Документи міжнародного права з питань захисту людей

Додаток 1

Міжнародне гуманітарне право було започатковано в 1864 році підписанням Першої Женевської конвенції «Про поліпшення долі поранених у діючих арміях».

Ініціатором розробки і підписання Конвенції був створений у 1863 році «Міжнародний Комітет допомоги пораненим», який згодом став «Міжнародним комітетом червоного хреста» (МКЧХ), штаб-квартира якого знаходиться в Женеві, що в Швейцарії.

У 1949 році були прийняті чотири нові Женевські Конвенції та Додаткові протоколи спрямовані на захист жертв війни, кожна з яких має свою сферу застосування.

Перша та Друга конвенції забезпечують захист поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил, які зазнали корабельної аварії на морі.

Всі ці особи повинні користуватись заступництвом та захистом за будь-яких обставин.

Забороняється посягати на їхнє життя та завдавати їм будь-якої шкоди. їх повинні підбирати, поводитися з ними гуманно та надавати медичний догляд.

Третя Женевська конвенція «Про поводження з військовополоненими» визначає статус комбатанта та військовополоненого і захист останніх.

Особи, які входять до складу збройних сил, що перебувають у конфлікті, є комбатантами (окрім духовного і медичного персоналу).

Будь-який комбатант, котрий потрапляє під владу супротивної сторони, стає військовополоненим.

Держава, що утримує військовополонених, зобов’язана безкоштовно забезпечити їх їжею, обмундируванням, житловими умовами і медичною допомогою. З усіма поводитись однаково. Привілейний режим може бути залежно від стану здоров'я, звання, кваліфікації військовополоненого.

Військовополонені можуть залучатися до робіт не воєнного характеру, які не загрожують здоров'ю і не є принизливими. По закінченні воєнних дій повинні бути негайно звільнені.

Особи зі складу медичного і духовного персоналу не вважаються військовополоненими і підлягають репатріації або повинні мати можливість виконувати свої функції щодо догляду за пораненими, хворими та ін.

Четверта конвенція «Про захист цивільного населення під час війни» проголошує норми захисту цивільного населення – населення, що складається із цивільних осіб. Цивільна особа – особа, яка не є комбатантом.

Цивільні особи і населення, які перебувають під владою противника, мають право на повагу, з ними повинні поводитися гуманно, до них не повинні застосовуватися заходи примусу. Забороняється депортація чи вигнання населення, насильство та загроза насильством, використовувати цивільне населення і окремих осіб з метою захисту військових об'єктів від нападу та ін. Сторона, яка окупує, зобов’язана сприяти доставці гуманітарних посилок, наданню допомоги, піклуватися про долю дітей.

Щодо цивільних об'єктів (об'єктів, які не є військовими): вони не повинні бути об'єктами нападу і репресій; забороняється ворожі акції проти існуючих пам'яток, творів мистецтва і т.д.; забороняється нападати на об'єкти, необхідні для виживання населення (запаси продуктів харчування, райони посівів, худоби, споруди запасів питної води, іригаційні споруди), заборонено використання голоду серед цивільного населення як метод ведення війни.

Звертається увага на захист природного середовища. Не повинні піддаватися нападу обладнання та споруди, які несуть в собі небезпечні сили: греблі, дамби, атомні електростанції та ін.

Для полегшення розпізнавання таких об'єктів конфліктуючі сторони повинні (мають право) позначати їх міжнародним знаком у вигляді трьох кіл оранжевого кольору на білому полотнищі однакового розміру, на відстані одне від одного, рівні одному радіусу кола.

Шоста глава IV Конвенції присвячена цивільній обороні.

В ній дається визначення ЦО як виконання гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомогу йому в усуненні наслідків воєнних дій або лиха. Визначені також «Організація цивільної оборони», «Матеріальна частина організації ЦО».

Організації ЦО і їх персонал користуються повагою і захистом, вони мають право виконувати завдання ЦО і на окупованій території. Сторона, яка окупує, повинна сприяти цьому.

До організації ЦО можуть бути призначені і військові підрозділи. Вони також користуються захистом за умов: виконують завдання виключно ЦО, не беруть участі у бойових діях.

Міжнародним розпізнавальним знаком ЦО є рівнобічний блакитний трикутник на оранжевому фоні. Особовий склад має відповідальне посвідчення про належність до організації ЦО.

Дата добавления: 2014-11-08