Рентгена. 2 страница

Запах речовини стає відчутний при концентрації 0,035 мг/л. Ледь почувши специфічний запах аміаку необхідно приймати відповідні рішення:

подразнення верхніх дихальних шляхів відзначається при концентрації 0,3 мг/л;

подразнення шкіри — 7,21 мг/л (з’являється червоність, пухирі);

токсична доза при 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);

концентрація — 3,5 мг/л протягом декількох хвилин призводить до смерті.

¨ подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів;

¨ задушливий кашель, нежить, утруднення дихання;

¨ впливаючи на ЦНС викликає збудження, судоми

При великих концентраціях аміаку (1,5-3,5 мг/л) смерть може наступити в перші ж хвилини при явищах гострої дихальної і серцево-судинної недостатності.

¨ при попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином квасців; при болях закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% —1-2 краплі.

¨ при інгаляційному ураженні необхідний терміновий винос, виведення з зараженої атмосфери,

застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки “ДО” або “М” або ізолюючих протигазів (ІП-4).

¨ поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів,

гарячі компреси на шию. При спазмі голосової щілини — тепле молоко із содою.

¨ шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак.

¨ при попаданні рідкого аміаку усередину: промивання шлунка, викликати блювоту;

¨ дати розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;

¨ давати рослинну олію, молоко, яєчний білок.

Сірководень — безбарвний газ із запахом тухлих яєць. Температура кипіння — 60,9°С. Концентрація 1 мг/л викликає важку форму отруєння. Легко загоряється і горить блідо-блакитним полум’ям.

¨ подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів;

¨ смерть від припинення дихання або паралічу серця;

¨ при малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості.

Оксид вуглецю (СО) — це безбарвний газ, без смаку, іноді з дуже слабким часниковим запахом. Густина за повітрям 0,96. В суміші з киснем вибухає. Майже не поглинається активовані вугіллям, тобто звичайні протигази марні.

1,7-2,3 мг/л — небезпечна після годинного впливу;

4,6 мг/л і вище — смерть при експозиції менше, ніж за годину.

Тяжкість стана постраждалого залежить від тривалості перебування в задимленій атмосфері і процента інактивації гемоглобіну.

¨ пульсація в скронях, головний біль, запаморочення;

¨ стан ейфорії (сп’яніння), що може призвести до неправильної оцінки навколишнього оточення і невмотивованих вчинків.

Якщо постраждалий виходять із зони зараження швидко, основні симптоми зникають досить швидко без яких-небудь наслідків.

¨ припинити подальше надходження газу в організм, видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;

¨ при утраті свідомості — понюхати нашатирний спирт.

Синильна кислота — безбарвна рідина з запахом гіркого мигдалю, температура кипіння 25,7°С. Пари синильної кислоти легші за повітря (густина 0,93).

У рідкому стані вона легше води. Смертельна токсодоза в повітрі — 1,5 мг/л; при прийомі усередину смертельна доза — 1 мг/л.

¨ короткочасне рухове збудження, уражений падає;

¨ параліч дихального і судинно-рухового центрів

¨ гіркий смак у рот, загальну розбитість, запаморочення, оніміння слизової оболонки рота, нудота;

¨ артеріальний тиск різко знижується, пульс нитковидний;

¨ серце може ще скорочуватися протягом декількох хвилин, після чого зупиняється;

¨ шкірні покрови, слизові — рожевого забарвлення.

¨ ввести антидот — амілнітрат шляхом вдихання парів під маскою протигаза.

Шкідливі речовини, які потрапляють в організм людини різними способами, особливо небезпечними стають тоді, коли їхня кількість на одиницю об’єму перевищує граничну величину для кожної речовини.

Токсичність властивостей СДОР, яка визначає їх отруйність, характеризується смертельною, вражаючою іграничною концентрацією.

Для кількісної характеристики вражаючої дії СДОР використовують поняття токсодози.

Токсодоза - кілікість речовини (в одиницях ваги), віднесена до одиниці обєму і до одиниці часу. Вона характеризує кількість токсичної речовини, поглинутої організмом за певний інтервал часу.

Гранична токсодоза – інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові ознаки ураження.

Конкретне значення гранично допустимою концентрацією (ГДК) для певної речовини визначається урахуваннямступеня впливу не лише на здоров'я людини, але й на тварин, рослини, мікроорганізми та природні угрупування в лому.

Наявність у повітрі, воді, ґрунті декількох забруднювачів посилює їхню дію на живі організми. Дуже шкідливою є сумарна дія таких полютантів, як сірчаний газ, діоксид азоту, фенол, сірчана та гористоводнева кислоти.

Граничнодопустимі концентрації найбільш поширених шкідливих речовин у повітрі наведено в табл. 2.1.

За величиною ГДК шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки:

Клас І. Речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м³ (свинець, ртуть, озон).

Клас ІІ. Речовини високонебезпечні, ГДК 0,1-1,0 мг/м³ (сірчана й соляна кислоти, хлор, фенол, їдкі луги).

Клас ІІІ. Речовини помірнонебезпечні, ГДК 1,1-10,0 мг/м³ (вінілацетат, толуол, ксилол, метиловий спирт).

Клас ІV. Речовини мало небезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м³(бензин, ацетон, гас тощо).

Прийняті два критерії добору в групу СДОР: перший – належність токсичної речовини до 1–2 класу небезпеки за КМІО; другий – імовірність і масштаби можливого зараження повітря, води, місцевості при виробництві, транспортуванні та зберіганні НХР. Введення другого критерію зумовлено тим, що з досить великої кількості відомих і запланованих на майбутній випуск хімічних сполук, віднесених за величиною КМІО до 1–2 класу небезпеки, реальну загрозу масового ураження людей становить лише та їх частина, яка характеризується великим масштабом виробництва, споживання, зберігання і транспортування.

Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин

№ з/п	Речовина	Максимальна разова, мг/м³	Середньодобова, мг/м³
	Ацетон	0,35	0,35
	Аміак	0,2	0,004
	Нітробензол	0,008	0,008
	Тверді частинки (сажа)	0,15	0,05
	Оксиди азоту	-	0,04
	Оксид сірки	0,5	0,05
	Оцтова кислота	0,2	0,06
	Пари свинцю, ртуті	-	0,0003
	Пил нетоксичний	0,5	0,15
	Пари сірчаної кислоти	0,3	0,1
	Пари фтороводню	0,02	0,005
	Сірководень	0,008	0,008
	Хлор	0,1	0,03
	Чадний газ

Для різних середовищ ГДК одних і тих самих токсикантів різняться.

У навколишнє середовище шкідливі речовини можуть потрапляти внаслідок аварій на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, а також при транспортуванні сильнодійних отруйних речовин.

Нижніх безпечних рівнів впливу шкідливихречовин не існує. Будь-яка концентрація шкідливих речовин, яка перевищує звичайну (що є у природі й до якої звикла людина), може негативно впливати на людину й навколишнє середовище, особливо це стосується різноманітних канцерогенів.

За наявності в повітрі чи воді кількох забруднювачів однонаправленої дії їх сумарна концентрація розраховується за формулою А.Т. Авер’янова:

де С1, С2, …, Сn – фактичні концентрації забруднювачів, мг/м3;

ГДК1, ГДК2, …, ГДКn – значення забруднювачів, мг/м3.

Якщо сумарна концентрація забруднювачів більша за 1, то кажуть, що санітарний стан не відповідає нормативним вимогам.

2. Методи контролю та реєстрації шкідливих речовин.

Виявлення шкідливих речовин і контроль їхньої концентрації у повітрі здійснюють декількома способами, серед яких найбільш поширеними є експрес-метод, лабораторний метод і метод неперервної реєстрації шкідливих речовин.

· Експрес-метод (колориметричний), який ґрунтується на явищі зміни кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини. Цей метод дає змогу швидко та з достатньою вірогідністю визначити концентрацію речовини безпосередньо на робочому місці.

· Лабораторний метод, який передбачає відбір проб повітря й проведення фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного) в лабораторних умовах. Цей метод дає змогу з великою точністю визначити концентрацію шкідливих речовин у повітрі, але вимагає наявності спеціально обладнаної лабораторії і значно більше часу для проведення аналізу.

· Метод неперервної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовин здійснюється за допомогою газоаналізаторів і газосигналізаторів. Рівень запиленості повітря перевіряється ваговим, електричним і фотоелектричним способами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після проходження через нього визначеного обсягу запиленого повітря, а потім обчислюють вагу пилу в міліграмах на кубічний метр.

· Навчальні алгоритми й структурно-логічні схеми вивчення небезпек для аналізу небезпек, які можуть з'явитися внаслідок витоку шкідливих речовин

Навчальний алгоритм небезпеки розливу СДОР

Джерела небезпеки: вибухи на підприємствах, використання хімічної зброї, дорожньо-транспортні пригоди.

Небезпечний фактор: сильнодійні отруйні речовини.

Наслідки: отруєння, опіки, виразки на шкірі, втрата свідомості, захворювання, летальні випадки.

Ризики: ризик загинути від шкідливих і вражаючих факторів сильнодійних отруйних речовин.

Способи і засоби захисту: покинути зону розливу СДОР, використати індивідуальні засоби захисту.

· СДОР як летка речовина: винести потерпілого на свіже повітря, не дати потрапити речовині в легені (промити очі, рот і ніс 2 % розчином соди, напоїти теплим молоком із содою), активізувати вентиляцію легенів (штучне дихання), оберігати хворого від зайвих рухів;

· виведення отрути з поверхні тіла: промити шкіру лужним розчином, прикласти примочку з 5 %-го розчину оцтової кислоти;

· виведення отрути із травного каналу: прийняти активоване вугілля — 1 столова ложка на 100 г води, промити шлунок за допомогою зонду;

· при хімічних опіках: змити хімічну речовину під проточною водою протягом 15-20 хвилин, дати знеболювальні препарати, провести реакцію нейтралізації (якщо СДОР — кислота — змити слабким розчином соди, якщо луги — рани закрити асептичними пов'язками охолодити обпечене місце);

· для всіх випадків: при відсутності ознак життя — провести реанімацію.

Організаційно-технічні рішення: виконання вимог ТБ і правил дорожнього руху, зберігання СДОР лише в потрібних кількостях, дотримання технологічного процесу на виробництві.

Робота № 2. Аналіз небезпек, які можуть з’явитися внаслідок

1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно—практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.

2. Робота № 2 (Б). Провести аналіз небезпек, які можуть з’явитися внаслідок витоку СДОР:

2.1.Розрахувати сумарну концентрацію забруднювачів повітря та визначити чи можна безпечно перебувати в приміщенні, якщо у повітрі є хімічні речовини А і Б, А і В, А і Б і Г у таких концентраціях:

Речовина	Фактична концентрація мг/м³	ГДК мг/м³	Фізіологічна дія на організм людини
А	5,9		Сенсибілізуюча, загальнотоксична, мутагенна.
Б	0,2	0,8	Подразнююча, сенсибілізуюча.
В	0,8	2,6	Канцерогенна, мутагенна
Г	0,06	0,1	Сенсибілізуюча

3.. Сформулювати висновки щодо проведених досліджень.

1.Охарактеризувати види іонізуючих випромінювань.

2.Які якісні характеристики мають іониізуючі випромінювання?

3.Які кількісні характеристики мають іониізуючі випромінювання?

4.Які одиниці вимірювання кількісних характеристик іонізуючих

5.Методи реєстрації іонізуючих випромінювань, їх стисла характеристика.

6.Які принципи покладені в основу нормування іонізуючий радіації?

7.У чому полягає біологічна дія радіації на організм людини?

8.Як обчислити опромінення населення за рік?

9.У чому полягає принцип нормування шкідливих речовин?

10.На які класи небезпечності поділяють шкідливі речовини?

11.Які речовини належать до СДОР, їх класифікація?

12.Яка доза вважається максимальною разовоюдозою отруєння шкідливими ручовинами? Яка – максимальною соредньо-добовою?

13.Які особливості першої медичної допомоги при отруєннях СДОР?

Практичне заняття №4. Тема. Небезпеки побутового характеру (гострі отруєння, утоплення), їх прояви і дії на людей.

Мета: о знайомити студентів з основними ознаками гострих отруєньі утоплення; оволодіти прийомами організації та надання першої медичної допомоги постраждалим.

1. Основні поняття, терміни та визначення теми.

Отруєння – патологічний процес, що виникає внаслідок попадання із навколишнього середовища різних речовин у такій кількості,яка спричиняє порушення гомеостазу.

Утоплення – це термінальний стан організму, при якому внаслідок потрапляння у бронхи та легені води зупиняється дихання, розвивається кисневе голодування, відбувається припинення серцевої діяльності.

2.Гострі отруєння, перша медична допомога.

В організм людини токсичні речовини можуть потрапляти:

а) через рот з їжею, питвом або при безпосередньому ковтанні самої отрути;

Найбільш частим шляхом проникнення токсичних речовин є травний канал.

В залежності від швидкості проникнення отрути в організм, їх токсичності і кількості отруєння поділяються на гострі і хронічні.

Гострі отруєння виникають відразу після потрапляння отрути до організму або через прихований період, в залежності від кількості отрути і стану потерпілого. (алгоритм 1.9).

Хронічні отруєння виникають при тривалій дії отрути, при потраплянні в організм невеликими дозами протягом тривалого часу.

Причинами отруєння можуть бути: лікарські речовини, промислові, рослинні, тваринні отрути, речовини побутової хімії, харчові продукти.

В залежності від умов, при яких сталося отруєння, розрізняють:

промислові, побутові, лікарські, медикаментозні, біологічні, випадкові, умисні та інші.

легкий, середній, тяжкий і смертельний ступінь.

місцевої дії – хімічні опіки, подразнення шкіри;

рефлекторної дії – відповідна реакція організму на дію отрути у вигляді зупинки дихання, серця;

резорбтивної дії – дія при потраплянні отрути у кров.

У розвитку отруєння можна виділити кілька періодів:

а) прихований – від моменту попадання отрути в організм до появи перших ознак отруєння;

б) період наростання клінічних проявів – від виникнення перших ознак до розвитку типової картини отруєння;

в) період відновлення – поступове зменшення ознак отруєння і поліпшення загального стану потерпілого.

При отруєнні потерпілий потребує термінової допомоги, бо найменше зволікання може коштувати йому життя.

Тому, насамперед оглянути потерпілого (можна виявити характерне забарвлення шкіри і слизових оболонок, наприклад, при отруєння СО колір їх багрово-ціанотичний із сірим відтінком) і звернути увагу на запах видихуваного повітря, бо деякі отрути виділяються легенями(алкоголь, синильна кислота, оцтова кислота).

Іноді біля потерпілого можна знайти пляшечку із залишками отрути. Тому звичайно підраховують кількість речовини, що залишилось(таблеток, рідини або порожніх упаковок лікарських засобів).

2.2. Загальні принципи подання першої медичної допомоги.

Значну, якщо не головну, роль в успіху лікування при отруєннях грає час подання допомоги. Чим менше часу пройшло від моменту потрапляння отрути в організм до початку надання медичної допомоги, то більше надій на ефектність лікування.

Комплекс дій по наданню першої медичної допомоги можна штучно поділити на кілька взаємопов’язаних станів, які мають за мету:

¨ попередити ускладнення з боку органів і систем

¨ попередити подальше потрапляння отрути в організм

¨ протидіяти токсичній дії отрути, яка вже всмоктувалася в кров

¨ підтримати функції організму життєзабезпечення.

Для успішного розв’язання задач проведення допомоги слід розглядати у наступній послідовності:

¨ Заходи долікарської реанімації -штучна вентиляція легенів, непрямий масажу серця ¨ Введення специфічних антидотів(протиотрути) -їх дія ефективна тільки при точному встановленні причини отруєння. Крім того, ефективність їх найбільш виражена в початковій фазі отруєння і малоефективні на термінальних стадіях. ¨ Припинення надходження токсичної речовини в організм і видалення отрути, що ще не всмоктувалася - до комплексу дій цього етапу відносять: виведення потерпілого з ураженої атмосфери, обробка місць проникнення отрути в організм, промивання шлунку, кишечника, викликання блювання. А).При потраплянні отрути через шкіру і слизові оболонки (при потраплянні бензину, фосфорорганічних сполук) необхідно роздягнути потерпілого, обмити шкіру водою (краще теплою з милом). Не можна інтенсивно обробляти шкіру механічним способом, тому що може виникнути гіперемія і посилене всмоктування отрути через шкіру. Особливо ретельно обробляється слизова оболонка очей при попаданні на неї токсичної речовини. Оптимальними розчинами для промивання слизової оболонки очей є теплий фізіологічний розчин (0,9% розчин NaCl) або молоко. Слизову оболонку промивати протягом 15-20 хвилин, часто змінюючи рідину. Б). При отруєнні через дихальні шляхи потерпілого треба помістити в теплу, добре провітрену кімнату, промити йому ніс, рот, глотку водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію, зняти з нього одяг, який заважає диханню. В). При потраплянні отрути через рот. Головне завдання в цьому випадку – видалення отрути із шлунка шляхом викликання блювання або промивання шлунка. Блювання можна викликати шляхом натиснення на коріння язика або верхню частину живота і прийняттям розчинів: натрію хлориду (із рахунка 15 г на 100 мл теплої води – дві чайні ложки солі на склянку теплої води), сухої гірчиці (10 г на 200 мл теплої води).

Увага! Не можнавикликати блювання при втраті свідомості, при отруєнні керосином, сильними кислотами, лугами, фенолом.

Заходи по прискоренню видалення з організму отрути, що всмоктувалася в кров (загальна дезинтоксикація) -стимулюється введенням великої кількості рідини - для чого отруєному дають багато пити і призначають сечогінні засоби. Показано при отруєнні аніліном, антифризом, ртуттю, ФОС, отруйними грибами тощо.

¨ Проведення симптоматичного лікування, спрямованого на захист і підтримання функцій організму, які переважно порушуються внаслідок отруєння -цей принцип використовується лише тоді, коли розвиваються термінальні стани, що частіше зустрічаються при порушеннях дихання, гострої серцевої, судинної недостатності, при порушеннях функції нирок, печінки і при значному судорожному синдромі.

2.3. Отруєння рослинами

Серед рослин, які викликають гострі отруєння і є найбільш загрозливими для життя: блекота, дурман, бліда поганка і насіння кісточкових (слива, вишня та ін.).

Блекота (“п’яна вишня”) - рослина, яка має атропін і гіосцин, речовини, що блокують парасимпатичні нерви.

Ознаки отруєння розвиваються на протязі від 10 хв. до 15 годин:

¨ гостре нервово-психічне збудження (галюцинації, марення, підвищена рухома активність)

¨ шкіра червона, суха

¨ зіниці розширені, реакція на світло відсутня

¨ пульс частий(до 200 уд. за 1 хв.)

¨ слизові оболонки сухі, тому дуже важко ковтати і втрачається голос.

Якщо не буде явищ гострої серцевої недостатності наслідок для життя сприятливий.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги . Промити шлунок розчином калію перманганату (0,1%) або таніном (0,5%),дати проносне При високій температурі тіла – холод на голову, обгорнути вологимпростирадлом Симптоматичне лікування Викликати швидку медичну допомогу

Насіння кісточкових – містять глюкозид амігдалін, який у кишечнику перетворюється з виділенням синильної кислоти.

При вживанні великої кількості насіння кісточкових або домашніх спиртних напоїв, у потерпілого виникає посилений видих з криком, виникають судороги, втрачається свідомість і через 20-30 хв. настає смерть від ядухи.

Ознаки отруєння п ри потраплянні невеликої кількості:

¨ гіркий смак, нудота

¨ біль в серці

¨ страх смерті

¨ дихання на початку посилене (задишка), а потім судорожне

¨ чсрез деякий час виникають сильні судороги і смерть від

ядухи

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги . Застосувати антидот – амілнітрит (вдихати по 30 сек. кожні 2 хв.) або нітрогліцерін (5-15 крапель 1% розчина всередину). Якщо стан потерпілого покращився і є надія на врятування життя, звичайні дії– промити шлунок 1-2% розчином перекису водню або перманганатом калію, дати адсорбенти(активоване вугілля, білу глину), штучна вентиляція легенів. Негайно викликати швидку медичну допомогу.

2.4.Отруєння грибами

Отруєння грибами умовно поділяють на 3 групи:

¨ отруєння з тривалим прихованим періодом і ураженням внутрішніх органів (бліда поганка)

¨ отруєння з ураженням шлунка і кишечника(жовчний гриб та ін.)

¨ отруєння з ураженням нервової системи(червоний і пантерний мухомор).

Найбільш загрозливі для життя є отруєння блідою поганкою. Отруєння розвивається в 2 стадії:

За 8-48 год. після вживання грибів, раптово з’являються:

¨ блювання

¨ болі в животі, пронос, спрага

¨ різка слабкість запаморочення

¨ сухість шкіри і слизових оболонок

¨ пульс частий, слабкий, АТ знижується

¨ можливі болі в м’язах ніг й судороги

За 3-4 доби з’являються ознаки токсичного гепатиту:

¨ жовтяниця

¨ збільшення і біль печінки.

Смерть при отруєннях блідою поганкою може стати від гострої серцевої слабкості в І стадії і від печінкової коми у другій.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги: промити шлунок розчином таніну, перманганату калію, адсорбенти в середину сольове проносне, клізму, вживати в середину велику кількість рідини.

2.5. Отруєння при укусах змій, комах.

Укуси змій. Серед великої кількості видів отруйних змій на Україні зустрічається частіше гадюка звичайна. Отрута гадюки має нейро- і кардіо-токсичну дію, а також викликає ураження крові (ушкоджує стінку кровоносних судин і еритроцитів, зсідання крові).

Отруєння має три фази:

1 – збудження,

2 – загальне пригнічення,

3 – сон з втратою чутливості.

При укусі людина відчуває укол і на шкірі бачить подвійний слід зубів.

За 20 хв. після укусу з’являються:

¨ набряк який швидко поширюється на всю кінцівку

¨ почервоніння шкіри у місці укусу і пухир з кров’яним змістом

За 1 годину з’являються:

¨ задишка

¨ серцебиття

¨ нудота, блювання, сухість у роті

¨ розширені зіниці

¨ підвищується температура тіла

¨ прискорюється пульс, зниження артеріального тиску крові

¨ судороги, знепритомніння.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги. Всмоктувати губами отруту, якщо є ушкодження слизової оболонки порожнини рота, то на місце укусу поставити медичну банку. Дати пити багато гарячого чаю, кави. Провести обезболювання(анальгін, дорослому в середині етиловий спирт). Обробити навколо рани, накласти м’яку пов’язку, провести іммобілізацію

У вага! Накладати джгути, припалювати, розрізати категорично заборонено, тому що посилюються явища некрозу.

2.6. Укуси комах (бджіл, ос). Для більшості людей укуси бджіл і ос не становлять небезпеки, для осіб сенсибілізованих до отрути бджіл і ос, смертельним може виявитись і одне ужалення.

Особливу небезпеку становлять одиничні ужалення в ділянці голови, шиї, порожнини рота і глотки.

Після ужалення характерні:

гострий біль, паління, свербіж, почервоніння шкіри, набряк у місті ужалення, запаморочення, тахікардія, утруднене дихання, посилене потовиділення.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.

1. Видалити жало.

2. На місце ужалення накласти холодний компрес, лід.

3. Ввести знеболюючі засоби.

4. При наростанні набряку гортані, що супроводиться вираженою ядухою, зробити трахеотомію. По показанням зробити штучну вентиляцію легень, непрямий масаж серця.