Клейові і косинкові пов’язки

Клейові пов’язки накладають для захисту рани від впливу зовнішнього середовища і вторинного інфікування. їх виготовляють за допомогою клеолу, колодію, липкого пластиру.

Клеолові пов’язки широко застосовують у хірургії. На­кладають їх таким чином: на рану кладуть кілька шарів стерильної марлі, шкіру навколо рани змазують клеолом і чекають, щоб він трохи підсох (випарувався ефір). Потім накладають натягнуту марлеву серветку і щільно притис­кають її до ділянок шкіри, змазаних клеолом, вільні краї відрізають ножицями.

Колодійні пов’язки накладають за допомогою колодію. Колодій є дуже леткою рідиною, що складається з суміші спирту, ефіру і нітроцелюлози. Наклавши на ділянку рани перев’язувальний матеріал, зверху кладуть марлеву серветку, розтягують її по краях і наносять туди колодій. Плівка, що утворюється після випаровування ефіру, щільно фіксує пов’язку. Негативною властивістю колодію є те, що він стя­гує і подразнює шкіру.

Пластирні пов’язки. Для підтримування перев’язу­вального матеріалу застосовують смужки липкого пласти­ру, намотаного на котушки. Внутрішня його поверхня сте­рильна і вкрита спеціальним клейовим розчином. Пе­рев’язувальний матеріал фіксують вузькими смужками ли­пкого пластиру, який накладають паралельно або хрестопо­дібно. Смужки пластиру повинні мати достатню довжину, щоб захоплювати перев’язувальний матеріал і щільно приставати до шкіри. Лейкопластирне витягання застосовують при лікуванні переломів, для зближення країв рани і для накладання оклюзійних пов’язок. Недоліком таких.пов’язок є подразнення шкіри під пластирем, намокання пов’язки внаслідок просочування її виділеннями з рани, гноєм. їх. також не, можна застосовувати на волосистих частинах тіла. Заміна лейкопластирних пов’язок болісна, бо при цьому висмикуються дрібні волосини.

Косинкові пов‘язки накладають за допомогою трикут­ного куска матерії або хустки, складеної кут до кута. У косинці найдовший бік називається основою, протилеж­ний основі кут - верхівкою, інші два кути - кінці. Косин­ ку застосовують для іммобілізуючих пов’язок при ушкодженнях верхніх кінцівок. її підводять під руку, зігнуту в лікті під прямим кутом. Один з довгих кінців косинки проводять над ключицею, а другий - спереду від передпліччя і далі вгору на передпліччя - здорового боку. Ззаду на шиї обидва кінці косинки зв’язують так, щоб рука була зігнута під прямим кутом у ліктьовому суглобі і вільно утримувалася косинкою. Верхівку косинки фіксують спе­реду ліктя шпилькою. Якщо немає бинтів, косинку можна успішно використовувати для накладання пов’язок при різних локалізаціях ран.

Дата добавления: 2014-11-16