напрямів використання грошових засобів кожне підприємство має право вводити включати до БРГК будь-які статті, деталізуючи включені раніше відповідно до специфіки бізнесу чи потребами менеджерів в тій чи іншій інформації. Головне, щоб ці зміни у БРГК дозволяли менеджерам підприємства чи структурного підрозділу контролювати найбільш важливі для нього статті надходжень і використання коштів. Однак деталізація форми БРГК повинна здійснюватися з урахуванням форми БДіВ, оскільки саме в останньому випадку визначаються критичні види витрат підприємства, а в БРГК уже відбиваються спосіб і терміни оплати лімітів витрат, заданих у БДіВ. Неминучі ж відхилення і розбіжності між відповідними статтями БДіВ і БРГК потім відбиваються у розрахунковому балансі.

Певним аналогом БРГК можна вважати форму № 3 ”Звіт про рух грошових коштів”. Однак, у бюджетуванні застосовувати їх не варто. Вона непридатна для правильного управління фінансами підприємства. Разом з тим потреба у вихідній інформації як для складання бюджету, так і для контролю за його виконанням, обумовлює необхідність модифікації для цілей бюджетування форми № 3.

Модифікація ф. 3 може бути здійснена в такому напрямку:

1. У статті ”Виручка від реалізації товарів, продукції, послуг – усього” необхідно виділити дебіторську заборгованість. Для цього дану статтю можна розбити на дві:

· за готівку і за передоплатою – показує всі надходження коштів на поточний рахунок одночасно з відвантаженням продукції;

· надходження за раніше відвантажену продукцію – показує надходження коштів від споживача після одержання їм продукції.

2. Краще усунути з форми статті, що уведені для чисто фіскальних цілей.

3. Позиція ”Оплата придбаних товарів і наданих послуг” повинна бути деталізована виходячи з того, які статті собівартості менеджери підприємства вважають доцільним включати у форму БРГК. Наприклад, форма БРГК за цією статтею може виглядати в такий спосіб:

· сировина, матеріали, товари;

· інші прямі витрати структурного підрозділу;

· накладні витрати структурного підрозділу;

· накладні витрати підприємства;

· інші операційні платежі.

1. Позиції статті ”Первісні капітальні витрати” на видачу авансів, оплату часткового будівництва, оплату устаткування і фінансові вкладення краще привести у відповідність з формою плану цих витрат.

2. Позицію ”Iнші виплати і перерахування” також варто деталізувати при розробці форми БРГК, наприклад, виділивши окремо повернення кредитів та інші витрати.

Крім визначення власне форми БРГК, існують ще проблеми відображення в даному бюджеті сугубо специфічних фінансових документів, взаємозаліків, казначейських зобов’язань, векселів і інших грошових сурогатів. Рішення проблем багато в чому залежить від специфіки господарської діяльності підприємства.

Наприклад, якщо емітування заліку збіглося з відвантаженням продукції (по бюджеті доходів і витрат), те в БРГК відповідна сурогатна сума проводиться по статті ”За готівку і по передоплаті”. Якщо емісія заліків не збіглася з періодом звірення чи рахунків, якщо заліки випущені на суму залишку неоплаченої продукції, то вони повинні відбиватися по статті ”Надходження за продукцію, відвантажену раніше” у відповідний період (тобто, коли така емісія заліку буде зроблена).

Заходи для підготовки форми № 3 для бюджетування

· Виділити дебіторську заборгованість (розділити виручка на передоплату і надходження за продукцію, відвантажену раніше).

· Усунути статті чисто фіскального походження.

· Деталізувати найбільш важливі статті оплати рахунків.

· Привести у відповідність з формою плану капітальних (первісних) витрат статті, що відбивають капітальні витрати і фінансові вкладення.

· Виділити позицію, що відбиває повернення позик і кредитів.

· Передбачити облік грошових сурогатів.

Залишок коштів на початок періоду відображає по підприємству і відокремлених структурних підрозділах кошти на їхніх поточних рахунках на початок відповідного періоду. Для структурного підрозділу без власних поточних рахунків залишок є тією частиною коштів, що залишає в його розпорядженні підприємство (незнижуваний норматив кінцевого сальдо, установлюваний менеджерами) для фінансування операційних витрат і капітальних витрат на майбутній період. При визначенні вступного сальдо в перший раз (у початковий період бюджетування, за новим проектом) базою для нормативу може бути узятий середній за минулі періоди залишок коштів підприємства в цілому, розподілений між бізнесами за обраним критерієм (пропорційно прямих витрат, обсягу товарної продукції, чисельності персоналу, фонду основної заробітної плати і т.д.). Цей незнижуваний залишок коштів є орієнтиром при визначенні розмірів зовнішнього фінансування й інших джерел балансування надходжень коштів і їхнього використання в даний бюджетний період.

Розділ ”Надійшло грошове розпорядження засобів – усього” показує, скільки коштів повинно надійти на поточний рахунок і в касу в майбутні періоди від реалізації продукції і послуг (без ПДВ, тобто приблизно до обсягу чистого нетто-виручку від реалізації в бюджеті доходів і витрат). При такому підході не виникає проблема обліку для фінансового планування ”не відшкодований” ПДВ по статті ”Оплата рахунків за сировину і матеріали” у розділі бюджету ”Спрямовано коштів”.

При цьому окремо показують надходження за продукцію у формі передоплати (продажу) за готівку (коли оплата надходження коштів збігається з періодом відвантаження продукції, наприклад, відвантаження і надходження коштів здійснюються в ту саму декаду) і надходження за відвантажену раніше продукцію (коли період чи оплати надходження коштів не збігаються з періодом відвантаження продукції).

Розмір дебіторської заборгованості можна вважати ще одним важливим показником, встановлюваним і контрольованим у БРГК. При цьому потрібно мати на увазі наступне. З одного боку, відстрочка оплати споживачами відвантаженої їм підприємством готової продукції означає кредитування перших останніх, а з іншого боку – жоден швидко зростаючий чи великий за масштабами бізнес не може обходитися без відвантаження значної частини своєї продукції в кредит. Однак зростання таких постачань обертається додатковим фінансовим навантаженням на підприємство. Тому менеджерам підприємства треба буде розв’язати, який розмір заборгованості може бути прийнятний для нього в той чи інший період.

Необхідність забезпечення контролю за розмірами дебіторської заборгованості є однією з важливих причин постановки бюджетування.

Контроль за розміром дебіторської заборгованості, звичайно ж, здійснюється не тільки за допомогою БРГК, але і за допомогою розрахункового балансу. Однак реальний рух грошей може бути відстежений тільки в БРГК.

У розділі ”Надійшло грошове розпорядження засобів – усього” відображаються також кошти від:

· продажу основних засобів і інших активів підприємства;

· надходження авансових платежів (оплата продукції, чи робіт (послуг) до початку їхнього чи виготовлення виконання);

· бюджетних дотацій (асигнувань), виплачуваних у грошовій формі чи цінних паперів, використовуваних як засіб сплати податків;

· зовнішніх джерел фінансування (позики, кредити, інвестиції);

· емітованих підприємством заліків за контрактами (договорами, замовленнями), реалізованих у рамках окремих бізнесів. (У випадку планування емісії підприємством взаємозаліку, тобто документа, аналогічного по економічному змісті коштам (у частині засобу платежу), відбиваним по позиції ”надходження за продукцію, відвантажену раніше”, уся сума такого заліку відбивається по цій статті БРГК. До окремого бізнесу цей залік у бюджеті може відбиватися цілком чи частково у розміщених раніше як резерви компанії депозитів (відсотки) і інших високо ліквідних цінних паперів (дивіденди, купонний доход і ін.).

У цьому ж розділі відображаються всі інші грошові чи аналогічні грошовим надходження, наприклад засоби від пред’явлених до оплати векселів і доходи по них.

Розділ ”Спрямовано коштів – усього” відбиває використання коштів за операціями підприємства (на фінансування поточних операційних витрат і капітальних витрат, інших первісних вкладень – у випадку реалізації нових проектів проведення програм технічного переозброєння потужностей компанії). Тут же показуються розрахунки зовнішніми інвесторами і позикодавцями, виплата дивідендів, відсотків за кредитами повернення кредитів, сплата податків.

По цій же статті можуть враховуватися постачання напівфабрикатів інших цехів (у частині перевищення у відповідний період постачань цих напів-фабрикатів). I хоча грошові розрахунки між структурними підрозділами компанії не виробляються, негативне сальдо постачань для конкретного бізнесу означає необхідність ”відшкодування” (чи резервування) для компанії в цілому відповідних поточних витрат для того, щоб не спотворювати кінцеве сальдо компанії в цілому.

При складанні БРГК для підприємства в цілому також необхідно враховувати сальдо постачань напівфабрикатів з цеху в цех потягом даного бюджетного періоду, тобто визначити, наскільки (у вартісному виразі) обсяги виробництва напівфабрикатів перевищили обсяги їхнього використання у внутрішньозаводському обороті. Iнакше кажучи, необхідно з’ясувати, чи варто очікувати у відповідний бюджетний період приросту розмірів незавершеного виробництва (і отже, додаткових витрат у відповідному розділі БРГК) чи зменшення (у цьому випадку ”живих” грошей, тобто реальних надходжень у компанії не буде, але утвориться економія коштів на операційні витрати).

Рядок ”Касове зростання чи зменшення” утвориться як різниця між розділами ”Надійшло грошове розпорядження засобів – усього” і ”Спрямовано коштів”. Вона показує перевищення дохідної частини над видатковою (якщо надійшло більше, чим використане), чи дефіцит платіжних засобів у періоді (якщо використано більше коштів, чим надійшло), тобто наскільки ймовірне надходження коштів перевищує їхнє очікуване використання в майбутній період. Розрахунки повинні вироблятися строго за стовпцями бюджетних таблиць. У випадку перевищення надходжень коштів над їхнім використанням касовий чи ріст зменшення показується з плюсом (+), а якщо видаткова частина перевищує дохідну частину БРГК, то з мінусом (–) чи в дужках.

Залишок (кінцеве сальдо) коштів на кінець періоду – це сума ”Залишок коштів (вступне сальдо)” і ”Касове зростання (зменшення)”. Воно ж виступає в якості вступного сальдо на наступний період.

Технологія складання БРГК. Якщо знайдено варіант форми БРГК, можна визначити систему обмежень, на основі яких можна формувати (нормувати) ту частину даного бюджету, що зв’язана з джерелами коштів.

По-перше, встановлюється обсяг коштів, що необхідні підприємству для фінансування інвестиційних витрат, тобто додаткових (у порівнянні зі звичайними) витрат на майбутній бюджетний період. Таким чином, визначається нижня границя зовнішнього фінансування (розриву між додатковими витратами, що збільшують витратну частину БРГК, і звичайними джерелами коштів, насамперед від реалізації). Для цього використовуються дані плану капітальних (первісних) витрат (інвестиційного бюджету). Сума витрат за цим бюджетом може бути прийнята за нижню межу рівня фінансування із зовнішніх джерел (кредит банку, інвестиції).

По-друге, визначаються додаткові поточні витрати і поповнення оборотних коштів (наприклад, на збільшення закупівель товарів, що комплектують для завантаження нового обладнання, на які потрібні додаткові капітальні витрати, на повернення кредитів і сплату відсотків за ними) шляхом розподілу їх усередині бюджетного періоду відповідно до пуску, налагодженням і виведенням на розрахункову потужність.

По-третє, на основі отриманого прогнозу кінцевого сальдо встановлюються, наскільки реальні витрати перевищують мінімальний рівень зовнішнього фінансування. Це значить, що з урахуванням цільового нормативу кінцевого сальдо (установлюється керівництвом компанії до початку бюджетного періоду) визначається необхідний у даний період рівень зовнішнього фінансування, корегується сума кредиту чи інвестицій з урахуванням необхідності фінансування не тільки капітальних (первісних) витрат, але і приросту оборотних коштів; уточнюються також умови одержання коштів із зовнішніх джерел. Видаткова частина БРГК може корегуватися також шляхом збільшення кредиторської заборгованості (затримки на певний строк платежів зовнішнім постачальникам), чи зменшення відкладання терміну здійснення інвестиційних витрат (придбання більш дешевого устаткування, більш плавне введення нових виробничих потужностей і т.п.). У результаті цього БРГК знову перераховується.

Розробка БРГК починається тоді, коли уже відомі основні бюджетні позначки на майбутній період за доходами і витратами, капітальними і первісними витратами (складений інвестиційний бюджет, бюджет капітальних і первісних витрат), а отже, визначені зразкові обсяги зовнішнього фінансування.

Роздягнув ”Залишок коштів (вступне сальдо)” на початок періоду для компанії в цілому і структурних підрозділах зі своїми розрахунковими рахунками визначається як фактичний залишок коштів на їхніх рахунках.

Дата добавления: 2014-11-16