Виробництво та його основні форми

Виробництво та його основні фактори.

ТЕМА 3. ВИРОБНИЦТВО МАТЕРІАЛЬНИХ БЛАГ І ПОСЛУГ. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ. СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ І ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ.

Питання для дискусії

1. Найвищі запити людини можуть виступати на перший план тоді, коли не задоволені найнагальніші.

2. Як правило, зростання потреб збігається з рівнем фактичного споживання.

3. Зростання та розвиток потреб завжди випереджують можливості виробництва.

4. Економічні інтереси суб’єктів економічних відносин спрямовані на максимізацію прибутку.

5. Суперечлива взаємодія потреб та виробництва є рушійною силою соціально-економічного розвитку.

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

Суспільний продукт і його основні форми.

Відтворення, виробничі можливості та економічне зростання.

Ефективність виробництва.

Для самостійного вивчення цієї теми рекомендується література:

1, с. 24-32; 6, с. 219-233; 19, с. 38-59; 21, с. 33-59.

Виробництво - процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, а й між собою. Ці відносини отримали назву виробничих або економічних відносин.

Виробничі відносини не слід розуміти лише як відносини, що виникають між людьми безпосередньо в процесі виробництва матеріальних благ або послуг. Під виробництвом, а точніше "суспільним виробництвом", економісти розуміють весь процес відтворення, який включає в себе чотири стадії: безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг); розподіл, в результаті якого кожен учасник суспільного виробництва отримує свою частку у виробленому національному продукті (в натурі або в певній сумі грошей); обмін, в процесі якого отримана частка при розподілі (натуральна, грошова) обмінюється на необхідні конкретні засоби існування; споживання -тут вироблений продукт завершує свій рух, відбувається його кінцеве споживання, й тим самим дається поштовх до розпочинання нового виробничого циклу.

Тому, коли ми говоримо про виробничі відносини, розуміємо під ними всю їх сукупність. А саме: відносини виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Виробничі відносини виникають також і в процесі організації виробництва та управління ним.

Структура виробничих відносин суспільства неоднорідна і включає в себе: соціально-економічні (виробництво, розподіл, обмін, споживання) і організаційно-економічні відносини (поділ праці, спеціалізація, кооперування, комбінування, орг-ція і управління).

Будь-яке виробництво, первісне чи сучасне, характеризується деякими спільними рисами. Воно має в основі єдині фактори: робочу силу людини, предмет праці і засоби праці.

Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі виробництва.

Предмет праці – те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага.

Засоби праці – це інструменти, знаряддя, за допомогою яких люди обробляють предмет праці, виготовляючи з нього необхідні засоби існування. Предмети праці в сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.

Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробництва. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва.

Для того, щоб почався процес виробництва засоби виробництва необхідно поєднати з робочою силою. Отже, особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія – продуктивні сили.

Продуктивні сили суспільства - це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку.

Головну роль тут відіграє особистий фактор – людина, яка створює засоби виробництва, приводить їх у дію. Людина – головна продуктивна сила суспільства. Разом з тим засоби виробництва і насамперед знаряддя – це найреволюційніший елемент продуктивних сил. Вони швидко змінюються, вдосконалюються, що пов’язано з розвитком людини, підвищенням її освітнього, кваліфікаційного рівня, поліпшенням організації праці та управління.

Функціональна структура продуктивних сил:

В сучасних умовах до складу продуктивних сил включають також науку (як специфічну продуктивну силу), форми і методи організації виробництва. Окремим елементом продуктивних сил стає інформація. Особливим, специфічним фактором виробництва стають підприємницькі здібності, що відображають діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. Сучасні продуктивні сили – це складна система, що включає матеріальні й духовні (за складом), об’єктивні й суб’єктивні (за характером відтворення і специфікою функцій), суспільні й природні елементи. В процесі історичного розвитку їх склад у цілому, як і окремі елементи, постійно збагачується, наповнюється якісно новим змістом. На ранніх етапах розвитку капіталізму потреби виробництва задовольняли робітники з низьким рівнем освіти і кваліфікації. Нині робітники, як правило, мають високий рівень освіти, кваліфікації. Сучасний етап автоматизації виробництва вимагає не лише більшого залучення фізичних і розумових здібностей робочої сили, а й творчих обдарувань особистості, її організаторських здібностей, духовних компонентів.

Продуктивні сили і виробничі відносини знаходяться у взаємозв’язку, взаємодії й суперечливій єдності. Це проявляється в тому, що виробничі відносини встановлюються не по волі людей. Той чи інший тип виробничих відносин – результат певного рівня розвитку і характеру продуктивних сил. В свою чергу, виробничі відносини утворюють суспільну форму, в якій розвиваються продуктивні сили, надають цьому розвиткові соціальної визначеності.

Єдність і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин утворюють спосіб виробництва.

Спосіб виробництва в єдності з надбудовою (з усіма характеристиками для неї формами життєдіяльності: ідеалогічними, політичними, соціальними тощо) утворюють суспільно-економічну формацію.

Дата добавления: 2014-11-18