Контроль вмісту в повітрі шкідливих газів та пари

Особливості газового та парового забруднення повітря

Класи небезпеки шкідливих речовин

¹ п/п	Показник	Норма для шкідливих речовин
			2 3
1. 2. 3.	Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини в робочої зони, мг/м	менше 0,1	0,1-1,0 1,1-10,0	більше 10,0
Середня смертельна доза введенні у шлунок, мг/кг	менше 15	15-150	151- більше 5000 5000
Середня смертельна доза	менше	100-	501-	більше

4.	нанесенні на шкіру, мг/кг	100 500	2500 5001-50000
Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м^3	менше 500-500 5000	більше 50000
		Пил
Зерновий		Тютюновий
Вапняковий		Цукровий
Борошняний		Рослинний, тваринний з вмістом SіО2: більше 10% в межах 2-10% менше 2%
Крохмальний
Вугільний (коксовий та сланцевий)
Вугільний (з домішком SіO2, до 2%)

У державних стандартах наведено більше 700 речовин, для яких встановлені значення ГДК. При одночасному знаходженні в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин односпрямованої дії, близьких по хімічному складу і характеру біологічної дії на людину, визначається інтегральний коефіцієнт дії. Приклади речовин односпрямованої дії: оксид вуглецю і оксид азоту, сірчаний газ і сірчаний водень, або інші вуглеводневі сполуки.

Рідини та пил можуть бути присутні в повітрі робочої зони у вигляді аерозолю, тобто у вигляді краплин рідини або твердих часток, які рухаються у повітрі під дією повітряних потоків. При певних умовах аерозолі осідають і повітря очищується. Тверді частки, що випали із повітря на поверхню, називають аерогель. Гази та пара змішуються з повітрям на молекулярному рівні і видалити їх з повітря механічними методами досить важко.

Контроль проби повітря виконується в зоні дихання людини з урахуванням місць утворення шкідливих речовин і шляхів, якими вони потрапляють в робочу зону. Кількість проб та метод контролю визначається санітарними нормами та органами санітарного нагляду.

У приміщеннях, де присутні речовини 1-го класу небезпеки та де може бути аварійний викид, повинен запроваджуватись безперервний контроль. Для інших випадків — періодичний.

Методи контролю вмісту хімічних речовин в повітрі поділяються на три групи:

1.Індикаторні методи хімічного аналізу з використанням газоаналізаторів УГ-1, УГ-2, ГХ-4 та подібних до них аналізаторів, що працюють на принципі кольорової реакції між індикаторним порошком і досліджуваним газом або парою, які прокачуються разом з повітрям через індикаторну трубку, заповнену реагентом. За інтенсивністю зміни кольору або за об'ємом прореагованого порошку визначають концентрацію досліджуваної речовини.

2. Санітарно-хімічні методи — колориметричний,

фотоколориметричний, хроматографічний, нефелометричний та ін. Здебільшого вони є лабораторними, потребують спеціальних знань і підготовки, коштовні. їх перевага — точність визначення концентрації вимірюваної речовини.

3.Безперервно-автоматичні методи — автоматично контролюють і сигналізують про наявність в повітрі відповідних концентрацій шкідливої речовини. Для цього призначені газоаналізатори і газосигналізатори. До цієї групи належать прилади: ФЛ-5501 (універсальний газоаналізатор), ПГФ-1 (для визначення СО), КУ-1,3 (для визначення пари бензину), ФК-560 (для визначення сірчаного водню), ФК-450,4502 (оксиди азоту), ГПК-1 (сірчаний газ).

Дата добавления: 2014-11-08