Історія Польщі. Політика Росії, Німеччини та Австро-Угорщини стосовно поляків

Політика Росії, Німеччини та Австро-Угорщини стосовно поляків

Росія. Після придушення Січневого повстання царат вирішив ліквідувати залишки автономії королівства, поступово інтегрувати його землі до імперії. Ще 1864 р. для проведення необхідних адміністративних змін було створено Урядуючий комітет під формальним керівництвом намісника Ф. Берга. Фактично ж усіма справами керував русифікатор князь В. Черкаський, який очолював Комітет у справах Королівства Польського. На засіданні комітету імператор Олександр II оголосив, що змістом перетворень є "остаточне і органічне злиття цієї частини держави з іншими".

У 1865 р. було скасовано назву "Королівство Польське" і замінено її Привіслянським краєм, а посаду намісника - генерал-губернатором. Російська мова стала офіційною мовою адміністрування. У 1866-1871 pp. скасовано органи, які символізували автономію: Державну раду, Адміністративну раду, урядові комісії. На їх місце запроваджено російські місцеві адміністративні органи, пошту, фінансові структури. 1867 р. почав діяти новий адміністративний поділ на десять губерній. На керівні посади в адміні-

страції було призначено майже виключно росіян, які прибули до краю зі своїми родинами.

Уся влада була зосереджена в руках генерал-губернатора, який спирався на поліцію, жандармерію, армію і адміністративний апарат. Аж до 1-ї світової війни край перебував на військовому становищі, діяла цензура і суворий нагляд за громадською діяльністю. У той же час як в Росії були проведені реформи самоврядування (земства), судова, освітня; однак на польські землі їх дія не поширювалася. Переслідування торкнулися також католицької церкви. її земельні володіння були конфісковані, закрито 129 монастирів. Указом царя 1867 р. католицьку церкву підпорядковано Римо-католицькій колегії у Петербурзі, що викликало конфлікт з церковною ієрархією. Рішенням уряду непокірні священики були заслані до Сибіру. Вжито заходів для ліквідації греко-католицької церкви на Підляшші та Холмщині, примусового переходу віруючих (переважно українців і білорусів) у православ'я. Для прискорення цього процесу уряд вдався до військових пацифікацій сіл.

Політика царської адміністрації була спрямована на посилену русифікацію всіх сфер життя поляків. Особливо яскраво це проявлялося в освіті. У 60-х роках запроваджено російську мову викладання всіх предметів у гімназіях (польська мова залишалась як факультативний предмет): у 1885 р. російська мова стала обов'язковою і в народних школах. У 1869 р. було закрито варшавську Головну школу, а на її місці створено імператорський російський Варшавський університет. З часу проведення освітньої реформи в Росії (1872) зникла всяка відмінність польського шкільництва від загально-російського. Особливо несприятливими для польської освіти були роки перебування на посаді куратора варшавського шкільного округу О. Апухтіна (1879-1897), який, приступивши до обов'язків, оголосив, що через десять років кожна польська мати буде співати над колискою дитини російські пісні. Він запровадив покарання молоді за вживання в школі польської мови. За його урядування було заборонено викладати історію, літературу і географію Польщі, зменшено кількість шкіл і гімназій, обмежено доступ до них дітям з бідних родин. Боротьба з польською мовою досягла кульмінації за генерал-губернатора Й.Гурка (1883-1894). Наслідком цього стало відставання польського шкільництва навіть від російського, зниження освітнього рівня населення. Тривалі роки урядування О. Апухтіна в галузі освіти поляки назвали "апухтінською ніччю" (за іронією долі його родина пізніше була полонізована).

Посилена русифікація не принесла очікуваних наслідків. Польська громада знайшла способи опору русифікації, обмеживши своє спілкування з адміністрацією, засновуючи таємні бібліотеки та гуртки. У 1885 р. був створений таємний "літаючий університет". Але головним місцем виховання молоді на довгі роки стала родина.

Ще більш гострих форм набуло переслідування поляків у Литві, Білорусі та Україні. Поляки і польська мова були рішуче усунуті з усіх діялнок суспільного життя. Полякам було заборонено купувати землю (дозволялося лише успадковувати), а на маєтки накладалася контрибуцію в розмірі 10 % річних прибутків. Водночас русифікація затор-кнула і корінні народи цих земель. У 1863 р. заборонено друкувати книжки українською мовою, в 1865 р. - литовською й білоруською. До початку XX ст. царат дотримувався незмінної політики в польському питанні, прагнучи не допустити консолідації польської громадськості й посилення національного руху.

⁴ Політику Німеччини в польському питанні з 60-х років формував "залізний канцлер" О. фон Бісмарк. Після поразки повстання в Королівстві Польському прусська влада вдалася до репресій проти поляків, що брали в ньому участь або надавали допомогу. Відповіддю була солідарність усіх верств у захисті своїх економічних і культурних прав, окреслених ще на Віденському конгресі 1815 р. До певного часу

Дата добавления: 2014-11-16