Наступне питання, яке повинно знайти своє відображення в СУОП, — це порядок ідентифікації (визначення) небезпек, оцінка та регулювання ризиків

Ідентифікація небезпеки забезпечується шляхом аналізу причин та обставин нещасних випадків і професійних захворювань, виявлення невідповідності стану умов, безпеки праці та організації робіт чинним нормативно-правовим актам, визначення об’єктів підвищеної небезпеки, яким необхідно в першу чергу приділяти увагу.

Обов’язковою умовою оцінки ризиків є наявність мінімально необхідної кількості показників, що характеризують стан умов та безпеки праці.

До цих показників можуть належати:

1) Коефіцієнт частоти:

Г×ІООО
К_ч = -----------,

N

де Т — кількість нещасних випадків на виробництві за проаналізований період;

N — середньооблікова чисельність працюючих за проаналізований період, осіб;

2) Коефіцієнт тяжкості:

к_т = —,

N де Д — загальне число днів непрацездатності за проаналізований період.

3) Коефіцієнт додержання працюючими інструкцій з охорони праці
(Ê₀), що розраховується як співвідношення між кількістю працюючих із
додержанням інструкцій з охорони праці та загальною чисельністю
працюючих на момент перевірки.

4) Коефіцієнт технічної безпеки обладнання (Ê_á), що
розраховується як співвідношення між кількістю визначених ССБП
показників безпеки, яким відповідає обладнання, та загальною
кількістю показників безпеки, визначених ССБП.

5) Коефіцієнт безпеки технологічних процесів (К_тї), що розрахо­
вується як співвідношення між кількістю технологічної документації, в
якій відображено вимоги безпеки, та загальною кількістю технологічної
документації.

6) Коефіцієнт додержання допустимих рівнів шкідливих
виробничих факторів, що розраховується як спів відношення між
кількістю факторів, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам, та
загальною кількістю таких факторів.

7) Коефіцієнт виконання планових робіт з охорони праці (К<), що
розраховується як співвідношення між кількістю фактично виконаних
заходів та запланованими.

Кількість показників, що застосовуються для оцінки ризиків та їх регулювання, залежить від стану умов і безпеки праці на конкретному підприємстві, наявності та стану об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та кількості працюючих.

Регулювання ризиків повинно здійснюватись з урахуванням пріоритетів заходів, що застосовуються, а саме: вилучення небезпечної роботи, застосування інженерних методів контролю (діагностики), забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту, посилення адміністративних методів контролю.

До СУОП повинен входити розділ щодо планування робіт з охорони праці. У ньому передбачається планування робіт щодо систематичної ідентифікації небезпеки для здоров’я і безпеки персоналу, поступового підвищення рівня безпеки на підставі визначених пріоритетів.

Основні напрями перспективного планування: складання комплексного плану поліпшення стану умов та безпеки праці, який повинен бути складовою плану економічного та соціального розвитку підприємства; поточного (річного) плану заходів з охорони праці, що включаються у розділ «Охорона праці» колективного договору; оперативного (квартального, місячного) плану заходів для структурних підрозділів.

Ці плани повинні містити питання щодо підвищення або підтримання існуючого рівня стану умов та безпеки праці. При цьому слід мати на увазі, що такі витрати не повинні становити для госпрозрахункових підприємств менше ніж 0,5% від суми реалізованої продукції, а для бюджетних установ - не менше ніж 0,2% від фонду оплати праці.

Значне місце в СУОП належить системі контролю результативності її дії. Ця система залежно від обсягів виробництва та чисельності працюючих може передбачати: адміністративно-громадський контроль, оперативний контроль з боку керівників робіт та інших посадових осіб, внутрішній аудит охорони праці, контроль з боку служби охорони праці та комісії з охорони праці. Система контролю повинна забезпечити:

♦ ідентифікацію та реєстрацію аварій, нещасних випадків та
професійних захворювань (для більш повної інформації бажано
реєструвати всі, навіть незначні аварії, нещасні випадки, що не
призвели до втрати працездатності, - мікро-травми);

♦ додержання працюючими вимог нормативно-правових актів;

♦ своєчасність проведення періодичних медичних оглядів, навчання та інструктажів з охорони праці;

♦ визначення обсягів шкідливих виробничих факторів;

♦ проведення необхідних якісних та кількісних оцінок стану умов та безпеки праці;

♦ проведення ідентифікації, діагностики, оглядів, випробувань
об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

За різних методів і встановленої періодичності контролю система повинна передбачати безпосередню участь роботодавця в аналізі функціонування СУОП і прийнятті управлінських рішень. Це забезпечить можливість коригувальних та запобіжних дій.

І останнє, що повинна забезпечити СУОП, — стимулювання діяльності структурних підрозділів, застосування дисциплінарно-виховних заходів до осіб, які допускають порушення нормативно-правових актів з охорони праці та по-ложення СУОП.

Введення системи матеріального та морального заохочення повинно будуватись на підставі кількісних показників, вона може бути складовою оцінки дії системи управління якістю продукції.

Показники стану охорони праці у структурних підрозділах бажано поміщати на спеціальному стенді «Охорона праці». Він повинен відображати показники оцінки стану умов та безпеки праці, визначені СУОП, оперативну інформацію про стан охорони праці в структурному підрозділі, роботу комісій з охорони праці та мати скриньку для збору пропозицій від працівників щодо покращання стану охорони праці.

Для малих підприємств механізм управління охороною праці, з одного боку, спрощується за рахунок незначної кількості працівників, з іншого - ускладнюється у зв’язку з відсутністю необхідної кількості інженерно-технічних працівників.

У структурі роботодавець-майстер-бригадир-робітники всі основні організаційні завдання щодо охорони праці вирішує роботодавець (у тому числі виконує функції служби охорони праці). Для цього він повинен пройти навчання і перевірку знань з питань охорони праці у навчальному закладі, який одержав дозвіл органів Держнаглядохорон-праці на цю діяльність. Допускається його навчання у порядку самостійної освіти. Тоді перевірку знань він повинен пройти у комісії, створеній у місцевих органах виконавчої влади або органах Держ-наглядохоронпраці. Майстер несе відповідальність за організацію безпечних умов праці на виробничих дільницях та дотримання вимог безпеки праці бригадою. Бригадир повинен забезпечити дотримання

бригадою технологічного процесу, інструкцій з експлуатації обладнання та інструкції з охорони праці.

Члени бригади повинні дотримуватись вимог технологічних процесів, застосовувати видані їм 313 та засоби колективного захисту, що встановлені на обладнанні або застосовуються на дільниці. Вони зобов’язані виконувати тільки доручену їм роботу. При виникненні небезпечної ситуації повинні призупинити роботу та негайно повідомити про це бригадирові, а при виникненні нещасного випадку -терміново організувати надання першої допомоги потерпілому та повідомити про це майстрові.

Щоденно зі складу бригади виділяється черговий, до обов’язків якого входить контроль за додержанням членами бригади вимог безпеки праці.

Дата добавления: 2014-11-08