Історія Польщі. Авторитет ПОРП був підірваний, ідеї соціалізму - скомпрометовані

Авторитет ПОРП був підірваний, ідеї соціалізму - скомпрометовані. Хоча В. Ґомулці вдалося зберегти свої позиції в керівництві, однак його оточення чинило чимраз більший вплив на політику партії та держави.

21 серпня 1968 р. розпочалася інтервенція країн ОВД у Чехословаччині, в якій взяли участь також війська Польщі (2-га армія в складі 26 тис. вояків, 600 танків, 450 гармат). ПОРП повністю підтримала "доктрину Брежнєва". Польська пропаганда, обґрунтовуючи участь країни в інтервенції, посилалася на небезпеку німецького реваншизму, котрий зазіхає також на польські землі. В. Гомулка був одним з рішучих прибічників придушення '"Празької весни", і це дозволило йому зберегти владу при підтримці Кремля. У Польщі в умовах розгрому опозиції виступи проти інтервенції були слабкими. Публічний протест оголосив письменник Є. Анджеєвський. Під час традиційних урочистостей після жнив 8 вересня 1968 р. на варшавському стадіоні здійснив самоспалення колишній вояк АК Ришард Сівєц з Перемишля. Але цей акт залишився незауваженим, потонувши в морі офіційної пропаганди (Р. Сівєц невдовзі помер від отриманих опіків). У серпні-вересні 1968 р. було проведено нові арешти (120 осіб) за звинуваченнями підготовки масових протестів. В еміграції знаний сатирик Маріан Гемар написав саркастичний вірш:

Запровадили солдата

До того чеського поля

Під новим гаслом:

За вашу і нашу неволю. Восени 1968 р. увага керівних кіл ПОРП і держави була прикута до підготовки чергового V з'їзду партії. З'їзд відбувся 11-16 листопада 1968 р. з участю вищого партійно-державного керівництва СРСР на чолі з Л. Брежнєвим. У його промові на з'їзді були озвучені положення, які пізніше отримали назву "доктрини Брежнєва" і утверджували обмеження суверенітету країн радянського блоку. У традиційних доповідях польські комуністи наголошували на протиставленні здобутків соціалізму "кризовому стану імперіалістичного Заходу", березневі події оцінювалися як "конфлікт з антисоціалістичними силами". З'їзд зміцнив позиції В. Гомулки та його прибічників у керівництві партії. Група "партизанів" зберегла свої позиції в партійному керівництві, однак мусила змиритися з підвищенням молодих апаратників, які підтримували В. Гомулку. Ці молоді діячі, які прийшли із ЗМС (С. Коцьолек, Ю. Тейхма, Я. Шидляк), виступали як прагматики і "модернізатори", маючи підтримку серед громадських кіл і партійного апарату, обіцяючи осучаснити економіку й соціальні відносини. Кадрові перестановки продовжувалися й після з'їзду: керівником Адміністративного відділу ЦК став С. Каня; були змінені керівники воєводських комітетів ПОРП.

У 1969 р. суспільне життя країни стабілізувалося. Офіційна пропаганда відійшла від крайніх антисемітських і антидемократичних гасел. Судові процеси над учасниками березневих подій завершилися вироками нетривалого ув'язнення за "порушення громадського порядку". Влітку 1969 р. у зв'язку з 25-річчям ПНР була оголошена амністія, за якою чимало засуджених вийшли на волю. Партійний тижневик "Політика" друкував дискусійні матеріали ліберального характеру, креслячи візії "модерного польського соціалізму". У партійних документах з'явилися нові оцінки 1918 р., в яких відбудова незалежної Польщі змальовувалася більш різноманітними фарбами, а не тільки чорною. Лави ПОРП зростали за рахунок нових поколінь, які народилися і виховалися після війни: чисельність партії перевищила 2 млн. членів (1968 p.). Частина робітників піддалася на антиінтелігентську пропаганду й підтримала гасла зміцнення "робітничо-селянського прошарку" серед студентів. У 1968/1969 pp. у вищих навчальних закладах під час вступних іспитів було запроваджено додаткові бали для осіб

В умовах комуністичного експерименту

робітничо-селянського походження. У 1968 р. було змінено закон про вищу школу, дозволено надавати звання доцента без захисту габілітаційної дисертації. Результатом цього стало призначення на викладацькі посади майже 600 лояльних до влади ад'юнктів. Водночас від викладацької роботи усунули 70 знаних професорів і доцентів. Навесні 1969 р. органи безпеки заарештували групу молоді, яка поширювала видавництва паризької "Культури". У червні 1969 р. за усталеним сценарієм пройшли чергові вибори до сейму і народових рад. Офіційні дані стверджували, що в них взяли участь 98 % виборців, які віддали свої голоси (99 %) за кандидатів ФЄН.

Наприкінці 60-х років проявилися економічні труднощі. У 1966-1970 pp. виконувався третій 5-річний план, основні показники якого були формально затверджені сеймом в листопаді 1966 р. Передбачалося, що національний дохід зросте на 34%, промислова продукція - на 44 %, сільськогосподарська - 17 %, реальна зарплата - 10 %. Планові показники в цілому виконувалися. У 1967 р. за італійською ліцензією розпочалося виробництво легкових автомобілів - польських "фіатів" - на Фабриці легкових автомобілів (ФСО) у Варшаві. Однак уже в перші роки виконання плану з'явилися труднощі. Ефективність економіки залишалася низькою, значна частина коштів надалі скеровувалася на інвестиції (28 %), а приріст продукції досягався за рахунок екстенсивних чинників (залучення нових робочих рук). Брак коштів на розвиток сфери споживання призвів до порушення ринкової рівноваги: потреби населення зростали, а централізована економіка була не в стані задовольнити їх. Уряд вдавався до обмеження споживання шляхом стримування зростання зарплати і піднесення цін. Наприкінці 1967 р. були підвищені ціни на м'ясо і м'ясні вироби (в середньому на 17 %), що викликало незадоволення робітництва.

У 1968 р. В. Гомулка визнав необхідність проведення структурних реформ в економіці. На V з'їзді ПОРП було оголошено про модернізацію економічної структури країни, щоб надати пріоритет розвиткові галузей, пов'язаних з технічним прогресом. Конкретні зміни в економіці не були з'ясовані, але планувалося здійснити часткову децентралізацію управління господарством, надати більшої самостійності підприємствам, створити стимул для продуктивнішої праці робітників. Поряд з цим, партійне керівництво вважало, що два останні роки п'ятирічки повинні стати підготовчим етапом для проведення реформ. На цей період передбачалося заморожування заробітної плати і обмеження споживання. За умов контролю держави над закупівельними цінами на сільськогосподарську продукцію і неврожаю 1970 р. постачання населення продуктами харчування погіршилося, біля магазинів зросли черги. Підраховано, що в 1970 р. серед-ньостатистичний поляк витрачав на стояння в чергах 1,5 години щодня. Нерозвинутість сфери послуг теж позначалася на повсякденному житті людей, викликаючи роздратування. Наприкінці 1970 р. серед населення ходили чутки про обмін грошей, що створювали панічні настрої.

Грудневі події. Розрив між партійно-державним керівництвом і суспільством після подій 1968 р. різко зріс, а авторитет В. Гомулки впав. Ще наприкінці жовтня політбюро ЦК ПОРП ухвалило рішення про підвищення цін на більшість продуктів харчування, включаючи м'ясо (18%), борошно (16%), рибу (12%), вугілля (10%) - всього 45 найменувань. 13 грудня 1970 р. (в неділю) було оголошене урядове розпорядження про "регулювання цін" і запровадження певних компенсацій для багатодітних родин. Розпорядження з'явилося напередодні традиційних передріздвяних закупок населення. 14 грудня 1970 р. на знак протесту проти підвищення цін розпочався страйк робітників сточні (суднобудівного заводу) ім. Леніна в Ґданську. Натовп страйкуючих, до яких приєдналися робітники інших підприємств, зібрався перед воєводським комітетом ПОРП. Не отримавши відповіді від партійних керівників щодо компенсацій за підви-

Дата добавления: 2014-11-16