Головні ідеї

Теоретична система Дж. М. Кейнса.

Дж.М.Кейнс (1883-1946). Головна його робота “Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей” (1936 р.) Ідеї:

1.Насамперед, Кейнс відкинув класичне уявлення про три окремі ринки – праці, товарів, грошей. Він взяв за основу наявність одного ринку, де все взаємопов’язане.

2. Звідси, другий важливий крок Кейнса: від мікроекономіки до макроекономіки. Якщо ринок один, то починати його вивчення як цілісної системи треба із самих загальних залежностей.

3. Далі Кейнс звернув увагу на ту обставину, що збереження робляться однією групою населення, а інвестиції – іншими людьми. Це знали і неокласики, для них збереження і інвестиції були рівні ототожненню(що зберігається, те і інвестується). Кейнс зазначив, що це рівняння виконується не завжди і необов’язково. Розглянувши випадки розбіжності, він зробив з них далеко крокуючі висновки про порушення ринкової рівноваги.

4. Потім Кейнс відкинув постулат класичної теорії (який, до речі, був прийнятий неокласиками) про те, що попит і пропозиція на ринку праці регулюються ставкою реальної зарплати. Він висунув тезу про те, що грошова (номінальна) заробітна плата приймає участь в регулюванні ринку праці. Під впливом профспілок і інших соціальних факторів грошова зарплата зовсім не може знижуватися.

Але що ж тоді відбувається? припустимо, виникло зниження попиту на споживчі товари. По класичній моделі внаслідок цього знизяться ринкові ціни і зарплата зменшиться пропорційно зниженню цін. По Кейнсу зарплата не знижується, а скорочується рівень виробництва. Обсяг виробляємого продукту стає меншим, з’являється збиткова зайнятість. Частину робітників звільняють і виникає безробіття. Але що треба відмітити, саме за рахунок виштовхування в ряди безробіття деякої частини робочої сили в системі встановлюється рівновага. В теорії Кейнса видається можливою загальна рівновага при неповній зайнятості.

Відразу треба зауважити, що в Кейнса (як і у його попередників) мова йде теж про статичну рівновагу, тобто про короткі періоди, а не про довготривалі тенденції.

Тепер закінчимо загальний опис і перейдемо до розгляду теоретичних моделей. Для цього нам треба добре зрозуміти головні (ключові) поняття Кейнса - гранична схильність до споживання, мультиплікатор, перевага ліквідності.

3.2. "Основний психологічний закон".

В неокласичній моделі збереження визначаються як функція від норми відсотка, а споживання – як різниця між доходом і збереженням. Згідно цієї моделі інвестиції і збереження можуть урівноважитися тільки встановленням визначеної (рівноважної) норми відсотка. Якщо ми задамо питання, що було б, якщо при даній ставці відсотка інвестиції раптово знизилися (наприклад, Рада прийняла постанову, яка збільшує ступінь політичної нестабільності і бізнесмени вирішують придержати вкладення капіталу)?

Для відповіді введемо такі величини:

С- попит на товари (споживання)

С= У – S, де У – дохід, S – збереження

Q – пропозиція товарів на ринку

Q = У – І, де І – інвестиції.

Оскільки І стало меншим, ніж S, виникає не рівноважна ситуація: Q>C – товарна пропозиція перевищує попит. Що далі? Неокласична модель відповідає: ціни знижуються, звідси знижується заробітна плата, але збереження не зменшуються (тому що залежать тільки від норми відсотка). Таким чином, попит не може зрости, щоб врівноважити пропозицію. Тому повинен зменшитися випуск продукту. Значить, ділова активність знижується, зарплата знижується, а збереження все це не стосується? Дуже дивно. Чи не буде вірніше припустити, що зниження рівня життя повинно якось відбитися і на збереженнях? Але це означає, що необхідно представити функцію збереження не так, як вона представлена в неокласичній моделі. При новому уявленні споживання виходе на перший план, а зберігається те, що залишається від доходу за відрахуванням споживання:

S = У – С

В цьому випадку треба з’ясувати, від чого і в якій мірі залежить споживання. Іншими словами, що таке функція споживання. Приблизно такими були розмірковування Кейнса.

Дуже ретельно Кейнс обговорює причини, які мотивують схильність до споживання. Він розділяє їх на дві категорії.

Об’єктивні:

1.зміна купівельної сили одиниці зарплати;

2.зміна співвідношення доходу (виручки) і чистого доходу;

3.непередбачені зміни в цінності майна, яке приносить дохід (тобто капіталу); і т.д.

Суб’єктивні:

1 бажання мати резерв на випадок непередбачених обставин;

4. бажання забезпечити собі дохід від відсотків;

5. насолода від відчуття незалежності і т.д. до самої природної скупості.

В результаті Кейнс проголошує:”... головний психологічний закон, в існуванні якого ми можемо бути впевнені не тільки з апріорних розмірковувань, виходячи з нашого знання людської природи, але і на основі детального вивчення минулого досвіду, складається у тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в тій же мірі, в якій зростає дохід “.

Все сказане математично записується так: С = в ΔУ, якщо S = У – С, тоді Δ S = (1-в)Δ У при цьому 0<в<1. Звідси взялася величина граничної схильності до споживання: dС/ dУ = в.

Якщо б споживався увесь дохід (С=У), то функція споживання уявляла б собою бісектрису кута, створює мого координатними осями (рис.).

Лише точка А показує нам нульове збереження. Правіше точки А, при У₀, споживання дорівнюється ординаті У₀ в, а відрізок ав показує розмір збереження. Лівіше точки А споживання перевищує дохід (за рахунок боргів, минулих запасів).

Коефіцієнт граничної схильності до збереження:

1 –в = dS / dУ

По визначенню обох “граничних схильностей” отримаємо:

(dS/ dУ) + (dС/ dУ) = 1

або якщо перейти від диференціальних прирощень до кінцевих:

(Δ S+ΔС) / ΔУ = 1.

Дата добавления: 2014-11-08