Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві

Відповідно до ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визна­чення основних понять» нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003–74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на 4 групи: фізичні; хімічні; біологічні та психологічні.

Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів поділяється на такі підгрупи:

• машини та механізми, що рухаються;

• незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

• вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються;

• підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

• підвищена або понижена температура поверхні обладнання, матеріалу;

• підвищена або понижена температура повітря робочої зони;

• підвищений рівень шуму на робочому місці;

• підвищений рівень вібрації;

• підвищений рівень інфразвукових коливань;

• підвищений рівень ультразвуку;

• підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні та його різке коливання;

• підвищена або понижена вологість повітря;

• підвищена або понижена рухомість повітря;

• підвищена або понижена іонізація повітря;

• підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;

• небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замкнення якої може статися через тіло людини;

• підвищений рівень статичної електрики;

• підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

• підвищена напруженість електричного поля;

• підвищена напруженість магнітного поля;

• відсутність або недостатність природного освітлення;

• недостатня освітленість робочої зони;

• підвищена яскравість світла;

• понижена контрастність;

• пряме та відбите світло;

• підвищена пульсація світлового потоку;

• підвищений рівень ультрафіолетової радіації.

Група хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів поділяється на такі підгрупи:

а) за характером впливу на організм людини:

• загальнотоксичні;

• подразнюючі;

• сенсибілізуючі;

• канцерогенні;

• мутагенні;

• такі, що впливають на репродуктивну функцію;

б) за шляхом проникнення в організм людини:

• через дихальні шляхи;

• через травну систему;

• через шкіряний покрив.

Група біологічних небезпечних та шкідливих факторів – це:

• мікроорганізми (бактерії, віруси тощо);

• макроорганізми (рослини та тварини).

Група психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів за характером впливу поділяється на такі підгрупи:

• фізичні перевантаження;

• нервово-психічні перевантаження.

У свою чергу фізичні перевантаження поділяються на статичні, динамічні, гіподинамію, а нервово-психічні — на розумові переванта­ження, перевантаження аналізаторів, монотонність праці та емоційні перевантаження.

Для забезпечення безпеки працюючих від впливу небезпечних виробничих факторів застосовуються засоби колективного захисту, які повністю або частково закривають доступ у зону, де діють небезпечні фактори, та виключають їх вплив у разі проникнення людини у прос­тір, де вони виникають.

Засоби колективного захисту згідно з ГОСТ 12.4.011–80 поділя­ються на класи:

• нормалізації повітряного середовища приміщень та робочих місць;

• нормалізації освітлення виробничих приміщень та робочих місць;

• захисту від шкідливих і небезпечних факторів.

До засобів захисту від небезпечних факторів належать захисні та запобіжні пристрої, сигналізація безпеки, розриви та габарити безпеки, дистанційне управління.

Захисні пристрої застосовуються для ізоляції частин машин та механізмів, що рухаються, місць, де відлітають частки матеріалу, що обробляється, небезпечних щодо ураження електричним струмом частин обладнання, зон та дільниць, де існує постійна небезпека шкідливого впливу на людину температур, випромінювань тощо. Огороджуються канали, ями, колодязі, люки, різні прорізи, робочі місця, розташовані на висоті.

Огородження бувають тимчасові (переносні) для позначення небезпеки у зв'язку з проведенням будь-яких робіт (ремонт шляхів, проведення робіт у колодязях, очищення покрівель, будівель тощо), постійні нерухомі, що знімаються тільки під час ремонту (для огородження валів, гвинтів, шківів, шестерень) та ті, що періодично відкриваються в процесі роботи для встановлення чи зняття деталі.

Огородження можуть бути і електронними, що спрацьовують при наближенні або перетинанні контрольної зони (фотоелектронні, електромагнітні тощо). Для попередження випадкового проникнення людини в небезпечну зону захисні пристрої блокуються пусковим механізмом обладнання. В електричних пристроях при відкриванні чи знятті огородження зі струмовідних частин з них автоматично зніма­ється напруга.

Запобіжні пристрої застосовують для обмеження виходу заданих небезпечних параметрів обладнання за межі допустимих. Цими параметрами можуть бути статичні та динамічні навантаження, довжина пересування механізму, рівень рідини, швидкість пересування, тиск пари, газу, води, температура, сила електричного струму тощо. Запобіжні пристрої спрацьовують автоматично, вимикаючи джерело параметру, що контролюється, або створюють умови для ослаблення його впливу.

До них належать:

1. Запобіжники, що плавляться, та автомати вимикання.

Вони служать для захисту електропристроїв у разі виникнення струмів перевантаження і короткого замикання, які можуть призвести до порушення ізоляції або пожежі. При підвищенні сили струму понад допустимий у запобіжнику плавиться спеціальна вставка, автомат розриває ланцюг і вимикає електричний струм.

2. Запобіжні клапани та мембрани.

Вони використовуються для автоматичного випускання надлишку рідини, газу та пари з систем підвищеного тиску до систем низького тиску або в атмосферу. Запобіжні клапани автоматично відновлюються, а запобіжні мембрани руйнуються і потребують заміни.

3. Обмежувачі – мікрометричні, багатопозиційні та інші фіксатори,
що обмежують робочі параметри для забезпечення безпечної межі руху
механізму або його окремих елементів, а також для попередження
аварій і поломок.

4. Блокувальні пристрої використовуються для вимикання або
попередження можливості вмикання джерела небезпеки у разі
відсутності захисного пристрою. За принципом дії вони поділяються на
механічні, електронні, пневматичні та комбіновані й застосовуються
разом із захисними пристроями.

Широко застосовується бірочна система. Бірка (пластина зі шнурком, на якому позначено номер агрегату чи механізму) зберігається в місці перебування обслуговуючого персоналу і надає йому право на запуск у роботу машини або механізму, а ремонтному та черговому персоналу – право на виконання робіт. Про отримання і здавання бірки кожного разу робиться запис у спеціальному журналі.

Більш надійною системою є «ключ-бірка».

Як колективний засіб від шкідливих та небезпечних факторів застосовується сигналізація безпеки. Це важливий засіб попередження, а не ліквідації небезпеки. До неї належать світлові, звукові, кольорові сигнали та різні показники (температури, тиску, рівня рідини тощо). Основними елементами таких приладів є різні датчики (механічні, фотоелектричні, теплові), які реагують на пересування предметів, зміну їх об'єму, наявність відповідних концентрацій шкідливих речовин та випромінювань.

Сигнальні кольори і знаки безпеки регламентуються ГОСТом 12.4.126–76*. Встановлено чотири сигнальні кольори: червоний, жовтий, зелений, синій (рис. 3.9).

Червоний сигнальний колір застосовується як заборонний і вказує на безпосередню небезпеку та засоби

пожежогасіння. Він застосовується для нанесення заборонних написів і символів на знаках пожежної безпеки, для фарбування внутрішніх частин кожухів і корпусів, що відкриваються, тощо.

Сигнальні кольори

Червоний

Жовтий

Зелений

Синій

застосовують для позначення:

Дата добавления: 2014-11-08