Дефінітивні норми містять формули визначень правових понять, категорій, конструкцій

Засновницькі норми, закріплюючи фундаментальні (базові) соціально-економічні та політичні основи держави, виражають основні принципи правового регулювання суспільних відносин.

Диспозитивні норми дозволяють учасникам відносин обирати той або інший варіант поведінки.

Імперативні норми містять владні приписи, які не припускають можливості вибору того або іншого варіанту поведінки.

Колізійні норми визначають вибір закону у випадку колізії (конкуренції) норм права.

Оперативні норми визначають межі дії нормативно-правових актів у часі, у просторі та за колом осіб.

Забезпечуючі норми містять гарантії здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Регулятивні норми встановлюють правила (міру, масштаб і т.д.) поведінки як критерій наступної оцінки фактичної поведінки суб'єкта.

Охоронні норми встановлюють заходи та способи юридичного впливу (примусу), які застосовуються до правопорушників.

Матеріальні норми містять безпосередні регулятори (правила) поведінки як критерії її правової оцінки (кваліфікації).

Процесуальні норми визначають порядок здійснення матеріальних норм (процесуальні правовідносини забезпечують впорядкований рух (стан, розвиток) матеріальних правовідносин).

Гіпотеза – це частина правової норми, що містить умови, наявність (або відсутність) яких зумовлює дію даної норми в конкретній ситуації.

Диспозиція – це центральна (основна) частина правової норми, що містить правило поведінки, яке виступає критерієм оцінки реальної поведінки як правомірної або неправомірної.

Санкція – це частина правової норми, що містить наслідки, які наступають у випадку порушення правила, передбаченого в диспозиції.

Проста гіпотеза – це гіпотеза, що містить одну умову, наявність (або відсутність) якої обумовлює дія даної норми в конкретній ситуації.

Складна гіпотеза – це гіпотеза, що містить дві та більше обов'язкових умови, наявність (або відсутність) яких обумовлює дію даної норми в конкретній ситуації.

Альтернативна гіпотеза – це гіпотеза, що містить дві та більше умови, з яких наявність (або відсутність) хоча б однієї зумовлює дію даної норми в конкретній ситуації.

Проста диспозиція – це диспозиція, що містить правило поведінки без вказівки на особливості дії суб'єктів щодо його реалізації.

Описова диспозиція – це диспозиція, що містить правило поведінки та вказує на особливості дій суб'єктів щодо його реалізації.

Відсильна диспозиція – це диспозиція, що лише називає правило поведінки та відсилає до іншої правової норми, де передбачена конкретика даної поведінки.

Бланкетна диспозиція – це диспозиція, що лише називає правило поведінки, але це безумовно припускає наявність певного нормативного джерела, де передбачена конкретика даної поведінки.

Абсолютно-визначена санкція – це санкція, що містить строго фіксовані наслідки, які наступають у випадку порушення правила, передбаченого в диспозиції.

Відносно-визначена санкція – це санкція, що містить вказівку на мінімальний та максимальний (або тільки максимальний) розмір наслідків, що наступають у випадку порушення правила, передбаченого в диспозиції.

Альтернативна санкція – це санкція, що містить вказівку на два та більше наслідків, один з яких може наступити у випадку порушення правила, передбаченого в диспозиції.

Дата добавления: 2014-11-08