Словотворення

Назви солей безкисневих кислот з неорганічними основами утворюють так: на першому місці ставлять назву катіона в родовому відмінку, а далі – назву аніона, що стоїть у називному відмінку однини, виражену іменником другої відміни середнього роду. Назви аніонів утворюють за допомогою суфікса -ĭd -um:

Під час утворення назв солей безкисневих кислот з органічними основами до назви аніона додають префікс hydro-:

4. Назви деяких вуглеводних кислотних радикалів

Латинські назви вуглеводневих і кислотних радикалів утворюють додаванням до кореня назви відповідних вуглеводнів або кислот суфікса -ўl- і закінчення -ium.

Вуглеводень Methānum; Aethānum; Pentānum.	Радикал Methylium – метил; Aethylium – етил; Pentylium – пентил.
Кислота Acĭdum acetĭcum; Acĭdum formicĭcum.	Радикал Acetylium – ацетил; Formylium – форміл.

Слово–твірний елемент	Походить від:	Значення і характеристика	Приклади
-aeth-	аether (грец.) – етер (ефір)	Вказує на наявність етилового та етинілового радикала	Aethazōlum
-benz-	benzoë (араб.) – ароматичний сік	Вказує на наявність ароматичного ядра в молекулі препарату	Benzylii benzoas Benzolānum
-meth-	methy (грец.) – вино	Вказує на наявність метилового або метиленового радикала	Methylii salicўlas Methyltestos–terōnum
-phen-	phaino (грец.) – світити, фенол був виділений з відходів світильного газу	Вказує на наявність фенілу або фенілену	Phenamīnum
-naphth-	naphtha (грец.) – нафта	Засоби, що містять у молекулі нафталінове ядро	Naphthamōnum Naphthyzīnum
-barb-	acĭdum barbiturĭcum – барбітурова кислота	Барбітурати – похідні барбітурової кислоти із заспокійливим, снодійним або наркотичним результатом	Barbamўlum Phenobarbitālum

Про солі кисневих кислот – у третій відміні.

Значну кількість іменників другої відміни утворюють від двох основ:

а) за допомогою форманта[1] -arius утворюють іменники чоловічого роду, що означають професію або заняття:

antīqua, ōrum, n – старовина – antiquarius, ii, m – антиквар, знавець старовинних речей;

secrētum, i, n – таємниця, секрет – secretarius, ii, m – секретар, учасник таємних нарад;

б) за допомогою формантів -ŭlus, -ŏlus, -cŭlus, -ellus утворюють іменники зі зменшувальним значенням:

в) за допомогою форманта -arium утворюють іменники другої відміни середнього роду, що означають сховище або місце дії:

tabella, ae, f – дощечка, запис – tabularium, ii, n – архів;

aes, aeris, n – мідь, гроші – aerarium, ii, n – скарбниця;

г) за допомогою форманта -bŭlum утворюють іменники другої відміни середнього роду, що означають знаряддя, іноді місце:

vox, vocis, f – голос, звук – vocabŭlum, i, n – слівце, назва, словник.

а) за допомогою форманта -mentum утворюють іменники середнього роду, що означають знаряддя або результат дії:

б) за допомогою форманта -ium утворюють іменники середнього роду, що означають дію або стан:

consulĕre – радити, обговорювати – consilium, ii, n – нарада, консиліум.

Від основи супіна за допомогою форманта -(t)orium, -(s)orium утворюють іменники другої відміни середнього роду, що означають місце дії:

labōro, āvi, ātum, āre – працювати – laboratorium, ii, n – лабораторія;

audio, īvi, ītum, īre – слухати – auditorium, ii, n – аудиторія (авдиторія).

ГРЕЦЬКІ ДУБЛЕТНІ ТЕРМІНОЕЛЕМЕНТИ ІМЕННИКІВ ДРУГОЇ ВІДМІНИ:

Латинський іменник	Латинізо- ваний грецький терміно-елемент	Значення	Приклади
Aurum, i, n	hryso-	Золото	Сhrysochlorĭdae, ārum, f	Золотокротові
Cancer, eris, m	carcin-	Краб, рак	Carcīnus, i, m	Трав’яний краб
Cilium, ii, n	blepharo-	Вія, війка	blepharophǒrus, a, um	Війконосний, a, e
Connubium, ii, n	gamo-	Шлюб	gamophyllus, a, um	Гамофільний, a, e
Digǐtus, i, m	dactylo-, -dactylus	Палець	dactyloideus, a, um; Tridactylus, i, m	Пальцеподібний, a, e; трипест
Filum, i, n	nemato-	Нитка	Nematocěra, ōrum, n	Довговусі
Fimetum, i, n	copro-	Гноїще	Copromyza, ae, f; сoprophǐlus, a, e	Гнойовиця, що живе на гноїщі
Folium, ii, n	phyllo-, -phyllus	Листок	Phyllopŏda, ōrum, n; macrophyllus, a, um	Листоногі, ракоподібні; довголистий, a, e
Initium, ii, n	archaeo-, archi-	Початок	Archaeogastropŏda, ōrum, n; archigonia, ae, f	Стародавні черевоногі; первісне зародження
Intestīnum, i, n	entero-	Кишка	Enterobius,ii, m	Людський гострик
Llabium, ii, n	cheil-, chilo-, -chīlus	Губа	cheilanthus, a, um; Chilopŏda, ōrum, n; leucochīlus, a, um	Губоквітковий, a, e; губоногі; білозубий, a, e
Lupus, i, m	lyco-	Вовк	Lycŏdon, i, n	Вовкозуб
Muscus, i, m	bryo-	Мох	Bryophĭlus, i, m	Мохолюб
Nasus, i, m	rhin-, rhino-, -rhīnus	Ніс	rhinanthus, a, um; Rhinocěros, i, m; Scyliorhīnus, i, m	Носоквітковий, a, e; однорогий носоріг; кошача акула
Nervus, i, m	neuro-, -neurus phlebo-	Жилка, нерв	neurocarpus, a, um; brachyneurus, a, um; phlebophyllus, a, um	Жилкоплідний, a, e; короткожилковий, a, e; жилколистий, a, e
Ocŭlus, i, m	ophthalm-	Око	Hypophthalmichthys, itis, f	Товстолобик
ostium, ii, n	stomati-	Устя	stomatĭfer, ěra, ěrum	З устями, той, що носить устя
Pilus, i, m	trich-, trichi-	Волосся	trichanthus, a, um; Trichiūrus, i, m	Волосисто-квітковий, a,e; волосохвіст
Ramus, i, m	clado-, -cladus	Гілка	Cladocĕra, ōrum, n; polyclădus, a, um	Гіллястовусі; з численними гілками
Rostrum, i, n	rhyncho-, rhynchus	Дзьоб	rhynchophyllus, a, um; Lagenorhynchus, i, m	Дзьобоподібнолистий, a, e; короткоголовий дельфін
Saxum, i, n	litho-, -lithus	Камінь, скеля	lithophĭlus, a, um; otolĭthus, i, m	Каменолюбний, a, e; вушний камінець
Sebum, i, n	steat-	Жир, сало	Steatornithĭdae, ārum, f	Гуахарові
Stagnum, i, n	limno-	Став, озеро	limnologia, ae, f Limnaea stagnālis, f	Наука про озера; ставковик звичайний
Venēnum, i, n	tox-, toxi-	Отрута	Toxotĭdae, ārum, f; toxĭfer, ěra, ěrum	Бризкунові; отрутоносний, a, e
Ventricŭlus, i, m	gastro-, -gaster	Шлунок	Gastrophĭlus, i, m; Eurygaster, tris, m	Шлунковий овід; клоп-черепашка
V Vir, i, m	andro-, -andr-	Чоловік	androgĕnus, a, um; clinandrium, ii, n	Андрогенний, a, e; пилякова ямка

Граматичний аналіз частин мови виявляє вміння студента записувати словникову форму слова, визначати частини мови, належність до відміни чи дієвідміни, визначати рід, число, відмінок (іменників, прикметників, займенників), час, спосіб, стан, особу, число (дієслів).

Discipŭli studiōsi in schola natūram variam terrārum et mundi discunt. – Старанні учні вивчають у школі різноманітну природу землі та всесвіту.

Discipŭli – іменник, основна (словникова форма) discipŭlus, i, m, друга відміна, називний відмінок множини;

studiōsi – прикметник, словникова форма studiōsus, a, um, друга відміна, називний відмінок множини;

schola – іменник, словникова форма schola, ae, f, перша відміна, орудний відмінок однини;

natūram – іменник, словникова форма natūra, ae, f, перша відміна, знахідний відмінок однини;

variam – прикметник, словникова форма varius, a, um, перша відміна, знахідний відмінок однини;

terrārum – іменник, словникова форма terra, ae, f, перша відміна, родовий відмінок множини;

mundi – іменник, словникова форма mundus, i, m, друга відміна, родовий відмінок однини;

discunt – дієслово, основні форми disco, didĭci, –, ĕre, третя дієвідміна, теперішній час дійсного способу активного стану, третя особа множини.

Пліній Старший народився 23 р. в Комо (у Цізальпійській Галлії). Освіту отримав, ймовірно, у Римі, проте щодо цього немає жодних відомостей ні у його короткій біографії, яку написав Светоній, ні у листах його небожа, котрі є основним джерелом біографічних даних про Плінія.

У юному віці Пліній служив у кінноті, брав участь у військових походах, у тому числі проти хавків (лат. Chauci) – германського народу, який він описав у XVI книзі «Природничої історії».

Побував він і на Дунаї (XXXI, 19, 25), потім – у Бельгії (VII, 17, 76), де прокуратором тоді був римський вершник Корнелій Таціт, батько (за іншою версією, дядько) знаменитого історика. Тривале перебування в заальпійських країнах дало йому змогу зібрати щодо них чимало відомостей і написати великий твір про війни римлян з германцями (лат. Bellorum Germaniae lib. XX), що стало головним джерелом для Тацітової «Германії». Згодом він був прокуратором у Нарбонській Галлії та в Іспанії. Його близькі стосунки з Веспасіаном, із сином в якого він служив у Германії, допомогли отримати один із найважливіших чинів державної служби: його призначили начальником мізенского флоту.

Під час перебування Плінія Старшого на цій посаді відбулося відоме (24 серпня 79 р.) виверження Везувію. Щоб мати змогу краще спостерігати грізне явище природи, Пліній Старший підійшов на судні дуже близько до місця катастрофи, і в Стабіях – вже на суші – став жертвою своєї допитливості та прагнення допомагати людям – отруївся сірчаними випарами. Подробиці цієї події виклав його племінник, Пліній Молодший, у довгому листі до Таціта (Epist. VI, 16).

Пліній був людиною надзвичайно працелюбною. Не було такого місця, яке б він вважав незручним для занять наукою; не було такого часу, яким би він не скористався для того, щоб читати і робити нотатки. Він читав, або йому читали в дорозі, у лазні, під час обіду, після обіду; при цьому нічний час, наскільки це було можливо, він також використовував на читання, адже вважав втраченими хвилини, які не присвячені розумовій праці. Пліній перечитував різні книги, навіть погані, бо, на думку Плінія Старшого, не існує настільки поганої книги, з якої не можна було б отримали користі.

Про подробиці цього працелюбства повідомляє Пліній Молодший в одному зі своїх листів (Epist. III, 5), у якому перераховує, окрім іншого, й низку творів дядька: «De jaculatione equestri» («Про кавалерійське метання»), «De vita Pomponii Secundi» («Біографія Помпонія Секунда»), три книги риторичних творів (Studiosi III), вісім книг граматичного змісту («Dubii Sermonis», VIII), тридцять одну книгу з історії, які починалися з того пункту, де закінчив свою історію Ауфідій Басс, вищезгаданий твір про Германію і, нарешті, тридцять сім книг «Природничої історії» («Naturalis Historiae» XXXVII). Окрім того, після смерті його залишилося сто шістдесят книг дуже дрібного тексту з виписками або нотатками, які він робив під час читання.

Зі всіх творів Плінія до наших часів дійшла тільки «Природнича історія», яка, по суті, є енциклопедією найрізноманітніших знань, накопичених давнім світом про природу і її творіння. Тут представлена побудова всесвіту, як її розуміли грецькі та римські вчені. Передусім описані астрономічні та фізичні дані (2 кн.), земля, її географічний поділ і влаштування її поверхні із зазначенням народів, що її населяють, міст і гаваней (3–6 кн.). Далі – власне природнича історія, що починається з царства тварин і передусім з людини (8–11 кн.); у розділі про царство рослин (12–32 кн.) йдеться не тільки про догляд за деревами, а й про застосування рослин із лікувальною метою, а також про лікувальні засоби, що їх можна добути в царстві тварин. В інших книгах (33–37) йдеться про неорганічну природу і її пристосування до потреб людини – про камені і метали, про добування лікувальних засобів із металів, про фарби для живопису і про сам живопис, про користування земляними породами для пластичних творів, про використання каменю в мистецтві та медицині та, нарешті, про коштовні камені й про те, де їх знайти і як обробити.

Написання цього твору, за словами Плінія (Praef., 17), вимагало від нього прочитання близько двох тисяч томів, де було зроблено до двадцяти тисяч нотаток. Пліній додав до них значну кількість даних, невідомих його попередникам або відкритих згодом. Твір присвячено й передано 77 р. н. е. Тіту. Праця первісно налічувала спочатку 36 книг, до яких після смерті автора було додано ще одну книгу, що містила зміст і вказівку на джерела для кожної книги.

Значення праці Плінія в римській літературі неможливо переоцінити. Вона довго слугувала джерелом, з якого можна почерпнути інформацію про всесвіт і зробити витяги для укладення посібників із різних предметів – географії, медицини та ін. Наскільки часто її читали не тільки в давнину, але й у середні віки, свідчить те, що вона дійшла до наших часів майже в двохстах рукописах.