Державна політика у сфері цивільного захисту України в умовах надзвичайних ситуацій

План

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів денної і заочної форми навчання

галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»

спеціальностей 7.03050801 «Фінанси і кредит»,

7.03050901 «Облік і аудит», 8.03050801 «Фінанси і кредит»

освітньо-кваліфікаційних рівнів «Спеціаліст», «Магістр»

Укладач: кандидат історичних наук, доцент Мухіна І.Г.

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри

Протокол від 26.09.2013 № 2

Харків

Тема 1. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС.

Мета: ознайомити студентів з заходами щодо цивільного захисту України в умовах надзвичайних ситуацій, Єдиною державною системою цивільного захисту населення і територій; проаналізувати діяльність органів управління цивільним захистом та розглянути їх функції розглянути поняття про надзвичайні ситуації, їх класифікація і причини виникнення

1. Державна політика у сфері цивільного захисту України в умовах надзвичайних ситуацій.

2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій

3. Органи управління цивільним захистом та їх функції: територіальний моніторинг, мережа спостереження і контролю, урядова інформаційно-аналітична система з НС

4. Поняття про надзвичайні ситуації, їх класифікація і причини виникнення

Література

1. Бикова О.В. Болієв О.В., Деревинський Д.М., Єлісеєв В.Н., Миронець С.М., Осипенко С.І., Півень Ю.О. та інш. Основи цивільного захисту: Навч. посібник К: 2008.– 223 с.

2. Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Львів, 2010.- 384 с.

3. Євдін О.М., Могильниченко В.В. та ін. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. "Техногенна та природна небезпека". Т.3."Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) та містобудування".Посібник.- К.: КІМ, 2007, 2008.- 636 с.,- 152 с.

4. Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навчальній посібник. Ч.3: Цивільна оборона. – Миколаїв: УДМТУ, 2002.- 155 с.

5. Кучма М.М. Цивільна оборона(цивільний захист):Навчальний посібник – Львів: Магнолія, 2005. – 360.

Ключові поняття: цивільний захист, надзвичайні ситуації, надзвичайний стан, Єдина державна система цивільного захисту населення і територій

Цивільний захист населення - це система заходів, які реалізуються центральними органами виконавчої влади, РМ Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва, Севастополя і районів, виконавчими органами Рад, підпорядкованими їм силами і засобами підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), добровільними формуваннями, що забезпечують розробку та дотримання правових норм, міжнародних, державних галузевих та відомчих вимог і правил, а також виконання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідеміологічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації НС, спрямованих на захист населення, сільськогосподарських тварин і рослин, об’єктів економіки і довкілля.

Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов’язки.

Правовим режим надзвичайного стану спрямований на:

- забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій;

- захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб; нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства. Під час надзвичайних ситуацій потенційні небезпеки для життя і здоров'я людей проявляються в більшій кількості, з більшою ймовірністю негативних наслідків.

Загрози життєдіяльності під час НС поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні загрози пов'язані з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних екологічних катастроф.

Внутрішні загрози пов'язані з НС техногенного і природного характеру або спровоковані терористичними діями.

На межі третього тисячоліття людство досягне досить високого наукового, технічного і виробничого прогресу, що створило умови для великої концентрації радіаційно- хімічно- та вибухопожежонебезпечних підприємств, підвищило ймовірність виникнення техногенних НС. Величезні збитки для людей спричиняють також стихійні сили природи. Наслідки НС можуть бути значно зменшені при здійсненні своєчасно належних заходів щодо попередження і реагування на НС.

Кожен громадянин відповідно до Конституції України має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, застосування зброї та на вимогу гарантованого забезпечення реалізації цього права від органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює і розвиває Єдину загальнодержавну систему цивільного захисту.

Цивільний захист — це цивільна оборона та захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру.

Правові й організаційні основи та принципи цивільного захисту

Насиченість території України промисловими об'єктами у декілька раз перевищує насиченість розвинених європейських країн. Майже третина з цих підприємств (біля 7,5 тис.) становить потенційну небезпеку. Цілі регіони являють собою зону з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій та катастроф техногенного походження, внаслідок яких гинуть люди, знищуються матеріальні цінності, ускладнюються умови виробництва і життя. Цей ризик постійно зростає, оскільки рівень зносу обладнання більшості промислових підприємств наближається до критичного.

Наслідки антропогенного впливу на навколишнє середовище набувають все більш відчутних абрисів, особливо у випадках, коли дія природних та техногенних чинників потрапляють у резонанс. Не виключається можливість розв'язання війни із застосуванням зброї масового ураження. Тому запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків набули статусу загальнодержавної проблеми.

Стратегічні напрями та засоби вирішення проблеми захисту населення і територій в Україні спираються на основні положення Женевських конвенцій (1949 р.) щодо захисту жертв війни та Додаткових протоколів, з імовірного характеру воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створення матеріальної бази захисту.

Метою державної політики у сфері цивільного захисту є зниження ризику і пом'якшення наслідків НС природного і техногенного характеру, підвищення гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства та навколишнього середовища в межах показників прийнятного ризику.

Основу державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій становлять: Конституція України, відповідні Закони, Укази Президента України і Урядові рішення. Зокрема ст.3 Конституції України декларує: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Основними нормативно-правовими актами з питань цивільного захисту є Закони України: «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», «Про цивільну Оборону України»,Указ президента України «Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій», а також відповідні Постанови Уряду.

9 лютого 2001 року вийшов Указ Президента України № 80 «Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і території від НС техногенного і природного характеру». Указ є базовим і програмним актом для подальшої діяльності органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту.

У відповідності з указом, Кабінетом Міністрів України було прийнято такі постанови: «Про порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків», «Про утворення Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки» та ін.

Цей пакет актів і нормативно правових документів розкриває суть нової державної політики у сфері національної безпеки.

Нова ідеологія протидії катастрофам та надзвичайним ситуаціям передбачає об'єднання всіх компонентів захисту населення і територій від НС з визначенням єдиного координатора, у ролі якого виступає Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій за активною участю науково-дослідних установ.

Реалізація всього, що визначено актами Президента України і Уряду є провідним завданням органів виконавчої влади всіх рівнів, які причетні до проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Так, в одному з указів зазначено: «Вважати, що запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та ефективна ліквідація їх наслідків є одним із головних пріоритетів у діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади».

Вирішення проблем природно-техногенної безпеки України забезпечується проведенням на державному рівні таких заходів:

1. Здійснення управління техногенними ризиками, що забезпечить стале, гарантоване зменшення кількості та наслідків НС техногенного і природного характеру.

2. Створення цілісної міжвідомчої системи моніторингу і налагодження державної служби прогнозування та попередження природних і техногенних НС.

3. Створення загальнодержавного реєстру потенційно-небезпечних
об'єктів і територій та механізмів їх моніторингу.

4. Підвищення ефективності роботи органів державного нагляду за станом і функціонуванням потенційно небезпечних виробництв.

Засобом розв'язання проблеми захисту від техногенних і природних НС є створення в Україні Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, основним завданням якої є запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

Запобігання виникненню НС передбачає підготовку та реалізацію заходів спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки ступенів ризику, завчасне реагування на події, що становлять загрозу виникнення НС з метою запобігання лиху або пом'якшення його можливих наслідків.

Реагування на НС – це скоординовані дії підрозділів Єдиної державної системи цивільного захисту щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварій (катастроф) з метою усунення загрози життю та здоров'ю людей, надання невідкладної допомоги потерпілим.

Цивільний захист здійснюється за такими принципами:

– гарантованість конституційного права громадян на захист життя, здоров'я та їх майна;

– добровільність залучення людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту;

– комплексність підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

– раціональність економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення НС і мінімізації їх наслідків;

– територіально-функціональний принцип організації Єдиної системи цивільного захисту;

– гласність, вільний доступ населення до інформації з цивільного захисту відповідно до чинного законодавства.

2. Єдина державна система цивільного захисту населення і територій

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі – Єдина система цивільного захисту (ЄС ЦЗ)) створюється з метою забезпечення реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей, довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та особливі період, подолання наслідків НС.

Основні завдання ЄСЦЗ:

• прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС;

• розробка та здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС;

• створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

• оповіщення населення про загрозу та виникнення НС, своєчасне інформування про обстановку і вжиті заходи;

• організація захисту населення і територій у разі виникнення НС;

• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

• здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

• надання оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

• навчання населення способам захисту в разі виникнення НС та побутових нестандартних ситуацій;

• міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

Структура ЄС ЦЗ

Єдина система цивільного захисту складається із постійно діючих підсистем: територіальних і функціональних. Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим (АРК), областях, в м.м. Києві та Севастополі. Функціональні підсистеми створюються в Міністерствах і відомствах.

Кожна підсистема має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий і об'єктовий. До складу підсистеми входять:

• органи управління ЄС ЦЗ;

• сили і засоби;

• резерви матеріальних та фінансових ресурсів;

• системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

3. Органи управління цивільним захистом та їх функції: територіальний моніторинг, мережа спостереження і контролю, урядова інформаційно-аналітична система з НС

Загальне керівництво ЄС ЦЗ здійснює Кабінет міністрів України. Начальником ЦЗ України є Прем'єр-міністр України.

Безпосереднє керівництво діяльністю ЄС ЦЗ покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань ЦЗ – Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС). Керівник цього органу є заступник начальника ЦЗ України.

Керівництво територіальними підсистемами ЄС ЦЗ здійснюють органи
виконавчої влади в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.
Начальниками територіальних підсистем ЄС ЦЗ є Голова Ради міністрів АРК
та голови держадміністрацій, а їх заступниками є керівники територіальних
органів – МНС (голови управлінь МНС).

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту – МНС:

- забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту;

- контролює організацію здійснення заходів щодо захисту населення і територій від НС усіма органами виконавчої влади, підприємствами та установами незалежно від форми власності;

- перевіряє наявність і готовність до використання засобів індивідуального та колективного захисту, майна ЦЗ, їх утримання та облік;

- забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту;

- з'ясовує причини виникнення НС, невиконання заходів із запобігання цим ситуаціям;

- здійснює нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, у тому числі з питань техногенної та пожежної безпеки;

- здійснює інші заходи, передбачені законом.

МНС здійснює свої повноваження через територіальні органи відповідно до адміністративно-територіального поділу, до районів включно. У складі МНС діють:

- урядовий орган державного нагляду у сфері ЦЗ;

- органи оперативного реагування на НС у сфері ЦЗ;

органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших НС.

Урядовий орган державного нагляду у сфері ЦЗ включає до себе:

- підрозділи державного нагляду у сфері техногенної безпеки;

- підрозділи державного нагляду у сфері пожежної безпеки;

- територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ. Керівник урядового органу державного нагляду у сфері ЦЗ одночасно є

головним державним інспектором з нагляду у сфері ЦЗ.

Територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ підпорядковуються урядовому органу державного нагляду у сфері ЦЗ. Очолюють їх головні державні інспектори з нагляду у сфері ЦЗ, які є заступниками керівників територіальних та місцевих органів управління МНС.

Органи оперативного реагування на НС у сфері ЦЗ:

- органи управління, сили і засоби оперативного реагування на НС у складі МНС;

- органи управління, сили і засоби ЦЗ в АРК, областях, м.м. Києві та Севастополі, районах, містах, та районах у містах.

На органи управління органів оперативного реагування на НС покладається:

- забезпечення готовності сил і засобів, призначених для реагування на НС;

- здійснення заходів з реагування на НС, ліквідації їх наслідків;

- управління підпорядкованими силами ЦЗ;

- координація дій органів управління, сил і засобів ЦЗ центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час реагування на НС.

До органів мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших НС належать:

- спеціально уповноважений орган державного управління у сфері здійснення заходів на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи у складі МНС;

- підприємства, установи та організації, залучені для здійснення заходів на радіаційно забруднених територіях.

На ці органи покладено також завдання з організації заходів з цивільного захисту в 30-кілометрових зонах АЕС та навчання населення, яке поживає в них, поведінці у разі виникнення радіаційних аварій.

Органи управління за функціональним призначенням поділяються на: координуючі, постійні та органи повсякденного управління.

Координуючими органами, що забезпечують координацію діяльності виконавчої влади у сфері цивільного захисту, є:

а) на загальнодержавному рівні – Рада національної безпеки і оборони
України, Кабінет міністрів України, що створює Державну комісію з питань
техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС);

б) на регіональному рівні – комісії з ТЕБ та НС Ради міністрів АРК,
держадміністрацій областей, м.м. Києва та Севастополя;

в) на місцевому рівні – комісії з ТЕБ та НС районних державних
адміністрацій;

г) на об'єктовому рівні – комісії з НС об'єкта.

Державні, регіональні, місцеві та об'єктові комісії забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну ситуацію на відповідному рівні.

Постійними органами управління є МНС, територіальні органи МНС, органи виконавчої влади на відповідному рівні, та уповноважені підрозділи цих органів (управління, відділи) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а на об'єктовому рівні – підрозділ (відділ, сектор) або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

Органами повсякденного управління є:

• центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та захисту населення усіх рівнів;

• диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, організацій, установ.

Сили цивільного захисту

Сили цивільного захисту призначені для виконання завдань цивільного захисту і складаються з:

а) сил центрального підпорядкування:

- оперативно–рятувальна служба цивільного захисту;

- спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно–рятувальні формування та їх підрозділи;

- аварійно-відновлювальні служби;

- авіаційні та піротехнічні підрозділи;

- формування особливого періоду;

- підрозділи забезпечення та матеріальних резервів та ін.

б) регіональних і місцевих сил:

- аварійно-рятувальні формування і підрозділи;

- спеціалізовані аварійно-рятувальні служби (АРС);

- сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

– добровільні рятувальні формування.

Особовий склад органів і підрозділів ЦЗ становлять особи рядового і начальницького складу, які відбираються на конкурентній основі. На службу приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку, і спроможні виконувати відповідні службові обов'язки, окрім осіб, які підлягають призову на строкову військову службу до Збройних сил України й інших формувань, а також осіб, які раніше засуджувались і судимість не знято.

Виконання основних завдань щодо запобігання та ліквідації наслідків НС, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт покладені на аварійно-рятувальні служби (APC). АРС обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення НС природного чи техногенного характеру. На небезпечних об'єктах підвищеного ризику виникнення аварії створюються об'єктові АРС. АРС можуть бути спеціалізованими, або не спеціалізованими, створеними на професійній або на непрофесійній основі.

До складу АРС входять органи управління та їх сили (аварійно-рятувальні формування та допоміжні підрозділи). Професійні АРС забезпечують постійну цілодобову готовність своїх формувань до негайного виїзду на об'єкти і території для рятування людей та ліквідації НС.

Керівництво аварійно-рятувальними роботами здійснює уповноважений керівник з ліквідації НС, який призначається залежно від рівня НС відповідним органом виконавчої влади.

Уповноважений керівник з ліквідації НС утворює робочий орган – штаб з ліквідації надзвичайних ситуацій, що діє у відповідності із затвердженим Положенням і заздалегідь розроблених планів реагування на надзвичайні ситуації.

Особливим видом державних АРС є Державна служба медицини катастроф, що має надавати громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях безплатну медичну допомогу.

Служба медицини катастроф складається з медичних сил, лікувальних засобів та закладів. Організаційно-методичне керівництво нею здійснює Міністерство охорони здоров'я.

Режими функціонування ЄС ЦЗ

Залежно від масштабів і особливостей НС рішенням органу виконавчої влади у межах конкретної території можуть встановлюватися такі режими функціонування системи ЦЗ:

Режим повсякденного функціонування – при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній та ін. обстановці.

В цьому режимі проводяться такі заходи:

• ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них територіях;

• розробка і виконання заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат;

• створення і поновлення матеріальних резервів для ліквідації наслідків НС;

• постійне прогнозування обстановки, погіршення якої може призвести до НС.

Режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної та ін. обстановки передбачається:

• формування оперативних груп для виявлення причини погіршення обстановки;

• посилення спостереження і контролю за ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах, а також обстановкою і прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів;

• здійснення заходів для запобігання виникнення НС, захисту населення і територій;

• приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та ін. Режим надзвичайної ситуації – у разі виникнення і під час ліквідації

наслідків НС.

В цьому режимі здійснюються:

• організація захисту населення і територій;

• організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією наслідків НС;

• забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

• здійснення постійного контролю за станом довкілля тощо. Режим Режим надзвичайного стану — встановлюється відповідно до вимог

Закону України „Про правовий режим надзвичайного стану".

З метою своєчасного і ефективного реагування на НС організується взаємодія органів управління та підпорядкованих їм сил територіальних і функціональних підсистем на загальнодержавному, регіональному рівнях під керівництвом відповідної комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС).

Режим воєнного стану — встановлюється в умовах воєнних дій; порядок підпорядкування ЄС ЦЗ військовому командуванню визначаються відповідно до Закону України „Про правовий режим воєнного стану".

Дата добавления: 2014-11-16