Критерії оцінки вихованості учнів

Критеріївихованості	Показники
Любов до Батьківщини	Знання історії, повага до історичного минулого, традицій народу, турботи про інтереси, історичну долю країни, почуття гордості за великих людей країни, її культуру, досягнення, дбайливе ставлесння до природи, народних надбань, знання сучасних важливих подій.
Інтернаціоналізм	Інтерес до культури, мистецтва інших народів, дружба з людьми різних національностей, добровільна, участь у заходах інтернаціонального характеру.
Ставлення до однокласників, ровесників	Участь у справах свого класу, звичка надавати безкорисливу допомогу, дружні стосунки з хлопцями дівчатами, вимогливість і повага до ровесників.
Гуманність	Доброзичливе ставлення до інших,турбота про інших, допомога, чуйність, повага, довіра; уважне ставлений до інтересів, бажань людей, питань, які їх турбують, до думок, почуттів оточуючих, розуміння мотивів,якими керують люди у своїй поведінці; тактовне ставленнядо їх самолюбства, гордості, гідності; виключає грубість,чванство, пихатість, нетерпіння, недовіру.
Чесність	Правдивість, щирість; виконання обіцянок; звичка не брати без дозволу чужі речі; нетерперість до брехні, крадіжки, обману, добровільне визнання своїх помилок, вчинків; говоритиістину, не приховувати дійсний стан справ.
Ставлення до праці (працелюбність)	Любов, потреба і звичка до праці; сумлінність, старанність у праці: постійна зайнятість корисними вправами; звичка якісно і своєчасно виконувати роботу; насолода від самого трудового процесу: зацікавленість у досягненні позитивних результатів; допомога членам сім'ї у господарстві.
Дисциплінованість	Дотримання встановлених у суспільстві правовик, моральних, політичних, естетичних норм поведінки, правил для учнів, певних звичаїв, традицій; швидке і точневиконання вимог батьків, вчителів.
Відповідальність	Сумлінне виконання своїх обов'язків, зроблених пропозицій, зобов'язань; звичка доводити розпочату справу до кінця; готовність відповідати за свої вчинки.
Активність	Прагнення відповідати на уроках, доповнювані відповіді інших; знайомство з допоміжною літературою; добровільна участь у різних видах діяльності, ініціативність, самосгійі іість.
Допитливість	Систематичне читання літератури з різних галузе» науки і техніки, постійна погреба розширення і поглиблення своїх знань; звичка користуватися словниками, довідниками; часть у роботі факультативів, гуртків, секцій, добра успішність
Сміливість	Здатність до подолання почуття страху, готовпісгь допомогти з ризиком для себе; готовність відстоювати свою думку.
Сила волі	Здатність примусити себе виконувати те, що погрібно, а не лише те, що подобається. Звичка доводити розпочате до кінця; наполегливість у досягненні поставленої меп и, прагнення і здатність до подолання труднощів; і лііхи у самовихованні.
Гідність, достойність	Ставлення до себе і до іншчх як до певної цінності, усвідомлення позитивних і ис, що не дозволяє поступитися ними, самоповага, яка викликана усвідомленням досягнутих успіхів; вимога від інших поваги до себе, своїх прав.
Скромність	Не визнає за собою виключних достоїнств або прав
Любов до прекрасного (естетична вихованість)	Інтерес до уроків літератури, співів; знання' розуміння творів літератури, музики, живопису відвідування театрів, музеїв, бажання творити прекрасне
Прагнення до фізичної досконалості	Прагнення бути сильним,;спритним, здоровим, правильна осанка, участь у спітчивних мрах, змаганнях, походах, секціїх.

І.С.Мар'єнко як міру оцінки рівня вихованості пропонує вірогідність поведінки у відповідності з прийнятими у суспільстві нормами. О.С. Богданова розглядає рівень моральної вихованості як рівень розвитку моральної свідомості, моральної поведінки та моральних почуттів особистості.

Суперечливим моментом у цих підходах є питання про градації шкал вихованості, про виділення критичної точки відліку. Найчастіше виділяють від трьох до п'яти рангових градацій, іноді від двох до шести і більше. Число таких градацій в дослідженнях, в основному, визначається теоретично і підкріплюється даними спостережень, лабораторних експериментів тощо.

Говорячи про рівень моральної вихованості, І.С. Мар'єнко пропонує виділяти не лише вихованість, а й невихованість, яка теж має свої градації.

Пануючим у вимірюванні вихованості у нас є одновимірний підхід. Наочним прикладом одновимірної шкали є відома шкала загальної успішності (« невстигаючий »,«трієчник», «середняк», «хорошист», «відмінник»).

Найбільш прийнятим у діагностиці моральної вихованості є рівневотипологічний підхід. Досвід дозволяє висунути гіпотезу про взаємозв'язок цих способів аналізу вихідної діагностичної інформації за умови виправданості гіпотези про тісний взаємозв'язок вихідних показників. Оцінки вихованості за групою показників можна об'єднати, не лише в одновимірну рівневу шкалу, а й у типи вихованості. При цьому всередині одного рівня вихованості можуть бути виділені різні типи, які вже не можна розглядати як рангові. Саме такий підхід дозволяє подолати одноманітність у вихованні, нав'язану пануючою ідеологією, відкриває можливість для становлення справжньої індивідуальності, яка має власну позицію стосовно існуючих моральних норм та орієнтується при цьому на основні моральні цінності суспільства.

Оскільки виділяти велику кількість градацій рівня моральної вихованості практично навряд чи доцільно, автори пропонують використовувати шкалу, за якою має оцінюватися рівень вихованості як високий, середній та низький.