Нагрівальні прилади систем опалення

Класифікація систем центрального опалення

За видом теплоносія
Водяне	використовується вода з температурою до 150° С
Парове	використовується пара низького чи високого тиску (до 600 кПа)
Повітряне	працює за рахунок надходження в приміщення гарячого повітря з більш високою температурою, ніж в опалюваному приміщенні
За розміщенням подавальних трубопроводів
Із верхнім розведенням	подавальні трубопроводи прокладаються по даху чи під стелею верхнього поверху
З нижнім розведенням	подавальні трубопроводи прокладаються по підвалу, над підлогою першого поверху чи каналах, що знаходяться під підлогою
За схемою прокладання теплопроводів
Однотрубні	…
Двотрубні	…
За способом переміщення теплоносія
Із природною циркуляцією	За рахунок наявності більш високого тиску в централізованій мережі чи котлі або бойлері
Із штучною циркуляцією	виникає за рахунок використання насосу (відцентрового)
За способом теплопостачання
Із централізованим теплопостачанням	…
Із автономним теплопостачанням	тепло виробляється у власних модульних котельних установках, встановлених на даху будівлі чи на рівні опалювальної системи. Такі установки компактні, прості та надійні в експлуатації, мають високий коефіцієнт корисної дії, працюють на рідкому чи газовому паливі
За способом приєднання до централізованої мережі теплопостачання
Із безпосереднім приєднанням	вода із ТЕЦ подається безпосередньо у місцеву мережу будівлі, попередньо пройшовши елеваторний вузол опалення, призначений для зниження тиску і температури гарячої магістральної води
Із гідравлічно ізольованим приєднанням	вода із ТЕЦ не надходить у місцеву мережу, а використовується для нагрівання води, що циркулює у місцевій системі. Це досягається шляхом використання теплообмінного апарата, який називається бойлером

Нагрівальні прилади у системах опалення призначені для передачі тепла від теплоносія до повітря приміщень за рахунок теплообміну. Встановлюються в місцях найбільшого надходження холоду.

Найбільш розповсюдженими є радіатори, які віддають тепло випромінюванням і частково конвекцією (камінний тип). Вони складаються із окремих секцій, що дозволяє збирати прилади різної площі, і можуть бути ребристими чи плоскими. Виготовляються із сталі, чавуну, алюмінію, кераміки, фарфору.

Широко використовуються також конвектори (рис. 1), які віддають тепло за рахунок циркуляції повітря (конвекційний тип). Кімнатне повітря надходить у прилад через нижній отвір, стикаючись із нагрівальною поверхнею (ребриста труба) нагрівається і виходить через верхній отвір. За рахунок руху повітря інтенсивність теплообміну збільшується порівняно з радіаторами на 20%. У конвектор довжиною понад 0,55 м може бути вмонтований зволожувач повітря.

В приміщеннях, де в якості фасаду використовується вітрина з низьким підвіконним простором, перевага надається підлоговим канальним конвекторам (фанкойлам). Корпус такого приладу монтується в підлозі. Передача теплової енергії відбувається шляхом природної чи примусової (за допомогою вентилятора) конвекції.

Останнім часом активно використовуються опалювальні панелі, які являють собою плити (здебільшого бетонні) з вмонтованими у них змійовиками із стальних труб, або електропровідним кабелем. Такі панелі розміщують у конструкціях підлоги, стін, стелі.

Нагрівальні кабелі (рис. 2) призначені для обігрівання приміщень у житлових і виробничих приміщеннях. Максимальна температура металевого провідника становить 100° С.

Для регулювання підігріву повітря у приміщенні на опалювальні прилади може встановлюватися вентиль з термостатичною головкою, яка є одночасно чутливим і регулюючим елементом. Шток вентиля переміщується за рахунок зміни об’єму рідини в чутливому елементі і відповідно змінюється витрата води через нагрівальний прилад.Діапазон регулювання температури у приміщенні може коливатись від 10 до 28° С.

Електронні термостатичні головки з мікропроцесором дозволяють регулювати температуру за певною програмою впродовж дня, тижня, трьох тижнів з використанням більше ніж 60 режимів.